Кріпацтво – невдала ідея. Як Кабміну слід поводитися з трудовими мігрантами

Чи законно обмежувати українців у праві працювати за кордоном, які наслідки це може мати, і як мотивувати українців шукати роботу вдома, не перетворюючи їх на кріпаків? УНІАН прослухав з цього приводу онлайн-дискусію представників влади та експертів з громадянського суспільства.

Останнім часом не вщухає обговорення долі українських заробітчан. Після масового повернення українців з-за кордону через пандемію коронавіруса, з’явилася низка урядових заяв про те, що під час пандемії Україна не відправлятиме своїх громадян працювати за межами країни, про блокування чартерних рейсів, про необхідність втримати вдома «кваліфіковану, навчену в Європі робочу силу»… Ба більше, прем’єр-міністр Денис Шмигаль навіть сказав, що український Кабмін готовий до перемовин з європейцями, які висловлять бажання офіційно запросити українських робітників на сезонні роботи. Мовляв, важливою передумовою є легальне працевлаштування строком від трьох місяців із дотриманням усіх соціальних гарантій та належних умов праці українців.

Та непослідовні кроки уряду викликали у громадськості обурення та багато запитань.

«На жаль, постійні зміни заяв від уряду дали українцям чіткий сигнал – їх права не поважають, їхніми бажаннями нехтують», - каже президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Експерт вважає, що український уряд висуває умови для іноземних роботодавців неправомірно. «Коли не можуть встановити умови, щоб громадяни працювали та розвивали власний бізнес вдома, приходить час для недолугих заборон. Але таким чином зупинити трудову міграцію неможливо, її можна тільки посилити», - підкреслює Воскобойник.

Реальним кроком для захисту українських громадян за кордоном експерт називає  прийняття законопроекту №2365 «Про захист трудових мігрантів та боротьбу з шахрайством у працевлаштуванні за кордоном». По-перше, документ передбачає скасування ліцензування компаній-посередників. Адже, за словами Воскобойника, це непрацюючий корупційний інструмент та фікція - ліцензію легко можна купити за хабар. По-друге, для максимального захисту трудових мігрантів законопроект пропонує законодавчо заборонити компаніям-посередникам брати з українців гроші за працевлаштування. «В усьому світі такі компанії заробляють за рахунок роботодавців, які платять за пошук робітників», - пояснює експерт.

Цей законопроект було розроблено в Асоціації та ще в лютому він мав потрапити у сесійну залу Верховної Ради. Але…

«Насправді, люди страждають від неефективної державної опіки. Якщо українець бажає їхати працювати за кордон, це його особистий вибір, який держава має поважати та всіляко сприяти. Але постійно нагадувати, що він повинен працювати виключно легально. Водночас, держава має змінюватися на краще, щоб трудовим мігрантам було цікаво повертатися або не виїздити», - пояснює Воскобойник.

Українці на польсько-українському кордоні / REUTERS

Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування пропонує лібералізувати українську економіку: держава має надавати максимальну економічну свободу тим, хто сам організовує для себе робочі місця. Насамперед, мова йде про малий бізнес, приватних підприємців та трудових мігрантів.

Експерт з грошово-кредитної політики Секретаріату Ради Національного банку України Євген Степанюк нагадує, що перекази від трудових мігрантів становлять вагому частку валюти, яка надходить в Україну. За підсумками 2019 року, це було 12 млрд доларів (за розрахунками НБУ) та близько 16 млрд доларів (за оцінками МВФ).

«В будь-якому випадку, сума істотна, становить близько 8% від ВВП. Очевидно, через карантин у поточному році цифри будуть меншими. Все залежить від тривалості обмежувальних заходів, але, за моїми оцінками, близько 50% від торішнього показника. Та це все одно досить значна сума», - каже він.

Експерт звертає увагу, що в умовах кризи, за короткий проміжок часу, практично не можливо працевлаштувати два мільйони людей (саме стільки заробітчан, за розрахунками Кабміну, повернулися в Україну від початку запровадження карантину). А якщо їх не працевлаштувати всередині країни, то рівень безробіття в Україні може зрости до 18% (нині мова йде приблизно про 9%). 

«Це був би рекордний в історії України рівень. Сподіваюся, цього не трапиться. Як мінімум, для цього не треба створювати перешкоди людям, які можуть знайти роботу за кордоном», - відмічає він.

На думку експерта, нині уряд має зосередитися на збереженні робочих місць, які вже є в Україні. Для цього варто максимально послабити вплив обмежувальних заходів на підприємства, які зберігають робочі місця. «А вже, щоб створити нові робочі місця, треба максимально задіяти фінансові механізми, зокрема, механізми вітчизняної банківської системи для кредитування підприємств. На жаль, цього не відбувається. Ми не спостерігали цього і в докарантинний період», - зауважує Євген Степанюк.

