Хто «потопив» Луценка і чи випустять його на волю?

Слідство у справі екс-міністра завершено, і черговий термін затримання збіг. Отже, постає питання, де Луценку чекати початку судового процесу – в камері СІЗО чи на свободі...

Сьогодні, у четвер, 21 квітня, суд розгляне справу про те, чи вийде на волю екс-міністр внутрішніх справ та один з найяскравіших опозиціонерів нинішньої влади Юрій Луценко. Як відомо, слідство в його справі завершено, і черговий термін затримання Юрія Луценка збіг. Отже, постає питання, де йому чекати початку судового процесу – в камері СІЗО чи на свободі? Генпрокуратура вже направила до суду клопотання про продовження утримання  Юрія Луценка в слідчому ізоляторі. Адвокати та соратники Луценка навпаки, зрозуміло,  клопочуться про звільнення екс-міністра.

 Випустять чи не випустять?

Наче мають випустити

Якщо брати цілий ряд об’єктивних факторів та абстрагуватись від того, в наскільки корумпованій та “демократичній” країні ми живемо, йдеться до того, що Юрій Віталійович, принаймні, до оголошення судового рішення,  має вийти на  свободу.

По-перше, злочини, які інкримінуються йому – на кшталт неправомірного виділення квартир, присвоєння звань особистому водієві чи видачі дозволі на стеження та прослуховування чиновників – аж ніяк не несуть суспільної небезпеки та загрози людям, тобто, навряд чи, вийшовши на волю,  Юрій Луценко когось зґвалтує чи вб`є.

По-друге, Юрій Луценко, кажучи мовою тінейджерів, перестав “випендрюватись” – “посилати” слідчих та діючого міністра внутрішніх справ, замість показів слідчим виголошувати політичні промови. Навпаки, він став читати справу та уважно вивчати її. Більше того, він вже завершив читання. Кажучи протокольною мовою, він став співпрацювати зі слідством, кажучи образно – перестав “корчити” з себе Че Гевару, а виступає в образі  Махатми Ганді.

По-третє, як зауважив один з єхидних опонентів Луценка, “він почав хворіти”. Мається, звісно,  на увазі звичка наших високопоставлених затриманців чи підозрюваних відразу “почувати себе гірше”, коли над ними насуваються хмари чи їх затримують. Однак, оскільки презумпцію невинуватості ніхто ще не відмінив, не маємо права піддавати сумнівам його скарги на стан здоров`я.

По-четверте, якщо в цілому  відповідає істині версія про те, що Луценку помстився його давній візаві Борис Колесников, теж вже настала пора  Юрія Віталійовича відпускати. Свої чотири місяці, які за законом жанру, він мав “відмотати” “по понятіях”, він “відмотав”. Тепер вже Борису Колесникову Луценко в СІЗО  не потрібен. Подальше його утримання навіть шкодить всемогутньому тепер віце-прем`єру. Мовляв, нечесно виходить, тебе після стількох тижнів, як у Луценка, відпустили, а Юрко продовжує сидіти. Злий ти, Борисе!

Однак, окрім цих об’єктивних або майже об’єктивних  факторів маємо брати до уваги ще й ряд вельми суб’єктивних.

Найголовніший з них – хто зацікавлений в тому, щоб Луценко нікуди не виходив?

І тут, як не дивно, ми приходимо до трохи несподіваного висновку: Луценка втопили чи принаймні допомогли втопити не лише його відверті вороги, а й ті, кого, здавалося б, належить вважати його соратниками.

Нічого нового: не так тії вороги, як добрії люде…

Хто ж вони, ці “люде”?

Бойовий побратим: Луценко збирався тікати…

Пригадаємо, як все відбувалося. Тобто, як “закривали” Луценка.

Звісно, владі очі він мозолив давно. Але за що “закривати” конкретно?

Витягли з пронафталінених засік давню історію з благодіяннями екс-міністіра Луценка на користь його особистого водія ( взяв на службу через два роки після того, як вийшов максимальний вік, обдарував званнями, видав квартиру, потім ще одну). Але цього, як казав відомий мультяшний персонаж, малувато буде. Стільки тих квартир та звань при всіх попередниках Луценка роздавалось “наближеним” та “обласканим”, сватам та братам, водіям та коханкам, що трохи якось непереконливо виглядали ця справа проти Луценка.

