Чорновіл: Справа Кучми спрямована проти всієї бізнес-еліти України
Чорновіл: Справа Кучми спрямована проти всієї бізнес-еліти України

Чорновіл: Справа Кучми спрямована проти всієї бізнес-еліти України

00:53, 26.03.2011
22 хв.

Рішення про порушення справи приймали спонтанно – перед поїздкою Тимошенко в Бельгію... Маю підозру, що Мельниченко працював на Росію... Слідчий вважав, що загибель Чорновола – це політичне вбивство...

Що за стоїть за порушенням справи проти Кучми? Чия це ініціатива? Чи захоче Янукович нарешті розкрити справу загибелі В’ячеслава Чорновола? З цими питаннями ми звернулися до народного депутата Тараса Чорновола.

РІШЕННЯ ПРО ПОРУШЕННЯ СПРАВИ ПРИЙМАЛИ СПОНТАННО – ПЕРЕД ПОЇЗДКОЮ ТИМОШЕНКО В БЕЛЬГІЮ

Тарас ЧорновілПане Тарасе, ви заявили, що справу проти Кучми відкрили, щоб зіпсувати візит Тимошенко до Брюсселя. Невже заради дрібної боротьби з Тимошенко, усунутої від влади, Янукович вирішив повстати проти свого “батька” Кучми?

Відео дня

Я сказав, що є причини, чому відкрили, і є причини, чому саме в цей момент.

Те, що справа розроблялася, – відомо давно. До того ж вічний ретранслятор чиїхось авантюр Мельниченко почав раптом активізуватися. Але думаю зараз це рішення виникло майже спонтанно. Там не все робиться продумано. Дуже багато приймається миттєвих рішень, після досить серйозної п’янки. От сидять кілька людей у кабінеті Януковича й вирішують: що робити з Тимошенко – відпускати її в Бельгію чи ні. Не відпускати – ноги об них будуть витирати, відпускати – вона об них ноги витиратиме. І тут хтось згадує: слухай, Пшонко, у тебе ж Кузьмін щось по Кучмі почав рити в справі Пукача. Так точно, Федоровичу! Так ми його і активізуємо. Телефонуй Кузьміну, хай терміново піднімає справу – будемо запускати. Запустили – і поїздка Тимошенко вже змазана. А якщо сьогодні чи завтра їм вистачить розуму, як вони планували, випустити колишнього міністра Філіпчука (а наскільки мені відомо, його звільнення з-під варти переносять з дня на день уже більш як місяць) – це осиковий кілок у поїздку Тимошенко.

Основний український пріоритет, який звучить у світі, називається словом “Гонгадзе”. Тимошенко й політичні репресії сьогодення – на третьому плані. Якби не було війни в Лівії, де європейці між собою пересварилися, якби не було колосального спалаху емоцій від того, що відбувається в Японії, - про Тимошенко ще хтось би щось згадував. А так вона нікому сто років там не потрібна. Її прес-служба наскубе заяв, і вони будуть піднесені до планетарного масштабу, але її візит повністю знівельовано. Зараз обговорюватимуть тільки одну справу – Гонгадзе.

Що за цим стоїть? Яка мета порушення кримінальної справи проти Кучми? Деякі експерти кажуть, що хочуть прибрати до рук медіаімперію Пінчука...

Дуже опосередковано. Натиснути, бо окремі канали Пінчука дозволяють собі іноді неприпустиму вольницю... Учора знову про потьомкінські села заговорили, які під візит Януковича підмальовують. Хочуть трішечки притиснути Пінчука як власника, щоб він став свій, хороший, слухняний, щоб менше їздив по закордонах, здобуваючи собі політичний імідж. І щоб не відчував тут себе занадто недоторканним. Можна вдарити по тестю – ніби і не прямо, а боляче. Цей фактор є. Це нагадування всім: хлопці, епоха Кучми з відверто недоторканними закінчилася, як і епоха Ющенка з моральними зобов’язаннями, які вже не діють. Це дуже серйозне нагадування багатьом, у тому числі й тим, хто сьогодні слухняні, але іноді дозволяють собі погратися в якісь інтрижки. Думаю, у першу чергу, Литвину. Не треба згадувати про сенсорну кнопку, яка створить проблеми для “регіоналів”, котрі не можуть ніколи в залі своїх людей зібрати в достатній кількості. І не треба цікавитися, кому продано Укртелеком.

