Тимошенко розсекретила плани Януковича і покликала на барикади

“Позеленілий” Шевченко виглядав сумно... Тимошенко поділилася своїм трактуванням, чому Янукович розпорядився дати салют із 20 залпів... Павличко розповів, як мало не задушив Кравчука...

У 19-річницю Незалежності вклонитися Великому Кобзареві приходила і влада, й опозиція. Щоправда, у різний час. Президент Янукович покладав квіти до пам’ятника Шевченка зранку, а на 14-ту лідер БЮТ Юлія Тимошенко з чисельних біг-бордів закликала своїх прихильників прийти і разом відзначити День Незалежності, пообіцявши оголосити присутнім план “боротьби за Україну”. 

За 5 хвилин до другої активісти БЮТ і прихильники Юлії Володимирівни та інших націонал-демократичних сил розгортаючи прапори, почали неквапливо виходити з-під дерев парку, де вони рятувалися від спеки, і оточувати пам’ятник Шевченку.

– За радянської влади пам’ятник кожного року чистили, а зараз, подивіться, на що він схожий? – звернулася до мене літня жінка, що стояла поруч.

“Позеленілий” Шевченко дійсно виглядав сумно.

 – Я б навіть безкоштовно згодилася його почистити, аби щітку і якесь мило дали, – не могла заспокоїтися сердешна жіночка. 

Юлія Тимошенко, як і на попередній мітинг біля пам’ятника Шевченку - 9 березня з нагоди його дня народження, приїхала в супроводі своїх найвідданіших нардепів: Томенка, Тарасюка, Луценка, Шкіля, Яворівського. Лідерка опозиції традиційно була вдягнена в українську вишиванку. Вона довго пробиралася крізь ряди своїх прихильників до підніжжя Шевченка. Відлунав гімн. Тимошенко подали пюпітр із промовою, і лідер БЮТ розпочала мітинг.

– Місце, на якому ми з вами зібралися, воно є святим, – промовляла Тимошенко. – Тому що в роки, коли Україна тільки мріяла і виборювала незалежність, саме на цьому святому місці біля Кобзаря тихо, майже підпільно збиралися патріоти України... Вони боролися навіть тим, що приходили на це місце, не боялися, бо на цій площі до отримання Україною незалежності було більше гебістів, які відслідковували і фотографували кожного, ніж самих патріотів у вишиванках. І сьогодні, коли ми з вами збиралися на цю площу, ми знову бачили, що відроджуються старі погані традиції, коли тут представники СБУ “винюхали” кожен кут на цій площі. Але ви прийшли. Сміливо, не ховаючи обличчя, щоб відсвяткувати День незалежності України.

Потім Юлія Володимирівна почала активно оперувати статистичним даними.

– Якщо у 1991 році в день, коли проводився референдум за незалежність України, 90% нашого народу сказали “так”, то сьогодні всі соціології говорять, що залишився тільки 51% людей, які хочуть бачити свою землю вільною, які не хочуть рабства, кріпацтва. Де поділися ще 40% людей, які вірили у незалежність України? Чому у 1991 році всього 8% проголосували проти незалежності, а сьогодні – 25%? Такі показники і настрої є вироком всім українським президентам, всім українським урядам, всім політичним силам!... Що не поділили патріоти зараз? Чому частина демократичних патріотичних партій проти інших. Я думаю, нам потрібно поставити крапку і сказати: або ми самі потужно професійно і відповідально єднаємося і будуємо країну, або скаржитись потрібно тільки на себе. Ми дійсно зробили багато, але далеко не все.

Тимошенко поділилася і своїм трактуванням, чому в 19-ту річницю Незалежності президент Янукович розпорядився дати салют із 20 залпів.

– Сьогодні кожен залп Януковича присвячений тим чи іншим втратам України. Перший потужний залп дають для того, щоб відзнаменувати планове витравлення з душі нашого народу всього українського: мови, історії, культури, віри, всього того, що є нашим тисячолітнім корінням. Другим залпом він ставить хрест на свободі, на будь-якій свободі, яка є в наших серцях: на свободі слова, віросповідання. В перший раз за останні роки роздуваються міжконфесійні протистояння, в перший раз сьогодні в День незалежності президент не організував спільну Молитву за Україну всіх конфесій і всіх церков… 20-й залп – це певний аванс, чайові для тих, хто підтримував Януковича під час виборів: це й олігархія, і “противсіхи”, і частина еліт, які займали позицію “і нашим, і вашим”.

Лідер БЮТ повідомила своїм прихильникам, що нинішня влада має намір відмінити найближчі парламентські вибори та пролонгувати термін повноважень глави держави з 5 до 7 років.

