Чорні археологи виставили на Інтернет-аукціон архів УПА: півмільйона за списки загиблих

Серед документів - списки загиблих на 167 сторінках. Можливо, родичі не знають про долю своїх рідних, котрі загинули в Українській повстанській армії чи в підпіллі…

Звернутися до громади нас змусила остання крапля, що переповнила чашу терпіння – перший випадок, коли «чорні копачі» виставили на аукціон в Інтернеті архів УПА.

Ось так виглядає повстанський архів-бідон в землі

Зазвичай на рік ми фіксуємо 4-8 випадків, коли так звані “чорні археологи” (приватні особи які без ліцензії шукають заховані в землі старожитності з метою їх подальшого продажу) знаходять документи визвольного руху. Це переважно звіти чи пропагандистські матеріали кінця 40-х — початку 50-х років. Їх ховали в лісах неподалік від повстанських криївок, запаювали в металеві бідони й закопували на два–три метри. Упівці сподівалися, що зі здобуттям Україною незалежності зможуть передати ці документи в архів.

Іноді знайдений пошкоджений бідон, очевидно, не цікавитиме “чорних археологів”, і може бути викиненим

“Чорні археологи” чомусь думають, що можуть скористатися знахідками задля заробітку грошей, тому і розшукують криївки, місця загибелі повстанців. Часто на такі знахідки наштовхують й звичайні люди: або чули про сховок з переказів дідів, або десь розмило дощем ґрунт. Центр досліджень визвольного руху  отримав безкоштовно кілька таких знахідок: старі фотографії, негативи, документи. Торік, наприклад, біля Золочева селяни знайшли бідон із матеріалами УПА, які тепер проходять реставрацію в нашому архіві, а потім будуть оцифровані.

Ми також приймаємо документи на копіювання – це дозволяє залишати в родинних архівах фото, листи, спогади, а нам – вводити такі знахідки в науковий обіг.

Буває, що знаходять архіви УПА і в такому стані

Зазвичай закопані в землі архіви потребують термінової реставрації, тому що за рік-два-три вони розсиплються. Буває, що руйнування починається якраз після відкопування – після відкриття бідона змінюється мікроклімат, тому робота із такими знахідками потребує професійності та обережності. А відреставрувати їх – задоволення недешеве. У нас працює реставратор, є професійна реставраційна лабораторія, а вартість відновлення одного аркуша залежно від складності – приблизно 25-35 грн. Але такі реставраційні роботи забезпечують збереженість документів на 200-300 років.

Тому, коли нам доводиться розмовляти з приватними колекціонерами, то ми орієнтуємо їх на те, щоб вони хоча би копіювали ці документи, агітуємо передавати їх до державних фондів, де вони будуть досліджені й збережені.

Я мав можливість ознайомитися із архівом, виставленим на продаж. Його знайшли восени минулого року у Лапаївському лісі біля Львова у бідоні, коли “копачі” шукали техніку і зброю часів Другої світової війни. Певний час вони пробували продати його приватним шляхом за абсолютно неадекватну суму у декілька сотень тисяч євро. Зробити копії з цих документів для архіву Центру досліджень визвольного руху, якогось державного архіву чи нашого музею ці люди відмовилися.

Мова йде про понад 270 документів (3,5 тисячі аркушів), які потребують негайної реставрації і цілком можуть бути втрачені. Це – документи з Житомирщини, Хмельниччини, Донбасу, Запоріжжя та західноукраїнських областей періоду 1949-1951 років. Багато з них – добре відомі й продубльовані матеріали, які не мають колекційної цінності. Їх можна знайти в архіві СБУ, Центральних державних архівах. А для приватних колекціонерів цей архів не є цікавим, і ціна на нього, виставлена продавцями – 500 тис. грн – явно завищена. У колекціонерів мають попит мистецькі речі — підпільні гроші, нагороди УПА або дереворити художника, члена ОУН Ніла Хасевича, а не повстанські звіти.

Архівний документ на реставрації

Цінна ця знахідка, як і будь-яка інша, саме для істориків. Вона дає можливість вивчати поширення діяльності підпільної мережі. Цікаво також дослідити самі документи як фізичні об’єкти, систему збереження (архівування) документів в підпіллі, способи їх виготовлення та передачі. Ці дані важливі для науки, про них говоритимуть на міжнародних конференціях, можливо, вони потраплять колись у шкільні підручники, але на них не заробиш статків!

Продавати ці документи – вчинок не тільки аморальний, він є злочином, бо за них свого часу вже оплачено. Кров`ю, життям та каторгою в Сибірі.

Притягнути ж «чорних археологів» до відповідальності сьогодні практично неможливо: навіть коли їх зловити на місці розкопування, то можна хіба оштрафувати на 590 грн… Тому внаслідок несанкціонованих розкопів не тільки системно розкрадаються і нищаться могили та пам’ятні місця, а й ініціюються ось такі інтернет-торги архівними знахідками. Міліція, прокуратура, Служба безпеки мали б впорядкувати цю ситуацію, але… 

Зі свого боку ми зініціювали підготовку відповідних нормативно-правових актів, аби забезпечити збереження історичних знахідок для України, є підтримка обласної влади, і ми сподіваємося, що з допомогою громадськості доб`ємося внесення відповідних законодавчих змін. Адже завтра можуть знайти не тільки упівські звіти – з останків вашого діда, який міг загинути і в Червоній Армії, і в УПА, і в будь-якому іншому формуванні знімуть його хрестик, продадуть за 10 гривень запаяну гільзу з його іменем. Таким чином родина, можливо ваша, можливо ваших друзів, втратить останній шанс дізнатися про долю загубленого на полях Другої світової війни воїна.

Відреставрована брошура з оунівського архіву

Найголовнішу цінність, яку не виміряєш в гривнях чи євро, відкопані архіви становлять для людей. 

Серед документів, виставлених сьогодні на інтернет-аукціон, були списки загиблих на 167 сторінках. Можливо, якісь родичі так і не дізнаються про долю своїх рідних, полеглих в Українській повстанській армії чи в підпіллі…

Руслан Забілий, історик, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” (Львів)