Генрік Літвін: мені не дуже подобалося, коли Польщу називали «адвокатом»
Генрік Літвін: мені не дуже подобалося, коли Польщу називали «адвокатом»

Генрік Літвін: мені не дуже подобалося, коли Польщу називали «адвокатом»

18:33, 12.07.2011
11 хв.

ЄС і Україна цього року не зможуть підписати договір про ЗВТ, але ми можемо закінчити підготовку... Коли я був послом у Білорусі й розмовляв білоруською, мені казали, що я говорю по-українськи...

ЄС і Україна цього року не зможуть підписати договір про зону вільної торгівлі, але ми можемо закінчити підготовку... Коли я був послом у Білорусі й розмовляв білоруською, мені казали, що я говорю по-українськи...

Новий Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні пан Генрік Літвін на початку головування Польщі в Європейському Союзі (з 1 липня) відповів на запитання УНІАН.

Пане посол, поділіться, будь ласка, своїми першими враженнями на вашій нинішній посаді.

Відео дня

 Генрик Літвін Відверто кажучи, я навіть як людина, яка довго займалася польсько-українськими відносинами в Міністерстві закордонних справ Польщі, не думав, що буде настільки багато роботи. Це найяскравіше враження...

Якої саме роботи?

Сьогодні це передусім двосторонні контакти. Їх дуже багато! І участь посла потрібна.

І це природно, адже я тільки-но заступив на цю посаду й мушу організувати роботу посольства «під себе».

Уже впродовж цих кількох тижнів у мене була неймовірна кількість зустрічей з українськими політиками, культурними діячами, представниками влади: міністрами, заступниками міністрів, головою Верховного суду… Це, зокрема, й показує інтенсивність наших відносин.

З якими настановами вас відправляли в Україну?

Коли я останній раз у Варшаві зустрічався з міністром (закордонних справ Сікорським. – Авт.), він підкреслив, що на цей рік головне – це договір про зону вільної торгівлі та угода з ЄС про асоційоване членство України.

ЄС і Україна цього року не зможуть підписати договір про ЗВТ, але можемо закінчити напрацювання. І це дуже важливо.

Саме з такими настановами міністра я й приїхав.

Та робота посольства полягає не лише в тому, щоб обслуговувати наявні контакти. Треба працювати також над тим, щоб з’являлися нові. Гадаю, це й буде моїм чи не першочерговим завданням.

Чи розчарувалися ви, що цього року, коли в ЄС головує Польща, не буде підписано договір про ЗВТ?

Не розчарувався, бо ніколи не думав, що це буде можливе так швидко. Якщо хтось думав навпаки, то це публіцистична точка зору, позиція ЗМІ, які говорили про можливість підписання цього року. Та якщо докладно знати процедури, це можна було передбачити.

Коли будуть врешті закінчені напрацювання, залишаться лише суто технічні процедури, які ведуть уже до підписання. Та якщо говорити про політичне рішення – то це закінчення підготовчого процесу.

Для Польщі було б дуже приємно, якби це ми організували урочистості з підписання, але якщо під час головування Польщі в ЄС ми зможемо лише закінчити підготовку, то це також буде великий успіх.

З чийого боку, на вашу думку, затримка у приєднанні України до ЗВТ?

Тут треба питати представників ЄС, з одного боку, і українське МЗС – з другого. Країни ЄС не мають жодної компетенції в питанні участі України в ЗВТ, тому мені як представникові такої країни незручно це коментувати. Та це нормально, що Україна захищає інтереси своїх бізнесових кіл при вступі до ЗВТ, а ЄС має свої червоні межі. І якраз цього стосуються переговори.

Чи можливий вступ України до ЗВТ і водночас членство в Митному союзі?

Тут варто сказати дві речі… Немає міжнародних структур, входження в які не давало б можливості співпрацювати з іншими. Тому очевидно, що співпраця з МС можлива, бо ЗВТ – це не стільки обмеження можливостей, скільки їх розширення. Тільки ці умови співпраці будуть іншими.

