Норвегія: як ресурсне прокляття стає ресурсним благословенням

В Осло я жодного разу не побачила по-українськи щільного скупчення мерседесів... Країна живе без боргів, а пенсійний фонд - головний інвестор... Нотатки з Норвегії

Я робила візу для поїздки в Норвегію саме в той час, коли прокуратура проводила обшук в компанії «Магістр і партнери», вилучала документи, щодо обслуговування НАК Нафтогаз в період керівництва урядом Тимошенко.

– Чому ви їдете до Норвегії? – суворо запитали у віконці візового відділу.

– Ця країна виявилася практично невразливою для корупції в енергетиці. Крім того, потрапити у вітчизняне міністерство палива і енергетики практично неможливо, а до норвезького нас запрошують. 

Дівчина у віконці з розумінням посміхнулася і сказала, що завтра я зможу забрати візу.

Ця поїздка журналістів до Норвегії, країни – найбільшого експортера нафти і газу, організована Київським енергетичним Q-клубом, була покликана показати, як можна облаштувати життя суспільства, якщо робити прозорим обіг грошей від видобутку та експорту нафти і газу, а також правильно їх витрачати. Якщо конкретно, нас запросив в Осло Секретаріат організації, яка успішно пропагує і допомагає державам імплементувати певний стандарт в енергетиці. Офіційно він називається «Ініціативи прозорості видобувних галузей», англійська загальноприйнята абревіатура EITI.

«Те, що ви побачите і почуєте в Норвегії, це зразки співпраці уряду, бізнесу і неурядових організацій - це вища ліга, – сказав посол України в Норвегії Олександр Цвєтковтой, який зустрів нас в Осло. – Це країна прозорої нафтогазової і іншої фінансової звітності і повної довіри громадян. Це країна, яка голосує за нинішню владу, незалежно від того, чи підвищує вона податки».

Пізніше, після поїздки, я додала до цих визначень і те, що це країна, в якій немає державного боргу і в якій я так і не виявила на вулиці лексуса, як і жодного разу не побачила по-українськи щільного скупчення мерседесів. Країна, в якій головний видобувник і постачальник – нафтогазова компанія Статойл, а головний інвестор - Державний пенсійний фонд Норвегії.

Обходячи по периметру скромний королівський палац в Осло, я подумала, що міцність монархії завжди обернено пропорційна марнотратству монархії. При збереженні цієї залежності монархія живе вічно. Напевно, міцність будь-якої влади прямо пропорційна її публічності і скромності. Тоді влада теж живе довго, а країна стабільно. Чому ця залежність працює в Скандинавії, і не працює в Україні?

ЖИТТЯ ПОЛІПШИТЬСЯ ВЖЕ СЬОГОДНІ, ЯКЩО ЕНЕРГОКОМПАНІЇ ПОКАЗУВАТИМУТЬ КИШЕНІ?

Спочатку зазначимо, що для Норвегії велика корупція - це навіть подарунок двох невеликих афганських килимків високому чиновникові. Так, був недавно такий скандальчик, люди були дуже незадоволені. У них поліція реагує на будь-яке розслідування в пресі. Коли б не преса, ми б і не знали, що в нас є корупція, поділилися з нами в організації «Міжнародна прозорість Норвегії». Там, до речі, працюють лише двоє людей. Але як кожна країна, якій вдалося перемогти корупцію і непрозорість, Норвегія небайдужа до транснаціональних проявів корупції. Вона з європейським ідеалізмом, на межі з наївністю, готова ділитися методологією подолання тіньових схем в енергетиці.

Так от один з методів – зобов`язати нафтові і газові компанії регулярно оприлюднювати всі значні платежі, що надходять від нафтового, газового і гірничодобувного секторів, і всіх значущі надходження, які одержує уряд від нафтогазових і гірничодобувних секторів.

Норвежці успішно впроваджують цей стандарт, який називається «Ініціатива прозорості видобувних галузей». До речі, вперше на серйозному форумі в 2002 році про EITI сказав Тоні Блер. А офіс Секретаріату цієї Ініціативи з 2007 року розташований в Осло. «Ініціатива» - це добровільний намір країн оприлюднювати свою звітність. Але після офіційного приєднання до Ініціативи, своєрідного входження в клуб, цей намір стає добровільним обов`язком оприлюднювати всі платежі і надходження компаній нафтогазових секторів. Причому це оприлюднення відбувається по-дорослому, міжнародна аудиторська компанія перевіряє офіційні звіти, які публікують компанії. А громадські організації беруть активну участь у розробці, контролі й оцінці цього процесу. Насправді приєднатися до цієї ініціативи, впровадити цей стандарт дуже непросто. Необхідно, щоб країна подала офіційну заявку, потім подається розроблений урядом план, в якому, – постановка цілей, графік реалізації заходів і оцінка можливих обмежень і перешкод.

– Ця Ініціатива служить запобіжником корупції, вона сприяє притокові інвестицій та міжнародному визнанню. Крім того, вона встановлює дуже довірчі відносини між суспільством і бізнесом, – розповідав нам про переваги стандарту голова Секретаріату Янас Моберг.

– У разі приєднання до Ініціативи ви зможете раз на місяць зустрічатися з міністром палива і енергетики, це передбачено Ініціативою, – продовжував переконувати нас регіональний директор Секретаріату Тім Бітінгер.

– Тім, спершу попросіть нашого міністра дати велику прес-конференцію для всіх охочих, – втрутилася я в презентацію.

– Ви не зрозуміли, – спробував пояснити Тім, – міністр буде зобов`язаний раз на місяць зустрічатися з неурядовими організаціями і журналістами.

– Тім, а якщо наш міністр не захоче з нами зустрічатися? – знову впиралися ми.

– Якщо він пропустить це засідання кілька разів, то країну виключать з Ініціативи. Це буде велика втрата для іміджу України.

– А що вам дало підстави взагалі думати, що українська влада хоче приєднатися до цієї ініціативи? – цікавилися українські журналісти.

– Ви заявили про це.

– Україна заявила про це два роки тому, тоді був інший уряд, – заперечили йому. Зараз все дуже змінилося.

– Тім, ви якщо будете в Україні, поцікавтеся у міністра палива, скільки в нас свердловин, чи всі вони працюють, кому вони належать. Бо ми втомилися живитися плітками в парламентських кулуарах і збирати чутки, катаючись по селах Полтавської області.

- Ми нічого не зробимо без усвідомленого вибору українського уряду, – зітхнув Тім. – Але повірте, такі ж сумніви і така ж невіра були і в експертів, коли ми готували приєднання в Африці, Азії, і проте країни пройшли цей шлях.

Увечері в ресторані Нобелівського центру Тім Біттінгер, показуючи на сусідній з нашим столик, розповів історію:

– Десь рік тому ми сиділи за тим столиком з радником українського прем`єр-міністра з енергетики і обговорювали, як Україна приєднуватиметься до цього стандарту EITI. А потім настав ранок, і український уряд пішов у відставку. Піднімімо келихи, щоб Ініціатива прозорості прийшла до України, і щоб вона була цікава будь-якому уряду.

– А як звали радника прем`єра? – запитала я, піднімаючи келих за українську перспективу цього європейського стандарту.

– Здається, Віталій. (Гайдук? – авт.) Такий був великий чоловік, – змалював Біттінгер.  

Тім Біттінгер і Янас Моберг

СТАТОЙЛ: ЯКЩО ПАРТНЕР ВИЯВИТЬСЯ НЕСУМЛІННИМ, МИ РОЗІРВЕМО УГОДИ

Усі наші подальші зустрічі були для мене скандинавською казкою. До норвезького Мінпаливенерго можна потрапити, просто показавши журналістське посвідчення. Я зберегла бейджик, щоб самій не забути як це просто. Журналістів, які цікавляться прозорістю, асистент генерального директора міністерства зустріла на порозі з широкою посмішкою.

– Я не політик, але наші чиновники зберігають спадкоємність і лінію навіть при зміні влади, – представилася нам асистент Генерального директора Мінпаливенерго Гро Анундскаас.

Гро зробила слайд-шоу про те, як працює нафтогазовий сектор Норвегії.

