Екс-власник «VAB Банку» Олег Бахматюк: У владі думають, що вони безсмертні і прийшли на сто років, та повторюють ту ж помилку, що й попередники

Екс-власник «VAB Банку», власник агрохолдингу «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк, оголошений у розшук 22 листопада у зв’язку з підозрою у розкраданні 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту «VAB Банку», розповів УНІАН про обставини даної справи, суть та причини конфлікту з директором НАБУ Артемом Ситником, а також подальші плани щодо відбудови лінії захисту та повернення в Україну.

У п'ятницю, 22 листопада, на сайті МВС з'явилася новина про те, що вас оголосили в розшук. Прокоментуйте цю ситуацію.

Ми все отримуємо постфактум: і підозри, і повістки, і оголошення у розшук. Але ніхто ніде не переховується.

Зараз порушуються елементарні права людини. Це чисто політичний кейс. Ми консультуємось з міжнародними юристами і чітко бачимо це політичне підґрунтя, кожен в цій ситуації має якийсь свій інтерес.

І ми розуміємо, що це використовується для того, щоб відволікти увагу. Розуміємо, що у нас є особистий конфлікт з Ситником (Артем Ситник, директор НАБУ – УНІАН) і таким чином він мені передає вітання. Сьогодні був суд, тому що радник моєї рідної сестри, яка є підозрюваною по даній справі, виступає свідком проти Ситника. Тобто тут є конфлікт інтересів. Ми до цього не маємо ніякого відношення, але ми стали жертвою його вендети.

І сама справа «VAB Банку», ми же бачимо, виїденого яйця не вартує, вона була реанімована абсолютно незаконно. При тому, що цьому передували два рішення суду, силові структури декілька разів її розслідували. А тепер у нас фактично забирають право на захист – НАБУ хоче стати істиною останньої інстанції та призначає винних, а не хоче вирішувати питання.

До того ж ще примішується питання Писарука (Олександр Писарук, голова правління «Райффайзен Банку Аваль», який за часів банкрутства «VAB Банку» займав пост першого заступника голови НБУ - УНІАН). Немає справи «Писарука-Бахматюка». Немає Писарука без Бахматюка, і навпаки. В справі написано, що Бахматюк змовився з Писаруком, але, насправді ж, Бахматюк нічого не порушив, ні з ким не йшов на змову, і справи, фактично, немає. Їм зараз болісно це визнавати, і вони такими піар-ходами, так би мовити, годують дракона. Кожен тиждень треба призначати жертву.

А ми претендуємо тільки на просту річ – на можливість захищати себе у правовому полі, на можливість бути почутими і мати право на рівноцінний доступ до інформації, експертиз, розуміння самого процесу, щоб ми могли пояснити, що суспільною свідомістю маніпулюють. Я не збираюсь нікуди тікати і ніде переховуватись, але я хочу мати право бути почутим, а не бути назначеним винним. Я ж знаю, як це робиться.

Вам і колишньому голові «VAB Банку» Денису Мальцеву були відправлені підозри поштою. Чи отримали ви їх?

Я про все дізнався з інтернету. Фізично я не отримав ні підозру, ні повістку. Тому зараз будемо думати, як діяти, і що робити.

Де саме ви зараз знаходитеся і з якою метою?

Я за кордоном.

Ми вийшли з пропозицією на Фонд гарантування вкладів, що хочемо повернути 8 мільярдів гривень як добросовісні акціонери. І я поїхав домовлятись з покупцями нашої сировини – зернових – з компанією «Каргілл». Був у Катарі, Об’єднаних Арабських Еміратах, Женеві, де повністю домовився, що вони під майбутні контракти можуть забезпечити цей план по поверненню коштів.

І коли ми вже були на фінальній стадії, в неділю, мені висувають підозру, яка повністю ламає ситуацію та робить переговори невигідними. Ми звернулись до президента, але не були почуті. Зараз ця вакханалія продовжується, і вже тиждень ми з міжнародними юристами розробляємо позицію: як вертатись, коли. Я не хочу по поверненні бути облитим брудом і не мати змоги навіть слова сказати.

Які у вас були домовленості з Фондом гарантуванням вкладів, і який план по поверненню коштів ви пропонували?