ЮЩЕНКО МЕНЕ ТАК ДОВІВ, ЩО Я ЗРОБИВ НАЙБІЛЬШУ ПОМИЛКУ У СВОЄМУ ЖИТТІ

А чому ж тоді Литвина обійшли стороною в цій грі?

Навіщо бити напряму по Литвину? Навіщо різати курку, яка несе золоті яйця, яка в залі Верховної Ради своїми руками (не руками “регіоналів”, а своїми власними) робить усе, що тобі потрібно? А коли появляються зайві зацікавленості – треба трішечки полякати. Але лякати напряму – дискредитувати людину, яка впроваджує твою програму, тобто автоматично дискредитувати свої ідеї, принципи й фінансові оборудки. Це опосередковане лякання, певний шантаж, але не більше.

Відкриття справи проти Кучми поки йде дуже туманно. Ми знаємо, що справу порушено за статтею перевищення службових повноважень, за якою восени минулого року закінчився термін давності. Ніхто не бачив цієї справи. Десь фонд Кучми оголосив, що його нібито звинувачують за 166-ю статтею – але цього ніхто не підтвердив. У будь-який момент слідство може перекваліфіковувати з однієї статті на другу. Буде гарно співпрацювати – буде стаття, за якою строк давності вже минув. Погано – отримає статтю, де строк давності не закінчився або його взагалі немає.

Якщо для фасаду ключове слово на всі ці події – “Гонгадзе”, то для внутрішнього вжитку ключове слово – “плівки Мельниченка”. А точніше, їхня легітимізація. Ніхто ніколи, жодна Генпрокуратура ці плівки до уваги не брала. Навіть коли вони тому чи іншому прокурору могли б бути дуже вигідними.

Ющенкові могли вони бути вигідними тільки вибірково. Але він боявся їх зачіпати, бо вся його компашка на тих плівках, всі його фінанси, всі його оборудки. Краще не чіпати одного – бо випливе все.

При Кучмі, зрозуміло, визнавали, що записи не можуть бути доказом, вони зроблені в незаконний спосіб (вони справді зроблені в незаконний спосіб), їх автентичність викликає сумнів. Розмови на них сумніву не викликають, а автентичність – викликає.

А сьогодні різко без процедурних дій оголошено, що плівки взяли доказом. Думаю, щось знайдуть, аби підвести це під юридичну базу. Включно з експертизою back tack. Ваш покірний слуга двічі був фігурантом плівочного скандалу як свідок, який давав матеріали, аби плівки легітимізувалися. Перший раз я давав покази, що я на 100% визнаю свою розмову з Кучмою, підписуюсь нотаріально, що кожне слово збігається, нічого не викинуто, нічого не додано. У лютому 2001 року мене запросили у Генпрокуратуру для дачі показів: три години я їм розповідав про свою розмову з Кучмою. А потім мене спитали: чи я погоджуся провести додаткові слідчі дії. Я погодився, поставили якусь спеціальну апаратуру, і я десь півтори години на ту апаратуру наговорював різні тексти різними тембрами голосу, з різною швидкістю. Вони мали після того стати основою експертизи. Думаю, експертиза давно проведена і готова. І не тільки моя. Залишилося тільки поставити підпис: визнати плівки автентичними на основі експертизи такої-то.

Хто є на плівках? Краще сказати, кого там нема. А там немає майже нікого з сучасної донецької команди. Янукович згадується дуже рідко, він там звучить, коли дарує Кучмі подарунки, якусь зброю. Ще він фігурує у справі адвоката Салова. Учора прозвучала заява Салова, де він, вимагаючи щоб справу проти Кучми було знову відновлено, Януковича назвав теж потерпілим поряд із собою. Януковича всіма силами відділять від негативу. Він на плівках є, але він поза ударом, як і вся його команда. Їх тоді в кабінет кучми ніхто не пускав. Тих, хто сьогодні грають велику гру, – на плівках нема.

Але ж там фігурує Азаров...

А хто сказав, що Азаров – це та людина, яку будуть зберігати? Азаров – це хлопчик для биття, на якого треба повісити всі негативи й урочисто відправити на пенсію або на місце Порошенка – головою ради Нацбанку, або він далі очолюватиме партію під патронатом президента і не пхатиметься зі своїми ідеями.

