Чи спіткає Тимошенко доля Танзу Чіллер?

Тут чимало асоціацій і паралелей – від політичної опори на «Батьківщину» (турецьку і українську) до відмови декларувати – а звідки ж статки й кошти на гламур…

Тут чимало асоціацій і паралелей – від політичної опори на «Батьківщину» (турецьку і українську) до відмови декларувати – а звідки ж статки й кошти на гламур…

Турецька громада Києва зазвичай збирається в ресторанчику Тіке на Подолі. У середовищі, зітканому з керівників середньої ланки «Лайфу», гуртових торговців шкірою та залишків менеджерів будівельних компаній, які вирішили пересидіти кризу в Києві, обговорюються політичні події на батьківщині: удавана чи ні, але начебто антиурядова змова військових і арешти генералітету. Ситуація в Курдистані. Будуть чи ні дострокові парламентські вибори, якщо зазнають невдачі урядові зміни до Конституції. Чи й далі ліра коштуватиме – півтори до долара.

Звісно, не оминається увагою й політика країни. І чи не щоразу, коли мова заходить про Тимошенко, турки порівнюють її зі своєю Танзу Чіллєр.

І справді, тут чимало асоціацій і паралелей – від політичної опори на «Батьківщину» (турецьку і українську) до відмови декларувати – а звідки ж статки й кошти на гламур.

Перша турчанка-прем’єр

Танзу Чіллєр

Танзу Чіллєр стрімко увірвалася на суто чоловічу політичну орбіту Туреччини на початку 90-х. Ще вчора порівняно невідомий професор Босфорського університету (того самого, який закінчувала колишня голова місії МВФ в Україні й також турчанка Джейла Пазарбазіолу) з дев’ятьма академічними публікаціями стає радником прем’єра Деміреля, обирається депутатом парламенту від консервативної Партії справедливого шляху й призначається міністром економіки. Два роки по тому, коли Сулейман Демірель стає президентом Тучеччини, Танзу в жорсткій конкурентній боротьбі відвойовує в чоловіків право очолити керівну партію Туреччини. Наступного дня після партвиборів Демірель доручає Чіллер формувати уряд – коаліційний, учасником якого є ще одна партія – «Батьківщина».

Турецька «залізна леді»

Танзу стає першою жінкою-прем’єром у історії Туреччини і третьою – в ісламському світі, після Беназір Бхутто і Халедою Зіа з Бангладеш. Політичне життя Туреччини, доти неухильно дириговане чоловіками, з пришестям Танзу Чіллєр на посаду прем’єра у 1993 році змінюється до невпізнання. Для початку дивує те, що Танзу Чіллер чи то умовила, чи то змусила свого чоловіка Узера взяти в шлюбі її дівоче прізвище – річ, нечувана для Туреччини.

Красива, харизматична, гостра на слівце, ерудована, вишукано вдягнена у вбрання від найкращих турецьких дизайнерів – яким паралельно розкручує бренд, – Танзу стає окрасою політичних ток-шоу, на яких безжально знешкоджує своїх опонентів дошкульною аргументацією. Її дебати з конкурентами на посаду голови партії (а отже – прем’єр-міністра) транслюються в прямому ефірі, і рейтинги зашкалюють. На вулицях і в кав’ярнях обговорюють як інтелект Танзу, так і її макіяж і вбрання. Популярності додають їй і фото з сильними світу цього – Танзу вільно володіє німецькою й англійською (у неї американська освіта включно з дипломом Єльського університету), тож на перемовинах їй, на відміну від інших турецьких лідерів, не потрібен перекладач. Знімки Танзу з Франсуа Міттераном та Маргарет Тетчер тиражують усі турецькі видання.

Асоціації з Тетчер самими лише знімками не вичерпуються – Туреччина охоплена економічною кризою, і Чіллер на посаді міністра економіки дає такі шокові рецепти для оздоровлення, що її авансом починають називати «турецькою залізною леді».

Однак, як бачимо на прикладі і Тимошенко, і Чіллер, сфотографуватися поруч з Тетчер не означає сповідувати її економічні принципи. Навіть якщо ці принципи привабливо викладені на комп’ютерних слайдах: у середині 90-х Чіллер взяла першою на озброєння презентації на засіданнях уряду.

Під час її навколосвітніх подорожей, як магнітом, її тягнуло до Лівії – і не лише тому, що Каддафі присвоїв їй звання «великої жінки ісламського світу». Танзу розраховувала, що полковник проінвестує Туреччину, спраглу до іноземних фінансових вливань.

Кожній турецькій родині – по два ключі

Виборчу кампанію до парламенту Чіллер-прем’єр проводить під гаслом: «Кожній родині – по два ключі». Малося на увазі – ключ від квартири і ключ від машини. Складно було уявити, як Туреччина зразка середини 90-х, із галопуючим дефіцитом бюджету, стрімко знецінюваною лірою і загрозливими симптомами банківської кризи, може дозволити собі таку розкіш приватного споживання. Фраза про «два ключі» відтоді стала поширеною в Туреччині й символізує безвідповідальність політика та нездійсненність його заяв. Як по цей бік Чорного моря – «повернення заощаджень», «скасування призову до армії» та «іпотечний кредит зі ставкою в максимум чотири проценти».

Під спів муедзина

У гонитві за голосами Танзу не соромилася апелювати до ісламістських і антикурдських сил. Її фраза про те, що найкраще вона почувається «під спів муедзина» обурила світську Туреччину, а переслідування депутатів від Курдистану, позбавленню недоторканності яких вона сприяла, залишило масну пляму на її репутації. Однак найбільшої шкоди її політичному послужному спискові завдали звинувачення в корупції. Перелік її майна (джерело: сайт InfoTurk) – як у Туреччині, так і в США – крикливо дисонував з її помірною зарплатою університетського професора.

Спроби Чіллер пояснити свої статки бізнесом чоловіка та спадком від матері спочатку викликали в турків посмішку, а потім роздратування. Танзу вважала, що здобула собі індульгенцію: спочатку через суди, які не знайшли в її діях як державного діяча нічого протиправного на предмет зловживання службовим становищем, а потім її «очистили» парламентські слухання.

Як вона не посилалася на ці вердикти, однак виборці більше не вірили тій, на кого в середині 90-х вони покладали стільки сподівань. Вибори за виборами вона зазнавала поразки, аж поки після чергової програшу на перегонах 2002 року не зійшла з політичної арени, залишивши по собі шлейф гламуру й популізму.

Станіслав Голубенко