Ми пропонували взяти міжнародний радників, таких як, наприклад, «Ротшильд», Lazard, «велику четвірку» аудиторів, взяти відомі компанії у світі, які реструктурують борги, і взяти юристів. Плюс, та пропозиція, про яку ми вже говорили: повертаємо 8 мільярдів гривень, з яких одразу виплачуємо 500 мільйонів гривень гарантійного внеску, поки оформлюються документи, і повертаємо мільярд гривень щорічно. Що у цьому поганого?

Ви побачите, через три-чотири місяці Фонд гарантування вкладів буде продавати активи тих банків, і скільки він отримає? В десять чи п'ятнадцять разів менше! Ми бачимо дурну демотивацію і не можемо цього зрозуміти.

У цій ситуації дещо не сходиться… Якби графік реструктуризації боргу виконувався, і був запропонований чіткий сценарій цих дій, навіщо потрібні підозра і переслідування?

Ви мені задаєте питання, на які я не знаю відповіді. Розумна людина, якщо хоче щось забрати, вона це не знищує. Або є якась інша мета.

Якщо приходить Бахматюк, який бере зовнішні запозичення, і каже: я, як відповідальний акціонер, не хочу чекати, знову чотири роки проводити у воєнних діях з прокурорами, детективами, я хочу сісти за стіл переговорів і нормально вирішити проблему. Тим більше, у мене в компанії (агрохолдингу «Укрлендфармінг» - УНІАН) працюють 27 тисяч людей. Вони виробляють певний відсоток ВВП, ми платимо податки. Я хочу бути почутий. Можна?! Мені кажуть: добре. Фонд гарантування мене почув. І так він отримає навіть більше, ніж при неконструктивному діалозі. То чому не зробити позитивний кейс?

Напевно, що є якась мотивація у всіх учасників процесу. Треба показувати імітацію роботи, боротьби, «годувати дракона». Але мені здається, вони неправильно вибрали жертву за рахунок того, що чотири роки попередня влада нас мотлошила як могла, а тепер вже ці прийшли і добивають. Але ми не знаємо всіх інтересів.

Кому, на вашу думку, це може бути вигідно?

Ситнику, зрозуміло. Вигідно Рябошапці – йому треба показувати по одному олігарху в день. Це ж не план – довести злочин, а план – нагодувати суспільство через його очікування. Але і тут нічого не вдасться. Наслідком буде лише розвалена компанія і нуль отримання держави.

Можливо, варто ще подивитись збоку, чи немає інтересів тих, хто захоче скупити активи «Укрлендфармінгу» в десять разів дешевше, якщо компанія впаде. Але я теж не хочу думати про такий сценарій і не буду просто на це дивитись. Це не нерухомість у центрі Києва – це організм у 600 населених пунктах, 260 юридичних осіб, фабрики, свині, корови.

Розкажіть детальніше про ваш конфлікт із директором НАБУ Артемом Ситником, який ми почали обговорювати на початку розмови. У чому він полягає, та що саме, на вашу думку, призвело до цієї ситуації?

Конфлікт дуже простий. Є радник моєї рідної сестри – Наталії Василюк, яка так само є підозрюваною по цій справі, що безглуздо, але це вже наступне питання – Микола Надейко. Нормальний, розумний хлопець. Я з ним познайомився в кабінеті Ситника. Надейко є основним свідком по справі щодо корупції Ситника. Сьогодні апеляційна інстанція її розглядала, і, таким чином, Ситник мені передав вітання оголошенням мене у розшук. Тому що жодних підстав на то не було, повістки не вручались, ніхто на нас не виходив. Отже, ми вважаємо, що це прямий конфлікт інтересів, про який знає і Рябошапка (Руслан Рябошапка, генеральний прокурор України – УНІАН), і його перший заступник Касько, і це розслідування необхідно передати в інший орган. Тому що не можна вести справу, маючи прямий конфлікт інтересів. Як суддя робить відвід, так само і тут має бути відведений орган. Тим більше, що сама справа не вартує нічого, їм просто треба вийти з цієї гри. Вони з цим Писаруком вже не знають, що робити. Забрати Писарука – справи не буде. Навіть Національний банк, який мене не дуже любить, визнає, що там все притягнуто за вуха. Таким чином, увагу суспільства агресивно відволікають від основних речей. Це моя думка.