Якби Україна приєдналася до ЗВТ, то їй було б варто переглянути співпрацю з Митним союзом. Тобто ця співпраця була б можлива, але на певних умовах.

Коли ми вступали в ЄС, ми теж мусили перебудувати відносини з іншими країнами та структурами. Та це є вибір самої країни – що вона вважатиме більш вигідним: ЗВТ чи Митний союз.

Ми як країна-учасниця ЗВТ і ЄС вважаємо, що євросоюзна модель у східній частині Європи найкорисніша та найбільш ефективна. Власне, наш досвід чудово це доводить.

Так, Україна економічно пов’язана з Росією, та з ЄС також. Тож їй потрібно знайти золоту середину між впливами цих двох систем. Це природно. От і все...

Ще донедавна Польщу називали «адвокатом» України в ЄС, зараз її такою вже ніхто не називає. Ким сьогодні Польща є для України?

Це ще одне визначення, про яке кажуть «публіцистичне».

Мені не дуже подобалося оце «адвокат» щодо Польщі, бо адвокат – це професіонал, який за свою працю бере гроші й працює для кожного, хто йому ці гроші платить.

Те, що робила і робить Польща, – зовсім інше. У нас у Польщі абсолютна більшість людей вважає, що Європа має об’єднатися в Європейському Союзі. Це перше. Друге – те, що Україна є беззаперечною, очевидною часткою Європи. Тому ми від самого початку нашого нового незалежного життя підкреслювали значення України, наголошували, що для України має бути визначена європейська перспектива. Ми це робили й робитимемо. Подивіться хоча б на останній рік, скільки було зустрічей між президентами, прем’єр-міністрами, які це були зустрічі, про що говорили…

Тут підтримка була й буде, бо це один з найважливіших елементів нашої політичної думки зараз у Польщі. Гадаю, ви погодитеся, що це не позиція «адвоката», а щось більше. Тому я не жалію, що це слово вже не вживається. Та ще раз хочу підкреслити, що позиція Польщі щодо європейських перспектив України не змінилася.

Польща почала головувати в ЄС. Чи лобіюватиме якісь конкретні питання в інтересах України?

Слово «лобіювати» теж не дуже вдале… У ЄС добре знають, що Польща є країною, яка підтримує Україну, і я б сказав навіть, що вони вважають це нашою роботою і що так має бути.

Якщо говорити про головування, то воно проходитиме в Польщі і в Брюсселі. У третіх країна головування як такого нема, бо політичне головування – це праця представництва ЄС. Тому ми працюємо в рамках головування таким чином, аби перш за все передавати інформацію – ту, що ми підготували в Польщі й у Брюсселі.

Щодо східних сусідів, то пройде саміт Східного партнерства у вересні у Варшаві. Зараз іде підготовка, ми про це більше говоритимемо в серпні, коли буде готова програма.

Також Польща підготувала з десяток заходів на міністерському рівні щодо кордонів, транспорту. У цих міністерських зустрічах братимуть участь не тільки міністри ЄС, а й міністри з країн Східного партнерства. Це вперше для міністрів СП буде можливість взяти участь в обговоренні внутрішньоєвропейської співпраці. Водночас ітиметься про співпрацю з країнами СП.

Як на мене, це має бути цікаво для країн СП. Це наш внесок для наших східних сусідів.

Чи не здається вам, що українське керівництво тільки декларує прагнення до ЄС, проте реальних кроків для цього робить мало?

Побачимо, як усе буде після того, коли ми закінчимо підготовку до вступу в ЗВТ та асоціацію…

Знаєте, є хороше правило дипломата не коментувати внутрішню політику країни, у якій він перебуває, тим більше коли він тільки прибув у цю країну.

Є така думка, що Польща хоче, аби Україна вступила чи хоча б максимально наблизилася до ЄС не тому, що так сильно любить Україну, а тому щоб надійніше відгородитися від Росії…

Дам таку відповідь: дуже багато залежить від перекладача. Одні й ті самі слова тлумач може перекласти більш позитивно чи більш негативно. Те ж саме й з політичними кроками.

