Закон про вибори: шлях до прозорості чи фальсифікацій?

Відбулася змова між владою і парламентською опозицією... Головне, ми показали Європі, що здатні домовлятися і що нам потрібні чесні вибори... Закон відкриває шлях для максимальних фальшувань...

Учора народні обранці вирішили, які вибори потрібні України. Відтепер на вибори йтимуть лише партії, а не блоки, прохідний бар’єр зріс до 5%, графу “проти всіх” прибрали. Вибори проводитимуться за змішаною системою. Половина депутатів обиратиметься за закритими партійними списками, інша половина – у мажоритарних округах. Новий закон коментують експерти.

Володимир Олійник, народний депутат, ПР, член ТСК з питань виборчого законодавства:

У БЛОКУВАННІ МИ БАЧИЛИ ЗАГРОЗУ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ В ПАРЛАМЕНТІ

Найбільш прискіпливо до виборчого закону поставилася безперечно опозиція. Вона сформувала свої питання до цього законопроекту у два блоки: політичний (там ішлося про систему, прохідний бар’єр, блоки чи партії) і технологічний (який дає відповіді на питання: як ця виборча процедура проходитиме, наскільки вона досконала, наскільки перекриває шляхи для фальсифікації тощо). Другий перелік питань ми одразу прийняли й навіть ще доповнили. Наприклад, документація зберігатиметься 5 років...

Водночас ми прописали у законопроекті такі важливі речі, як неможливість зняття кандидата з реєстрації під надуманими приводами, крім конституційних (це втрата громадянства, судимість), захист бюлетенів, 5 днів дали на оскарження в судах, усе уточнили щодо голосування на дому (для цього обов’язково потрібна заява й медична довідка про стан здоров’я, чого раніше не вимагалося).

Чіткі правила можуть забезпечити прозорість і демократичність за будь-якої системи: змішаної, пропорційної чи мажоритарної. Але якщо в законі є колізії або лазівки для маніпуляцій, то яку б ви не придумали систему з відкритими списками – буде проблема.

Опозиція пішла нам на зустріч і сказала: ми готові визнати змішану систему з закритими списками й пропорцію 50 на 50.

Погодились вони і з тим, що треба піднімати прохідний бар’єр для блоків. Але в ході дискусій дійшли висновку, що все-таки суб’єктом виборчих перегонів залишити партії – блоки не вводити.

Бо як показала практика, блоком добре заходять, але в блок входять ті, хто неспроможний пройти самостійно, і там більше гордині, аніж ідеології.

Я от не можу зрозуміти, чому два Рухи, які мають одну ідеологічну базу, не можуть повернутися до Руху, який очолював покійний В’ячеслав Чорновіл і який проходив у парламент. Значить, у них там не політика й інтереси українського народу, а щось інше.

А що було з блоком НУ-НС – хаос, не можуть зібратися, прийняти рішень. Значить, це якесь штучне утворення. Як хтось казав: та ви хоч п’ять мерців об’єднуйте, усе одно живого не буде.

У блокуванні ми бачили загрозу дестабілізації в парламенті, тому що там всередині немає єдності. Тому що кожний починає царювати на свій розсуд, а треба все ж таки проводити спільну блокову політику. Практика показала – не вдається. Й опозиція погодилися з цими аргументами. І це теж компроміс.

Що ще було компромісом – узяли за базовий президентський законопроект. Я умовно кажу президентський, правильно – той, який був за дорученням президента розроблявся робочою групою, яку очолював міністр юстиції Лавринович.

Й опозиція стверджує, що внесені поправки, зміни дозволяють сьогодні забезпечити демократичність виборчого процесу й уникнути фальсифікацій.

Графи “проти всіх” у багатьох країнах немає. “Проти всіх” – це за всіх, і поділили потім ті голоси поміж депутатами. Все-таки треба якось громадян стимулювати до вибору.

200 політичних партій... Зараз буде стільки кандидатів, що бюлетені нагадуватимуть простирадло. Якщо хтось каже що немає вибору – то вибачайте… В окремих країнах є і штрафи за те, що не голосують. Але я не кажу, що ми повинні це запроваджувати. Але ж дійшло ж до абсурду, бо вже з’явився чоловік з прізвищем Противсіх. Навіщо ці політичні технології?

Сьогодні ми знову збираємося комісією, аби подивитися технологічні неточності, повторення, якісь речі редакційного характеру. І коли закон буде підписано – будь ласка, вносьте пропозиції для його вдосконалення.

