Читаючи передруковане в УНІАН із газети «День» інтерв’ю президента Проекту перехідних демократій Брюса Джексона під назвою «Рік президентства Януковича — погляд з-за океану», автор цієї статті неодноразово ловив себе на гострому відчутті когнітивного дисонансу. З одного боку, пан Брюс Джексон добре відомий усьому світу як республіканський «яструб», один з ключових лобістів у Сенаті США приєднання до НАТО постсоціалістичних країн. Зрештою, як радник із зовнішньополітичних питань ще одного відомого «яструба» Джона Маккейна в його останній президентській кампанії.

З іншого боку, пан Джексон у даному інтерв’ю зробив цілу низку неабияких компліментів новій владі, персонально Віктору Януковичу (який має в США стійку й небезпідставну репутацію проросійського політика) і деяким членам його команди. Просто подив брав: чи ми разом з відомим американським аналітиком дивимося на одних і тих самих людей, на одні й ті ж їхні дії?

Дозволю собі дати найяскравіші моменти й заздалегідь прошу вибачення за розлоге цитування. Воно того варте.

Відео дня

«Якщо подивитися на об’єктивні факти, то для президента Януковича і нового уряду 2010 рік був дуже вдалим. Уряду вдалося досягти домовленості з МВФ, розпочати інтенсивні переговори щодо ухвалення зони вільної торгівлі з ЄС, підписати у листопаді План дій щодо лібералізації візового режиму. Відновилося зростання економіки і країна не стала банкрутом подібно до Греції. Загалом ми можемо розглядати Україну як «нову Польщу», а не нову Білорусь. І все це добре сприймається. Але ніхто не віддає належного Януковичу за подібні досягнення. Усі ненавидять уряд».

(Справді, які негідники, не розуміють власного щастя! Якби ще й люди, дивлячись на цінники та розрахункові книжки за послуги ЖКГ, відчули всю вдалість першого року президента Януковича…)

«Я гадаю, що Януковича не можна звинувачувати у вибірковому правосудді. Судочинство в Україні не є достатньо зрілим, компетентним і таким, що заслуговує довіри, щоб займатися дуже важливими корупційними справами і виносити справедливе рішення. І це дуже шкодить легітимності України на міжнародній арені. Я вважаю, що мабуть-таки Юля винна, але, з іншого боку, виникає питання, чи можна довіряти судам».

(А хто довів суди всіх рівнів, навіть Конституційний, до стану філій Адміністрації президента, слухняних інструментів політичної розправи над опонентами? Навіть якщо Юля винна у зловживаннях, то переслідують її зовсім не за них).

«Президент справді дуже страждає від того, що корупція вбиває його країну, усюди зупиняє відновлення, реформи. Він говорив зі мною більше години і був дуже відвертим. Ідея закрити всі ці справи через те, що правосуддя зазнало поразки, на його думку, буде означати, що він зрікається своєї відповідальності (софізми – суперські! – Авт.). Люди будуть його критикувати за те, що він злякався. Це велика дилема. Але справжня проблема полягає в тому, що вся стратегія захисту, особливо Тимошенко, діаспори в Америці, Тараса Кузьо — загалом усіх цих людей, — полягає у знищенні України. Вони скрізь усім кажуть, що Україна, український уряд повністю корумпований, люди корумповані, і взагалі все охоплене корупцією».

(Авжеж, а політика нинішньої влади Україну не знищує, а веде у світле безкорупційне майбутнє під бадьорі звуки «Мурки»).

«Тимошенко не захищає себе і не намагається довести те, що вона нічого не робила, вона фактично судиться проти України. Я гадаю, через два-три роки уряд доможеться ухвалення обвинувального вироку, але на цей момент нічого не залишиться від цієї країни».

(Уже зрозуміло, що Юлія Володимирівна, на відміну від Віктора Федоровича, не справила аж ніякого позитивного враження на шановного Брюса Джексона).

“Експерти в Україні та за її межами стверджують, що нинішня влада намагається певним чином згорнути демократичні завоювання, здобуті за роки попередньої влади. А ви бачите таку загрозу?” – запитує журналіст.

“Легка відповідь — ні. Я не бачу такої загрози. Але це не означає, що її не існує. Як стратег я можу сказати, що сильної загрози у цьому плані для України немає. Я провів багато часу з Януковичем та його людьми. Як розвідник і контррозвідник я мав справу з бандитами, військовими злочинцями. Справді, я бачив багато поганих людей.

