«За Нашу Україну» без Ющенка?

За інформацією джерела в апараті партії «Наша Україна», на початку тижня в цій політичній силі відбудеться черговий і цього разу найрішучіший акт самоочищення. Тепер – від свого засновника…

За інформацією джерела в апараті партії «Наша Україна», на початку тижня в цій політичній силі відбудеться черговий і цього разу найрішучіший акт самоочищення. Тепер – від свого засновника…

«Консенсус трьох»

Відео дня

«Партія Ющенка» здійснить спробу “самоочиститися” від… самого Віктора Андрійовича. 26-27 вересня на засіданні політради «Нашої України» планується прийняти принципове рішення – винести на з’їзд НУ питання про звільнення Віктора Ющенка з посади почесного голови партії.

Ініціаторами такого несподіваного ходу виступили голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко, голова виконкому Сергій Бондарчук та керівник столичного осередку партії Юрій Єхануров. Якщо перші двоє вже робили натяки на те, що НУ без Ющенка буде краще, то екс-прем’єр досі не був помічений у нелояльності до екс-президента, який колись двічі подавав його кандидатуру на високу посаду.

Але, розповідають у апараті партії, три діячі досягли, як полюбляє казати сам Ющенко, «консенсусу» щодо того, що в даних умовах колись суперпопулярний політик став баластом для «Нашої України».

Навіщо такий «почесний голова»?

На їхню думку, він сьогодні не додає партії виборчих очок, а віднімає їх. А розкручений, хоча й присипаний пилом бренд сподіваються використати для потрапляння до парламенту наступного року.

Фігура Ющенка вже давно викликає роздратування у молодих та амбіційних Наливайченка і Бондарчука. Він сприймається ними як головна перешкода. Тим паче що Віктор Андрійович займається чим завгодно, але не партією, не хоче навіть чути про розв’язання фінансових проблем. Накопичено багаторічні борги, організації знекровлено, хоч якісь кошти після приходу в партію знаходив лише екс-керівник Укрспецекспорту Бондарчук.

За запланованим усуненням Ющенка з його почесного партійного поста стоїть ще одна причина. Наливайченко та Бондарчук замислили об’єднавчий виборчий проект, на який стовідсотково не отримали б «благословення» лідера партії.

Проект «Наша Україна (О)»

Мова йде про приєднання до «Нашої України» партії «За Україну!» на чолі з В’ячеславом Кириленком та проекту «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка (очевидно, разом з «примкнулим» Миколою Катеринчуком та його «Європейською партією», яка існує здебільшого на папері). Ющенко ніколи не погодиться бути в одному проекті з Кириленком та Гриценком, яких щиро вважає «зрадниками».

Лідери трьох наведених вище партій (чи трьох з половиною) всерйоз сподіваються, що така «інтеграція» дасть потужний кумулятивний ефект – і «Наша Україна» (О – об’єднана) подолає виборчий бар’єр.

Для всіх учасників проекту він є фактично останньою надією на те, щоб залишитися у великій політиці. Так званим «останнім потягом». Поодинці ніхто з них шансів на проходження до парламенту не має.

Відомо, що В’ячеслав Кириленко здійснив спроби домовитися про місця в прохідних списках спочатку з т. в. о. лідера БЮТ Олександром Турчиновим, а потім з головним «фронтовиком» Арсенієм Яценюком. Але обидві спроби провалилися: вимоги Кириленка були оцінені як неприйнятні (хоча перемовини з «Фронтом змін» зайшли досить далеко).

Вічна матеріальна проблема

Між тим, В’ячеслава Кириленка вже «припікають» цілком прозаїчні матеріальні проблеми. Грошей в партії немає. Зарплати не платяться, багато людей з апарату вже пішли на вільні хліби. Керівництво партії «За Україну!» було змушене з’їхати з офісу на Трьохсвятительській в центрі міста – нічим було оренду виплачувати.

Наливайченко і Бондарчук вирішення матеріальних проблем нового проекту взяли на себе. Джерело фінансових потоків було знайдено у… високих владних кабінетах. Що є доволі дивним для молодих політиків, які наполегливо декларують свою опозиційність до влади. Але інших бажаючих фінансувати їх  не знайшлося. Про причини готовності влади робити це – трохи згодом.