- Рішення, що стосуються нафти і газу, часто приймають спільно Мінпаленерго, Міністерство екології, Міністерство праці, відповідальне за роботу, безпеку, працевлаштування, а також Міністерство рибної промисловості й узбережної інфраструктури. Безпосереднє керівництво здійснює Норвезький нафтогазовий директорат.

Статойл - наполовину державна, наполовину приватна компанія. Під час приватизації була виділена окрема секція, державний орган, який займається інвестиціями і податковими відрахуваннями.

Спілкуючись з нафтогазовими чиновниками, я звернула увагу на зовсім іншу, ніж в Україні тематику розмов. Нафтогазові чиновники не обговорювали питання ціни на газ, і питання порушення ліцензій чи розподілу вуглеводневої продукції. У них немає таких проблем.

– Як видаються ліцензії? На розробку родовищ проводиться тендер. Але ми можемо видати ліцензію певній компанії без конкурсу, але забрати її, якщо вона не виконує умови. Держава може ввійти з своєю часткою в якійсь з проектів, якщо їй це цікаво.

Нам давали зрозуміти, що це не проблема. Справді актуальна тут тематика: якість громадського контролю, з яким безпосередньо пов`язують якість державного управління.

– Кожна галузь має свої геологічний, географічний і геополітичний виміри. Усе залежить від вашого управління, від ваших людей, – посміхнулася на якусь з наших реплік Гро Анундскаас.

Ми з колегами почали сперечатися про те, як подолати суспільну корумповану свідомість, і чи подолали ми цю свідомість у самих себе.

Того ж дня ми поїхали в Статойл, це щось на зразок норвезького Газпрому за профілем, і Газпрому-навпаки за публічністю. 

Офіс компанії Статойл

Усе той самий демократичний вхід за одним посвідченням. Знімати, щоправда не дозволили нічого, крім кімнати, де була презентація.

Байба Бубесса, менеджер корпоративної соціальної відповідальності компанії Статойл:

– Чомусь прийнято вважати, що цифри оприлюднювати не можна, це погано для бізнесу. У нас немає проблем з конфіденційністю. Статойл присутній на світових біржах Осло і Нью-Йорка. У 2004 році набув розголосу випадок корупції в Статойл, коли топ-менеджемент компанії дав хабаря в Ірані за полегшення угоди про нафтове поле. І цей випадок був виявлений і поданий пресі самими співробітниками Статойлу.

Усі понад шістдесят компаній, які працюють в нафтогазовому секторі Норвегії, публікують свої звіти і передають їх до Секретаріату Ініціативи. Це утверджує антикорупційну модель управління. З 2005 року ми публікуємо всі наші доходи повністю, всі податкові нарахування, непрямі податки, дохід від нафти, бонуси. Відповідно, всі адміністративні органи теж роблять звіти для EITI, які проходять через аудит. І представники громадянського суспільства, члени багатосторонньої групи, яка створюється при впровадженні Ініціативи, регулярно зустрічаються з урядом. В результаті ті компанії, які ми хотіли бачити своїми партнерами, зараз самі звертаються до нас. Ініціатива - це можливість, спираючись на нафтогазовий сектор, дійсно розвивати країну.

Ініціативу можна поглиблювати, переносити в інші сфери - у транспорт, у будівництво.

– Ви говорите, що не тільки публікуєте всю звітність, а й вимагаєте цього від своїх партнерів. Ми ніколи не повіримо, що Газпром дає чесну звітність. А ви плануєте разом з Газпромом розробляти Штокман. Як ви почуватиметесь, якщо ваш партнер розкладатиме прибуток по таємних кишенях? – перебила я цю нестерпно ідилічну розповідь.

– Ми віримо в чесність партнерів. Але якби ми виявили несумлінність, то припинили б співпрацю, – дипломатично відповіла Байба.

