Який вибір робить людина мисляча (продовження)

Україна – це ми, і ми кажемо їм своє категоричне “ні”... Я вибираю між сурмою і дрючком... Вважаю себе вільним від “моральних обов’язків”... Думками діляться відомі НЕПОЛІТИКИ...

Відомі українці, НЕПОЛІТИКИ, продовжують висловлювати свої думки щодо голосування у другому турі президентських виборів. (Дивіться також “Що робити людині мислячій у першому турі?” та  “Як поводитиметься людина мисляча в другому турі (продовження)”).

Оксана Забужко, письменниця:

УКРАЇНА – ЦЕ МИ, І МИ КАЖЕМО ЇМ СВОЄ КАТЕГОРИЧНЕ “НІ”

Не підтримую жодного кандидата. По-перше, це єдиний спосіб “не грати з шахраями в азартні ігри” – і не ставати перед Богом і історією співучасником усіх минулих і майбутніх злочинів новообраного/ї. Адже “галочка підтримки”, хоч-не-хоч, дорівнює особистому поручительству, це “рекомендація на роботу”, якою ви приймаєте на себе повну відповідальність за рекомендованого, і за пролиту з його/її згоди кров у тому числі, – ні, дякую, я не збираюсь “брати на себе” ні по-звірячому побитих восени 2004-го, ні невинно убієнного “звільненим на власне бажання” депутатом Лозинським Володимира Олійника, і один Бог відає, що там іще на сумлінні в наших “недоторканних законом” кандидатів (перефразовуючи Стайрона, “якби мені хоч краєм ока дали глянути на той фільм, який їм покажуть у день Страшного Суду, я блював би до кінця своїх днів”). Узагалі, коли йдуть розборки між кримінальними групами, то природно для порядної людини заявити про свою непричетність до жодної, – це, так би мовити, морально-етичний мінімум.

По-друге, з суто прагматичної точки зору, ця “третя графа” дає громадянам останній правовий важіль впливу на кримінальну владу. Відмовляючи їй у легітимній підтримці, ми одночасно вбиваємо двох зайців – новообраному/ній демонструємо той латентний, “прихований” Майдан, якого він/вона ніколи не зможе “купити”, а решті світу – окупаційний характер цієї влади: тільки-бо у випадку багатомільйонного “проти всіх”  можна буде не соромитися новообраного/ї, а чесно і з гідністю говорити так, як говорили американці за другого Бушевого президентства: “Я дуже люблю мою країну, але, на жаль, владу в ній захопила зграя бандитів”. Інакше кажучи, “відвід” обом кандидатам – найдієвіший спосіб заявити на весь голос, що Україна – це таки не “вони”: не “зона”, “не бордель”, не “група захвату” газотранспортної системи: Україна – це ми, і ми кажемо “їм” своє категоричне “ні”. Поки що – мирне...

Це надзвичайно важливий механізм демократії – оця “третя графа”, і дуже добре, що ми її зберегли (у Росії вже скасували!). Тому для мене найбільша інтрига другого туру – побачити, скільки виявиться цим разом в Україні громадян, які, не піддаючись на облудний радянський мемовірус “двополярності” ("ты за белых или за красных?"), свідомо зроблять отой “третій вибір”: громадянське суспільство – проти кримінальної влади. Пам’ятаю, що на виборах 1999 року (Кучма – Симоненко) таких знайшлося близько 900 тис. Якщо тепер виявиться на порядок більше, можна буде порадіти: значить, ці роки для України пройшли немарно, нація подорослішала – і “нагнути” її буде зовсім не так легко, як гадають “кукловоди”.

Олекса Негребецький, перекладач:

Я ВИБИРАЮ МІЖ СУРМОЮ І ДРЮЧКОМ

Сиджу зараз, чухаю потилицю... Варіантів у мене два. Або голосувати проти всіх або підтримувати не-Януковича. Я прекрасно усвідомлюю, що став жертвою маніпуляцій і дію зараз не розумом, а рефлекторно. Отак зуміли вибудувати маніпулятори ситуацію, що я мушу йти й голосувати за Тимошенко, тому що Янукович з його командою, з усім цим кодлом – Табачниками, Левчинками – у наступні ж півмісяця після інавгурації позбавлять мене роботи й засобів до існування. Особливих симпатій у мене немає і до протилежної сторони. Через те я зараз вибираю між сурмою і дрючком, яким мене битимуть по голові. То краще пожити трошки.

