Нова більшість: навіщо ПР інтелект, якщо в них є Президент?

У кулуарах ВР обговорювали три теми: Людмила Янукович як перша леді, склад майбутньої коаліції і кандидати в прем`єри, а також ухвалення Регламенту... Репортаж

Сьогодні в кулуарах парламенту жваво обговорювалися три теми. Перераховую у порядку зростання інтересу та кількості людей, які беруть участь в обговоренні: Людмила Янукович на посаді першої леді; склад майбутньої коаліції і ймовірна персона прем`єра; доцільність ухвалення Регламенту ВР. Нагадаю, що сьогодні багатостраждальний Регламент (зведення правил і норм, які в деталях визначають організацію роботи парламенту) був прийнятий як закон. Для необізнаних поясню: питання надання Регламентові статус закону перезріле. Але депутати не можуть прийняти його вже кілька років, тому несподіване народження Регламенту як закону – це справді непересічна подія.

У парламенті є джентельмени?

Людмила Янукович

Що казали в першій темі, в подробицях не переказуватиму.

Скажу тільки, що оцінила націонал-демократів, які в таких дискусіях виявилися першими джентльменами. У той час як однопартійці Януковича ховали усмішки і очі, націонал-демократи сказали так: «Не думаємо, що якась із гламурненьких пань, які над нею сміються, тридцять років тому чекала б його з в`язниці. А вона чекала. А що стосується її мови і манери спілкування, але ж це мова і манера їх електорату. Чого тут соромитися?» Переказую цю дискусію, щоб потішити читачок: серед депутатів Верховної Ради водяться джентльмени. Але мало.

Чи попросить росіянин Бабаков про послугу самооборонця Кулікова?

Тепер щодо коаліції. Ви знаєте, що три тижні тому розглядався варіант нової парламентської більшості: Партія регіонів – НУНС – Блок Литвина. При цьому Сергій Льовочкін (“група Фірташа – Бойка” в ПР) плекали мрію зробити прем`єром Юрія Бойка. Щоправда, важко припустити, що його кандидатура пройде через Верховну Раду. Все-таки Бойко міцно асоціюється з Фірташем, а в дискримінацію їх спільного створіння -  “РосУкрЕнерго” - політики, журналісти і експерти вклали стільки сил і часу, що ця парочка якось автоматично вже зарахована до антигероїв сучасної історії.

Микола Азаров

Микола Азаров – колишній глава фінансового блоку уряду Януковича – претендує на посаду прем`єра вже історично і, так би мовити, через резюме і власні амбіції.

Принагідно спливали імена Бориса Колесникова – друга Рината Ахметова. Самого Колесникова про такі претензії запитати не вдалося, а його однопартійці при вимкнених диктофонах переконували нас, що це повна нісенітниця.

Маячнею вони назвали і наполегливий поголос, що уряд може очолити... Тимошенко. Але припустили, що частина фракції БЮТ може ухвалити рішення і ввійти до складу нової коаліції без участі і згоди своєї патронеси.

Все ж таки мені достовірнішою здається інформація, що «регіонали» стурбовані сколочуванням більшості, кандидатура прем`єра узгоджуватиметься, коли фізично домовляться про коаліцію. І я поділяю думки тих депутатів, які переконані, що на посаді прем`єра «регіонали» захочуть бачити тільки свою людину.

Арсеній Яценюк

Але якщо говорити про ті переговори, які ведуться... Учора було засідання фракції і пізніше політради НУ–НС з інтригуючою повісткою: входження до нової коаліції, яка нібито висуватиме прем`єром Арсенія Яценюка. Лідер фракції НУ–НС Микола Мартиненко пізніше сказав, що кандидатура Яценюка не розглядалася, і що інформація була вкинута в ЗМІ з провокаційною метою. Мені довелося вислухати і іншу думку. Пропозиція подавати Яценюка нібито була на порядку, але Яценюк насправді ніде і ніким серйозно не розглядається. Його ім`я з`явилося просто, щоб зробити не надто приємну зміну партнерів по більшості не такою огидною. Порівняйте самі, що звучить краще: думаємо ввійти до коаліції і висунути Яценюка прем`єром – чи: думаємо ввійти до коаліції Президента Януковича. Перше явно звучить виправдальніше, чи не так? Ну, а керівництву фракції НУ–НС треба було зібрати людей, щоб зважити, на кого вони зможуть розраховувати, скільки бійців вони приведуть до Януковича.

Коли товариші по боротьбі підраховували багнети для майбутньої коаліції, то викинули з блоку НУ–НС тільки представників трьох партій: Юрія Кармазіна (Партія захисників батьківщини), Володимира Стретовича (Християнський демократичний союз) і Бориса Тарасюка (Народний рух України). Це – вірні багнети БЮТ, внаслідок того, що деякі з них більше нікому і не потрібні.