Слухаючи Байбу, я знову зловила себе на абсолютно новому акценті цієї розмови. Про країни, багаті нафтою і газом, часто говорять, як про носіїв ресурсного «прокляття», вважаючи їх нуворішами, що розбазарюють народні багатства. А тут задоволено заявляють про суму податкових відрахувань, і про те, що всі гроші копійка до копійки тягнуть до нафтового пенсійного фонду – Фонд майбутніх поколінь. Мабуть, Норвегія може не думати про поствуглеводневий період, коли виснажаться надра. Вони дуже охайно витрачають і дуже скрупульозно відкладають. Їм буде на що диверсифікуватися.

– Я хочу бути міністром фінансів у цій країні, – напівпохмуро-напівмрійно зауважила наша колега, енергетичний оглядач.

– Ваша проблема в свідомості ваших людей. Але головна ваша проблема – ваші менеджери, – практично повторила Байба почуте нами в Мінпаливенерго.

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД НАЛЕЖИТЬ НАРОДОВІ НОРВЕГІЇ

Зустріч в комісії з етики Пенсійного фонду Норвегії була останньою в нашому скандинавському турне. Пабло Валверде, член цієї комісії розповів:

– Державний Пенсійний фонд Норвегії належить народові Норвегії, його формальний власник – Міністерство фінансів, а керує ним Центробанк. Коли Норвегія в 1990-х роках одержала благословення у вигляді нафти і газу, ми одержали стабільний грошовий потік. І ми зрозуміли, що треба якось правильно розпорядитися грошима, оскільки ми відповідаємо за майбутні покоління. І ми створили концепцію управління цими грошима: ми не можемо ризикувати і ми не можемо заробляти на проблемах інших людей. Тому Норвезький пенсійний фонд не інвестує в ті компанії, які забруднюють довкілля, в компанії, які порушують права людини або виробляють зброю, а також в тютюнові компанії. А також ми не інвестуємо в компанії, замішані в корупційних скандалах. Цим займається комісія з етики. Можливо, ви розповісте нам щось про корумповані структури України?

Журналісти залюбки передали Пабло газети з розслідуваннями щодо РосУкрЕнерго і продиктували по літерах, як це перекладається англійською. (Навряд чи б норвежці інвестували в таку структуру, але для порядку хай знають).

– Скажіть, а як ви відстежуєте несумлінні компанії? – цікавимося ми.

– Ми моніторимо пресу різними мовами.

– А членів вашої комісії з етики не можна корумпувати?

– Як це корумпувати? Ми, члени комісії – публічні люди, я – відомий експерт, дослідник, – щиро не розумів Пабло.

Помітивши наші усмішки, він сам посміхнувся:

– Те, що ви припустили, це щось немислиме.

Пабло розповідав про те, як з переліку інвестованих компаній був виключений «Норільськ Нікель» за недотримання екологічних стандартів. Міністерство фінансів Норвегії тоді написало пояснення про те, як погано промислові викиди позначаються на здоров`ї дітей і немовлят Таймирського півострова. До речі, раніше норвезькі нафтові кошти були виведені з таких великих корпорацій, як корпорація «Боїнг» (за обслуговування американських міжконтинентальних балістичних ракет) і мережа супермаркетів «Вол-Март» за порушення прав трудящих.

– Чому ви так пильнуєте цю політику накопичення коштів? Ви вважаєте скомпрометовані виробництва ненадійними для інвестицій чи дотримуєтеся протестантської етики? – запитала я.

– Важко сказати. Перед створення комісії з етики в суспільстві була широка дискусія. Але нині воно підтримує нашу політику нагромадження коштів. 65% доходів фонду – постійний запас, 35% інвестуються, 5% - робота з нерухомістю.

Ми поцікавилися у Пабло, яким є бюджет країни, щоб порівняти з сумою накопичень.

– Ви повинні поцікавитися у міністра фінансів, – відповів Пабло.

– Що до нього теж легко потрапити? – принагідно поцікавилися ми.

– У найближчі два дні ні, але якщо ви затримаєтеся, то для журналістів... – здається, серйозно турбувався Пабло.

– Ми пожартували, – поспішила я виправити ситуацію.

Ми справді не хотіли слухати міністра фінансів Норвегії. Врешті-решт, має ж бути межа прозорості.

Лана Самохвалова

Фото Антона Антоненка