За останні два роки українці стали толерантніше ставитися до іноземців.

Про це свідчать дані дослідження Київського міжнародного інституту соціології за 1994-2010 роки включно, присвячені Міжнародному дню толерантності, який відзначають 16 листопада, повідомили УНІАН у прес-службі КМІС.

Як зазначається у повідомленні, рівень ксенофобії в Україні постійно зростав з 1994 до 2008 року, але у 2009 та 2010 році намітилися ознаки деякої стабілізації ситуації (рівень ксенофобії навіть дещо знизився).

Відео дня

Найвищий рівень толерантності населення України демонструє до трьох етнічних груп: україномовних українців (96% населення не проти, щоб вони жили в Україні), російськомовних українців (94%) та росіян (85%), а також до білорусів (76%) та євреїв (63%). Найнижчий рівень толерантності - до представників чорної раси (тільки 22% погоджуються, щоб вони жили в Україні). Також можна назвати ще 6 етнічних груп, до яких рівень толерантності є нижчим за 50%: німці (38%), цигани (37%), румуни (36%), канадці (36%), американці (35%), французи (33%).

Як зазначається у повідомленні, існують етнічні групи, ставлення українців до яких є досить стабільним. Так, наприклад, рівень толерантності до росіян за 16 років змінювався не дуже суттєво. Спостерігалось погіршання ставлення лише у 1996-1997 рр. Так само незначні зміни відбувалися у ставленні до російськомовних українців, незначне погіршання було лише у 1997 році.

Водночас у КМІС зауважили, що є такі національні групи, до яких ставлення українців змінювалося більш різко. Наприклад, дуже нестабільне та поступово погіршується ставлення до циган та афроамериканців. Погіршується також ставлення до євреїв – найменший рівень толерантності до цієї етнічної групи спостерігався у 2007 році.

В рамках дослідження було проведено 18 опитувань, що репрезентативні для дорослого (18+) населення України, в кожному з них опитано близько 2000 респондентів. Рівень толерантності визначається за так званою шкалою соціальної дистанції Богардуса: для кожної з 13 етнічних груп (українців, румун, поляків тощо) респондентів запитували, чи погоджуються вони, щоб представники цієї групи були членами їх сімей, якщо ні, то друзями, сусідами, колегами, жителями України, гостями України чи взагалі не пускали би їх в Україну.