Однак, нічого, ризикнули затримати на три доби. Скидалось на те, що через три доби мали б і випустити. І тут раптом гучна заява одного політика: нічого дивного, що затримали, все ж було готово, аби він утік – домовлено, яка країна дасть йому статус політичного біженця, де він пересидить до чергових виборів, поки не “зайде” до парламенту…

І хто це заявляє? Соратник по фракції, товариш по службі, бойовий побратим, можна сказати, брат по крові – Геннадій Москаль. Що залишається після цього? Правильно, Луценка “закривають” надовго, тобто, продовжують йому термін перебування. Справу зроблено.

“Юрію Віталійовичу, вам положено прогулянку, побачення з дружиною” .. і т.д.

Пізніше, заступник генпрокурора Рінат Кузьмін в інтерв’ю одному з журналів прямим текстом скаже: посадили Луценка, бо Москаль заявив, що він збирається тікати. Хіба не весело?

Втім,  далі буде ще веселіше, до цієї колоритної фігури ми ще повернемось.

Тим часом, поговоримо про захист Юрія Луценка. Захист юридичний. Тобто, про адвоката.

Лінія захисту: та пішли ви всі!

Після того, як влада зробила перший крок, тобто “запакувала” Луценка, постало питання про адвоката. З ним (тобто з юристом) допомогла Юлія Тимошенко. Про це відомо всій політичній тусовці, і нічого дивного в цьому немає – все таки соратники по опозиції.

І став той захищати Юрія Віталійовича.

День захищає, другий захищає, третій…

Але якось по поведінці Юрія Віталійовича і не скажеш, що його фахово та послідовно захищають. Юрій Віталійович продовжує грати яскравого, темпераментного, десь навіть демонічного персонажа –  того самого Че Гевару. Чи, принаймні, когось у цьому стилі. Свого часу, перед тим, як його “закрили”, він розписувався на повістках :”Могильов-дурак!” Тепер його викликають на допит, питають про водія, а він розповідає про Юру Єнакіївського, про банду Немсадзе на Донбасі. Слідчий йому: Юрію Віталійовичу, я вас про інше питаю. Юрій Віталійович: а я вам ось про це… І папірці ваші,  тобто, матеріали слідства, я читати буду, як час матиму, бо художньої літератури в мене цікавої багато…

 “Дуркував”, тобто, не співпрацював зі слідством. Схоже це на людину, яка хоче вийти на свободу? І хто, як не адвокат, мав пояснювати затриманому всі наслідки такої поведінки. Хто, як не він, мав підказувати, де межа тієї політкоректності, за якою навіть рядові виконавці перестають співчувати затриманому?

Можна, звісно, припустити, що адвокат давав мудрі поради, та Луценко їх не слухався. Можна не заходити аж так далеко, як заходять деякі експерти: мовляв рекомендований Юлією Тимошенко адвокат робив все, аби Луценка не випускали. Бо тоді, мовляв, виникає велика спокуса посадити її саму, а це було б небажано.

Однак, факт залишається фактом: Луценко після затримання тримався такої лінії поведінки, наче в нього ніколи не було ніякого адвоката…

І дадуть йому округ на “мажоритарці”, і стане він депутатом…

Але й тим, хто “запакував” Луценка було нелегко. Одних квартир та звань, дарованих водієві, таки “малувато буде”. Тож з`являється друга справа: Луценко, не маючи на те законних підстав, підписав розпорядження про продовження прослуховування водія колишнього заступника голови СБУ Сацюка.

Але звідки могла взятись ця інформація? Адже йдеться про святая святих правоохоронних структур – дуже закритого архіву оперативних даних, доступ до якого мають одиниці людей. Навіть більше, не просто одиниці – двоє-троє людей. І один з них – аби не порушувати відомої презумпції, скажемо так: людина, схожа на Москаля.

Гріх, звісно, було б підозрювати ні в чому не винного бойового побратима, але якось воно співпадає все так. Ні, зовні, звісно той політик, дуже схожий на Геннадія Москаля, роздає правильні інтерв’ю, де розповідає про Луценка як про хорошого, щирого, трохи простуватого, не сказати б, недоумкуватого хлопця, Юрка Луценка, якого він, старший товариш, весь час наставляє, поправляє, вчить, а той все робить по-своєму. Ех, Юрко, Юрко!…

Навіщо все це людині, схожій на Москаля?

Злі язики просторікують, що треба ж йому якось виживати в політиці. А як тут вижити, не домовившись з “демократичною” владою? Ось він і домовляється. Зокрема, кажуть, ті ж злі язики, вже домовився про округ для “мажоритарки” на майбутніх парламентських виборах, де йому дадуть обратись. Це ж все непросто, бо округ той має бути, приміром, прохідний, але не на Закарпатті, де давній “друг” Віктор Балога  “порве” його, хто б не заступався.

Ми, звісно,  в таке не віримо. Але цікаво, якісь же мотиви є в людини, схожої на Геннадія Москаля, діяти саме так, а не інакше…

Був соратник – нема соратника!

Схоже, є інші люди, які формально належать чи належали до бойових соратників та побратимів екс-міністра та опозиціонера Луценка,  але  при цьому більше “топлять” його, аніж рятують.

Скажімо, є одна людина, схожа на товариша Луценка по фракції НУ-НС Кирила Куликова.

Не так давно, ще коли Юрій Луценко був на волі, ходив на телеефіри, куди його допускали, а після телеефірів чубився з опонентами, саме в телеефірі одного ну дуже відомого шоу готувались “засвітити” інформацію про ще одну людину, якому Юрій Луценко допоміг швидко “вирости” по службі. За дивним збігом обставин, людина та зовні дуже схожа на соратника Юрія Віталійовича по фракції, колишнього керівника Інтерполу в Україні, того самого Кирила Куликова. І от вже коли ефір ось-ось мав початись, ведучому дали відмашку – не “мочити” цього персонажа, бо він “перейшов на сторону народу”, тобто, готовий “здавати” свого благодійника та соратника.

Звісно, “мочилово” відмінили. І тепер той чоловік періодично виступає на публіці, в медіа та яскраво розповідає про те, що творили за часів Луценка-міністра  вищі міліцейські чини в столиці країни. Мається на увазі, насамперед, нерухомість в самому центрі столиці. Була така собі у віданні міліції, а тепер нема. Та ще багато цікавого з цієї ж серії. А хіба не очевидно, що нічого цього головний міліціянт столиці не “провернув” би без сприяння “згори” та потужного відомчого “даху”. А вгорі хто був? Так, той самий Юрій Віталійович.

Думайте, Юрію Віталійовичу!

Що маємо у підсумку?

Сьогодні, за всіма прикметами, Юрія Віталійовича мали б випустити. Просто нема підстав не випустити: зі слідством він співпрацює, на повістках мінстра дурнем не обзиває, владу у своїх “листах на волю” лає, але якось так без вогника, без драйву, завжди йому притаманних. Колесников, знову таки, свою сатисфакцію отримав, Юрія Віталійовича “опустив”.

Тож цілком вірогідно, що відсьогодні Луценко зможе читати художню літературу не лише в камері СІЗО.

Але немає сумнівів, що навіть коли це станеться, ті, хто сьогодні “тримає” цю країну, на такому ж короткому поводку триматимуть весь час і Луценка.

Тобто, дивитимуться на його поведінку.

Візьме паузу у своїй політичній активності, займеться здоров`ям чи там сім`єю – ходитиме на волі. Почне знову розказувати про Юру Єнакіївського чи ще там щось – в СІЗО, Юрію Віталійовичу, в СІЗО! Тут може і перша справа знадобитись ( про працевлаштування та вирішення квартирного питання того самого водія), і друга ( про санкції на прослуховування), і третя ( про зловживання під час святкування Дня міліції). А буде цих мало, візьмемо за одне місце соратників та бойових побратимів, вони допоможуть, охоче “здадуть” Юрія Віталійовича, аби продемонструвати, що “перейшли на сторону народу”. Вірніше, тих, хто “тримає” сьогодні країну та цей народ.

Тож, думайте, Юрію Віталійовичу, думайте…

Олександр Калініченко