Ображені санітарки, медсестри й вихователі можуть вирішити долю виборів?

Черговий випадок саботажу має бути негайно розглянутий і переграний на свою користь... Чи скличе Тимошенко позачергове засідання уряду, щоб виправити й покарати?..

Черговий випадок саботажу має бути негайно розглянутий і переграний на свою користь... Чи скличе Тимошенко позачергове засідання уряду, щоб виправити й покарати?.. 

“Юлія Тимошенко вважає єдино правильним...”

Хай як суворо прапорщики перевіряють документи на вході в Кабмін, але саботаж туди все одно просочується. Можна нарахувати чимало випадків, коли недолугість і недбалість чиновників – свідомі чи випадкові – ставили під загрозу репутацію урядової “команди професіоналів”.

Скажімо, наважилася свого часу – з 1 квітня минулого року – Національна комісія з питань регулювання електроенергетики підвищити тарифи на електроенергію для тих споживачів, котрі накручують на лічильнику понад 400 кіловат на місяць. Здавалося б, голова НКРЕ Кальченко і прем’єр-міністр Тимошенко добре знають одне одного ще з кіровоградських часів, коли Ю.В. вперше обиралася там по Бобринецькому району депутатом, а Валерій Михайлович посідав у ті часи відповідальні посади в тамтешній обладміністрації. Однак не поінформував він Юлію Володимирівну про прийняте рішення, і прем’єр, випадково довідавшись про цінові апетити регулятора, була вимушена просити НКРЕ переглянути це рішення. Що й було зроблено – чи не 2 квітня 2009 року.

Або згадати хоча б розширення переліку платних послуг у вузах, запроваджене квітневою постановою уряду. Студенти, яких примусили платити за перескладання іспитів і за повторні лабораторні роботи, обурилися й достукалися до Юлії Володимирівни. Обуренню прем’єрки не було меж, і 5.06.2009 – цитуємо за прес-службою Кабміну– «за ініціативою Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко на позачерговому засіданні Уряду скасовано всі рішення, які стосуються платних послуг для студентів вищих навчальних закладів. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що такими рішеннями поставлено крапку в усіх розмовах чиновників про доцільність або недоцільність платних послуг для студентів. Рішення про скасування «студентських поборів» Юлія Тимошенко вважає єдино правильним. «Ніхто не має морального права затягувати грошовий зашморг на шиї українських студентів, які й так ледь зводять кінці з кінцями», – зазначила Прем’єр-міністр».

Однак усі ці випадки – дрібничка порівняно з тими провалами, яких припустилися відповідальні посадові особи в нещодавніх постановах уряду, що запроваджують надбавки для освітян та медиків. Постанови здатні посіяти такі суперечності й розбрат у професійних колах, що дорого коштуватимуть прем’єрові – в електоральному плані.

Про що розмовляють у дитсадках

Освітянську постанову видано квартал тому, аби встигнути до Дня вчителя. Документ за №1130 від 5 жовтня 2009 року встановлює надбавку з 1.01.10 в розмірі 20 відсотків посадового окладу – і далі уважно вчитаймося кому:

«учителям, вихователям загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам і майстрам виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I–II рівня акредитації державної та комунальної форми власності, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників».

Кого бракує і чи всіх згадали?

Правильно – у переліку немає вихователів дитсадків, оскільки дитсадок у табелі про освітні ранги кваліфіковано як «дошкільний навчальний заклад», а не загальноосвітній. Поки постанова не працювала, на неї мало хто звертав увагу. Однак коли настав час нараховувати зарплату за новими правилами і фінупаравління почали підтверджувати, що персоналу дитсадків «тут не було», у дитсадках загомоніли. Сьогодні, за чотири дні до виборів, у «Колобках», «Дюймовочка», «Ромашках» і «Берізках», у перервах між садінням на горщик та читанням казок, іншої теми для розмов, аніж те, як уряд «киданув» вихователів, немає. Урядовий кандидат у президенти може не дорахуватися десятків тисяч голосів дошкільного педагогічного персоналу.

Про що розмовляють у лікарнях

І це було б ще півбіди, якби не постанова №1418 від 29 грудня, яка теж запровадила надбавки – цього разу для медичного персоналу. Залежно від вислуги років, медики можуть розраховувати на 10-, 20- чи 30-відсоткову надбавку до базового посадового окладу. І знову таки вчитаймося:

«Надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я та їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, лікарям усіх лікарських спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, головним медичним сестрам, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою усіх спеціальностей».

Кого забули?

Забули кістяк нашої травмованої системи охорони здоров’я – десятки тисяч медсестер і санітарок, котрі не спромоглися здобути хоча б «неповну вищу медичну освіту», аби претендувати на прихильність уряду.

Як і в «Берізках» та «Чебурашках», відтепер – коли постанова 1418 почала набувати розголосу – у лікарнях та поліклініках ця тема також стає домінантною. Звісно, лікарський персонал не винен у тому, що грудневе рішення уряду поділило медиків на «чорних» та «білих», однак у медсестринських душах та свідомості санітарок закипає образа: «Доктори без хабара кроку не зроблять і скальпеля в руку не візьмуть. А їм ще й зарплату підвищують».

Таке рішення, якщо не доведе до медсестринських страйків, то електоральні позиції Тимошенко послабить точно. Надто якщо про постанови – тактовно, не ображаючи вчителів і лікарів – розкажуть “регіонали”.

Уряду все одно кому не платити

Дивує те, що насправді в голих міських бюджетах коштів для виплати цих надбавок немає і навряд чи вони будуть у цьому кварталі – до ухвалення повноцінного бюджету на 2010 рік. Адже маємо типовий приклад непрофінансованого повноваження – продиктоване виборами рішення ухвалює центральний уряд, а платити за рахунками мають на 90 відсотків місцеві бюджети, які про урядову щедроту дізнаються хіба що з преси.

Це до того, що насправді уряду все одно КОМУ НЕ ПЛАТИТИ – лікарям із медсестрами чи без, учителям з вихователями дитсадків чи без. Тож виборча логіка однозначно диктує необхідність ліквідації кастової дискримінації в оплаті праці.

Висновок – маємо черговий випадок саботажу, який, схоже, може бути негайно виправлений і, більш того – переграний на свою користь. Як і у випадку з ліквідацією платних послуг у вузах, має бути скликано позачергове засідання уряду, на якому ці постанови будуть змінені, а їхні автори – голосно покарані.

І в останній передвиборчий ефір у п’ятницю українські санітарки, нянечки, медсестри й вихователі мають дізнатися від прем’єра, що справедливість є...

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News