Влада Росії переслідує українські організації, демонструючи ставлення до влади в Україні

На нас нацьковують перевірки... Скоро й Шевченка з бібліотек викидатимуть... Уявіть, якби щось подібне зробили з російською установою в Україні... Інтерв`ю зі співголовою ОУР

Незважаючи на “високу інтенсивність” україно-російських контактів на найвищому рівні і значної кількості укладених політично-економічних угод протягом 2010 року, про що твердять офіційні особи, кінець 2010-го – початок 2011 року ознаменувався шаленим натиском на українські організацій і установи в Росії.

Так, майже поставлена крапка в ліквідації через суд Федеральної національно-культурної автономії Українці Росії (ФНКА УР).

Особливого розголосу набули обшуки й вилучення книжок у Бібліотеці української літератури (БУЛ), яку звинуватили в поширенні “екстремістської літератури”. Московська міліція проводила свої дії майже у детективному стилі: з підкиданням в БУЛ заборонених видань, методами психологічного тиску на персонал та навіть рукоприкладством до жінки-директора.

І ось на днях стало відомо про черговий недружній крок: крім ФНКА УР до ліквідації готується ще одне об’єднання – Організація українців Росії.

Про ситуацію в українські діаспорі, а також причини такого розвитку подій розповів співголова ОУР Валерій Семененко.

НА НАС НАЦЬКОВУЮТЬ ПЕРЕВІРКИ, НАМ ВИСОВУЮТЬ АБСУРДНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ

Валерію Фоковичу, Федеральної національно-культурної автономії Українці Росії уже не існуватиме?

Знаєте, останнім часом дуже ускладнилася ситуація з українськими організаціями в Росії. Сюди я відношу не тільки діаспоральні організації, а й Бібліотеку української літератури в Москві, яка належить московській владі.

Що стосується ФНКА, то нам не вдалось відвернути лихо – Верховний суд Росії, незважаючи на всі наші зусилля, прийняв рішення про ліквідацію автономії. Хоча ми й подали касаційну скаргу, яка розглядатиметься 27 січня 2011 року.

Це остання інстанція в Росії. Я поки що не знаю, чи після цього ми звертатимемося до Європейського суду. Хоча такий намір був і є, але остаточного рішення ми ще не прийняли.

Від чого це залежатиме?

Від суто організаційно-технічних моментів – справою потрібно комусь займатися. А в нас штату немає, адвокатів теж. Добре, що зараз нам допомагає адвокат, який є членом нашої організації. А якби його не було, то не знаю, як би ми діяли – грошей на адвокатів у нас теж немає.

Світовий конгрес українців свого часу пообіцяв, що спробує допомогти в оформленні подачі позову до Європейського суду. Побачимо. Зараз же нам потрібно пройти всі етапи в Росії. Що ми фактично й зробили.

Тобто світове українство вас підтримує?

Це навіть не те слово – підтримує. Дуже підтримує! Президент Світового конгресу українців (СКУ) Євген Чолій спеціально їздив у Брюссель тільки заради цього судового переслідування ФНКА, він зустрічався з головою Європарламенту, якому передав заяву й меморандум про необхідність захистити права українців Росії.

Зараз СКУ вдався до широкого розголосу процесу. Зокрема, закликає представників ОБСЄ звернути на це увагу, аж до того, щоб вони були присутні на цих судах.

Так що СКУ, усе що в його силах, робить.

На днях з’явилась інформація про намір закрити, крім ФНКА, і Організацію українців Росії…

ОУР – це перша наша організація в Росії, коли ще ніякого ФНКА не було. Її створено на основі російського закону «Про громадські об’єднання». А вже в 1996 році вийшов закон «Про Федеральні національно-культурні автономії», і там були такі фрази, з яких випливало, що нацменшини можуть отримати певне фінансування. Тому всі національності почали створювати національно-культурні автономії.

До речі, ФНКА набагато легше створити ніж Організацію українців Росії. Поясню: для ФНКА необхідні 2-3 регіони, а будь яке громадське об’єднання в Росії (в т.ч. й ОУР) може мати федеральний статус тільки тоді, коли має свої відділення більш як у половині регіонів. Так, українці спочатку створили в кількох регіонах свої національно-культурні автономії, а потім зібрались і створили федеральну організацію.