Обох новачків-нашоукраїнців бачать останніми тижнями біля високих кабінетів регулярно. Схоже, що Кириленко про це знає, але Анатолій Гриценко щодо походження коштів на проект може бути не в курсі.

Групою добре і до ВР іти

Для додаткової інституціоналізації проекту і створення парламентського «майданчика» «заколотники» задумали сформувати власну депутатську групу у Верховній Раді з членів фракції «Наша Україна – Народна самооборона».

Спочатку задуми були масштабніші – отримати під начало всю фракцію НУ-НС, замінивши нинішнього голову Миколу Мартиненка на В’ячеслава Кириленка. Це відкривало б додаткові можливості делегування членів виборчкомів. Але для цього потрібно було змінити співвідношення сил у фракції. Однак спроба виключення 12 «тушок» (і це, як намічалося, була лише перша порція) не вдалася.

Тому обрано варіант депутатської групи, який є менш вигідним, але сприяє вирішенню ряду завдань. Зокрема, дає можливість весь «тріумвірат» лідерів партій наділити посадами. Уже досягнуто домовленості, що політраду партії НУ(О) очолить Наливайченко, на чолі депутатської групи НУ у ВР стане Кириленко. 

Але це буде великим сюрпризом для Анатолія Гриценка. Оскільки раніше Кириленко домовився з ним про неординарний розподіл посад “на двох”: лідер “За Україну” заради очолення депутатської групи погодився поступитись брендом і назвати групу «Громадянська позиція», а Гриценко отримував статус його заступника у ВР і піар свої партії.

Зараз Кириленко і Наливайченко зосередились на агітації депутатів фракції НУ-НС для входження до нової групи. Щоб додатково «надихнути» «неофітів», їм розповідають, що в наявності вже є майже три десятки бажаючих. Проте, як відомо джерелу, насправді їх ще немає і 15  – мінімуму, необхідного для створення групи.

Зокрема, досвідчений Юрій Костенко зі своєю групою відмовилися від участі в проекті, оскільки не вірять у його успіх. Незначними є і успіхи в залученні депутатів-«індивідуалів».

Влада веде безпрограшну гру

Мотиви групи опозиційних політиків зрозумілі, але навіщо владі витрачати кошти на цей проект? Навряд чи доводиться розраховувати, що в разі проходження до парламенту Кириленко чи Гриценко стануть «лояльною» чи навіть «конструктивною» опозицією. Вони ніколи на таке не підуть: це назавжди політично поховало б їх політичні перспективи.

Але в партії влади є свої резони, і там розраховують на безпрограшну гру. Якщо проект не пройде до парламенту, він «від’їсть» кілька процентів у інших опозиційних сил. Головна мета – зменшити на парламентських виборах результати БЮТ та “Фронту змін”.

Неважко передбачити, що «За Нашу Україну без Ющенка» їх критикуватиме і за першої-ліпшої нагоди вставлятиме палки в колеса. І з політико-конкурентних, і з особистих мотивів. Парламентська трибуна та безперебійне фінансування будуть тут дуже доречними. Як і доступ до теелеефірів – зокрема, двох найрейтинговіших політичних ток-шоу на Першому національному та “Інтері”.

Якщо ж «Нова Україна» (об’єднана) потрапить до Верховної Ради, то наявні у фракції амбіційні й агресивні політики внесуть додаткові свари та сум’яття в табір опозиції. А вона в Україні і без того завжди відзначалася схильністю до витрати левової частки сил і часу на з’ясування стосунків.

Для нинішньої влади це уявляється доволі важливим у світлі дедалі більшої координації зусиль між керівництвом фракції НУ-НС (читай – «Фронту змін») та лідерами БЮТ.

Владі вже сьогодні доводиться думати про ситуацію у майбутній Верховній Раді, де вона може зіткнутися зі значними політичними ризиками. Для їх уникнення будуть використовуватися всі доступні засоби.

Сергій Іванченко