День Соборності біля Софії: політичний мітинг не зіпсував свята...
День Соборності біля Софії: політичний мітинг не зіпсував свята...

День Соборності біля Софії: політичний мітинг не зіпсував свята...

20:43, 22.01.2012
9 хв.

Вже завтра будемо розмірковувати, чи зможуть провідні політики виконувати вимоги цієї угоди та виступати як об’єднана опозиція...

Минулого року День соборності кожен святкував собі окремо. Арсеній Яценюк із його “Фронтом Змін” складав із великих пазлів Україну на Подолі. Віталій Кличко відзначав свято на Майдані. Молилися за Україну на Софіївському Майдані представники лише УПЦ КП. А з політиків тут виступали Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко та заступники Олега Тягнибока.

Ця розз’єднаність не зіпсувала нам минулорічного свята. Бо в Україні є величезна кількість людей, які його відчувають, які знають що саме відбулося 22 січня 1919 року. Минулого року біля Софії вітали та обнімали одне одного журналісти та інтелігенція. Нас було небагато. Але ми уявляли, як у День соборності все відбувалося у 1919 році, думали, як приїжджали на Софію члени Директорії: кіньми чи фунікулером. Тоді ми передзвонювалися з тими, хто стояв на мості Патона, утворюючи на честь свята живий ланцюг. Свято живе, коли є хоча б кількасот людей, які його святкують.

Відео дня

Тож ми гарно відзначили його і торік. Але я ще довго не видалятиму диктофонні записи з сьогоднішніх святкувань Дня Соборності. Вони були особливі.

Біля сцени висить великий портрет Юлі Тимошенко. На площі зібралися мінімум п’ять тисяч осіб. Майорять прапори всіх учасників Комітету опору диктатурі. Можливо, хтось скаже, що така масовість – ознака того, що системна опозиція отримала системну бізнес-підтримку. Не виключаю. Але виглядало все зворушливо. Я бачила студентів під різними прапорами, які напам’ять співали із професійним хором українських пісень, бачила інтелігентні літні російськомовні пари під однаковими чорними парасольками та молоді подружжя, які приїхали великими авто з українським прапором. Бачила Богдана Бенюка, який почувши звуки гімну, просто зупинився на проїжджій частині, і завмер слухаючи головну пісню країни. І чула, як радісно сигналили автомобілі, вітаючи учасників заходу. Вони були з нами. Майже як на Майдані.

Побачила Миколу Княжицького, генерального директора ТBі. Ще побачила Романа Чайку.

– Романе, ви тут по роботі? – запитую я оглядача та телеведучого 5-го каналу.

– Ні. Я завжди святкую День соборності. Я з дитинства від діда та бабці знав, що існувала Західноукраїнська Народна республіка. Зі стількома друзями здзвонився, домовилися тут зустрітися, але важко знайтися, людей багато.  

Ведучий починає святкування та представляє представників церков, які виголошуватимуть молитву “За Україну”. Після того, як перелічили представників священнононачалія УПЦ КП, чую серед присутніх ім’я отця Петра Зуєва. Це – представник УПЦ, що в єдності з Московським патріархатом. Отець Петро Зуєв, не єпископ. Він не належить до ієрархів церков. Але він не менше єпископа: він священик для інтелігенції. Будь-який вірянин цієї церкви, який любить читати, знайомий з його публіцистикою. Митрополія УПЦ МП (гадаю, цілком свідомо) прислала виголошувати спільну молитву за Україну не начальника, але одного з найвідоміших і найулюбленіших у пастві священиків. Саме з його вуст лунають слова про єднання української нації, збереження ідентичності, а виступ закінчується закликом “Слава Україні”. Чим не єднання? Починається свято молитвою за Україну. Це стає традицією українських святкувань –  молитися за Україну. Тобто бажаючи всього найкращого собі і іншим, прийнято бажати всього найкращого нашій державі.

Першим після священиків виступив один з лідерів БЮТ Олександр Турчинов, який зачитав лист Юлії Тимошенко з Качанівської колонії.

– Рідний український народе! Я вітаю вас, вільних людей вільної і великої країни. Усіх тих, хто не здався, не опустив рук, не встав на коліна. 22 січня 1919 року, тут, на Софійському Майдані було проголошено Універсал про Єдину Соборну Україну. Тоді, в тривожні та неспокійні дні боротьби за волю, тут була, по суті, відновлена єдина Українська держава, яка пройшла через всі лихоліття, негаразди та випробування. Сьогодні багатьом здається, ця влада сильна та незламна. Але це не так. У них дійсно є міліція, Омони, Беркути і Грифони. У них є служба безпеки, і прокуратура, податкова. Є продажні суди. Є куплені депутати і залякані чиновники. У них є телебачення і газети, є підприємства і фабрики. Є тюрми і ґрати. Але знаєте, чого у них немає. У них немає підтримки людей, у них немає правди. У них немає честі, гідності та моралі. А без них, без таких якостей і цінностей, всі капітали перетворюються на сміття, на мотлох. І залишається тільки СТРАХ – холодний і несамовитий страх перед невідворотною відповідальністю за власні злочини. Вони – бояться. Бояться мене і вас. Бояться всіх вільних людей. Бояться правди, бояться свободи, бояться самої України. Вони погано сплять вночі, бо відчувають невідворотність покарання. Вони на рівні інстинктів відчувають, що їм чужа наша країна, чужий наш народ. Вони знають, що країна Ярослава Мудрого, Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького ніколи не стане країною Януковича. Вони – правильно бояться, і правильно відчувають. Я люблю вас та пишаюся Вами... Ми зустрінемося на волі...

Потім слово надали письменнику Василеві Шкляру:

– Два роки тому ми віддали нашу країну московським вассалам. І що маємо? Репресії. Грабунки. Змордовану Конституцію. Соборність це вища категорія, яка знаходить вияв у єднанні нації. Панове політики, нас не цікавлять розбіжності. Нас цікавить ваша здатність єднатися. Чи здатні ви, представники “Батьківщини”, врятувати Україну, якщо будете йти на вибори самі? Ні. Самостійно ви навіть не будете здатні врятувати свого лідера. Арсеній Яценюк, чи здатні ви врятувати Україну? Ні. Якщо ви підете на вибори самі, вже не буде ані Фронту, ані Змін. Я хочу звернутися до Анатолія Гриценка. Ми шануємо вас. Але чого варті будуть ваші чесноти, якщо ми отримаємо другий термін цього президента. Ми повинні соборно боротися проти чужинської навали.

Дорогий Софіївський Майдане, вітаю вас із днем Соборності. А День Свободи, який скасувала ця влада, ми будемо святкувати 22 листопада, коли будемо святкувати День перемоги. А ми її здобудемо.

Після представника творчої інтелігенції слово надали лідеру політичної партії “Свобода” Олегу Тягнибоку:

– Незважаючи на різні ідеології та програми, об’єднані опозиційні сили мусять виробити спільний план дій. Без нього будь-яке об’єднання в очах суспільства буде виглядати пустопорожніми деклараціями та круговою порукою політиків заради отримання депутатських мандатів. Єднати мають гордість, спільні здобутки, а не поділ місць у парламенті. Має відбутися «не зміна облич при владі – а системні заходи з повалення режиму Януковича, припинення грабунку України і недопущення реваншу. В першу чергу, має бути ухвалено закон про імпічмент президента. Хто сказав, що ми маємо терпіти до 2015 року, щоб позбутися бандитської влади? Партії будуть нести персональну відповідальність за тушок та зрадників... Ніхто більше не повинен бачити в списку таких негідників.

Усі лідери, навіть ті, хто раніше явно не тягнув на звання “пасіонарного політика” тримали увагу Софіївського Майдану та викликали бурхливі емоції, підтримку присутніх. Незважаючи на холод, всі реагували дуже жваво, слухаючи керівників політичних партій.

Вперше після великої перерви почула лідера Фронту Змін Арсенія Яценюка. Він зараз виступає модератором об’єднавчого процесу опозиції. Виступав гарно, але мені здається трошки перегнув палицю, наприклад оголосивши Україні “еру свободи, у тому числі – свободу від Януковича”. Ранувато, як на мене. Ще він явно взяв на озброєння стилістику “політика-автохтона”, бо тричі за п’ять хвилин вжив слово “нарід” замість народ.

Арсеній Яценюк офіційно оголосив новину про те, що між присутніми політиками укладена угода “Про спільні дії опозиції на майбутніх виборах”. Її підписав і Віталій Кличко - правда, із застереженнями. Сам Кличко виступав перед Яценюком рівно одну хвилину. Виступив українською мовою, без жодного акценту, побажав звільнення Тимошенко та Луценкові, запевнив, що патріоти переможуть.

Вже завтра у своїх публікаціях ми будемо розмірковувати на тему, чи зможуть провідні політики виконувати вимоги цієї угоди та виступати як об’єднана опозиція і спільно діяти на загальнонаціональному та місцевому рівнях, узгоджувати спільні політичні принципи та підходи на парламентських виборах 2012 року. Завтра ми будемо зважувати, чи вистачить владі “технологічності” розколювати, розводити, "пригодовувати" опозицію. І зрештою, тільки час покаже, чи зберігатимуть опозиціонери обіцянки про взаємне непоборювання та спільну боротьбу. Але враховуючи важкий багаж минулого, пліток, взаємних дискредитацій, звинувачень та знищень, те, що ми побачили та почули сьогодні 22 січня 2012 року на Софіївському Майдані - було чудом. На Софіївському Майдані не лише стояли плічо-о-пліч Турчинов та Гриценко, Яценюк та Кличко, Тягнибок та Наливайченко. Ще минулого року кожен з цих політиків святкував Соборність на окремому від інших майдані, а сьогодні вони, призабувши старі образи, думали та говорили в дусі єдності.

Маша Міщенко

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся