Гоча Гварамія: Бурджанадзе називають у Грузії «борошняною» королевою

На телебаченні та й в Інтернеті з`явилися оперативні дані: розмови Бурджанадзе з сином, розмови її прихильників, які підтверджують участь Москви... Грузію намагалися руйнувати двісті років, а зараз ми її будуємо... Інтерв`ю

Київським журналістам важко зберегти об`єктивність, коли вони пишуть про Грузію. Тому, що у Грузії після її кольорової революції - все вийшло. Україна і Грузія вибрали один шлях, але грузини чітко йдуть до наміченої мети: у них ідуть реформи, викорінили корупцію, грузинські фахівці, які повчилися і попрацювали в Європі й США, повертаються додому. Тому всі протестні події, які відбувалися в Грузії з 21 травня аж до вчорашнього дня і які справно показує російське телебачення, компліментарно вихоплюючи крупним планом Ніно Бурджанадзе, викликають змішані почуття.

Мало хто з високих українських урядовців не побував в гостях у Михайла Саакашвілі. Про чудове просування реформ авторові цих рядків розповідали і відомі політики, і звичайні туристи. З іншого боку, протестувальники на площі Тбілісі - реальність. З третього боку, відстежуючи події в Грузії у грузинських ЗМІ і за статтями грузинських кореспондентів, помітила, що слово опозиція там пишуть завжди в лапках. Тбіліські колеги, кажучи про ймовірну проплаченість мітингів, зауважують, що серед прихильників Бурджанадзе є і жебраки, які просто хочуть випити, і інтелігентного вигляду немолоді грузини.

Про те, як відбувалися події в Грузії, ми попросили розповісти грузинського політолога, віце-президента Клубу експертів Грузії Гочу Гварамію.

Пане Гварамія, скільки людей присутні на акціях проти грузинської влади, який реальний рівень підтримки Саакашвілі?

Те, що і як показували російські телеканали, ще раз засвідчує крайню зацікавленість Москви. Адже те, що відбувалось у Грузії, фінансувалося й підтримувалося Москвою. А тепер давайте поговоримо про «численність» акцій. До речі, вони мали дозвіл влади на їх проведення. Коли акції почалися на площі Тбілісі, були десь три тисячі людей. Але людей меншало з кожним днем, і наприкінці акції, на 25, там було двісті-триста осіб. Але для Грузії навіть три тисячі людей - не так багато. Якщо грузини чимось обурені, приходять десятки тисяч людей. А за участь у цих платили від двадцяти до сорока ларі (близько двадцяти доларів). Тепер що стосується рейтингу. Рейтинг підтримки уряду 52-54%, особистий рейтинг Саакашвілі дещо вищий. І тепер рейтинг влади зросте.

Звідки у вас така упевненість, що акції підтримувалися Москвою?

Вже на грузинському телебаченні та й в Інтернеті з`явилися оперативні дані, розмови Бурджанадзе з сином, розмови її прихильників, які підтверджують участь Москви в цьому всьому. Більш того, в ЗМІ розміщені зізнання затриманих про те, як готувалися ці акції, фактично державний переворот.

Ви вважаєте, що Ніна Анзорівна не могла зібрати таку кількість людей?

Бурджанадзе називають у Грузії борошняною королевою. Її батько за часів Шеварднадзе очолив держмонополію на імпорт хліба. На початку 90-х, у важкі часи хліб і лаваш були основною стравою. Так багатішав батько Бурджанадзе. Усі її гроші - це гроші партійної радянської номенклатури, до якої вона належала. Вона не будувала системний бізнес. Думаю, через схильність до корупції був її відхід від нинішнього президента. Зараз вона засліплена амбіціями і клановою культурою, навіть не дивлячись на те, що вся її партійна розгалужена структура не змогла зібрати значну кількість прихильників. Вона заявляла, що вже в день 20-річчя незалежності Грузії прийматиме військовий парад.

Бурджанадзе не відчуває настроїв народу. Люди хочуть будувати. Грузію намагалися руйнувати двісті років, а зараз ми її будуємо. І будувати важче. Щоб ви знали, навіть в окупованій Абхазії сильне зростання антиросійських настроїв. Я особисто знаю, напевно, десяток студентів з окупованих Росією територій, які вчаться в Тбілісі. І їм тут добре.

ЗМІ писали, що машина сина Бурджанадзе збила насмерть поліцейського. Натомість сама Ніна Анзорівна говорить, що готова надати машини на експертизу, доводячи, що це не так.

Поліцейського збила машина, в якій був син Бурджанадзе. Я не знаю, сидів він за кермом чи в салоні. Але це підтверджують очевидці й відеозаписи. Хоча, поза сумнівом, вона із своїми фінансовими можливостями може пригнати нове авто на будь-яку експертизу.

Грузинські правоохоронці теж могли поводитися людяніше...

Давайте проаналізуємо події з 25 на 26 травня. Дванадцята ночі. Закінчується термін, дозволений для мітингів, оскільки треба готуватися до військового параду у зв`язку з 20-річчям Незалежності Грузії. Людей просять розійтися. Протестувальники озброєні палицями з твердої пластмаси.

Бурджанадзе говорить, що це були флагштоки...

Ні, це були водопровідні труби (залізних у нас в Грузії давно немає), нарізані метр-метр двадцять у довжину. І, до речі, цими палицями так звана опозиція била журналістів, розбивала відеокамери, машини простих людей. Поборниця громадянських свобод не милувала представників ЗМІ. Люди не розходяться. Тоді починають лити воду з водяних гармат. У чому нелюдяність? Ці люди починають кидати каміння в правоохоронців. І тоді вже застосували силу. Правильно чи ні? Можна було м`якше чи ні, на це питання потрібно відповідати, враховуючи рівень суспільної загрози. До речі, серед перших потерпілих були переважно поліцейські.

А в Грузії є опозиційні ЗМІ?

Більш того, є так звані опозиціонери, які самі виїхали до Москви, а залишили в Тбілісі свої газети. Вони видаються, і публікується там все, що завгодно.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News