Ми зараз мислимо категоріями ЄС, НАТО – структур, членами яких ми є і які визначатимуть нашу політику на довгий час. Думаємо, як розвивати перспективи цих структур… Тому немає сенсу думати, що Польща хоче таким чином вирішити питання двосторонніх відносин з Росією.

Так, Росія важливий гравець, але перш за все ми повинні думати про майбутнє, про розвиток ЄС. І якщо ми думаємо про стабільність і добробут ЄС, то очевидно, що було б добре, як би ця зона стабільності й добробуту поширювалася на наших сусідів. Бо це давало б упевненість у нашому спокійному майбутньому.

Ви, мабуть, спостерігаєте за судовою справою Юлії Тимошенко. Як би ви її оцінили? Гадаєте, її справедливо судять?

Не справа дипломатів чи політиків, які діють у Брюсселі, оцінювати, що в Україні справедливо, а що несправедливо. Це треба вирішувати всередині країни. ЄС тільки звертає увагу на те, що ми називаємо стандартами демократичної країни.

У справі Тимошенко є сумніви з боку Євросоюзу, чи, бува, немає тут політичного підтексту. Ви, напевне, пам’ятаєте конкретні заяви речника Верховного представника Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики Кетрін Ештон та інших... На засіданнях суду також були представники ЄС… Побачимо, які будуть їхні оцінки. У таких справах ми не діємо окремо. Кожен член ЄС дає свою оцінку, а вже потім виноситься спільна від усього ЄС. Гадаю, незабаром оцінки будуть зроблені.

Хотілося б знати вашу думку про Героїв України Шухевича, Бандеру...

 Генрик Літвін Тут немає сенсу приховувати, що стосовно них є розбіжності в оцінках польських і західноукраїнських істориків. Це є дуже складний діалог, який триває вже майже двадцять років. Хтось би міг сказати, що це дуже багато часу і не дуже великий ефект, але, на мою думку, так вважати – неправильно.

Треба собі сказати відкрито, що відносини між поляками й українцями наприкінці Другої світової війни дійшли до піку взаємоненависті й ворожнечі. І треба пам’ятати, що ми розпочинали діалог саме з цього моменту, через 45 років після піку ворожнечі. Ми, мабуть, були знайшли щось спільне, що виявилося дуже важливим, якщо почали цей діалог. І варто відзначити, наскільки багато поляки зробили, аби припинити ворожнечу.

Проте не варто забувати, що в 1946 році ситуація була дуже погана, і практично півстоліття ніхто не шукав жодних спільних точок.

Та сьогоднішній стан наших відносин ще не означає, що ми дійшли до стовідсоткового порозуміння. Тому перед нами ще багато роботи. Ми повинні організовувати семінари, конференції… І про це не треба говорити політикам, бо неможливо вирішити постановою парламенту чи указами президентів, що ми вже порозумілися.

Потрібно ще шукати спільні точки, особливо в історичних питаннях.

У вас чудова українська мова… На жаль, не кожен посол в Україні намагається вивчити українську…

Ну, я б не сказав, що вона в мене дуже гарна, та моя українська потрошку повертається.

Колись я був істориком, який займався дослідженням щодо українських земель у складі Речі Посполитої (ХVI-XVII століття). Тому треба було читати українські книжки. Важко сказати, що це називалося «розмовляв», але я непогано читав і розумів. З 1991 році я майже три роки працював у Львові. Без української мені було б важко, тож я намагався спілкуватися тільки українською, аби її добре вивчити.

Потім якийсь час я не мав практики, і я дещо її забув.

Коли я був послом у Білорусі й розмовляв білоруською, мені казали, що, намагаючись розмовляти білоруською, я говорю українською. Тепер в Україні, коли я розмовляю українською, кажуть, у мені чути білоруський акцент. Але я в Україні лише місяць, тому, гадаю, незабаром покращу свою українську.

Розмовляла Оксана Климончук

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся