Переддень сьомої річниці початку Революції Гідності ознаменувався декількома скандальними новинами на навколомайданну тематику. Київський апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про тримання під вартою президента-втікача Віктора Януковича, а в Музеї Революції Гідності було проведено обшуки у справі щодо ймовірного розкрадання коштів, передбачених на створення меморіального комплексу музею. І найбільше, що збурило суспільство - стало відомо, що в ДБР розслідується справа за заявою екс-регіонала, а нині нардепа від фракції ОПЗЖ Рената Кузьміна щодо державного перевороту, нібито вчиненого лідерами Майдану, й що колишні очільники держави запрошені на допит у цій справі.
Якщо поглянути на всі ці три події відсторонено і без емоцій, то зради, там, власне, немає.
Рішення суду щодо скасування арешту Януковича жодним чином не полегшить становище «легітимного», адже на ньому висить вирок у справі щодо здачі Криму. Крім того, існує ще одне рішення про взяття його під варту в рамках іншого провадження. Та й, власне, скасування арешту, яке застосував суд, не означає «зради», оскільки клопотання слідчого про арешт Януковича відправлено на новий розгляд до суду першої інстанції, і, як припускають прокурори, мова може йти про технічну помилку, якої допустився Печерський суд.
Стосовно обшуків у Музеї, то там ситуація менш очевидна, проте теж не катастрофічна: Музей наприкінці 2018 року провів тендер і переказав кошти замовнику на облаштування меморіального комплексу під обіцянки прокуратури зняти арешт з колишньої вул. Інститутської за лічені місяці, щоби підрядник міг розпочати роботи з музеєфікації простору, де в лютому 2014 року загинули більшість Героїв Небесної Сотні. Однак арешт не те, що не зняли, а продовжили безстроково. Підрядник же на той час уже освоїв кошти на купівлю матеріалів, а до роботи приступити не зміг. Якщо дійсно там нічого не вкрадено, є відповідні матеріали й гроші на їх монтаж на рахунку підрядника, то справа має бути закрита.
Стосовно обшуків у Музеї, то там ситуація менш очевидна, проте теж не катастрофічна
Стосовно ж справи про державний переворот, то там зрада навіть не ночувала. Колишній соратник «легітимного» Ренат Кузьмін накатав заяву, що Порошенко, Парубій, Турчинов та інші вчинили державний переворот. В ДБР відмовилися вносити фантазії Кузьміна в Реєстр досудових розслідувань з огляду на відсутність доказів, а по факту — з огляду на абсурдність його заяви. Тоді Кузьмін побіг до суду, який зобов’язав ДБР таки розслідувати справу за його заявою. Тепер же, щоб її закрити, в ДБР мають допитати самого Кузьміна і тих, кого він вважає путчистами.
Самі по собі ці три новини мало чого варті, однак важливо те, що їх появу штучно притягнули саме до дати початку Революції Гідності.
Чому штучно?
Тому що апеляційну скаргу на арешт Януковича суд мав розглянути ще у травні-червні цього року, впродовж двох тижнів після того, як вона надійшла від Печерського суду. Натомість руки до неї чомусь дійшли лише в листопаді.
Аналогічна ситуація з музеєм: справу щодо можливого розкрадання коштів було порушено ще влітку, санкцію на обшук у музеї взято місяць тому, але з трусом прийшли саме за два дні до 21 листопада.
На моє переконання, концентрація таких «зрад» саме в переддень річниці початку протестів є добре скоординованою, і має на меті посіяти зневіру, розчарування, серед усіх тих, для кого Майдан є цінністю
І так само з заявою Кузьміна: повістки на допит вищезгадані політики отримали ще тижні три тому, а рішення суду, яким ДБР примусили розслідувати справу, – ще раніше. Натомість усі про це мовчали, в тому числі й представники нинішньої опозиції, і раптом, за два дні до дати, в ЗМІ зливають «сенсацію» - ДБР тягне на допит лідерів Майдану! Кінець світу!
На моє переконання, концентрація таких «зрад» саме в переддень річниці початку протестів є добре скоординованою, і має на меті посіяти зневіру, розчарування, серед усіх тих, для кого Майдан є цінністю. Це спроба деморалізувати усіх, хто так чи інакше долучився до Майдану. Це така собі психологічна атака: мовляв, зараз ми за вас візьмемося і всіх пересаджаємо, а музею вашого не буде, бо гроші на нього вкрадено. Так що утріться, ви програли.
До певної міри автори цього сценарію досягли тактичної мети – рівень зради в патріотичному сегменті соцмереж зашкалює. Але зрадофілам слід пам’ятати, що інформаційна війна – це частина великої війни, яку веде проти нас Росія, і варто дотримуватися інформаційної гігієни, щоби не стати жертвою «бойових» дій на інформаційному фронті. Адже вбитий морально супротивник вже не супротивник, він — раб переможця.
Дмитро Хилюк