Люди в Адміністрації Януковича непогані. Можливо, вони не почувають себе впевнено, можливо, їм бракує дещо освіти і вони є дещо провінційними, можливо, не знають усіх законів чи Конституції. Але вони не холоднокровні вбивці, це не ті люди, що намагаються встановити авторитарну державу. Коли я говорив з ними, то більшість із цієї політичної еліти невдоволена ситуацією, як і прості українці”.

“Я мав дискусії з Хорошковським. Він розумний, молодий і міг би керувати якоюсь компанією з продажу програмної продукції в Америці. Говорячи про ситуацію із залякуванням журналістів, зникненням одного з них, вилученням ліцензій у двох телеканалів, я пояснив йому, що в США давно розроблено правила і процедури стосовно того, як працівники цієї служби мають поводитися з представниками ЗМІ”.

(Слава Богу, в АП засіли не холоднокровні вбивці, не бандити, а «непогані люди». Непогані хіба що тим, що власноруч не вбивають. А Хорошковський, той взагалі годен торгувати програмною продукцією в Америці! Це як – його кадрова стеля?)

«Я сперечаюсь із Білим домом та іншими офісами і кажу, що не може мова йти про три роки, як у випадку Балтійських країн, чи шість років, як у випадку Польщі, стосовно отримання членства в НАТО. Якщо ми хочемо серйозно ставитися до Києва та Кишинева, то маємо говорити про 25 років — серйозну зміну покоління. І я погоджуюся, що Україні та Молдові необхідно давати перспективу, якомога швидше — наскільки це можливо. Сказати їм, що ми скоро одружимося, але не в даний момент».

(От спасибі, пане Джексоне, за чудову євроатлантичну перспективу. За 25 років від не захищеної системою колективної безпеки України точно може нічого не залишитися).

Усякі дивні для республіканського євроатлантичного «яструба», потомственого американського розвідника заяви щодо України та Януковича спостерігалися за Брюсом Джексоном і раніше.

Рік тому, у лютому 2010 року, він заявив, що говорити про членство України в НАТО «передчасно» через політичну нестабільність і тяжку економічну ситуацію. (Чесно кажучи, за такими критеріями жодну з постсоціалістичних країн пускати до Альянсу було не можна).

А Януковича Брюс Джексон хваливще в грудні 2006 року, після візиту тодішнього прем’єр-міністра до США: «У прем`єр-міністра був вражаючий візит, включаючи важливі зустрічі з віце-президентом Чейні й держсекретарем Райс. Такий успіх був в основному забезпечений тим, що новий уряд значно посприяв ухваленню законодавства, необхідного для вступу України в СОТ. До того ж американські можновладці оцінили месиджі прем`єр-міністра, що стосуються економічного розвитку, поліпшення умов для прямих зарубіжних інвестицій і лібералізації торгівлі між Україною і Європою».

Між тим, і українська, і зарубіжна преса оцінювали тодішній візит Януковича поганенько.

У чому ж річ? звідки росте коріння цих слів промоутера НАТО, запеклого опонента Путіна, особистого друга Михайла Ходорковського, людини, яка роками дієво підтримує білоруську опозицію? Звідки така «вибірковість» (хоч це слово й не подобається Джексону) щодо України та її нинішнього лідера?

(До речі, цитата з Джексона про Путіна: «Путін і його друзі з ФСБ будують державу національної безпеки. Його міністр закордонних справ Іванов недавно заявив, що Росія має право на військове втручання на всій території СНД. Росія хоче впливати на території далеко за межами своїх кордонів. У цьому велика проблема»).

Доводиться припустити, що ідеологія і погляди Брюса Джексона тут не відіграють ніякої ролі. У хід ідуть банальні прагматичні причини.

І це підтверджує невеличка цитата з солідного американського видання «Волл Стріт Джорнел» (від 17 квітня 2007 року, публікація «Розшукується особливо вигідний клієнт»):

«Колишній політрадник Доула Манафорт і Брюс Джексон, який раніше займався збиранням коштів на його передвиборні кампанії, отримували гонорари й пожертвування від українського мільярдера Ріната Ахметова – політичного покровителя прем`єр-міністра Віктора Януковича».

Оце і всіх секретів…

Микола Писарчук