У свою чергу правозахисники звертають увагу, що право на вільний виїзд з власної країни закріплено в Конституції України та міжнародних правових документах, які Україна прийняла та ратифікувала. Будь-які наміри держави обмежити пересування своїх громадян є порушенням цього права.

«Це зобов’язання влади – гарантувати, що громадяни України можуть в будь-який час вільно залишити власну країну, за винятком деяких обмежень, встановлених законом. Люди можуть подати до Європейського суду з прав людини, і вони виграють», - підкреслює правозахисник та журналіст Максим Буткевич.

«Все це схоже на ставлення до всіх нас, як до мешканців зоопарків з ручними тваринами. Так було перед незалежністю, і нині майже нічого не змінилося. Держава вважає, що може заборонити виїжджати. Наслідки таких дій будуть плачевні. Бо люди поїдуть з України не просто працювати, а назавжди… Не захочуть жити там, де держава може вирішувати, затримати їх чи ні», - переконаний голова правління Української гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

Водночас, радниця віце-прем’єр міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дар'я Гайдай стверджує, що заборони пересування немає. За її словами, мова йде виключно про обмеження транспортного сполучення для утримання поширення вірусу. А також про  процес організованого виїзду сезонних робітників в умовах цих обмежень.  

«Організований виїзд – це частина пом’якшення карантинних обмежень. Бо відновлення руху в поточних умовах – це виклик, який треба моніторити та контролювати. Якщо будемо дотримуватися організованого підходу, це не буде ризиком. Але неорганізоване пересування, коли люди виїжджають на короткий проміжок часу, потім знову повертаються в Україну через кордон, становить небезпеку», - вважає вона.

За словами Гайдай, як і більшість держав Європи, Україна нині шукає баланс, як забезпечити безпеку для громадян (не тільки щодо сезонних робітників), їх прав та інтересів. Саме тому прем’єр-міністр уповноважив Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції України налагоджувати можливості українських сезонних працівників виїздити до країн ЄС на роботу. На меті - координація з урядами держав, які запрошують українських сезонних робітників до себе. А також співпраця з українськими органами влади (МОЗ, МЗС), щоб забезпечити максимально організований переїзд заробітчан з дотриманням заходів безпеки.

Кабмін висунув до закордонних роботодавців вимоги щодо працевлаштування українців / фото УНІАН

Гайдай наголошує, що процес переговорів з країнами-партнерами триває в щоденному режимі: «Наші партнери з розумінням ставляться до необхідності подібних розмов, адже для них сезонна міграція - це теж виклик для епідеміологічної ситуації».

«Ми говоримо не про один літак і не два. Йдеться про тисячі людей та масовий процес. Наприклад, тільки  Фінляндія чекає на сезонні роботи 15 тисяч українців. Інші країни також вже повідомили про заплановані рейси та пересування сезонних робітників. Тому необхідна максимальна координація. Це є предметом нашої розмови з урядами інших країн. Днями була розмова з послом Фінляндії, з міністром МЗС Фінляндії, з Австрією, опрацьовуємо звернення від Данії, Норвегії», - додає вона.

Втім, поки влада домовляється про якісь єдині правила, українці, попри карантинні обмеження, знаходять шпаринки у кордоні. Правда, як розповідають самі у соціальних мережах, дорога на роботу здорожчала вдвічі, а подекуди і втричі. Зокрема, у згадану вище Фінляндію – через Білорусь (до Мінська, домовляючись з приватними перевізниками, з Мінська – літаком до Гельсінкі).

Схожий шлях українських заробітчан і до Польщі. Спочатку зі Львова до польського кордону. Там пасажири пересаджуються у легкові авто, проходять у них митний контроль, а на польській стороні знову пересаджуються в автобус. Але розповідають: схема працює лише у тих, хто має офіційне запрошення від роботодавця…

Експерт з грошово-кредитної політики Секретаріату Ради Національного банку України Євген Степанюк вважає недоцільним обмежувати людей у виїзді на роботу, пояснюючи це прагненням захистити їхнє здоров’я. «Набагато краще - організувати тестування тих, хто повертається з-за кордону, незважаючи на те, коли це відбувається. Якщо цей процес узгодити з перевізниками, які здійснюють перевезення, це не становитиме великої проблеми», - переконаний він.

Фахівці наголошують, що піклування про громадян та національний інтерес мають базуватися на верховенстві права та європейських практиках. Свобода пересування – одне з основних, законодавчо закріплених прав людини. Разом з тим, вони звертають увагу на позитив – нарешті тема українських заробітчан на порядку денному в урядових кабінетах, бодай на рівні риторики. Після десятків років ігнорування теми трудових мігрантів, з’явився шанс не тільки на обговорення, а й на правове регулювання.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News