Ігри з інтелектуальною власністю по-українськи
Ігри з інтелектуальною власністю по-українськи

Ігри з інтелектуальною власністю по-українськи

14:24, 24.12.2009
13 хв.

Група співаків і продюсерів звернулася до Турчинова з проханням захистити їх від його соратника по партії, нардепа Полохала... Руслана, Данилко, Білик, Повалій, Ані Лорак, Павлік та інші...

Чим політолог Полохало не подобається українським зіркам

Нещодавно група відомих українських виконавців, згуртованих у громадську організацію «Коаліція виконавців і продюсерів України», звернулася з листом до першого віце-прем’єра України Олександра Турчинова, у якому дуже просила захистити їх від його соратника по партії, нардепа Володимира Полохала. (Лист передано до редакції УНІАН).

ДискиЯкщо бути точним, то артисти, серед яких Руслана, Андрій Данилко, Ірина Білик, Таїсія Повалій, Ані Лорак, Віктор Павлік, Андрій Кузьменко, «Віа-Гра», Гайтана, Костянтин Меладзе, дізнавшись, що народний депутат від БЮТ Володимир Полохало вирішив замість Департаменту інтелектуальної власності створити Держкомітет з питань інтелектуальної власності, – зчинили галас. Зокрема, вони написали, що українські артисти вже мають сумний досвід співпраці з профільним парламентським комітетом з питань науки та освіти, очолюваним Полохалом. За їхнім твердженням, політичні рішення у сфері авторського права й суміжних прав ухвалюються без урахування думки музичних кіл, а голова парламентського комітету оточив себе «консультантами», які очолюють організації й значаться “в чорних списках міжнародних установ у сфері інтелектуальної власності”. Українська музична спільнота висловила переконання, що вищезгадані ініціативи нардепа продиктовані його бажанням призначити лояльних до нього осіб на керівні посади у виконавчій владі.

Відео дня

«Це призведе до того, – ідеться в листі, – що ціла сфера економіки буде підпорядкована людям, які не мають підтримки суб’єктів авторського права й суміжних прав, адже їм не довіряють власники тих прав. Ці люди не хочуть працювати на захист наших прав – вони хочуть посад, влади, бюджетного фінансування! Саме тому протягом останніх років Комітет (очолюваний Володимиром Полохалом. – Авт.) та його «сірі кардинали» тільки критикують Департамент, а не пропонують конструктивного вирішення проблемних питань».

Як нардеп хотів ліквідувати департамент інтелектуальної власності

За цим листом стоїть давній конфлікт... Конфлікт між Держдепартаментом інтелектуальної власності, до сфери управління якого входять державні підприємства «Український інститут промислової власності», «Українське агентство з авторських і суміжних прав», “Інтелзахист”, та народним депутатом України від БЮТ Володимиром Полохалом. Власне, дискусія про захист авторських і суміжних прав триває вже два роки. Але з подачі пана Полохала, як вважають артисти, вона перетворилася на нескінченний потік критики ситуації, яка склалася в державній системі правової охорони інтелектуальної власності.

У квітні 2008 року відбулося засідання профільного комітету ВР з порядком денним «Про стан державного регулювання та управління у сфері розвитку, правової охорони і захисту інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні». За версією пана Полохала, стан справ у галузі інтелектуальної власності в Україні загрожує національній безпеці держави. Принаймні, якщо вірити окремій думці головуючого, долученій до рішення комітету... До цього рішення, яке підписали всі члени комітету і в якому відзначаються позитивні зрушення у сфері інтелектуальної власності, пан Полохало робить особистий висновок, «окрему думку»: «Негативні явища у зазначених сферах (інтелектуальної власності. – Авт.) набули незворотного характеру і становлять загрозу технологічній і економічній безпеці України, що потребує вжиття невідкладних заходів як з боку вищого політичного керівництва держави, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях».