Хто є на плівках? Там є повний мікс всіх не-донецьких, які в той час були політично активні і які сьогодні інкорпоровані і у владу, і в опозицію. Сьогодні хочуть “добити” чи шантажувати купу людей, які крутяться біля опозиції, і пройтися катком по людях не донецького середовища, які інкорпоровані у владу. Плівки легалізували не заради Кучми, а для того, щоб “прокотитися” по всій бізнес-еліті 90-х і 2000-х років.

Ви кажете, що Ющенко зволікав зі справою, бо йому теж було що приховувати. Чи є на плівках епізоди, за які б Ющенка можна було притягнути до кримінальної відповідальності?

Ющенко був дуже сильно інкорпорований у систему Кучми. У нас з’явилася якась легенда про демократа Ющенка. Мене це так бісило весь час. Я Ющенка знаю, добре знаю. Вибачте, Ющенко і демократія, Ющенко і західні цінності – це речі несумісні! Мене це довело і я, можливо, зробив тоді свою найбільшу помилку в житті (а можливо, і добре, що це відбулося): я пішов підтримувати Януковича. Ющенко – це людина неймовірно фальшива, злочинна до останніх кінчиків свого волосся. Ця людина обманула свій народ. Для Ющенка відкрити ці плівки – все одно що відкрити ящик Пандори.

Якби була ціль притягнути його до відповідальності – там можна знайти матеріали. Хоча вони всі ухильні. Самі плівки використати прямолінійно важко, але вони дають наводку для доброго слідчого. А допитувати вони вміють! Кинути на день у СІЗО до кримінальників холеного бізнесмена – і через день він почне здавати всіх. Або викликати в прокуратуру, дати послухати плівки, а потім сказати: ти ж хороша людина, не хочеться нам тебе садити, давай вирішимо полюбовно.

Плівки Мельниченка – це дуже прибуткова річ...

МАЮ ПІДОЗРУ, ЩО МЕЛЬНИЧЕНКО ПРАЦЮВАВ НА РОСІЮ

Тарас ЧорновілІ для нього самого?

Та ні.

Я ще якийсь час вірив, що Мельниченко самостійно зробив записи. Я не технік, я не працював з електронікою. Але один з наших депутатів, добре обізнаний у цих справах, пробував робити записи під час провокації хабара. І він каже: якість неймовірно погана.

Пристрій, який мені особисто показував Мельниченко, – серійний. У мене дуже серйозні сумніви, що він міг забезпечити ідеальний запис у гігантському кабінеті Кучми, тим паче перебуваючи під диваном. Я думаю, що велася дуже серйозна шпигунська операція, яку може осилити кілька країн світу. У мене є підозра, що все таки це було з боку Росії. Мельниченко дуже відверто працював на іноземну розвідку. Він був просто підставна качка для легалізації. Ну не будуть наші сусіди розповідати: у нас зі супутника завдяки спеціальній шпигунській апаратурі є дані про розмови в кабінеті Кучми. Треба когось виставити, хто це зробить. Можливо, йому ще сказали на якийсь диктофон щось записати – для виду...

Я вважаю, Мельниченко колись має сісти в тюрму за участь у шпигунській діяльності на користь іноземної держави.

ЯНУКОВИЧ НЕ ХОТІВ ЗАДОРОЖНОГО В СПИСОК, КРИЧАВ – “ЦЕ Ж КУЧ МІСТ!”

Ви думаєте, Кучму посадять?

Бог його знає. Тут же суб’єктивний фактор – наскільки зіграє бажання помсти. Янукович дуже не любив Кучму. Кучма дуже зневажав Януковича, і відверто це демонстрував. Це були дуже ворожі відносини. Але завжди були певні сили, які проштовхували Януковича, вважаючи, що треба допустити донецьку групу, треба знайти компроміс. Кучма на це йшов. Він весь час грався в баланс еліт.

Янукович дуже не любив і не сприймав багатьох людей, які були наближені до Кучми. Конкретний приклад. Коли формувався список 2006 року до виборів, я тоді до цього був трошки причетний і певну кількість людей у цей список завів. Підходжу до Януковича й кажу: є прекрасна людина, мудра, нормально сприймається громадськістю – Олександр Задорожний (а він був представником Кучми у Верховній Раді), давайте візьмемо його в список. І тут фраза Януковича: “Як?! Він же ж кучміст!” Це мене так вразило. Я так реготав – від Януковича таке почути. Таке відчуття, що ми разом з Януковичем і Луценком попід руки у 2001 році йшли по Майдану й кричали “Кучму геть!”

Скільки не тиснули на Януковича у 2001 році, він не допустив до себе людей, які були близькими до Кучми. Я пригадую неймовірний пресинг з боку Росії, щоб це був не список ПР, а Блок Януковича, і щоб у цей блок включити СДПУ(о) і Республіканську партію Бойка. Це були дві структури, які напрямку координувалися й підтримувалися Росією. Я згадую, як у моїй присутності Гризлов (Борис Гризлов – спікер Держдуми. – Авт.) телефонував Януковичу, який уникав відповіді, як Сліска (Любов Сліска – заступник голови Держдуми РФ – Авт.) приїжджала. Але максимум, що вона добилася – включили в список Засуху. Але щодо кучмівських сил Янукович досить жорстко відповів “ні”. Але після виборів його вже змогли якимсь чином дотиснути. Ряд людей з середовища Кучми потрапили до нього на роботу. Це був уже інший Янукович, у нього був вигляд зламаної людини. Щось відбулося за цей період. Я думаю, його дотиснули з Росії.

Ненависть до Кучми була страшна. Він казав і мені, й іншим: не Ющенко і не американці забрали в нього перемогу на виборах, у нього забрав перемогу Кучма. Коли ЦВК визначила Януковича переможцем президентських виборів у 2004 році, чекали на випуску “Голосу України” й “Урядового кур’єра”, у цей момент Кучма телефонує Януковичу персонально й каже: слухай, Вітю, не поспішай, треба порадитися, їдь до мене, завтра станеш президентом, все одно нічого не зміниться. Цей піддається. Друк затримують, він їде до Кучми, говорять невідомо про що, той повертається злий, як чорт, а до вечора наступного дня вже був готовий Майдан, а Порошенко з великою кількістю людей стояв під поліграфічним комбінатом “Україна”. Усе було заблоковано. У мене особисто було відчуття, що Кучма з якихось причин домовився не з Ющенком, а з американцями, чи ще з кимсь за кордоном – і було прийнято рішення, що Янукович не має стати президентом.

Наскільки зараз фактор помсти зіграє свою роль?.. А він відіграє свою роль. Луценка ж судять за смішною статтею, хоча на нього можна “копати” більше. Є що “копати”, там садити можна років на 10. А йому мстять. За історію Колеснікова, за історію Тихонова. Журналісти на засіданні Кабміну записали розмову Тихонова з Колесніковим, на яких їхнє злорадство щодо арешту Луценка аж випирає: а тепер, мовляв, хай він сам посидить, побачить, як там було...

Фактор Кучми і назовні, і всередині країни хочуть використати по максимуму, показати: хлопці, недоторканності немає, усі ви можете сісти, якщо вже Кучму зачепили, то всіх вас ми просто роздушимо, так що несіть гроші.

За логікою, Кучму не мають садити. Це золота курка, яка несе золоті яйця.

Ви думаєте, це була особиста ініціатива Януковича – порушити цю справу, чи хтось за цим стоїть?

Я думаю, Янукович дав добро на вже відпрацьований матеріал. Які метаморфози відбувалися у справі Пукача, коли дали спеціальний викид інформації зі свідчень Пукача проти Литивна, що й Кучму якось зачіпали. Здавалось би, справу розкручують по максимуму. А потім справа різко закривається. Навіть не замовне вбивство, а виконання злочинного наказу. А цей наказ надійшов від Кравченка. А Кравченко мертвий – все, крапка.

Справу готували давно, потім Янукович у якійсь момент дав їй відбій. А під час розмови про Тимошенко і Брюссель це могло виплисти.

НА БАНКОВІЙ ДУЖЕ БОЯТЬСЯ СПОНТАННИХ ВИБУХІВ НАРОДУ

Ви думаєте, Янукович досі боїться Тимошенко?

Трошки боїться. Але тут є певний алогізм. У нас усе звикли персоналізувати. У Януковича уявляли і уявляють, що опозиція – це Тимошенко. І тому всі ці ідіотські дорогі проекти, море викинутих грошей на Яценюка. Я не знаю, який ідіот придумав викидати гроші на Ляшка як альтернативу Тимошенко? Хтось вирішив, що скількись мільйонів заплатити за Ляшка, робити йому безперервну рекламу – це хороша акція проти Тимошенко.

Ідіоти сидять у владі, ідіоти в опозиції, ідіоти дуже часто ходять у нас по вулиці. Країна наляканих ідіотів.

Оскільки Тимошенко уявляють як певне вістря опозиції, далі проти неї будуть боротися, викидати купу ресурсу. Але страх перед Тимошенко вже вщухає, побачили, що вона трохи слабувата. Хоча її остерігаються як опонента. Її рейтинг все-таки трошки почав рости завдяки їхнім (влади) дурним діям. І її треба додушити до кінця. Найкраще її засудити й потім випустити по амністії на наступний день чи дати їй умовно, якщо це можливо за статтями, які їй інкримінують. І вона більше не гравець.

Вони побоюються, що Тимошенко може бути іскрою, яка запалить натовп. Вони не розуміють, що вона якраз вогнегасник.

Бояться насправді того, що їм незрозуміло: Каїр, площа Тархір, Лівія, Схід... Був цей дуже немічний Податковий майдан. Немічний не через кількість людей, а через організацію. Туди прилізли дурні політики, включаючи того ж Ляшка. Вони дискредитували його. Автоматично, де появляється наша опозиція – там акція приречена. Чому акція вчителів усіх перелякала? Тому що на акцію освітян нікого з політиків не пустили. Вона вийшла чиста й просто страшна.

Але навіть того Податкового майдану трішки злякалися. Янукович – це не та людина, яка підігруватиме народним почуттям і для цього опускатиметься до плебсу, йтиме до смердів на уклін. Піти туди, навіть якщо звідти відділили всіх буйних і поставили засланих козачків, – для Януковича це все одно колосальна проблема. І раз він туди пішов, значить, усе-таки його це лякає.

Вони справді бояться спонтанних вибухів. Якщо воно вибухне – їх не стане. Міліція піде проти людей? Міліція, якій не платять гроші, у якої голодні діти в хаті сидять і на яку списують всі провини? Ніколи у світі! Підуть хіба що кілька начальників районів, на яких кримінальні справи висять і яких треба в тюрму садити.

СЛІДЧИЙ ВВАЖАВ, ЩО ЗАГИБЕЛЬ ЧОРНОВОЛА – ЦЕ ПОЛІТИЧНЕ ВБИВСТВО

Нещодавно в інформпросторі розлетілася новина, що Генпрокуратура повернуласядо справи про загибель вашого батька В’ячеслава Чорновола. Але ви спростували цю інформацію...

Або Кузьмін сказав нечітко, або журналісти неправильно зрозуміли. Ніякої справи ГПУ до міліції не передавала. З однієї єдиної причини – цієї справи в ГПУ нема вже цілий квартал. Її передали до міліції ще в кінці листопада чи в грудні минулого року. Цю справу тричі відкривали. Двічі закривали. Третій раз її відкрили під нашим дуже жорстким тиском, використовуючи активно Луценка, дякуючи Піскуну.

Спочатку відкрили у 2005 році при центральному апараті МВС, але ми зрозуміли, що там її просто задушать, бо там кучмівська братія сиділа. Її перекинули до Київського обласного управління МВС, але й туди дійшли руки, і її почали нищити. Ми попросили тоді Піскуна і він забрав справу до Генпрокуратури. На початку 2006 року була створена слідчо-оперативна група з залученням СБУ. Працювали через дуже сильний супротив. Найбільший спротив у справі мого батька чинили в період Ющенка. Відбувалося пряме знищення матеріалів. Виїжджає слідча група на Кіровоградщину зробити виїмку матеріалів щодо стеження за В’ячеславом Чорноволом, коли він був у Кіровограді, перед тим поверненням. Приїжджають, а їм кажуть: термін давності давно минув, треба було знищити всі матеріали, от ми вчора й знищили. Якщо перевести на просту мову: нам передзвонили, сказали, що їде слідча група, підметіть усе, щоб жодного документика не лишилося. Виїжджає слідча група на допити в Дніпропетровську область. Людей, яких мають допитати, терміново або відправили кудись далеко у відрядження, або вони десь на лікарняному.

