Київські жеки ополчилися проти Конституції

Від киян комунальники вимагають дозволу будь-якої миті вдиратися до квартир з “профілактичними оглядами”. Звісно, для “захисту законних прав споживачів”... Жеки нав`язують громадянам "типовий договір"...

Від киян комунальники вимагають дозволу будь-якої миті вдиратися до квартир з “профілактичними оглядами”. Звісно, для “захисту законних прав споживачів”... Жеки нав`язують громадянам "типовий договір"...

До свавілля жеків українці звикли давно. Неприбрані під’їзди, снігові кучугури під самими дверима, про сморід сміттєпроводів навіть згадувати не хочеться... Як щось станеться у квартирі – майстра не діждешся, а як з’явиться – то краще б не приходив...

І це так зване обслуговування, включно з хамством сантехників, оплачуємо ми з вами. Щомісяця.

Але все це ніщо порівняно з останнім “фінтом” столичних комунальних контор.

Для мене ця історія почалася з “цікавої пропозиції” від комунальників: є в них, мовляв, проект договору на надання житлово-комунальних послуг, який споживачі ЖКП нібито зобов’язані підписати (причому незалежно від того, що написано в тексті). І який начебто “розраховано насамперед на захист прав та законних інтересів споживачів”. Тому мені треба якомога швидше прийти до жеку й поставити автограф на такому “корисному” для мене документі.

Утім, згадавши, що моє прізвище – не Рокфеллер, а оплачувати час інтелектуальних бесід з комунальниками доведеться саме мені, я вирішила почекати “особливого запрошення”. І воно не забарилося...

“Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” уже з печаткою комунального підприємства й підписом керівника мені поклали... просто на килимок під дверима. Проте зміст документа миттєво примусив мене забути про дивний спосіб “матеріалізації” договірних відносин, що його обрав мій жек.

Серед іншого мені запропонували дати згоду на те, що комунальники мають право “доступу, зокрема несанкціонованого, в квартиру споживача” для ліквідації аварії, усунення неполадок та... проведення технічного й профілактичного огляду. Цікаво, але ніде в тексті мені не вдалося знайти вказівок на те, що перш ніж “несанкціоновано” вибити двері до моєї оселі, аби переконатися, що я, скажімо, досі не зірвала пломби з лічильника, комунальники мають попередити мене про намір провести “технічний огляд”. Мало того, що така вимога нахабна та аж ніяк не сприятиме заявленому “захисту” моїх законних прав. Вона ще й антиконституційна на додачу.

Ось кілька положень Основного Закону, про які столичні комунальники фактично пропонують людям забути:

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 22. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На тлі волаючого зазіхання на основні права людини, з одночасним порушенням чотирьох статей Конституції, ще один прописаний у договорі на ЖКП “дріб’язок” здатний викликати хіба що втомлене незадоволення. Ну, наприклад: “Послуги оплачуються готівкою” (А з якого це переляку? Хто й коли скасував можливість розрахуватися карткою, через Інтернет, або видавши банку доручення автоматично списувати обумовлену платню з зарплатного рахунку?). Чи то: “Виконавець має право вимагати від споживача дотримання вимог правил утримання житлових будинків і прибудинкових територій, експлуатації житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил...” (Тобто мало того, що я сплачую комунальникам за прибирання, вчасне вивезення сміття, дезінфекцію, поточний ремонт, прибирання снігу тощо, хоча точніше буде: “за неприбирання, несвоєчасне вивезення і так далі”, - так жек ще хоче вимагати від мене виконання своєї роботи?) Або ще: “У разі порушення виконавцем умов договору споживачем та представником виконавця складається акт-претензія... Представник виконавця повинен з’явитися на виклик споживача для підписання акта-претензії не пізніше, ніж протягом двох робочих днів...” (Хто б іще пояснив, з якої причини споживач, який у даному разі однозначно є постраждалою стороною, має ще й втрачати зарплату за два дні очікування, що комунальники прийдуть фіксувати наслідки свого неробства?)

Хто скаже, чому в затвердженому Кабміном типовому договорі відсутні умови, визначені законом України про ЖКП як “істотні”? Як-от:

· порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

· порядок контролю та звіту сторін;

· порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

· визначення точок розподілу, у яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

· порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

· умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку...

З якої причини київські жеки ігнорують гарантоване законом право споживачів ЖКП вносити пропозиції щодо додаткових умов договору? У пропонованих до підписання паперах просто відсутнє місце, куди люди могли б їх вписати. Де киянам дізнатися, що таке “надзвичайні ситуації непереборної сили техногенного характеру”, які згідно з переліком форс-мажорних обставин звільняють жеки від виконання їхніх обов’язків? Адже в будь-якому місті України (і столиця – не виняток) є “зачаровані” райони, де “непереборні” аварії роками позбавляють людей елементарного.

Утім, тим, хто вже встиг, не дивлячись, підмахнути цю угоду на кріпацтво, усе вищесказане навряд чи допоможе – залишається хіба що плюнути в дзеркало, хоча це й малоефективно. Решті хочу нагадати, що ніхто, навіть “великі власники побутових зручностей” не можуть вимагати від людини поступитися своїми гарантованими конституцією правами.

До речі, історія цього питання не менш цікава, ніж сьогоденний результат – просто життєва ілюстрація до байки про стару, яка, єдина в місті, плакала за померлим тираном. Мовляв, більш як десяток їх пережила, і кожен наступний був гіршим за попередника.

Закон України про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року, підписаний Леонідом Кучмою, буквально на межі конституційних вимог дозволяє комунальникам “несанкціоноване проникнення” без рішення суду. Але виключно “у невідкладних випадках, пов`язаних з урятуванням життя людей та майна”. До того ж за цим законом комунальники набувають таке право лише після невдалих спроб зв’язатися з власником закритого приміщення, за умови, що є “об’єктивні підстави” вважати, що аварія трапилася саме в цій квартирі. На “проникнення” вони мають запросити міліціонера та сусідів, скласти відповідний акт, указавши всіх учасників операції із зазначенням посад, а закінчивши ремонт “терміново, не більше як протягом доби” повернути як було всі вибиті шибки та двері й опечатати приміщення.

У типовому договорі “Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, затвердженому 20 травня 2009 року постановою Кабміну за підписом прем’єр-міністра Юлією Тимошенко, лишилося тільки “право” комунальників вдиратися до квартир громадян, не обтяжене додатковими умовами. Без усіляких “попередити”, “покликати свідків”, “не кидати квартиру без вікон та дверей”...

Але необхідність вибити з громадян письмову згоду на те, щоб фактично наділити комунальників повноваженнями силових структур і судів водночас, чомусь виникла в “Україні для людей” президента Януковича...

Ганна Ткаченко