Настрій песимістичний. Недоробили, недопрацювали й ми, кого ви назвали інтелігенцією. Так само й наш нинішній Президент. Усі його ногами копають, але він добряче постарався, щоб знищити національно-демократичні партії, рухи. І тепер нема йому на кого опиратися, і не було кому його відстоювати в першому турі.

Олександр Ірванець, письменник:

ВВАЖАЮ СЕБЕ ВІЛЬНИМ ВІД “МОРАЛЬНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ”

Думаю, що в другому турі не буду голосувати. Це принципове питання. Не хочу бути причетним до того дерибану, який відбуватиметься далі. В ідеалі це справді могла б бути якась велика масова акція непокори, якби люди просто не пішли на дільниці. Але наше законодавство все одно вважає переможцем того, хто набере максимум від мінімуму. Тому це нічого не дасть.

У першому турі я голосував за кандидата, якого дійсно підтримував. Це Віктор Ющенко. Я входжу в ті 5 відсотків, які хотіли дати йому, хоч і такому-пересякому, ще один шанс. Він не пройшов у другий тур. Зараз вважаю себе вільним від “моральних обов’язків”.  

Думаю, вибори зроблять без нас. І переможе та політична сила, яка на це заслуговує. Коротше, “вона” переможе.

Петро Гончар, директор музею Івана Гончара, художник:

ЯКЩО ХОЧЕТЕ, ЩОБ ПРОЙШОВ ЯНУКОВИЧ – НЕ ГОЛОСУЙТЕ НІ ЗА КОГО

Одні мислячі люди хочуть, щоб пройшов Янукович. А інші мислячі – щоб Тимошенко. Якщо ви мисляча людина, яка хоче, щоб пройшов Янукович – не голосуйте ні за кого, він і так пройде. А якщо хочете, щоб пройшла Тимошенко – голосуйте за неї. Отакий у нас “великий” вибір.

Я голосуватиму за Тимошенко.

Станіслав Кульчицький, історик:

ТИМОШЕНКО НАГАДУЄ ХАМЕЛЕОНА

Багато хто думає, що пройшов перший тур і закінчилося життя. Але ми ставимо себе в надто велику залежність від політичних подій. Ясна річ, хто б не прийшов до влади тепер – це всього лиш Президент. А в нас далеко не президентська республіка. У нас є парламент. Будуть парламентські вибори, будемо знову обирати. Ми вже звикли до цього. 

Кожен сам для себе вирішив, за кого голосувати. У першому турі я голосував за Ющенка. Хоча я прикро розчарований. Слова були як завжди правильні, а ось дії і вміння діяти – це зовсім інше.

Я працюю в Інституті історії. Я теж брав участь у подіях на Майдані і є, так би мовити, “помаранчевим”. Але гадаю, що це вже минуло. Потрібні зовсім інші кольори, щоб намалювати портрет українського суспільства.

Хто буде у відносинах з Росією, Європою і Америкою більш гнучкий, толерантний, винахідливий? Думаю, Тимошенко. Вона мені нагадує хамелеона. Вона змінює позицію відповідно до ситуації. Але вона також здатна впливати на події. А це – риса лідера.

Іван Драч, письменник:

Я ЗА ЮЛЮ, БО ВОНА З МАЙДАНУ

За Юлю треба голосувати. Бо іншого вибору немає. Хто в нас із Майдану лишився? Тільки  Тимошенко.

Хто не хоче йти на вибори – той підтримує Януковича. Це ясно. Тому треба Юлі допомагати.

У першому турі я голосував за Ющенка.

Євген Сверстюк, публіцист:

ЯКЩО ГОЛОСУВАТИМУ, ТО НЕ ПІДТРИМАЮ ЖОДНОГО

Сьогоднішні вибори всі формулюють як вибір між меншим і більшим злом. І всі сперечаються, котре зло більше. Смішна ситуація...

Не йти взагалі – це є позиція, це є право, і будь-яка людина може реалізувати його.

Я ще не визначився, чи голосуватиму. Для мене дуже важливо було проголосувати в першому турі. У мене були принципи, цінності. Я голосував за Віктора Ющенка. Другий тур – це для мене не є істотним. Якщо й голосуватиму, то не підтримаю жодного – відповідно до мого сумління.

Опитувала Анна Ященко

УНІАН в Google News