Вирішили виїхати на Волинь і провести ексгумацію тіла одного з тих, хто сидів у Камазі. Він, до речі, дуже дивно помер – серцевий напад. Такий здоровило, жодних хвороб ніколи не було. Навіть лікар районної лікарні, коли це сталося, сказав: це мені так нагадує смерть Бандери – серцевий приступ після того, як йому допомогли ціанідами.

Слідчі не оформили відрядження, я їм дав гроші, щоб вони могли поселитися в готелі. Я теж приїхав туди з виписаною постановою про ексгумацію, домовилися з селянами, нейтралізували всю протидію, яка б могла бути, провели ексгумацію, виїмку частин тіла, у яких знайшли неймовірну кількість якихось отруйних речовин. А після того слідчих почали звинувачувати в незаконному проведенні слідчої дії. З’ясували – усе законно. Потім почали питати, чому без відрядження їхали? Один із членів робочої групи щось розповів журналістам. Його почали трусити, казати: ми тебе зараз у тюрму посадимо. Пресинг у період Ющенка був неймовірний.

Чому Ющенко так не хотів розкриття цієї справи?

Я Ющенка не звинувачую, але я його підозрюю у співучасті... Не прямій, а опосередкованій співучасті. Він для мене входить у коло підозрюваних - більше, ніж Кучма. Доки він не буде по повній програмі допитаний і версія щодо нього не буде розслідувана в найменших деталях, – я не заспокоюся.

Щодо подальшого періоду справи. Окремі слідчі починають щось розкопувати. Їм заважають, а вони копають. Був попередній слідчий Дембіцький – при ньому версія про звичайну аварію взагалі відпала. Тільки політичне вбивство. У певний момент Дембіцькому пропонують іншу непогану посаду, з паралельним жорстким пресингом. Він здається й відходить. Потім затишшя. І у 2010 році – нова влада. Який там Чорновіл – він нам нецікавий. Але зі слідства тиск спав. І новий слідчий, який прийшов торік улітку, дуже активно взявся за справу. Доходить до осені, і я розумію, що рівень політичної волі впав. Справу тихенько відправили в міліцію (я про це майже випадково дізнався). Я не кажу, що в мене є персональна недовіра до міліції. Але, на мій погляд, справа, у якій можуть бути задіяні вищі посадові особи держави, має розглядатися Генпрокуратурою. За участі СБУ.

Чи є політична воля Януковича завершити цю справу?

Думаю, що нема. Але головне – немає і противолі.

Про Чорновола на Заході ніхто не здіймав галасу. Про Гонгадзе підняли. Справа Гонгадзе – як фетиш. Вони вважають, що розпорошувати зусилля зараз невигідно. А справа Чорновола хай йде своїм ходом. Але якщо не підштовхувати такі справи, вони, як правило, не йдуть.

Коли ви були у гарних стосунках з Януковичем, хіба ви не лобіювали її розкриття?

Коли я був у гарних стосунках з Януковичем, він не був при владі.

Уперше, коли я з ним познайомився, ми просто нормально по-людськи поспілкувалися. А наші дорогі галичани вивідали, що Чорновіл 2,5 години просидів у кабінеті Януковича. Я так розумію, що хтось із львівських дуполизів сидів у приймальні й чекав на прийом у Януковича, щоб низько вклонитися і засвідчити свою лояльність. Довелося довго чекати. І тут бачить – виходить Чорновіл. А-а, так я зараз на нього настукаю. А те, що він сам цілував там одне місце – значення не має. Й у львівських газетах одразу новина – Чорновіл став радником Януковича, він зрадник. Не став я тоді ні формально, ні неформально радником. Але мене дотиснули цим “зрадником”, плюс ще моє жорстке несприйняття Ющенка, який для мене персональний ворог номер один... І завдяки дорогим львів’янам я пішов у штаб Януковича і потім його очолив.

Але в той період розмовляти на тему справи не було коли. Домовилися, якщо стане президентом – тоді справа розв’яжеться. Не став він тоді президентом. Я з ним дуже багато спілкувався у 2005 році, аж до нашої перемоги на парламентських виборах у 2006-му. Як Янукович став прем’єром – я з ним один раз бачився протягом 5 хвилин, другий – 2 хвилини в літаку зміг порозмовляти. Оце так я міг спілкуватися, хоча на той час я вже дістав посвідчення радника прем’єр-міністра.

Розмовляла Анна Ященко

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся