Легенди «Динамо» розгромили світових зірок

Рахунок 7:3 був дуже незвичний… «Не знаю, чому так вийшло, я старався», - сказав Джоркаєфф… Гусін почав щось казати, але пролунало: «Ребята! Вали, нах..!» Більше динамівців ніхто не бачив...

Рахунок 7:3 був дуже незвичний… «Не знаю, чому так вийшло, я старався», - сказав Джоркаєфф… Гусін почав щось казати, але пролунало: «Ребята! Вали, нах..!» Більше динамівців ніхто не бачив...

10 вересня на стадіоні імені Лобановського зустрілися не абихто, а справжні зірки світового футболу. Найкращі європейські гравці 90-х зіграли проти легендарного складу київського «Динамо» сезону 98/99. Сильнішими виявились динамівці: фінальний рахунок 7:3 на користь господарів поля. Кошти, отримані від квитків та реклами, віддадуть на будівництво дитячого спортивного майданчика в Богуславі.

Легенди футболу

Не пригадую, щоб на День фізичної культури та спорту в Києві збиралося стільки «фізкультурників». Цього року на благодійний матч «Легенди футболу» з різних країн завітали визначні спортивні фігури кінця минулого століття.

Ще кілька годин тому 13 найвидатніших футболістів 90-х піднімалися по трапах літаків у різних кінцях Європи, а зараз сидять пліч-о-пліч зі своїми старими українськими товаришами: сповнені якщо не сил, то принаймні ентузіазму.

Юрій Джоркаєфф і Франк Лебьоф

Щоправда, ще до початку гри «європейці» почали скаржитись на свою фізичну форму: спочатку капітан команди Юрій Джоркаєфф висловлює сподівання, що цього разу буде легше, ніж у матчі проти «Динамо» в 1999-му; потім про свій вік нагадує Франк Лебьоф («Ми, звичайно, постараємось, але ж ми старіємо, тому не розраховуйте на багато!»). А от після слів іспанця Салінаса, який не почув висловлювань попередника і один в один повторив його слова, присутні заговорили, чи не здаються гості ще до виходу на поле: матч хоч і товариський, але футбол є футбол.

Олександр Хацкевич, Олексій Михайличенко і Юрій Калітвінцев

Олексій Михайличенко, тренер динамівських легенд, навпаки – пообіцяв, що його команда покаже справжню гру й звернув увагу на відсутність у своїх гравців животів та на пристойний розмір їхнього одягу:

«Я дуже радий знову побачити своїх друзів, з якими ми ще не так давно були суперниками на різних рівнях. Не менш приємно зустріти й команду, яка була дуже сильною в 1999 році – і я був приємно здивований, що всім людям, які проходили тренування, виявляється, не потрібно перешивати форму на декілька розмірів більше».

Поностальгував також і Ребров:

«Ідея була зібрати все тодішнє «Динамо», проте не вдалося зібрати всіх – і Валерія Васильовича Лобановського, на жаль, зараз теж немає з нами. Проте я надзвичайно вдячний усім , хто відгукнувся, і сподіваюся, що матч буде цікавий».

Сергій Ребров

А легендарний француз Марсель Десаї навіть показав журналістам цілу буфонаду про те, як він колись ганявся за Ребровим по полю.

За півгодини до початку матчу біля поля я зустрів Франка Лебьофа, який (невже через нерви?) носився по стадіону з цигаркою в зубах.

- Пане Лебьоф, не знав, що ви палите (киває головою. – Авт.)! Давно почали?

- Не те слово – в 15 років!

- Нічого собі… А що в цілому думаєте з приводу сьогоднішньої події? У Європі часто проводяться такі матчі?

- Це чудова ініціатива: насамперед тому, що це робиться, аби допомогти дітям. Я сам таке практикую: ми з одноклубниками створили подібну організацію, і знаєте, що – за 10 років ми зібрали 6 мільйонів євро!

Якби так завжди грали!

Ті, хто «поставив» на збірну європейських «ветеранів», не врахували декількох факторів. По-перше, лава запасних у киян виявилась утричі довшою (тобто шестеро проти двох). По-друге, більшість «європейців» уже більш як півроку не бачила ні м’яча, ні одне одного – на відміну від суперника, який провів декілька тренувань. І по-третє, на полі не «Динамо 2000-2011», а «Динамо-99»!

Більш того: якщо «наші» ще більш-менш були схожі на спортсменів, то збірна Європи радше нагадувала дизайнерів одягу, які щойно прилетіли на показ нової колекції. Причому вони одразу дали зрозуміти, спростовувати таку гіпотезу не збираються.

Початок був хоч і повільний, проте «соковитий» - з точки зору ігрових моментів. Уже з перших секунд кияни контролювали гру: спочатку Шевченко після першої атаки забив гол з офсайду, далі на 9-й, 10-й і 12-й хвилинах Порато рятував ворота від пострілів Калитвинцева, Реброва й Шеви. При цьому відсоток володіння м’ячем суперниками станови приблизно 25%.

Не все так райдужно було і в обороні «Динамо». На 5-й та 13-й хвилинах Владімір Шміцер «перевірив» Луценка.

