Я не знаю, чому, нарешті, Євген Кисельов запросив Юлію Тимошенко в ефір «Інтеру». Можливо, піарники влади хотіли спробувати чистий спаринг Тимошенко з Богословською. Проте, напередодні програми у Тимошенко в Твіттері з`явилося оголошення, що вона йде на «Інтер» і жартома питала, що з собою узяти на ефір: часник, осиковий кіл або амулет. Я так зрозуміла, що як захист від відьомських штучок. Співбесідницею опозиціонерки мала стати пані Богословська. (Вона, до речі, напередодні очолила парламентську тимчасову слідчу комісію з розслідування ознак державної зради при укладенні газових контрактів).
– З чим пришли? Часник узяли? – стримано почав шоу Кисельов у всміхненої Тимошенко.
– З гарним настроєм. Часник не узяла.
– Я б від часнику не відмовився, грип, – спробував задати нейтральний тон Кисельов.
Але перша суперечка відбулася після маленького ролика, що показує рік при владі Тимошенко.
– Я знала, куди йшла. Вже цей фільм показує, яку тенденційність набирає програма. Коли йшов фільм про прем`єр-міністра Азарова, хіба показували черги за хлібом в Луганську або в податкову?
– Ми все це показували. Про нас напишуть всі ЗМІ і кістки нам перемиють, – захищався Кисельов, – давайте повернемося до вас. Чому вас все-таки відпустили до Брюсселя?
- Коли президент все зважив і зрозумів позицію світової спільноти, то вирішив, що краше буде відпустити.
До того, як підключилася Богословська, бесіда йшла не дуже дружня, але якийсь медіаетикет витримувався.
Це був режим питання-відповідь. Але цікаво, що навіть непогані, загалом, журналісти намагалися угвинтити Тимошенко питання типу: навіщо ви, будучи прем`єром, співробітничали з Каддафі, спілкувалися в шатрі, коли він приїжджав до Києва? (Дивно, з ним Саркозі обнімався та і інші європейські лідери не гребували таким спілкуванням, а Путін після візиту до Лівії і спілкування з Каддафі «пробачив» його борг Росії).
Якийсь елемент жарту і прихильності вніс художник Сергій Поярков. Він, посміхаючись, придуркувато запропонував Тимошенко вибачитися за помилки, за те, що брала в список тушок. І вона, простягнувши руки до аудиторії, посміхаючись, стала вибачатися:
– Дорогі мої, даруйте, якщо в чомусь не виправдала очікувань, якщо зробила помилки, – вона так щиро вибачалася, що у Штірліца затиснуло серце.
Але тут втрутилася Богословська, яка запропонувала їй вибачитися за «постійну брехню».
Я чекала, як вона почне свою партію. Але не думала, що це буде зроблено в такій агресивній манері. Мені здавалося, що всі останні ефіри вона намагається зістрибнути з клички «богохульська» і свої міркування будувати не в такій наступальній манері. Але, на жаль, не в тих питаннях, коли йдеться про Тимошенко...
– Вам не соромно? – запитувала Богословська, – Артистка, скільки можна брехати? Мені ось напередодні видали розшифровки засідань Кабміну Тимошенко. Я рік їх добивалася, і мені їх, нарешті, дали. (Чого було так добиватися, хто ж їх ховав?) І з розшифровок зняли гриф секретності. Там ваші соратники по Кабміну намагаються з`ясувати, де ваші контракти. Ніхто не бачив ваших контрактів.
Богословська ужилася в роль глави ВСК, яка розслідує держзраду при укладенні газових контрактів, і в рамках цієї ролі вирішила влаштувати викриття.
Я подумала, що влада не відчуває настроїв суспільства. Після укладення Харківських угод і договірного програшу Стокгольмського арбітражу тема газових контрактів безнадійно застаріла. Ну хто вже пам`ятає, як Юля не мала рацію в Москві, якщо після цього Чорноморський флот без перегляду цієї ціни залишають в Севастополі, населенню підвищують тарифи, а компанії РУЕ віддають газ?
Через ці викриття наступне, цілком слушне питання Богословської (чому з ТСН були звільнені журналісти, які показали ваш ролик «все пропало»?) виявилося непочутим. Здавалося, що політик зі своїми запитаннями опинилася одна в своєму маленькому особистому просторі.
...Вигравати дебати можна по-різному. Можна опонувати аргументами, а можна мовчанням, а можна однією маленькою реплікою.
– Скажіть, ви телеведучий програми. Що ви сьогодні робили в офісі Богословської? – запитала Юлія Тимошенко в Євгена Кисельова.
Він абсолютно очевидно зніяковів.
– Ми говорили про Булгакова. Євген робить документальний фільм, сьогодні якраз проголосована парламентом ухвала про святкування його 120-летия. Вона сама настільки низька, що навіть не може припустити, – поспішно прийшла на допоогу Кисельову Богословська.
