От скажіть, громадяни моєї країни, навіщо голові СБУ військове звання генерал армії? Можна подумати, що українська спецслужба контролює весь світ як сьогодні ізраїльський Моссад, англійська МІ-6, японська ІЇБ, китайське МДБ, у минулому - радянська КДБ. А може все набагато прозаїчніше, - «на бідність», для високої пенсії?
Аксіома: чим бідніша країна, тим вишуканіші погони, яскравіші лампаси і аксельбанти швейцара готелю, в якому повно блощиць, немає води, а гостей годують протухлими яйцями. Які глобальні проблеми вирішує українська спецслужба? Яка її «силова» і політична вага всередині країни і за кордоном? Які її людські та технічні ресурси для того, щоб СБУ очолив чотиризірковий генерал?
Коли я дізнався, що Валерій Хорошковський з рук президента отримав небачено великі зірки, я згадав абсурдну фразу з якогось французького еротичного фільму. «Я вдова Мішеля, який впав з коня два роки тому» - стверджувала пані з напіввисокого товариства. Шановні добродії! Уявляєте? - Це шостий генерал армії СБУ в нетривалій історії незалежної України.
Підозрюю, що некерована, нецензурна лють оволоділа десятками тисяч офіцерів українських силових структур, в першу чергу армії, міліції, коли вони дізналися про знаменну подію в житті голови СБУ.
Будь-який гарнізонний лейтенант знає, скільки «в часі і просторі» і з якими успіхами в «бойовій та політичній підготовці» треба прослужити, щоб отримати чергове маленьке військове звання, яке збільшить зарплату на кілька сотень гривень.
Як правило, навіть на скромний «зорепад» на погони йдуть десятиліття. А на психологічному рівні, навіть люди, далекі від армійських традицій (які написані кров`ю), знають, що прагнення отримати старший чин, зайву зірку на погони, є одним з головних мотивів військової служби для офіцерів армії, флоту і інших силових структур. До речі, як і престижу служити в армії і отримувати від держави «по заслугах».
До слова, для непосвячених, щоб отримати у відповідності до закону чергове військове звання, спочатку треба закінчити вищий навчальний заклад, отримати диплом про те, що в тебе є державний сертифікат на специфічну діяльність, пов`язану зі зброєю, військовою технікою, правом карати чи милувати громадян своєї або ворожої країни. А потім багато роки доводити собі і начальству, що ти вмієш керувати людьми, володіти зброєю і бойовою технікою.
Не знаю, чи правда, але ЗМІ пишуть, що Валерій Хорошковський ніколи не був - ні генерал-майором, ні генерал-лейтенантом, ні генерал-полковником. От уявіть, в якійсь глушині, служить дяк у церкві. І раптом, патріарх відразу чин митрополита йому дав. Або скромний офісний клерк «Bank of America» став за три дні головою Ради директорів. Або дрібний суддівський начальник прокинувся вранці обер-прокурором країни.
Правда, є правовий досвід у США - система подвійних звань. «Постійне звання» можна порівняти зі званнями в українській армії і спецслужбах, а «тимчасове» обов`язково має відповідати займаній посаді.
Ось механізм. Відданий, професійний генерал. Президент видав указ і призначив його на посаду Голови комітету начальників штабів збройних сил США. Будь ласка, отримуй відразу чотири великі зірки на погони. Але якщо ти, щасливець, програв битву за інтереси країни, тебе з посади звільняють і повертають те військове звання, з яким ти прийшов на посаду. Погодьтеся, - величезний стимул для роботи на державній службі і економія коштів держави. Зовсім з різним настроєм можна ходити на роботу з однією чи з чотирма зірками.
А в Україні отримання чиновником військового звання - це рішення політичне, а не правове, точніше не легітимне. Не чіткі вимоги та положення відповідних законодавчих актів держави регламентують в Україні отримання зірочок на погони, а зовсім інші, далекі від правового поля інтереси влади, симпатії президента, відданість кандидата «справі партії».
А раптом, президент нашої країни захоче присвоїти Валерію Івановичу військове звання «маршал» чи «генералісимус»? Чи були такі випадки? - В історії є приклади. Син Сталіна - Василь в 26 років став генерал-лейтенантом і командував авіацією Московського військового округу. А генералісимусами були чеченські командири-бойовики Аслан Масхадов, Шаміль Басаєв, корейський диктатор Кім Ір Сен. До речі, в США лише у воєнний час присвоюється звання General Of The Army - генерал армії.
Автор не настільки наївний, щоб не розуміти, що посада у Валерія Ходорковського «політична». Навіть у ленінській праці «Держава і революція» написано, що спецслужби (армія і в`язниці) є інструментом держави. А Фелікс Дзержинський ще крутіше назвав ВНК-ОДПУ «знаряддям партії і пролетаріату».
Але чи потрібен Хорошковському авторитет «чотирьох зірок» на погонах? Додадуть вони легітимності голові СБУ? Може у нього підлеглі, людей зо двадцять - у званні генерал-полковника, і три генерали армії? І не бажають йому підкоряться? Причина в іншому.
Та й підозрюю, що справа не в самому Хорошковському. Юний генерал армії цілком себе реалізував як особистість, як політик, як соціальний менеджер, як бізнесмен. Схоже, високе військове звання можна розглядати як презент, як осінній подарунок, як ласку влади, як умову і гарантію відданості президенту. Ну, подумаєш, до пенсії велика добавка, сто-двісті тисяч в місяць (точно не знаю). Навіщо ці преференції олігархові у владі?
Але підозрюю, що несподіваний "стрибок" Хорошковського в генерали завдав непоправної шкоди свідомості корпорації військових. Більше того, зіпсував імідж держави, загострив протиріччя цивільно-військових відносин, які сьогодні характеризуються надмірною політизацією і непередбачуваною зміною соціального статусу військовослужбовців.
Але головне, СБУ не повинна повторити досвід НКВС, який завдав ментальну травму мільйонам людей, які були репресовані і зникли в сотнях таборів ГУЛАГу. До речі, всесильний і всевладний Лаврентій Павлович Берія був маршалом Радянського Союзу. Відчуваєте, читачу, на що натякаю?
Нещодавно подивився відео. Марина Остапенко, керівник прес-служби СБУ у формі полковника розповідає журналістам про запобігання теракту у Василькові. Круто! Три великих зірки на погонах. Якщо за правилами і по праву, то потрібно двадцять років прослужити, закінчити два військові або спеціальних вузи, пройти всі сходинки нелегкої спецроботи, щоб дослужитися до полковника.
А випускники військових училищ та академій, лейтенанти все це бачать і знають. Мабуть тому(зрозуміло, не тільки), відразу після завершення освіти юрбами біжать з армії.
Думаю, що і пану Хорошковському, і пані Остапенко, як і вищим чиновникам країни навряд чи відомий «світ корпорації військових», моральність яких завжди консолідувала відданість Батьківщині, патріотизм, готовність воювати і стояти на сторожі свободи і незалежності України. Саме за ці якості людей в погонах, воїнів, шанували з часів троянської війни і до нинішніх днів.
Традиційно, наприкінці анекдот. Правда, старий, затертий, з бородою, але в тему:
Онук питає у генерала:
- Дідусю, а я зможу стати полковником?
- Звичайно, допоможемо, і станеш полковником.
- Дідусю, я а зможу стати генералом?
- Звичайно, допоможемо, і станеш генералом.
- Дідусю, я а зможу стати маршалом?
- Ні, не зможеш. У маршала свій онук є.
Віктор Тимошенко, полковник
