ЦВК створює чорну діру фальсифікації

За всю історію демократичних виборів в Україні ЦВК перетворюється на головний генератор механізмів для масових фальсифікацій... Ухвалюються зміни на користь двох кандидатів...

За всю історію демократичних виборів в Україні ЦВК перетворюється на головний генератор механізмів для масових фальсифікацій... Ухвалюються зміни на користь двох кандидатів...

Останнім часом Центральна виборча комісія прийняла кілька рішень, які засвідчили небезпечну тенденцію: ЦВК стає не тільки регулятором виборчих процесів, а й основним джерелом загрози недемократичних виборів.

Зміни на користь двох

Прийнято кілька рішень, котрі ущемляють інтереси одних кандидатів на користь інших, причому досить явно. Ці рішення засвідчили, що ЦВК вдається до рейдерських схем, подаючи приклад для комісій нижчого рівня. Ідеться про певні механізми, які суперечать виборчому законодавству і можуть спотворити хід виборчого процесу.

27 листопада були утворені окружні виборчі комісії. Кожен кандидат отримав квоту на умовах рівного представництва в керівних органах кожної окружної виборчої комісії: посади голови, заступника й секретаря окружної виборчої комісії. На сайті ЦВКми бачимо, що ці квоти були витримані просто з математичною точністю до сотих відсотка.

Але потім пішли дуже дивні процеси. Фактично наступного дня почалися заміни голів комісій з різних причин: через нескликання комісій, за особистими заявами тощо. Керівники ОВК складають свої повноваження, будучи представниками одного кандидата, а на їхнє місце призначаються представники від іншого кандидата. Порушується пропорційність представництва на керівних посадах виборчих комісій. Наскільки мені відомо від людей, що були присутні на засіданні ЦВК, це була свідома й дуже жорстка позиція ЦВК.

Два таких випадки кандидат на посаду Президента Віктор Ющенко оскаржив у Київському апеляційному суді, і 7 грудня було ухвалено рішення на його користь. ЦВК зобов’язали переглянути своє рішення й відновити рівність квот представництва кандидатів у керівному складі виборчих комісій.

Проте ЦВК з цим рішенням не погодилася. Це ще раз показує, що вона свідомо проводить лінія на те, аби змінити пропорцію представництва в керівництвах ОВК. Апеляційну скаргу розглянув Вищий адміністративний суд і погодився з Київським апеляційним – зобов’язав ЦВК переглянути своє рішення й відновити рівність квот кандидатів.

ЦВК визнала рішення, але таке оскарження – поодинокий випадок. Подекуди представників кандидата позбавляли посад, і він втрачав свою квоту в керівництві комісії. Кандидат не оскаржував таке рішення ЦВК в суді – і таким тихим повзучим методом змінюється пропорційність представництва в керівному складі виборчих комісій, причому на користь двох кандидатів. Так і у випадку з Ющенком квоти були змінені на користь Януковича й Тимошенко.

Негласна вказівка дільничним комісіям

ЦВК пішла далі й перевела цей метод на системний рівень. У своїх роз’ясненнях про порядок утворення дільничних виборчих комісій вона вилучила з попередніх роз’яснень абзац про те, що при заміні голови й заступника мають бути збережено представництво кандидата в керівництві виборчкомів.

Щодо цього пункту була велика суперечка. Перемогла лінія на те, щоб дати негласну вказівку окружним комісіям діяти так, як діяла ЦВК, і поступово змінювати пропорцію в керівному складі дільничних виборчих комісій.

Суспільство на це не зважає, кандидати теж звертають на це недостатню увагу. Адже ніхто в таких речах, по суті, не розбирається. Проте цей повзучий процес може призвести до корінної зміни в керівництві ДВК, і той принцип, який було закладено в законі, буде брутально порушений.

Зазіхання на достовірність списків виборців

Мене як для фахівця з виборчого права просто шокувала постанова ЦВК, опублікована на її сайті буквально вчора, – про порядок складання, отримання, уточнення списків виборців на виборчих дільницях. ЦВК замість роз’яснення найбільш принципових нюансів – як уносити уточнення до списків виборців (це той момент, щодо якого дискутує багато політиків і фахівців), фактично створила три принципово нові норми, які докорінним чином міняють порядок унесення змін до списку виборців, причому з порушенням Конституції.