Кажуть, що Народна самооборона в разі чого теж буде угодоспроможною. По-перше, чула, що Юрія Луценка попередили, що колишня жертва і нинішній в`язень Борис Пенчук дуже нудьгує один в камері. По-друге – переказую так, як почула це в парламенті: «Бачте, якщо самооборонця Кирила Кулікова про це дуже попросить російський бізнесмен Олександр Бабаков, то дуже може бути, що і Народна самооборона підтримає нову більшість заради збереження спокою країни і самих себе». Було б неприємно виявити, що російський бізнесмен Бабаков, чиї інтереси нібито лобіював спочатку Кирило Куліков, працюючи в Інтерполі, а потім і Юрій Луценко, має настільки тісні контакти з Народною самообороною. Але преса про такі контакти писала неодноразово...

Комуністи ревнують олігархів до "націоналістів"?

В’ячеслав Кириленко

До речі, сьогодні на брифінгу лідер групи «За Україну» В’ячеслав Кириленко сказав, що його група не збирається входити до коаліції. Раніше вважалося, що за участь в цій компанії група «За Україну» хотіла для Кириленка крісло спікера і місце лідера фракції. І начебто навіть ніхто з «регіоналів» не заперечував, але просто не знали, куди подіти Литвина. Тож поки з Кириленком не склалося.

Але загалом без союзу ПР і НУ–НС, хоч як сідай, коаліція у Януковича не виходить.

Гуляючи кулуарами, підійшла послухати інтерв`ю головного українського комуніста Петра Симоненка. Знаєте, яким був його головний месидж російському телебаченню? Українські олігархи (з Партії регіонів) домовляються з українськими націоналістами (з НУ–НС). І це, на думку, комуніста, сумний результат виборів. Дивно, раніше з тими ж олігархами мирно співмешкали самі комуністи.

Закон про Регламент: «регіоналам» не вистачило інтелекту?

Але головною подією для коментарів було ухвалення закону про Регламент Верховної Ради. Це був довгоочікуваний закон. Там прописані всі етапи роботи парламенту, починаючи з ухвалення присяги, відкриття першої після парламентських виборів сесії, обрання президії, формування більшості і все інше. І все-таки ухвалення цього закону було цілком несподіваним. І журналісти почали шукати в ньому актуальні політичні мотиви.

Якщо багатостраждальний Регламент раптом напередодні переформатування більшості приймають, отже це комусь і для чогось потрібно. Кому і для чого? При цьому уявіть собі, ходять Андрій Кожем’якін з БЮТ і Олександр Єфремов з ПР (закон прийнято голосами і БЮТ, і ПР) з книжкою Регламенту під пахвою, і обидва кажуть, що прийняли дуже потрібний закон.

Кожем’якін сказав, що закон про Регламент робить практично неможливим формування коаліції на основі позафракційних депутатів. В’ячеслав Кириленко («За Україну») сказав щось протилежне: його група не голосувала, оскільки вони побоюються, що наступним кроком стане маніпуляція, в результаті якої з`явиться можливість формувати коаліцію на основі позафракційних депутатів (просто «прикуповується» певна кількість нардепів і забезпечується біомаса для голосування). Такої ж думки дотримується самооборонець Тарас Стецьків. Щоправда, Роман Зварич з НУ–НС, навпаки впевнений, що нунсівці непокояться марно, Регламент містить три норми-запобіжники, які не дають можливості створювати коаліцію на основі позафракційних депутатів. Крім того, є відповідна ухвала Конституційного суду. І підтримку «регіоналами» цього закону він пояснив тим, що «цій партії завжди не вистачало інтелекту».

Не знаю, як з колективним IQ Партії регіонів, але один «регіонал» мотиви голосування фракції таки пояснив. Олександр Єфремов сказав, що для його партії відкривається можливість зажадати список існуючої коаліції з особистими підписами кожного коаліціанта (така норма міститься в 61-й статті Регламенту). Тобто «регіонали» голосували за Регламент як за можливість ревізії старої коаліції – з подальшим оголошенням її незаконною. Принаймні, так вони пояснюють.

Навіть гурмани законодавства не змогли поки зрозуміти, чим пояснити раптове прозріння парламентаріїв і їх увагу до Регламенту. Зрозуміло, що ключовими і сьогодні найвідчутнішими нормами цього вже закону є норми про утворення коаліції і входження туди фракцій. Можливо, настав момент єдності ситуативної більшості, коли Регламент виявився потрібним всім. Врешті-решт, складні закони дуже часто приймаються за часів таких пауз, немовби на політичному пікові, коли їх легше проштовхнути.

В найближчий день стане зрозуміло, чим диктувався спалах правового сумління та активності парламентаріїв: «чесним і безкорисливим» бажанням ухвалити закон, який давно час ухвалити, або бажанням використати його норми як прийоми (наприклад, створити фракцію «позафракційних депутатів» і включити її в коаліцію) для своїх політичних цілей.

Маша Міщенко