Утім, у пана Полохала з’явилися опоненти серед його ж комітетських заступників. У листопаді цього ж року перший заступник згаданого комітету народний депутат Дмитро Табачник звернувся з листом до Юлії Володимирівни (копії листа є в редакції), у якому вказав, що «Полохало В.І. озвучує неправдиві перекручені або брутально сфальсифіковані приклади, які начебто свідчать про серйозні проблеми і прорахунки у розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності. Проте факти, які ним оприлюднюються, загалом не відповідають дійсності, загалом паплюжать здобутки національної державної системи  правової охорони інтелектуальної власності...». У листі Табачник каже, що, на його думку, «діяльність Полохала порушує вимоги чинного законодавства, зумовлене його особистими приватними інтересами і не має нічого спільного з турботою про благо держави».

Але в жовтні 2009 року попри протести колишнього гуманітарного віце-прем’єра Дмитра Табачника та численні звернення народних депутатів України, представників майже всіх політичних партій (копії листів є в редакції) пан Полохало вніс проект постанови про ліквідацію Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки. Тобто всі попередні дії були лиш артпідготовкою до подальших акцій. Нарешті стала зрозумілою мета «наїздів» нардепа. Фактично йдеться про спроби отримання контролю над успішною й небідною державною структурою.

– Цей конфлікт не більше ніж спроба народного депутата Володимира Полохала замінити одну структуру у сфері інтелектуальної власності на іншу, – поділився своїми міркуваннями з УНІАН патентний повірений Валерій Ситцевой. – Звичайно, я не можу стверджувати, що Державний департамент інтелектуальної власності працює ідеально, але він виконує свою функцію, має власні напрацювання, сформоване бачення, ідеологію. І ця ідеологія спрямована на повагу до творців інтелектуальної власності. До керівництва Держдепартаменту, як і до всіх, можуть виникати претензії, але загалом воно має авторитет і повагу.

Чим прославилися критики

Пан Полохало вніс на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови, запропонувавши створити центральний орган виконавчої влади – Державний комітет України з питань інтелектуальної власності. При цьому й керівника нової структури оперативно підшукав. Точніше, його й шукати не треба було, оскільки, за версією пана Полохала, ним мав бути його консультант Петро Крайнєв, нині директор Науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. Той самий Крайнєв, якого добре пам’ятають колишні співробітники Інституту промислової власності Держпатенту України. Десять років тому він звільнився з посади, довівши у 2000 році Інститут промислової власності до вкрай складного стану.

– Петро Павлович у питаннях інтелектуальної власності – людина з вельми сумнівною репутацією, – висловив свою думку Валерій Ситцевой. – Колись я досліджував його доробок, і результати цього розслідування надрукував у статті «Плагіат» у восьмому номері журналу «Інтелектуальна власність» за 2008 рік. Крайнєв – «автор» численних наукових статей про інтелектуальну власність, утім певні його наукові пошуки – це компіляція та плагіат того, що зробили інші фахівці, причому він використовує їх інформацію без жодного посилання на джерела. Навіть така його робота як «Судові експертизи у сфері інтелектуальної власності» – на 60 відсотків плагіат, а це праця обсягом понад двісті сторінок. Пересічний читач, мабуть, здивувався б тому, як через тіньові схеми можна привласнювати чужі розробки й отримувати на них бюджетне фінансування... Я не розумію, для чого народному депутатові Володимиру Полохалу пробивати таку людину на посаду створюваного ним комітету. Правду кажучи, не розумію фахової доцільності створення такого комітету, адже ні Полохало, ні Крайнєв нічого нового не запропонували.

Кому й для чого потрібні радикальні зміни

Боротьба проти Держдепартаменту мала чимало несподіваних поворотів. З подачі пана Полохала вирішено залучити до справи звіт Рахункової палати України від 11 грудня 2007 року, у якому, зокрема, ішлося про те, що «кошти на виконання заходів, пов`язаних з охороною інтелектуальної власності, використовувалися з серйозними порушеннями».  Щоправда, висновок Генеральної прокуратури, до якої були передані матеріали звіту Рахункової палати, був однозначний. В УНІАН передано лист генпрокурора Медведька на ім’я голови Рахункової палати Валентина Симоненка. У ньому генпрокурор повідомляє, що ніяких порушень законодавства про бюджетну систему України та ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів у роботі Українського інституту промислової власності як структурної одиниці Держдепартаменту інтелектуальної власності Генпрокуратура не знайшла.

Проте й це не зупинило пана Полохала...

У серпні минулого року з’явилася так звана Біла книга «Інтелектуальна власність у інноваційній економіці України». Як відомо, «білі книги» видаються в кожній цивілізованій країні й містять матеріали про досягнення у сфері інтелектуальної власності, подають проблеми у цій сфері, а також шляхи їх розв’язання. Наприклад, автори Білої книги Великобританії поставили за мету зробити свою країну найкращою у світі державою з інноваційного бізнесу й державних послуг.

Однак у виданій за державний кошт і під «патронатом» Полохала вітчизняній Білій книзі матеріали підібрано таким чином, щоб створити в зацікавленого читача враження, ніби система інтелектуальної власності в нас працює настільки погано, що далі вже нікуди, і що її невідкладно треба рятувати. Зрозуміло, хто мав би бути таким «рятувальником». Фактично на догоду корпоративним потребам приноситься в жертву імідж держави. У результаті цього кампанія з очорнення нинішнього керівництва сфери інтелектуальної власності набула нового розвитку. На сторінках багатьох видань з’явилися публікації про загрозу інтелектові нації в разі, якщо сфера інтелектуальної власності не буде, причому негайно, «реформована».

Поспішність тут зрозуміла – часу, аби «повирішувати питання», залишається не так уже й багато. І все-таки: чим пояснюється така надзвичайна активність людей, котрі досі продовжують переконувати суспільство, що державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні працює неефективно й погрузла в корупції і що її необхідно конче «реформувати»?

Поспішна та кон’юнктурна «реорганізація» такої складної структури, яка працює й досягає належних результатів, може призвести до непоправних наслідків. Зрештою, питання реорганізації має в разі потреби порушуватися на фаховому рівні, із залученням експертів та винахідників, а не виходячи з чиїхось корисливих амбіцій. Якщо система й потребує якихось змін, то їх потрібно здійснювати, лише уважно проаналізувавши проблеми у сфері інтелектуальної власності, вивчивши діяльність організаційних структур, залучених до вирішення комплексу завдань у цій сфері, спрогнозувавши можливі наслідки, – і лише потім приймати рішення про перебудову…

Ситуацію коментує Володимир Полохало:

«Міністром освіти та науки паном Вакарчуком та мною зроблене подання в Кабінет Міністрів про утворення Центрального органу виконавчої влади – Агентства чи Комітету інтелектуальної власності. І є відповідне подання першого віце-прем’єра Олександра Турчинові щодо підготовки нормативного документа на доручення Кабінету міністрів. На жаль, доручення (про створення комітету. – Авт.) не виконане. Але в нас відбулося декілька засідань, двоє парламентських слухань, три комітетські слухання з питань авторських та суміжних прав промислової власності, де були затверджені рекомендації слухань на нашому комітеті. І було одноголосне рішення всієї спільноти про утворення такого агентства на базі Департаменту інтелектуальної власності МОН. Власне, це вже ініціатива керівництва міністерства, яка збігається з рішеннями парламентських слухань. Ніде у світі цей департамент не має такої архаїчної системи управління. Тут багато корупції, багато того, що суперечить чинному законодавству, і одна з причин кризи в Україні в тому, що ми не можемо гідно захистити – у відповідності з міжнародним досвідом та практикою – інтелектуальну власність. І весь цей публічний процес, результати всіх слухань є на сайті, є рекомендації і є відповідне подання міністра, до якої я приєднався. Так, ця сфера корупційна. Тому цьому чиниться опір. На всіх парламентських та комітетських слуханнях узяли участь близько двох тисяч людей. Це думка таких академіків та видатних учених як Борис Патон та Валерій Геєць». (У редакції є копії листів за підписом Президента Національної академії Наук України Бориса Патона до голови Комітету Верховної Ради В.Полохала та міністра освіти і науки України І.Вакарчука, у яких він просить не руйнувати державну систему інтелектуальної власності, оскільки «це негативно вплине на розвиток винахідницької діяльності в державному масштабі. – Авт.).

Микола Куліш

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся