Перший заступник Президента НТКУ Арфуш: У мене немає вищої освіти, бо я дуже не люблю вчитися

Якщо я побачу, що з`явилися темники, я першим про це говоритиму... Коли я прийшов на канал, мене зустрічали з плакатами «Чорножопий, геть з України!»... Інтерв`ю

Якщо я побачу, що з`явилися темники, я першим про це говоритиму... Коли я прийшов на канал, мене зустрічали з плакатами «Черножопий, геть з України!»...

Фото e-motion.tochka.net

Валід Арфуш – персонаж вельми епатажний. Багато журналістів незадоволено скривилися, коли пана Арфуша призначили першим заступником президента Національної телекомпанії України.

До цього він був відомий публіці як один з власників претендуючого на скандальність журналу «Папараzzи». У цьому виданні колись були оприлюднені безсторонні фотографії сина Віктора Ющенка, після чого нібито Арфушу підпалили його автомобіль «Бентлі». Він також прославився демонстративним прийняттям хрещення (пан Арфуш народився в Лівані), про нього також писали як про засновника конкурсу «Міс екс-РСР».

Валід Арфуш відповів на запитання УНІАН.

У МЕНЕ НЕМАЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ, БО Я ДУЖЕ НЕ ЛЮБЛЮ ВЧИТИСЯ

Пане Арфуш, яким чином ви потрапили на українське державне телебачення, та ще на таку високу посаду? Хто вас рекомендував?

Це мій друг Єгор Бенкендорф, який став президентом НТКУ. Ми давно з ним дружимо сім`ями.

Але Єгор мене одразу попередив, що багато хто протестуватиме проти мене.

За які саме заслуги, на вашу думку, крім того, що ви друг Бенкендофа і деяких членів Партії регіонів, вас узяли на цю важливу посаду?

У мене поки що немає вищої освіти. Я пробував вчитися на журналістиці і у Франції, і в Дніпропетровську, але ніде не закінчив. Річ у тому, що я не люблю вчитися, мені бракує терпіння.

Моя біографія ніяк не схожа на стандартну біографію когось з українців.

До України я приїхав слідом за братом. Раніше у мене була тільки одна мета – поїхати до брата, я сидів на валізах і чекав дзвінка. Так і потрапив до Дніпропетровська.

У мене є досвід роботи на телебаченні. Ще коли перший рік вчився в Дніпропетровську, мій брат мене влаштував на місцевий телеканал.

Мої батьки – викладачі, відповідно, вони не могли нас забезпечити всім, чим потрібно. Тому з молодих років я мав вчитися і заробляти на життя. Добре це або погано, я ще не визначив.

Я абсолютно не хочу сказати, щоб з мене хтось брав приклад.

Мені через півтора роки буде сорок років. Досі у мене є чітка мета – одержати диплом про вищу освіту і вивчити українську мову.

Я хочу це зробити незважаючи ні на що. З призначенням це абсолютно не пов`язано.

ХАЙ ПРОБАЧАТЬ МЕНІ РОСІЯНИ, АЛЕ РОСІЙСЬКА МОВА ГРУБА

А ви вже почали вивчати українську?

Так, я вже вчу її три місяці. Я ходжу в один з київських вузів Києва, у мене там два викладачі. Поки не можу сказати, куди точно.

Ну справді, мені доведеться робити те, що я ніколи не любив – вчитися.

Але я вільно знаю п`ять різних мов: російську, французьку, ліванську (арабську? – Авт.), англійську, іспанську і розумію українську.

Українська мова дуже м`яка і мелодійна. Хай пробачать мені росіяни, але російська мова груба. У своїй грубості він схожа на німецьку. Якщо її не розумієш, не хочеться слухати, а українська мова – дуже мелодійна. Тому я не хочу говорити нею: повністю її не знаючи, не хочу її псувати.

Чому пан Бенкендорф сказав, що проти вас відразу протестуватимуть?

Якось так склалося, що мене або дуже люблять, або ненавидять. Тобто я не буваю людям байдужий.

Що таке у вашому розуміння «свобода слова»?

Свобода слова – це як вагітна жінка. Тобто жінка може бути вагітна чи ні (регоче. – Авт.), середнього не буває.

Журналісти повинні говорити ті речі, в яких вони впевнені, що це правда. Тобто свобода слова буває тільки тоді, коли йдеться про справжню правду. Наприклад, в Інтернет-блогах кажуть, що завгодно. Це не свобода слова. Це називається «хамством».

Часто про себе читаю речі, які абсолютно не відповідають дійсності. Я це називаю продажем слова, а не свободою.

КОЛИ Я ПОБАЧУ, ЩО З`ЯВИЛИСЯ ТЕМНИКИ, Я ПЕРШИМ ПРО ЦЕ ГОВОРИТИМУ

Як ви ставитеся до «темників»? Чи правда, що вони вже почали з`являтися за нової влади.

Я не згоден, що зараз є темники. Я чудово знаю, що це таке. Під час Кучми це була реальна структура, де люди одержували зарплату. Ті люди самі писали сюжети, знімали передачі. Ця структура була дуже нечесна і нехороша. У журналістів досі є перед темниками страх.

За Ющенка було щось схоже. Його красива прес-секретар могла зібрати головних редакторів і сказати: «Є вказівка від Ющенка мочити Арфуша. Це ваше зараз завдання». Ця секретар упакована в красиві речі, вміє добре говорити українською, тому люди їй вірили.

За сьогоднішнього президента мені поки не доводилося чути, що можна, а що – ні. Якщо я побачу, що таке відбувається, то я буду першим, хто відкрито про це говоритиме.

Чомусь багато людей думають, що для мене це так круто посідати сьогоднішню посаду. Думають, що я просто літаю.

А хіба ні?

Насправді – ні, абсолютно. У мене, по-перше, зараз набагато більше роботи. Я прийшов у чужий кабінет, чуже крісло, а я ніколи ще не сидів на чужому місці. Я навіть не знав, як звуть мого секретаря, де всі папери. Так, дуже багато роботи.

І якщо мені завтра Бенкендорф скаже, що я звільнений, то лише думатиму, як швидше зібрати речі.

ТИМОШЕНКО НЕ ПОКАЗУЮТЬ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ, БО НІЧОГО ПОКАЗУВАТИ

Після того, як президентом став Янукович, Тимошенко фактично не показують по телебаченню. Кажуть, що телеканалам дано вказівки обмежити її доступ до ТБ. Якби вам заборонили показувати Тимошенко (якщо цього ще не відбулося), то як би ви повелися?

Вважаю, що обов`язково прийде час, коли Тимошенко повернеться. Зараз її ніхто не показує, тому що нічого показувати. А що показувати – що вона вдома сидить?!

Тимошенко повинна бути зараз просто спостерігачем, вона повинна багато переоцінити. Я впевнений, що такий персонаж, як Тимошенко, не може зникнути з політичної арени, навіть якщо всі говоритимуть президентові: «Так, пан президент, ми вас слухаємо, ми не показуватимемо Тимошенко». Все одно це не допоможе, тому що без такого персонажа не може існувати українська політика, українське суспільство. Вона живе в серцях мільйонів людей.

Але зараз, якщо я все правильно аналізую (я часто пишу на папері свої аналізи), то Тимошенко як великий політик повинна взяти час для себе. Подумати, яких вона припустилася помилок. І прийде певний час, коли Тимошенко повернеться дуже сильно, але це повинна повернутися Тимошенко не та, яку ми знаємо, а зовсім інша.

Якщо вона зробить щось таке, що буде не можна не показати, то, відповідно, всі показуватимуть.

Мені поки що таких вказівок не було. Сказали тільки одне – якщо ти працюватимеш, ти повинен показати результат. Якщо результату не буде, будеш звільнений. Результати стосуються рейтингу.

Я БАЧИВ, ЯК ГОСПОДАРІ ЗМІ ПРИХОДИЛИ ДО ЯНУКОВИЧА І ГОВОРИЛИ: «ВСЕ, ЩО ВАМ ПОТРІБНО! Я ГОТОВИЙ!»

Якщо журналісти виступлять проти цензури, ви їх підтримаєте?

Я однозначно підтримуватиму там, де це правильно. Тобто якщо справді буде цензура, я їх підтримаю.

Розумієте, у нас все дуже не врегульовано. Сподіваюся, що нинішня влада дійде до цього.

Розумієте, власники ЗМІ, ці олігархи самі хочуть служити владі. Господарі потужних каналів самі приходять до влади і кажуть: «Будь ласка, все, що вам потрібно! Я готовий!» Я бачив своїми очима, коли приходили і таке говорили. В день виборів до Януковича був просто парад олігархів-власників ЗМІ. Вони чекали по кілька годин, щоб їх прийняли. І когось приймали, когось – ні.

Якби олігархи самі не йшли на цензуру, то ніхто б їх ні про що не просив.

Я ще жодного разу не чув, щоб когось самі викликали і давали якесь напутство.

А як ви збираєтеся піднімати рейтинг УТ-1? Досі він показував те, що не показував жоден канал: народні колективи, пісні, танці...

Знаєте, в моєму новому кабінеті весь час включено Перший національний. Буквально кожні п`ять хвилин на Першому з`являється Поплавський, потім дитина, потім знову Поплавський, потім вони разом. Це дуже дивно, причому якість ніяка.

Так, я розумію, що в країні дуже багато танцювальних колективів, але навіщо їх всі показувати?!

У мене головне завдання – показувати якісний продукт.

На каналі я не матиму ніякого стосунку ні до політики, ні до новин. Дякувати богу. Займатимуся тільки розвагами.

ПОПЛАВСЬКИЙ – ДУЖЕ ПРИЄМНИЙ ЧОЛОВІК, АЛЕ ЯКЩО ЯКІСТЬ ВИМАГАЄ, ЙОГО НЕ БУДЕ В ЕФІРІ

І що, Поплавського не буде на каналі?

Чому? Я зустрічався з Михайлом Поплавським. Ми з ним поговорили, я йому сказав, що нам потрібний лише якісний продукт. Він погодився. До речі, він дуже приємний чоловік. Я його раніше просто не знав. Якщо якість вимагає, щоб Поплавського не було в ефірі, його не буде.

Що ви маєте на увазі під «якісним Поплавським»?

Те, що він зараз робить, однозначно – неякісний. Поплавський і сам каже, що його продукт неякісний, тому що йому бракує коштів.

КОЛИ Я ПЕРШИЙ РАЗ ПРИЙШОВ НА КАНАЛ, МЕНЕ ЗУСТРІЧАЛИ З ПЛАКАТАМИ «ЧЕРНОЖОПИЙ, ГЕТЬ З УКРАЇНИ!»

На каналі буде тільки українська музика чи різна?

Ще не знаю, що робити з «Ерою»... Не розумію, чому на Першому національному повинно вести мовлення ще якесь телебачення.

Перший національний, в першу чергу, повинен думати про регіони. Не показувати тільки центр Києва, а життя по всій Україні. Але знову-таки, це повинен бути якісний продукт.

Наприклад, якщо ми хочемо показати фольклорний колектив, то він повинен бути найкращий, а не так, що десь якийсь директор школи з кимось домовився, і потім дві години показують, як танцюють діти його школи.

Також потрібно розуміти, що є різна музика – рок, попса, зарубіжна музика. Треба більше піднімати наших героїв-улюбленців – ВВ, «Океан Ельзи» – групи, яких всі люблять. Їм теж потрібно дати щось сказати, не тільки заспівати.

Щодо мови на телеканалі ніяких змін не планується. Але мені дивно, наприклад, чути, як людина дає інтерв`ю російською мовою, а її дублюють українською.

Я навіть за те, щоб хоча б раз на тиждень показували французькі фільми французькою мовою з українськими субтитрами. Тобто людям треба дати можливість знати ще якусь мову. Я не кажу тільки про російський, я говорю про підхід, загалом.

Чи не плануєте ви вести власну передачу на Першому каналі?

Ну, мені спочатку треба вивчити українську мову.

Я буду радий, якщо Савік Шустер залишить мене хронікером на своєму шоу.

Ви завжди скаржитеся на расизм в Україні. Хіба українці такі расисти? І чи є біля вас не-расисти?

Український народ – це один з добрих народів світу. У українців є внутрішня доброта, яку не зламаєш і не поламаєш. Я раніше не говорив, що у мене є українське громадянство, а сьогодні я це говорю вголос і пишаюся цим. Можу вилізти на дах і кричати: «Я – українець». Я маю честь мати українське громадянство.

Я радий, що мене прийняли в цій країні і сприймають як свого. Але в жодному випадку не треба забувати, що є маленький відсоток ну просто расистів. З цим нічого не поробиш, вони по всьому світу є.

Взагалі кожен по-своєму расист. Наприклад, я не люблю важкий рок, то я, виходить, є расистом по відношенню до важкого року. Але я не піду бити рокера, коли його побачу. Ось у чому проблема.

Коли я перший раз прийшов на канал, мене зустрічали з плакатами «Черножопий, геть з України».

А ви позбулися попереднього громадянства?

Звичайно, це ж згідно із законом так треба.

А громадянином якої країни ви були?

Це не предмет розмови. Це суто особисте питання.

БУТИ УКРАЇНЦЕМ – ЦЕ ЯК МАТИ ЗЕЛЕНИЙ ПАСПОРТ І ХОДИТИ, КУДИ ТОБІ ХОЧЕТЬСЯ

А ким ви самі себе вважаєте по духу: арабом, фінікійцем, православним?

Наприклад, якщо я кудись виїжджаю з України більш ніж на десять днів, мені стає важко без України.

Мені поки важко сказати, ким я себе вважаю, але я знаю точно, що понад усе я люблю Україну.

І як це, по-вашому, бути українцем?

Я хотів би, щоб про українців думали як про вільних громадян. Україна – це майже Америка зі своєю американською мрією. Тобто в Україні ти теж можеш бути ніким і стати най-найкимось. Це я знаю точно.

Бути українцем – це, так би мовити, мати зелений паспорт і ходити туди, куди тобі хочеться. Ось для мене саме це означає бути українцем.

У українців однозначно європейські цінності, але мислення зовсім інше, вони боятися чогось чужого, просто тому, що воно для них невідоме.

МІЙ ХРЕСНИЙ ШУФРИЧ ПОДАРУНКИ МЕНІ НЕ ДАРУЄ, ХОЧА ПОВИНЕН

Два роки тому ви хрестилися. Ваші хресні батьки – Іра Білик і Нестор Шуфрич. Вони дарують вам подарунки?

Шуфрич, на жаль, ні. Вважаю, що хресний повинен дарувати при кожній зустрічі, а він – ні. За весь час зробив тільки один подарунок – сідло для коня. Але воно мені було потрібнк.

А ваші хресні не сваряться на вашому дні народження, коли разом сходяться? Адже Білик співала за Тимошенко, а Шуфрич – затятий біло-блакитний...

Шуфрич і Білик – це дуже добрі люди. Ми разом зустрічаємося, дуже добре проводимо час. Але політичні погляди не є темою для обговорення. Навпаки – вони підколюють один одного, наприклад, на чиєму концерті були більше людей.

Розмовляла Оксана Климончук