Думаю, можна було б повернутися до двох речей у цьому законі. Ми не врахували питання гендерної політики (щоб у кожній десятці були представники жіноцтва) і не врахували зауваження – якось чіткіше прописати право на голосування компактного проживання національних меншин. Ми це переадресували комісії ЦВК.

Є до чого повертатися. Але буде закон, буде база, щоб щось удосконалювати.

Головне, ми показали Європі, що здатні домовлятися і що нам потрібні чесні вибори – перш за все владі й президенту як гаранту, бо треба щоб Європа і український народ визнали, що вибори відбулися чесно і демократично.

Юрій Ключковський, народний депутат, НУ:

ЗАКОН ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ МАКСИМАЛЬНО ФАЛЬСИФІКУВАТИ ВИБОРИ

Цей закон дасть можливість зробити вибори максимально фальсифікованими. Він зняв дуже багато перешкод і, насамперед, забезпечує контроль за комісіями з боку влади. А опозиційні партії та кандидати матимуть дуже мало можливостей контролювати вибори й оскаржувати порушення, які при цьому будуть.

Графа “проти всіх” – це річ популістська. Її відсутність тільки підвищить відповідальність виборців за їхнє голосування. Голосувати проти всіх – це безвідповідально: робіть собі що хочете, а від мене нічого не залежить, моя хата скраю.

Водночас у цьому законі закладено, що спостерігач не має права подавати скаргу – це значно серйозніше, ніж відсутність “проти всіх”.

У законі також є неконституційне положення про одночасне балотування за списком і в окрузі. Ще в 1998 році Конституційний суд сказав, що це не відповідає Конституції 1996 року. На місцевих виборах ця норма була, але в умовах зміненої Конституції вона не оцінювалася. Та після того, як ми повернулися до Конституції 1996 року, немає сумнівів, що ця норма неконституційна.

5-відсотковий бар’єр призведе до того, що близько половини голосів виборців, відданих за партії, будуть втрачені, тобто не вплинуть на результати голосування, що сприятиме збільшенню реального результату для партій, які подолають бар’єр за рахунок тих, які не подолали.

Є достатньо серйозні проблеми і з забезпеченням контролю комісіями, тобто представництва всіх суб’єктів у виборчих комісіях. Є проблеми з забезпеченням об’єктивності ЗМІ під час агітації. Є проблеми з так званими відкріпними посвідченнями, оскільки закон нічого не врегулював, а це означає, що залишається чинною норма про державний реєстр виборців, де зміна місця голосування відбувається на підставі електронного повідомлення одного органу ведення реєстру іншому. Абсолютно неконтрольовано, непублічно і не підлягає підтвердженню чи перевірці. Яким чином органи ведення реєстру будуть це робити (а вони всі в місцевих адміністраціях), у скільки місць дадуть можливість проголосувати одному виборцю – ніхто цього ніколи не встановить. У всякому разі, якщо ви побачите в себе на дільниці в списку виборців людину з іншого міста, ви не будете знати, чи це законне її право, чи зловживання правом. Публічний контроль за списками виборців стає практично неможливими чи безпредметним.

Олег Тягнибок, лідер всеукраїнського об’єднання "Свобода":

ВІДБУЛАСЯ ЗМОВА МІЖ ВЛАДОЮ І ОПОЗИЦІЄЮ

Ухвалений закон – це реальна інструкція з фальсифікації майбутній виборів. Але найгірше – цей закон, у зв’язку з майже одностайним голосуванням опозиції, легітимізує владу Януковича в частині виборчого законодавства і в частині боротьби за майбутній український парламент.

Фактично відбулася певна змова між владою і парламентською опозицією. До речі, за спинами партнерів з Комітету опорі диктатурі. Бо рішення комітету було зовсім іншим, ніж те, що ми вчора побачили в парламенті. Така собі кругова порука, мета якої для Януковича – утриматися в кріслі президента на наступний термін, а окремим депутатам залишити за собою крісла парламенту.

Закон має свої плюси й мінуси. Але вибори фальсифікують не закони, а конкретні люди, котрі працюють у дільничних комісіях, в окружних комісіях, у ЦВК, фальсифікують вибори люди, які отримують гроші за фальшування, представники органів правопорядку: міліція, прокуратура, суди, що отримують відповідні вказівки, фальсифікують ті, хто з Адміністрації чи зі штабів провладних партій дають певні доручення й накази.