Які ваші подальші дії у зв’язку з ситуацією, що склалася?

Ми вибудовуємо міжнародну позицію, тому що ми бачимо, що без міжнародних судів нам не обійтися.

Друге – ми вибудовуємо українську позицію. Ми хочемо почути гарантії. Можливо, будемо звертатись у спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, будемо вести з нею діалог, щоб нам дали можливість захищати свої права. Ще я хочу повернутись в Україну, тому що керувати такою компанією як «Укрлендфармінг» при таких цейтнотах – це надзвичайно важко, а особливо тоді, коли ми маємо протистояти системі.

Усі юристи, які зараз розглядають наш кейс, кажуть, що він чисто політичний, тут порушені права людини, процесуальні норми. Але я не хочу ходити по судах, це не моя функція. Я і так займаюсь цим останні чотири роки. Від війни виграє тільки той, хто продає зброю. Я сподіваюсь, що компанія, яка дає роботу 27 тисячам людей, буде почута, а не знищена, а потім у кінці постфактум скажуть: «ну, так вийшло». У владі думають, що вони всі безсмертні і прийшли на сто років, та повторюють ту ж помилку, що й попередники.

Але все ж, судів не уникнути. Яке майбутнє у розгляді справи щодо «VAB Банку» ви бачите?

Я думаю, якщо суд буде об’єктивний, справа розвалиться повністю. Ми маємо наші експертизи, є підтвердження правомірності видачі коштів. Напевно, на це піде близько півроку, може вісім місяців, вони ж ще мають закінчити слідство.

Якщо вашим адвокатам не вдасться швидко врегулювати ситуацію, чи будете ви шукати політичний притулок?

Я поки що над цим не думав. Якщо чесно, мені цього дуже б не хотілось. Мої сто відсотків активів знаходяться в Україні. І зараз опоненти руйнують те, що не можуть забрати, а можуть лише розламати – те, що ми останні роки намагались зберегти. Це все, що вони роблять - вміють тільки руйнувати, а не будувати.

Ви казали, що плануєте найближчим часом повернутись в Україну. Коли ви плануєте це зробити?

Сподіваюсь, якомога скоріше. Я все життя у дорозі, але абсолютно не маю бажання жити десь, крім України. Але йти на плаху, щоб мене розстріляли, теж не дуже хочеться. Я хочу мати право на захист, тим більше, що за мною стоїть величезна структура.

Сподіваюсь, це відбудеться у найближчі два-три тижні. Будемо розраховувати на діалог з прокуратурою, тому що з НАБУ у нас діалогу нуль. Нас ніхто не хоче допитувати, бачити, це все повна брехня.

На вашу думку, як ця ситуація позначається на інвестиційному іміджі нашої держави?

Я п’ять останніх років завжди в активному діалозі. Ми взяли більше двох мільярдів доларів запозичень, побудували все в Україні, щось витрачали на сході: в Луганську, Донецьку і Криму, понесли серйозні втрати через гіперінфляцію. Але ми зберегли свої активи. Співпрацювали з зовнішніми кредиторами, експортно-імпортними агентствами, брали європейські синдиковані кредити.

І усі наші міжнародні партнери зараз, м’яко кажучи, здивовані. Банкрутство «Мрії» буде здаватись легкою балаканиною після падіння «Укрлендфармінгу».

Я знаю навіть, що є лист інвесторів, в якому вони попереджують, що, якщо будуть порушені їх права, вони подадуть міжнародний позов до України. Тому люди, які створюють такі ситуації, роблять це несвідомо, і не знаю, з якою метою. У будь-якому разі, я стукаю у двері, і сподіваюсь, що мене почують.

Я завжди в публічному полі і готовий до будь-якої дискусії – навіть зі страшнішим ворогом, але прошу забезпечити для мене рівність в правах, безпеці і можливостях. Але важко говорити з людиною, коли вона тебе палкою поб’є по голові, і це її аргумент. Навряд чи рівень інтелекту мені допоможе з цим впоратись.

Надія Бурбела

УНІАН в Google News