Перше – ЦВК наділила ДВК правом приймати рішення про внесення змін до списку виборців. Такого права у ДВК, відповідно до останньої редакції закону про виори немає. Причому це свого часу було принциповим рішенням ВР.

У редакції закону від 2004 року ДВК були наділені правом вносити зміни до списків виборців. Був розписаний відповідний механізм... Коли приймали поправку від 21 серпня, цю норму змінили. Була прийнята норма, за якою ДВК чи ОВК, яка отримує скаргу від виборця щодо списку виборців, має зробити тільки одне – звернутися до Державного реєстру виборців. Бо тільки цей Реєстр містить усю інформацію про виборця й може компетентно розібратися й ухвалити рішення: вносити зміни чи не вносити.

ЦВК розширила свої повноваження і створила абсолютно нову норму, дозволивши дільничним комісіям приймати рішення.

Другий принциповий момент. ЦВК записала, що ДВК може приймати рішення за наявності паспорта. Тобто якщо на виборчу дільницю прийде людина, покаже, що зареєстрована за певною адресою, то ДВК на підставі цього може приймати рішення щодо внесення її до списку. А це грубе, брутальне зазіхання на достовірність списків виборців.

Чому? У нас кілька років тому було створено систему органів Державного реєстру виборців. Головне завдання цих органів полягало в тому, щоб створити інформаційну систему, яка б забезпечувала контроль за всіма виборцями – “один раз в одному місці”. Тільки держреєстр може дати відповідь на запитання, чи не включено того чи іншого виборця до списку виборців у іншому місці. Без органів ведення держреєстру розв’язати цю проблему просто неможливо. А якщо ДВК надано право приймати рішення просто за наявності паспорта, то це є просто диверсія щодо всієї системи держреєстру виборців. Таке, з дозволу сказати, спрощення процедури відкриває шлях для масових фальсифікацій, оскільки виборця спіймати за руку можна лише тоді, коли він подає паспорт, а коли його вже включили до списку виборців, неможливо встановити, чи його ще десь включено до списку.

Третій момент: ЦВК створила норму, якої не тільки немає в законі про вибори – вона прямо суперечить нормам закону, які застосовуються багато років. ЦВК дозволили ДВК у день голосування розглядати скарги виборців, не перериваючи голосування. Таке навіть важко уявити... Прийшло голосувати, наприклад, сто чоловік, а комісія стоїть і собі голосує, розглядаючи скарги та приймаючи рішення. Як у такому випадку можна прийняти належне рішення? Та ще й простежити, аби виборець двічі не потрапив до списку? Що це за хаос і базар? Такого закон ніколи не передбачав. Було записано: у день голосування ДВК проводить тільки голосування. А всі скарги й заяви вона розглядає після його закінчення. Хочу ще раз наголосити, ЦВК за законом має право давати роз’яснення, як застосовувати ту чи іншу норму, але не має права створювати абсолютно нових норм.

Чорна діра фальсифікації

Висновок напрошується один: створюються всі умови, аби керівники ДВК мали карт-бланш, щоб сформувалася величезна чорна діра, у яку в день голосування можна записати необмежену кількість виборців. У такому базарі ніхто нічого перевірити не зможе.

А якщо це все поєднати з заміною керівників комісій, то, як на мене, вимальовується цілісна схема створення умов для фальсифікацій. Усе це виглядає як диверсія, спрямована проти достовірності списків виборців.

Мені дуже шкода, що за всю історію демократичних виборів в Україні ЦВК перетворюється на головний генератор механізмів для масових фальсифікацій.

Гадаю, можна це пояснити тим, що починаючи з 2007 року ЦВК дуже заполітизована. Сьогодні ніхто й не приховує, що члени Центрвиборчкому є представниками тієї чи іншої політичної сили. Це не фахівці з попередніх скликань ЦВК, сьогоднішні члени реалізують волю своїх політичних лідерів, причому за будь-яку ціну.

Олександр Барабаш, експерт з виборчого права

УНІАН в Google News