А ось для ОУР потрібно було сформувати представництва вже в 45 регіонах РФ. Зі значними зусиллями, але ми ці представництва створили. З часом частина відділень відмерла, ми змушені були їх підчищати. І зараз, якщо ОУР буде ліквідовано, створити їй щось на заміну буде дуже важко. Звичайно, якщо влада захоче створити якісь псевдоукраїнські організації, то зможе швидко, на папері, створити відділення в регіонах. Але саме за рахунок самоорганізації українців Росії цього зробити не вдасться.

Які претензії висловлювалися до ОУР?

Мін’юст дочекався рішення Верховного суду щодо ФНКА й подав заяву про ліквідацію ОУР. Мав я цю заяву на руках ще 25 грудня. Коли ми її прочитали… Знаєте, там містяться такі претензії, що я не уявляю, як вони можуть бути підставою для будь-якого нормального суду...

Серед претензій, наприклад, те, що ми включили до складу федеральної ОУР дві організації – благодійний фонд «Довіра» й український культурний центр в м. Сургут. Нам кажуть: «Ви не маєте на це право, тому що вони комерційні». Добре, кажемо ми, і тут же їх виключаємо.

Або ще... У нас була юридична адреса – вона і зараз є. Але оскільки користуватись нею важко (затримки з кореспонденцією), ми вирішили її змінити. Тричі подавали заявку, а нам весь час повертали. Спочатку ми вказали Культурний центр. Нам кажуть: «Не можна, бо тут уже ФНКА зареєстровано». Знайшли іншу адресу і подаємо вдруге, а нам кажуть: «Тут не там кома стоїть», потім, що «не вказали» щось.

Подаємо втретє. І знову нам повертають, посилаючись на якісь «недопрацюванння». І це замість того, щоб сісти й сказати – хлопці, ось треба зробити так, так і так!

Зараз ми подали вчетверте. і нам дорікають – ви не оформили юрадресу. Та ми десять разів оформлюватимемо і може колись нарешті оформимо та правильно складемо документи! Справа ж не в тому, що ми не хочемо – просто поясність як правильно це зробити!

Далі. Рада ОУР обирається на конгресі кваліфікованою більшістю. У нас слова «кваліфікована» не було в статуті. Так, це недолік. Але цей статут зареєстровано Мін’юстом! Поки його зареєстрували, із нас сім шкур зняли – змінювали, перекреслювали і так далі. Чому ж ви нам тоді не сказали? Усе затвердили, а потім кажуть, що є недоліки! Ми кажемо: добре, ми виправимо. Але статут виправляти ми можемо тільки на черговому з’їзді: дочекаємось і внесемо цю правку.

Ще одна претензія – нам кажуть, що закінчився термін роботи виборних органів. Для цього потрібно провести новий конгрес. А оскільки в нас організації від Камчатки до Калінінграда, ми не можемо одразу зібрати людей, тому трохи забарились. Але ми провели його – восени 2009 року, коли в Москві проводили Сорочинський ярмарок: обрали нове правління, нову раду, нових керівників. Усе ми зробили, абсолютно все. Але знову придирання.

А може, у фінансовій діяльності зауваження були?

Бухгалтерію перевіряли особливо прискіпливо. На відміну від ФНКА, у якої взагалі не було рахунку, в ОУР було що перевіряти: ми отримували гроші – членські внески, а також кошти з-за кордону (від України, в рамках зарубіжної програми підтримки зарубіжних українців). Загалом у період 2006-2007 рр. ОУР отримала 1 – 1,5 млн. рублів.

За результатами в акті Мін’юсту записано, що «фінансова діяльність Організації українців Росії проводилась у відповідності до законодавства і ніяких порушень не знайдено». Не дай Боже, якби десь на одну копійку чи рубль ми помились!

Тобто порушень немає: гроші витрачені правильно – на проведення фестивалів, придбання журналів тощо. Усі документи, чеки, квитки – абсолютно все перевірили й порушень не знайшли. Податкова так не перевіряє як Мін’юст нас перевіряв!

Ще одна претензія. У нас, мовляв, у статуті, прописано, що «членами ОУР можуть бути іноземні громадяни», а треба ще дописати – «які законно перебувають на території Росії».

І ось такі всі претензії. Ми нарахували претензій такого типу сім чи вісім. Вважаємо, що всі вони – ознака упередженого ставлення до нас.