– Вони планують в 2012 році не проводити парламентських виборів, перенести їх на 2015-й. А навіщо вибори країні, яку вони хочуть бачити рабами і яку хочуть принизити.. Окремий план для народу, це гасло – бідні тепер будуть повністю утримувати і обслуговувати багатих. Одне досягнення Януковича – йому вдалося за 6 місяців побудувати сильну неподільну владу, де більше немає гілок – там стовбур, де судова, законодавча, виконавча президентська влада. А ще хочуть і місцеву об’єднати в одних руках, і щоби ними повністю і безроздільно управляв один президент... Сильна, абсолютна, нероздільна влада, для чого вона потрібна Януковичу? Для того, щоб, як мавпа з гранатою, постійно погладжувати чеку і не знати, що з нею зробити, щоб зірвати спокій, єдність і стабільність у нашій державі? 

Врешті-решт Тимошенко почала оголошення плану розвитку країни, який складається з 15 пунктів.

– Наше з вами завдання не плакати і скаржитись, не розгублено дивитись у сьогодення і майбутнє, наше з вами завдання - скласти чіткий, лаконічний, але зрозумілий для кожної людини план, куди ми з вами рухаємось... 

У цей момент майже годинне говоріння і спека далися взнаки. І голос Тимошенко раптом зірвався. Але вона швидко відійшла і продовжила промову в тому ж бойовому дусі.

Першим пунктом плану “боротьби за Україну” вона назвала віру й чіткі дії своїх прихильників, замість розпачу й агресії.

Тимошенко закликала припинити всі розмови про можливість від’єднання від України якихось її частин, Галичини чи Донбасу, припинити “шукати винних”, об`єднатися всім політичним силам та громадським рухам навколо однієї ідеї розвитку України, але в той же час припинити розмови про об`єднання опозиційних сил (“всі, хто хотів об’єднатися – об’єдналися”, – наголосила Тимошенко).

Юлія Володимирівна також закликала «відкласти розділ на політичні кольори української громади» і розпочати рух ідентифікації своїх прихильників за кольорами українського прапора. До речі, сьогодні на Майдані такий патріотичний ідентифікаційний знак як жовто-блакитна стрічка коштував 3 гривні. 

Лідерка БЮТ, майже за Сковородою, хотіла б, щоб кожна людина знайшла собі місце у цьому плані дій: “хто може – агітувати людей, хто може – вносити членські внески, роздавати газети”. Вона пообіцяла “відпрацювати алгоритм дій для кожного”. І закликала українців 7 вересня зібратися у кожній області та перед Верховною Радою України для протесту проти підвищення комунальних тарифів, підвищенням пенсійного віку і проти всього, що є несвободою.

В цілому промова тривала більше години. Люди, вдягнені у солом’яні капелюхи, картузи, з парасольками в руках, а деякі навіть і з головами, вкритими носовичками, не витримуючи спеки, поволі відходили під дерева чи просто йшли за межі парку. Тож лави прихильників Юлії Володимирівни потрошку рідшали.

Слово надали письменнику, лідеру Комітету захисту України Дмитрові Павличку, який поділився спогадами, як мало не задушив першого президента України.

– 19 років тому саме в  цей час я сів у Президію Верховної Ради і поклав перед очима Леоніда Макаровича Акт проголошення Незалежності України... – почав ділитися спогадами Павличко. – І Кравчук сказав мені: “А може перенесемо це на понеділок?” А це була субота. Я сказав: “Леоніде Макаровичу, ставте на голосування”. А він каже: “А може надати слово Левку Лук’яненку, щоб він це оголошував?” Я кажу: “Леоніде Макаровичу, Ви голова Верховної Ради. Ставте на голосування”. А він каже: “А може нам ще треба подумати?” Я кажу: “Леоніде, дорогий, я тебе задушу зараз, якщо ти не поставиш це на голосування...” Коли він поставив і 347 голосів було віддано за Акт, я встав, добіг до свого місця, проголосував і заспівав разом з тими, хто вмів цю пісню співати, “Гей у лузі червона калина”. Ми підняли червону калину, але Україну не розвеселили. Україна у 19-й раз святкує свою незалежність, а вона далі сумна. Ми віддали владу олігархам, позбавленим українських почуттів... вони сконцентрували в своїх руках всі капітали, всі засоби виробництва. Нам буде тяжко боротися з Януковичем, але його влада не є такою міцною, якою була та, яку ми завалили 19 років тому. Та влада стояла на тюрмах, на Сибірах, на танках, на арештах. Але ми піднялися – і ми виграли.   

Павличко також заперечив, що опозиція не має лідера.

– У нас є лідер. Він стоїть коло мене. Це - вона, – радісно вказав він на Юлію Володимирівну, яка широко посміхалася.

Насамкінець народний артист України Тарас Петриненко заспівав “Україну” і “Ой у лузі Червона калина”.

– До роботи, дорогі мої! – з напутнім словом звернулася Тимошенко до учасників святкових зборів. І найстійкіші прихильники ЮВТ неспішно потяглися у різні боки парку.

Анна Ященко

Фото - УНІАН

УНІАН в Google News