Я на хвилину оцінила відповідь Богословськоі про фільм про Булгакова: навіть якщо фільм знімається, маловірогідно, що прямо у п`ятницю, перед ефіром, вони стали це обговорювати, - але відповіла вона миттєво. Богословську знову підвело хамство. Ну хто говорить про присутню людину в третій особі і називає її «низькою»?
Думаю, не одній мені різав вухо цей не тільки не жіночний, але і не жіночий тон. Один з лідерів політпартії «Свобода» Ігор Мірошниченко, який узяв слово, в цій ситуації явно не збирався консолідуватися з Богословською. Заперечуючи міфологему про міцний зв`язок «регіоналів» і «Свободи», Мірошниченко сказав, що не збирається слухати це марення представника влади і Тимошенко.
– Юра, яке марення? – здивувалася Богословська
– Я не Юра, я Ігор, прошу запам`ятати, – відрубав Мірошніченко.
Богословська почала вибачатися, але це не врятувало. Хоча стілець Мірошниченка знаходився поряд з місцем, де сиділа Богословська, він і словами і якось енергетично відмежувався від Германівни.
Далі його діалог з Тимошенко був схожий на маленьке з`ясування відносин. Коли Мірошниченко став перераховувати всі помилки Тимошенко, вона запитала:
– Ігор, я зараз в опозиції. Ви по яку сторону барикад?
Я не пам`ятаю діалог в деталях. Але пам`ятаю, що Мірошниченко сказав, що вони виступають за ті ж цілі, які декларує Тимошенко. Він сказав, що його дискусії з політтехнологами Тимошенко в блогосфері народжують нерозуміння. Але, загалом, цього разу «Свободі» не могли б дорікнути в тому, що її місія – мочити Тимошенко.
– Ігор, у мене тільки одне питання до вас. Лише одне. Ми – союзники?
– Безумовно, – відповів Мірошниченко.
Загалом, цей ефір – не чотиригодинний майданчик, як в колишні часи у Шустера, а всього два. І було видно, що Тимошенко він дається ціною чималої емоційної напруги. Але влада – будь то парламент, який збільшує собі витрати на оздоровлення, або уряд, у якого чи то гречка зникає, чи бензин дорожчає, або президент, з його Межигір’ям, чи прокуратура, до якої Тимошенко регулярно ходить, - щедро дають їй козирі для публічних суперечок.
– Чому проти вас в Росії не порушують кримінальну справу? – запитав один з журналістів (йдеться про хабар, який нібито давали шістнадцять років тому Міністерству оборони РФ за списання боргів ЄЕСУ).
– Ви б ще запитали про той час, коли я школяркою була, – відповіла Тимошенко.
Між нами кажучи, це справа про хабар в Міноборони пропахнула нафталіном, але в і минулі часи над нею дуже потішалися. Пам`ятаю, що коли генпрокурор часів Кучми з обуренням говорив, що Тимошенко обібрала армію Російської Федерації на мільйони доларів, не повернувши їй борг, український парламент радісно улюлюкав і аплодував.
Але сьогодні опоненти Тимошенко публічно пред`являють їй старі і дуже старі справи, а вона парирує владі її новими несимпатичними справами.
Але я хотіла б віддати належне телеведучому. Цей ефір (ну, розумію, що без Богословської ніяк – вона хрест провладних каналів) був цікавим, і в ньому була явно зроблена спроба балансу. Одним з останніх був діалог Тимошенко і Сергія Рахманіна. Він запитав, чому в умовах популярності опозиції, що падає, не почати процес будівництва народного руху без прив`язки до конкретної політичної партії і чому вона не погодилася на таке будівництво в січні. Тимошенко прямо не відповіла, чому не погодилася, але принаймні поміркувала про громадянське суспільство і пообіцяла усіляку підтримку такій ініціативі в майбутньому.
Практично останнім виступаючим став російський письменник Віктор Єрофєєв. Своє враження він почав такими словами:
– У мене таке відчуття, що до вас наближається 1937 рік. Що ви робите? Як ви розмовляєте з колишнім прем`єр-міністром, з одним з лідерів опозиції? Ми в Росії власними руками поховали свої свободи. У вас був шанс на таку свободу. І я вдячний Тимошенко, оскільки вона була частиною цієї свободи. І це помаранева влада принесла свободу і зробила можливим такі ефіри. Вони показують, що свобода слова в Україні є. І я хочу подякувати Євгену Кисельову (ми з ним на «ти») за цю можливість. Подумайте, російський президент так хотів почати модернізацію суспільства. А пройшов час і нічого не міняється. Чи він не може нічого зробити? Або не дають зробити? Цінуйте свободу.
Російський письменник, інтелігент Віктор Єрофєєв виступав неголосно і переконливо. І Богословська, яка вихопила потім слово і трусила антитимошенковскими паперами з новою порцією старих викриттів (там Лазаренко, спільна з «регіоналами» Конституція, на які Юля встигла відповісти однією дотепною фразою, що треба подекуди покропити святою водою, натякаючи, що це допомагає від одержимості) не змогла зіпсувати післясмаку доброго ефіру. І доброго закінчення дискусії.
Маша Міщенко