На 16-й хвилині Косовський відпасував Шевченку, який у дотик забив у дальній кут.

Пропустивши ще два голи-красені від Реброва й Калитвинцева на 24-й та 26-й хвилинах, «ватна» збірна світу спромоглася лише під кінець тайму реалізувати сумнівний пенальті, зароблений Салінасом. Джоркаєфф розвів київського голкіпера по кутах, тим самим скоротивши різницю до двох м’ячів. Але й динамівці не зрадили традиціям: класичний гол «у роздягальню».

Матч, до речі, особливий ще й тим, що його коментували двоє футбольних журналістів – Гливинський та Васильков, – які розважали радше футболістів, аніж глядачів. Особливо весело було англомовним футболістам, яких вони час від часу просили щось показати під час гри.

На другу тридцятихвилинку Михайличенко випустив чотирьох свіжих футболістів, і за 5 хвилин команда забила четвертий гол зусиллями Віталія Косовського. А за 3-й хвилині «дубль» оформив Джоркаєфф, знову скоротивши рахунок. Початок другого тайму нічим від першого не відрізнявся, хіба що обидві команди стали ще повільніше рухатися, проте скористатися цим змогли лише господарі.

Марсель Десаї, що вийшов на заміну, трохи підвищив темп у центрі поля, проте його команда, яка переважно захищалась, не втримала на 46-й хвилині Шевченка, який пробив у «дев’ятку», тим самим остаточно поховавши інтригу.

Шева порушив обіцянку, яку він разом із Сергієм Ребровим дав у перерві: більше не забивати сьогодні. Можливо, і через це, його одразу змінив Валентин Белькевич, який ще на поле не встиг вибігти, як Ващук з лівої поклав м’яча у нижній кут – 6:2.

Луценко у другому таймі теж не сумував: час від часу на його власність замах здійснювали Джоркаєфф, Келлер та Лоран Робер.

На 56-й хвилині Коновалов елегантно перекинув Стефана Порато, який, страхуючи захисників, вибіг з воріт метрів на двадцять п’ять. Здавалося, за 4 хвилини до кінця кияни поставили крапку в цьому матчі. Але «під завісу» – традиційно – у воротах Луценка ще раз розписався Джоркаєфф, оформивши «хет-трик».

Результат матчу, що завершився із незвичним рахунком 7:3, викликав неабиякий ажіотаж серед глядачів, які до останнього не хотіли прощатись із улюбленими гравцями.

Джоркаєфф: «Я старався, але не знаю, чому так вийшло»

Першою із роздягальні вийшла журналістка Катя Осадча: сьогодні з «м’ячем» на голові. А за декілька хвилин у дверях обережно показався Андрій Гусін, який повільно підійшов до журналістів, однак тільки-но почав щось говорити, як зі швидкістю, набагато вищою за ту, з якою футболісти рухаються по полю, з роздягальні вилетів майже повний склад «Динамо» на чолі з Лужним. На декілька секунд він зупинився і мовчки стояв, аж поки не почулося: «Ребята! Вали, нах..!» Більше їх ніхто не бачив.

«У першому таймі ми грали серйозно, у другому розслабились – непристойно було стільки забивати, - каже добросовісний Ребров. – Хоч спочатку з ними було й важче».

…Навіть як для ветеранів «легенди Європи» достатньо ледачо рухалися по полю. Я спитав у капітана європейської збірної Джоркаєффа:

- Пане Юрію, ваша команда сьогодні була на диво повільною – чому так вийшло?

 - Без поняття. Я старався, але ж я один! Українці нас трішки переграли – нам дуже було важко з таким невеликим складом…

- А хто, на вашу думку, найкраще виступив із команди суперників?

- Андрій Шевченко – він був неперевершений!

Хто-хто, а Ігор Суркіс гордий за своїх хлопців:

«Таке враження, що багато з цих футболістів і сьогодні могли б грати не гірше від молодих. Косовський взагалі справив на мене враження: та сама швидкість, потужність. Хлопці сьогодні показали все, що прищеплював Валерій Васильович Лобановський. Шовковського, правда, не було на полі – його тренер не пустив, у нього завтра гра. А Шеву пустив, бо йому потрібна практика. Взагалі майстерність не проп’єш – але вік бере своє».

А ось тренер киян, хоч грою і задоволений, але налаштований самокритично.

- Хто, на вашу думку, сьогодні був найбільш небезпечним суперником?

- Найбільш небезпечний суперник – це ми самі! – відповів Михайличенко.

«Динамо-99» (сині футболки): Луценко, Лужний, Шевченко, Ребров, Гусін, Дмитрулін, Хацкевич, Белькевич, Калитвинцев, Косовський, Кардаш, Коновалов, Головко, Несмачний, Максимов, Федоров. Тренер – Михайличенко.

Європейські легенди (білі футболки): Порато, Джоркаєфф, Робер, Лебьоф, Сонг, Бергер, Кандела, Салінас, Шміцер, Десаї, Келлер, де Бур. Тренер – Гулліт.

Головний арбітр – Шебик

Арсен Цимбалюк, студент Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка

Фото УНІАН