СКОРО ДІЙДЕ ДО ТОГО, ЩО Й ШЕВЧЕНКА З БІБЛІОТЕК ВИКИДАТИМУТЬ

А як ви оцінюєте тиск на Бібліотеку української літератури в Москві?

Нас до цієї справи поки що не долучали. Хоча БУЛ і співпрацює з нами – в питанні передплати на українську пресу і постачання книжок. Передплата здійснюється через ОУР і регіональну організацію «Українці Москви» (УМ). Бібліотека складає свій список, затверджує його в департаменті культури ЦАО м. Москви.

Нам удалося зробити так, щоб періодика приходила швидко і всі були задоволені. Так, багато фізичних осіб передплачували видання через нас, але забирали її в БУЛ. Це було вигідно бібліотеці – люди саме сюди приходили читати й забирати періодику, а відповідно – зростала кількість читачів бібліотеки.

Вигідно й читачам, особливо небагатим – так набагато дешевше, аніж передплачувати на домашню адресу.

Критики кажуть, що занадто багато коштів виділяється на БУЛ. Ви не знаєте, про який порядок цін іде мова?

Про мільйони доларів, про які пишуть на форумах, не йдеться точно. Наприклад, на весь 2011 рік виділено 200 тисяч рублів (близько 6,5 тисячі доларів). У 2010 році нічого не виділялось – у зв’язку з кризою.

А у 2009 була більша сума, але там допомагала не наша організація. На цьому, до речі, БУЛ якраз і «попалилась»: їм поставили завеликі ціни, а потім ще й привезли не ті книжки. У той рік було виділено 300 чи 400 тисяч (10 чи 13 тисяч доларів). І тому тепер вони вирішили працювати тільки через ОУР та УМ.

З чим тоді, на вашу думку, пов’язана атака на бібліотеку?

Мені здається, що ці наскоки на бібліотеку не мають жодного стосунку ні до української книги, ні до української культури загалом, а можуть бути тільки пов’язані з внутріполітичною ситуацією в Росії, а також з характером українсько-російських відносин.

Маю на увазі те, що російська влада не церемониться з Україною і українською владою – зробили щось, і реакція їх не цікавить. Значить, українська влада так себе поставила.

А будь-яка держава, яка поважає себе, заступилася б за своїх земляків. Уявіть, якби в Києві або десь у іншому місці України щось зробили з російською бібліотекою чи російським театром. Та тут (у Росії. – Ред.) усі б устали дибки!

А що ж там за книжки знайшли?

З таким підходом, який використовує московська міліція, Тараса Шевченка також потрібно викинути – і в нього у творах є неприємні для таких персон як, наприклад, Костянтин Затулін, висловлювання. Така література є і в бібліотеці ім. Леніна.

Знаєте, незважаючи на те, що свого часу ми виступали проти призначення Наталії Шаріної на посаду директора (не знає мови й культури), ми вирішили домовлятись і співпрацювати на благо наших людей з тим керівництвом, яке поставила московська влада.

І потрібно віддати Наталі Григорівні належне: вона старалася виконувати свої обв’язки належним чином. Як бачите, «достаралась» до того, що на неї тиснуть правоохоронні органи. Дійшло до абсурду – що, мовляв, у БУЛ поширювали екстремістські матеріали!

Це нісенітниця – тому що книжки, які замовлялися в БУЛ, звіряються зі списком забороненої літератури. Кому ж хочеться проблем?

НЕВДОВЗІ МОЖУТЬ З’ЯВИТИСЯ ПСЕВДОУКРАЇНСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОСІЇ

З чим ви пов’язуєте такий тиск на українські організації Росії?

З тим, що десь із 2005 року почалась інформаційна війна з Україною, а ми стали її заручниками. Ми свого часу активно виступали проти втручання Росії у внутрішні справи України під час президентської кампанії. Ми весь час про це говорили і навіть громадський комітет «За демократичні вибори» при ОУР було створено.

Ми також влаштовували публічні акції і пікети проти втручання у внутрішні справи. Після цього на нас звернули увагу компетентні органи – про це я можу сказати чітко і твердо, я це знаю точно.

