Коли в липні минулого року за авторства та голосами двох найбільших фракцій – Партії регіонів та БЮТ – приймався закон, який змінював процедуру виборів Президента (№1616), я назвав це рейдерською атакою на демократію. У своєму інтерв’ю я докладно проаналізував, як ці системні поправки фактично руйнують усі засадничі положення будь-якого виборчого законодавства, що складалися й еволюціонували впродовж останніх десяти років. Це питання щодо списків виборців, формування виборчих комісій, оскарження порушень і судового захисту загалом, процедури підбиття підсумків голосування.
Відверто кажучи, я захоплювався технічною схемою, якою в липні змінювали під себе цей закон дві політичні сили, чиї кандидати швидше за все стануть фаворитами виборчої боротьби. Щоб прийняти закон 1616, який допомагає найбільшим політичним силам отримати величезні переваги й домінування у виборчому процесі, були проведені дві позачергові сесії. Але ще тоді я виловив подив з приводу того, що автори закону обійшли таку складну проблему, як “голосування на дому”. Вони продумали все до деталей, до найменших нюансів, врахували супутні закони (вносилися зміни до законів про держреєстр, в адміністративний та кримінальний кодекси)... Але в статтю 77 (у якій ідеться про голосування на дому) зміни не вносли...
Ви скажете, що автори недодивилися? У це важко повірити. Адже механізм голосування на дому передбачений у законі про парламентські вибори та успішно випробуваний у двох останніх кампаніях. Депутат Руслан Князевич, колишній член ЦВК, якраз і пропонував викласти цю статтю в такій редакції, у якій вона сформульована в законі про парламентські вибори. Там розписано, які потрібно надати довідки, якою має бути процедура й порядок ухвалення рішень щодо “надомного” голосування. Введено поняття “НСП” – нездатний самостійно пересуватися (такий виборець міг не надавати медичну довідку).
Депутати, котрі розуміються на виборчому законодавстві, – Сергій Подгорний, Юрій Ключковський, Іван Заєць, той же Князевич – намагалися й на другому читанні закону 1616 ввести поправку, яка стосувалася роз’яснення того, як слід голосувати на дому. Але поправка Зайця набрала... аж сто голосів, із них – шістдесят бютівських. Тож запровадити механізм голосування на дому з необхідними документами, чіткою процедурою, не вдалося. Пропонувалося, що особа, яка має право голосувати на дому, повинна принести заяву, надати довідку від лікаря чи підрозділу соціального забезпечення щодо неможливості самостійно пересуватися... Повторюся: ця норма двічі пройшла випробовування – на виборах у 2006 та 2007 роках.
Але в законі про вибори Президента, залишилася норма часів другого туру 2004 року. За старою нормою, будь-яка особа за бажання може проголосувати дома. Єдина формальна вимога – вона має подати заяву про неможливість прибути на виборчу дільницю. Подати заяву потрібно до 20-ї години 16 січня...
Центральна виборча комісія, розуміючи недолугість такої норми, спробувала виправити вади законодавства й запровадила більш жорсткі механізми. 12 грудня ЦВК прийняла постанову №475, у шостому розділі якої передбачила, що до заяви має додаватися пенсійне посвідчення, довідка лікувального закладу тощо. ЦВК, крім того, зобов’язала членів дільничних комісії прийти на місце майбутнього голосування й перевірити, чи здатна людина пересуватися. Ще одна новація: якщо людина зателефонувала до дільничної виборчої комісії, то член ДВК повинен прибути до неї додому й узяти письмову заяву, написано заявником власноручно.
Проте бютівець Андрій Портнов оскаржив цю постанову ЦВК в суді. І суд вилучив з постанови положення щодо переліку необхідних документів, що засвідчують неможливість виборця з’явитися на виборчу дільницю. ЦВК виконала рішення суду...
А сьогодні БЮТ кричить про те, що готуються масові фальсифікації...
Чого галасувати? Ситуація на сто відсотків створена законом, і відповідальність лежить на тих, хто його приймав.
Та навіть якби закон було змінено, реалізувати його за кілька днів було б складно. Змушувати людей у таку погоду їхати в райцентр по довіку було б просто знущанням.
І все це тому, що в липні депутати начебто недодивилися за статтею 77 виборчого закону.
Якщо виходити з досвіду минулих парламентських виборів, то на дому в нас голосують трохи більш як мільйон виборців, тобто 4,5–5%. Але розподіл цих голосів нерівномірний – це переважно сільська місцевість, віддалені райони, де малі села й складна демографічна ситуація (люди похилого віку).
...Можливо, Юлії Володимирівні щось тривожне підказала соціологія? І нагнітається ситуація – як у 2004 році, мовляв, будуть масові фальсифікації. А проблема голосування на дому створена тільки для того, щоб отримати можливість оскаржувати результати?
Але оскаржити їх буде неможливо, бо все робиться за законом. Тим самим законом, який приймала фракція БЮТ.
Олександр Барабаш, експерт з виборчого права