Що робити? Це було основне завдання опозиції – показати всій країні і всьому світу, що Янукович та його оточення все роблять для того, аби недемократичними методами, змінивши, можливо, Конституцію (бо їм для того й потрібно 300 голосів), залишитися довічно при владі. А підтримавши їхні позиції, пішовши з ними на компроміс, вони фактично дуже сильно послабили й навіть унеможливили звинувачення режиму Януковича в майбутніх фальсифікаціях. Тим самим, до речі, взявши й на себе відповідальність за безпосередні фальсифікації на виборах.

Зараз парламентська опозиція каже: це ж прекрасний закон, який не дасть можливості сфальсифікувати вибори. А коли будуть сфальсифіковані вибори (а в цьому, думаю, ніхто не сумнівається) – що тоді говорити?!

Мало нагнітатися протистояння в парламенті, яке могло перекинутися на вулицю. Але цього не сталося. Це фактично дало додаткові козирі для Януковича як у переговорах зі світовою спільнотою, так і в затиканні рота незадоволеним людям, яких чим далі, тим більше в України.

Я буду лукавити, якщо скажу, що нас найменше хвилює збільшення прохідного бар’єру. Складається враження, що єдиною політичною силою, яка може постраждати від цього підвищення – “Свобода”. Усе виглядає так, що для ПР, їхніх сателітів комуністів і для декого з парламентської опозиції ой як не вигідно було б мати всеукраїнське об`єднання “Свобода” в наступному парламенті. Тому думаю, така одностайність у цьому питанні була, зокрема, спрямована й проти “Свободи”, аби не реалізувався шанс щодо створення першої націоналістичної фракції в парламенті.

На минулих виборах у нас вкрали 30% голосів – майже 356 тисяч. Ясна річ, що на майбутніх виборах крастимуть не менше, а напевно, більше. Тому для проходження 5-відсоткового бар’єру ми вже повинні себе налаштувати на отримання щонайменше 10%. Але це завдання є абсолютно реальним.

Олександр Барабаш, президент Асоціації народних депутатів України, експерт з виборчого права:

ЦЕЙ “КОМПРОМІС” ВІДПОВІДАЄ ШКУРНИМ ІНТЕРЕСАМ І ВЛАДИ, І ОПОЗИЦІЇ

Ми спостерігали процес пошуку всіма політичними силами найбільш вигідного для себе варіанта. Це шабаш партократії, коли вузькі політичні еліти, які мають монополію на формування парламенту, у своїх переговорах, інтригах і таємних угодах виторговують одне в одного більш вигідні для себе умови, і це не має жодного стосунку до мільйонів виборців.

Партійна еліта повністю відібрала у виборців всі виборчі права, які за Конституцією їм належать, і бавиться цими правами.

Фундаментальних змін виборчого права не відбувається. І навіть не ставилося щойнаменшої мети це зробити.

Немає свободи висування – усі мажоритарники мають належати до якоїсь партії. Чому? Вони панічно бояться, що виборці проголосують за незалежних кандидатів. Це продрозверстка – усіх заганяють голосувати тільки за представників політичних партій.

Відсутність свободи висування – це недопустимість вільної, чесної конкуренції.

Не було в Радянському Союзі свободи висування. Вона була монополізована партіями. І тільки коли Горбачов у 1988 році провів такий експеримент, ця свобода самовисування зірвала кришку з тоталітарної системи і зробила купу революцій одночасно: і економічну, і політичну, і державну, і ідеологічну.

Сьогодні ми повернулися в часи пізнього СРСР, коли 5-6 партійних еліт фактично ділять до виборів усі мандати. Критерії, за якими розподіляються чи даруються ці мандати з барського плеч,а абсолютно далекі від інтересів громадян. Еліта вироджується, вона не має ніякого зв’язку з суспільством – вони самі між собою варяться, самі себе обирають і самі для себе придумають правила, щоб там залишитися...

Зараз бачимо дивовижне братання навколо цієї виборчої системи, бо вона зберігає вічне депутатство для тих, хто входить у пул обраних у провідних партіях. Тому сьогодні представники БЮТ і ПР мало не цілуються в ефірах. Вони дуже задоволені цим “компромісом”, тому що він відповідає їхнім шкурним інтересам, які для них вищі від ідеологічних, партійних чи суспільних.

Опитувала Анна Ященко

УНІАН в Google News