Згодом ОУР кілька раз виступала з заявами, але не з політичними. Наприклад, до Росії приїжджав комісар ОБСЄ у справах національних меншин Клод Воллебек і захотів з нами зустрітись. Ми зустріли людей з регіонів і показали реальне становище з українською освітою в Росії.

Через деякий час речник МЗС Росії виступає з заявою про, що з українською освітою в Росії все дуже добре і навіть назвав міста й регіони, де є українські класи чи школи і навів їх номери.

Коли я подивився цю заяву, то стало одночасно і сумно, і смішно – я ж ситуацію добре знаю. Тому я не полінувався й протелефонував за всіма вказаними адресами, поговорив з місцевими українцями, провів інтерв’ювання освітян, і в результаті прес-служба ОУР виступила з заявою, у якій спростовувалися всі слова МЗС. Простими словами – вони збрехали, і ми посадили їх у калюжу. Кому це сподобається? Тим більше що ми навели порівняльну таблицю – що є і як підтримується українське в Росії і російське – в Україні. В одній колонці – суцільні нулі, а в другій – значні цифри.

Ми й без МЗС знаємо що у Росії погано з освітою – що, до речі, зумовлено й самою позицією українців. Але не потрібно казати на біле – що воно чорне.

Ще одна причина... Коли Медвєдєв зробив різку заяву щодо України і не відправив в Київ посла (Зурабова), ми заступились за імідж України й виступили з відповідною заявою.

Також на кожні вибори в Україні ОУР надсилала своїх спостерігачів, які працювали під егідою Світового конгресу українців.

ФНКА, як заявив Лавров, закрили за політичну діяльність. А ОУР має право займатися політичною діяльністю?

Яка ж це політична діяльність? Ми робили свої заяви передусім щодо культурно-національних аспектів.

І навіть під час виборів 2004 року ми виступали тільки за невтручання – не агітували за жодного з кандидатів, ні за Януковича, ні за Ющенка. На відміну від окремих земляцтв у Москві.

Ми стояли на тому, що український народ має зробити свій вибір, а ми в Росії повинні його шанувати.

Я жодним чином не скажу, що ми не мали своїх поглядів, але ми всіляко уникали їх демонстрації.

Чи не маєте відчуття, що всі ці атаки спрямовані проти вас особисто – щоб змінити керівництво українськими організаціями?

Так, ми певні в цьому повністю – усе робиться, щоб змінити керівництво. Узяти хоча б останні заяви МЗС України – нас особливо здивувало, що міністерство буде «допомагати українцям Росії створити українські організації». Вони ж і так уже є – понад 90 українських організацій об’єднані в ОУР, яка існує понад 19 років! Виявляється, їх для МЗС України не існує, хоча з нами ніхто не говорив. Я перепитав усіх наших голів організацій у регіонах після цієї заяви МЗС – ні з ким жодної мови не було. Єдине, що було зроблено – посол України в РФ Єльченко зустрівся з українськими земляцтвами Москви.

А як ви ставитеся до такого варіанта, що на базі земляцтв буде створено нову діаспоральну організацію?

Я цілком допускаю варіант створення псевдоукраїнських організацій – завжди знайдуться «козачки», які підуть на це. Погляньте хоча б на грузинські організації в Росії. Але на базі земляцтв… Вони ж тільки в Москві є і об’єднують людей не на національно-культурній основі, а на основі територіальної приналежності. Тому думати, що земляцтва займатимуться розвитком національно-культурної свідомості українців Росії, не варто – я в це не вірю. І вся практика існування земляцтв, понад 10 років, показує, що це справді так.

У Києві натякають, що було б добре мати в Росії (і не тільки) таку організацію українців, яка б представляла і лобіювали свої інтереси в місцевих органах влади. Як, наприклад, угорці мають свою партію в Румунії. Чи можливо це?

Свого часу, здається, 1994 року, українці Росії створили виборчий комітет, який висував разом з партією «Демократичний вибір Росії» своїх кандидатів. Зараз же я цього просто не можу собі уявити.

Єдине – я є членом консультативної ради при Міністерстві регіонального розвитку, яке займається національними питаннями. Це все.

Українців у Росії багато у владі – це так. Але вони як громадяни Росії не працюють для розвитку української культури і освіти.

У сучасній Росії я не бачу такого розвитку подій.

Єгор Соколов

УНІАН в Google News