Василь Онопенко: На Пасенюку світ клином не зійшовся

Можливо, мій крок щодо Пасенюка є досить різким, неординарним. Але він, по-перше, є абсолютно обґрунтованим і базується на законі, по-друге, адекватним ситуації, що склалася...

У нас нещодавно публічно пересварилися керівники ще однієї гілки влади, яка досі демонструвала відносно миролюбний характер існування. На початку грудня голова Верховного Суду Василь Онопенко звернувся з листом до Ради суддів адміністративних судів України з проханням невідкладно прийняти рішення про рекомендацію щодо дострокового звільнення Олександра Пасенюка з посади голови Вищого адміністративного суду. До цього додавався список “гріхів” пана Пасенюка. Вищий адмінсуд назвав звинуваченням голослівними й сказав, що голова Верховного Суду вдавався до піар-технологій. Потім голова ВСУ та голова ВАСУ обмінялися парочкою гучних звинувачень, а потім Рада суддів адміністративних судів України відхилила пропозицію голови ВС Василя Онопенка достроково звільнити голову Вищого адміністративного суду Олександра Пасенюка, термін п`ятирічних повноважень якого закінчується 24 грудня цього року, і висловилася за його повторне переобрання. Ми поставили кілька запитань голові ВСУ Василеві Онопенку.

СУДДЮ ЗВАРИЧА НА ПОСАДУ НАСТІЙЛИВО ПРОБИВАВ ПАСЕНЮК

Василю Васильовичу, ЗМІ назвало ваш конфлікт з головою ВАСУ паном Пасенюком “судовою війною”. Для чого вам ця війна потрібна?

Насправді усе, що зараз зроблено мною як головою Верховного Суду стосовно Олександра Пасенюка як голови Вищого адміністративного суду, якраз і спрямовано на забезпечення конституційного статусу судової влади та її правового духу. Немає ніякої війни – її й не може бути в принципі. Є прагнення домогтися утвердження в діяльності ВАСУ, а передусім – у діяльності його голови, принципу законності. Нормальною і правильною є ситуація, за якої суд сприяє утвердженню законності. На жаль, склалася інша ситуація, яка через допущені Олександром Пасенюком порушення потребує приведення діяльності ВАСУ у відповідність до закону. Це парадокс, але це так! Ідеться не про якесь одне дрібне порушення, а системні, численні та грубі порушення, які вже завдали шкоди судочинству, а потенційно – можуть призвести до взагалі непередбачуваних наслідків, зокрема й з виборчим процесом.

І ці порушення встановлено не мною особисто – тоді можна було б звинуватити мене в суб’єктивізмі. Їх установлено робочою групою, яка складалася з суддів Верховного Суду, Вищого адміністративного суду, Вищого господарського суду, апеляційних та місцевих судів, членів Ради суддів України, фахівців ДСА, які упродовж кількох місяців у 2007, 2008 та 2009 роках вивчали стан організації та здійснення судочинства у кількох адміністративних судах, у тому числі у ВАСУ. Тільки остання довідка про таке вивчення, у якій відображено недоліки та порушення в організації здійснення судочинства у ВАСУ, становить понад 200 сторінок. Судді зі стажем, які починали свою судову діяльність ще за часів Радянського Союзу, були просто вражені організацією роботи ВАСУ. Висновок президій Верховного Суду та Ради суддів України був однозначним і категоричним: стан організації діяльності ВАСУ та здійснення його головою своїх повноважень є незадовільними.

Члени президії констатували, що Олександром Пасенюком порушується законодавчо встановлена процедура підбору кадрів для адміністративних судів, створено можливість для його протиправного впливу на процедуру обрання та призначення суддів. Про результати такої кадрової політики голови ВАСУ свідчить, зокрема, приклад з Ігорем Зваричем, якого на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду настійливо пробивав Олександр Пасенюк, незважаючи на категоричні заперечення Секретаріату Президента, тодішній глава якого Олег Рибачук повертав Пасенюку матеріали, вказуючи, що встановлено обставини, які унеможливлюють таке призначення. Така ж відмова була й щодо Петра Черепія, якого Пасенюк «проштовхував» на посаду голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Зараз стосовно нього також розслідується кримінальна справа. Подібною була ситуація щодо двох суддів одного з районних судів Львівської області – СБУ інформувала, що в їхніх діях вбачаються ознаки службового зловживання і контрабанди, я категорично відмовляю у призначенні одного з них головою суду, готую документи для притягнення до відповідальності, а потім з’ясовується, що вони успішно пішли на підвищення: за поданням голови ВАСУ стали суддями апеляційного адміністративного суду. Те ж саме по Києву: стосовно судді одного з районних судів окружною кваліфкомісією розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а він за пропозицією керівника ВАСУ стає суддею Київського апеляційного адміністративного суду. Хіба це не система відповідної кадрової політики?

Експерти, до яких ми зверталися, вважають, що не варто було зараз робити різких рухів, які дискредитують судову систему. І що ці всі ваші претензії, які стосуються внутрішнього облаштування ВАСУможна було би вирішити в непублічній, конфіденційній обстановці.

У квітні 2009 року рішенням президій Верховного Суду та Ради суддів України голові ВАСУ було рекомендовано усунути недоліки в організації ВАСУ, які призвели до системних порушень закону й перешкоджають виконанню судом своїх завдань зі здійснення правосуддя. Було визначено строк на таке усунення – до 1 вересня цього року. 13 листопада відбулося спільне засідання зазначених президій з цього питання, на якому було констатовано, що Олександр Пасенюк не виконав вимог закону та ряду положень квітневої постанови, не вжив дійових заходів щодо усунення вад. Більше того, продовжував діяти в незаконний спосіб, що обумовило виникнення нових серйозних загроз для правосуддя, у тому числі для забезпечення законності проведення виборів Президента. Тобто Олександр Пасенюк не використав надану йому можливість кардинальним чином виправити ситуацію, не зміг забезпечити реалізацію своїх повноважень відповідно до закону, взагалі поставив під сумнів законність діяльності ВАСУ.

І тому не можна погодитися з вашим висновком, що мій, як ви сказали, різкий рух з приводу дострокового звільнення Пасенюка з посади – це дискредитація судової системи. Судову систему дискредитує не порушення питання про персональну відповідальність керівника одного з вищих спеціалізованих судів, а його діяльність, яка не відповідає закону. Можливо, й справді мій крок є досить різким, неординарним. Але він, по-перше, є абсолютно обґрунтованим і базується на законі, по-друге, адекватним ситуації, що склалася. Достатньо зайти на веб-сайт Верховного Суду й ознайомитися з текстом постанов спільних засідань президій Верховного Суду та Ради суддів України від 3 квітня 2009 р. №7 та від 13 листопада 2009 р. №47, а також із моїм зверненням до Ради суддів адміністративних судів від 3 грудня цього року, щоб у цьому переконатися.

А вирішувати ці питання у конфіденційній, непублічній площині – неможливо, оскільки це не є питанням суто, як ви зазначили, «внутрішнього облаштування ВАСУ». Це питання законності його діяльності, що напряму й безпосередньо стосуються кожного, хто звернувся по захист своїх прав до адміністративного суду. До речі, відразу ж після підписання і направлення свого звернення до Ради суддів адміністративних судів я зв’язався по телефону з Олександром Пасенюком, повідомив йому про своє рішення й передав йому копію свого звернення. У день розгляду цього звернення Радою суддів адмінсудів я прийшов на її засідання й у присутності Олександра Михайловича відверто пояснив, чому вважаю, що він має бути невідкладно звільнений з посади. Якби це стосувалося особистих стосунків Онопенко–Пасенюк чи якихось політичних інтриг, то, безумовно, це можна було б вирішувати непублічно. Але це питання справи – це питання здійснення правосуддя.

ЗАКІНЧЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПАСЕНЮКА НЕ Є КАТАСТРОФОЮ ДЛЯ СУДУ

Як ви прокоментуєте те, що Рада суддів адмінсудів всупереч вашій позиції підтримала пана Пасенюка на посаді голови ВАСУ?

Давайте правильно розставимо акценти.

Перше. В Олександра Пасенюка 22 грудня цього року спливає строк перебування на посаді голови Вищого адміністративного суду. Його було призначено на цю посаду указом Президента від 22 грудня 2004 року, який у цей же день набрав чинності. Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону «Про судоустрій України» голова суду призначається строком на 5 років. Тобто 22 грудня цього року спливає передбачений законом строк перебування Олександра Пасенюка на посаді голови ВАСУ. Цей строк не може продовжити ніхто – ні Президент, ні голова Верховного Суду, ні сам Пасенюк, ні будь-хто інший. Таким чином, з 23 грудня 2009 року Олександр Пасенюк перестає бути головою ВАСУ. Це чітко й однозначно випливає з чинного законодавства.

Але це не означає, що ВАСУ як державний орган залишиться без легітимного керівництва і що закінчення адміністративних повноважень Пасенюка є катастрофою для цього вищого суду. Жодним чином. Закон «Про судоустрій України» регулює таку ситуацію. Так, ч. 5 ст. 41 передбачено, що в разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду (сплив повноважень у голови означає, що юридично й фактично голови немає) його обов’язки виконує перший заступник голови суду, а за його відсутності – один із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов’язків. Отже, 23 грудня керівництво ВАСУ за законом має перейти до першого заступника голови ВАСУ Миколи Сіроша, або ж за його відсутності (відпустка, лікарняний, відрядження тощо) – до одного з інших заступників. ВАСУ функціонуватиме в абсолютно легітимному режимі.

Друге. Звертаю увагу на те, що перед Радою суддів адміністративних судів я порушив питання щодо дострокового звільнення Олександра Пасенюка з посади голови ВАСУ. Фактично всього за два тижні до закінчення його повноважень. Погодьтесь, що це істотний момент. Багато хто казав мені, що треба просто дочекатися закінчення повноважень Пасенюка на посаді голови і все вирішиться само собою. Але я був переконаний, що це питання, особливо через ті загрози законності проведення виборів Президента, які виникли через відхід ВАСУ при розгляді виборчих спорів від правових засад здійснення правосуддя, потрібно вирішувати невідкладно.

Третє. За цих обставин для прийняття пропонованого мною рішення не вистачило всього п’яти голосів. І цьому є своє пояснення, про що я говорив членам ради суддів перед голосуванням. Абсолютно всі вони прийшли до адмінсудів за поданням Олександра Пасенюка. Багато з них були призначені головами та заступниками голів судів знову ж таки за поданням Пасенюка. Тому їм у суто людському, психологічному плані було нелегко проголосувати проти нього, навіть якщо вони погоджувалися з моїми аргументами. І це, певною мірою, можна зрозуміти. Кажу «певною», бо вважаю, що визначальним при таких рішеннях все-таки мають бути інтереси справи, інтереси держави, а не особисті інтереси. Крім того, «спрацювали» й інші чинники суб’єктивного характеру.

 Разом з тим, розуміючи всі нюанси ухваленого Радою суддів адмінсудів рішення, я з повагою ставлюся до нього. Такою на даному етапі є позиція більшості членів цього органу суддівського самоврядування. Більше того, її буде враховано мною при вирішенні питання про призначення нового голови ВАСУ. За наявності рекомендації Ради суддів адмінсудів я як голова Верховного Суду зобов’язаний буду розглянути кандидатуру Олександра Пасенюка. Хоча й сьогодні переконаний, що найкращим і для адміністративного судочинства, і для правосуддя загалом, і особисто для Пасенюка було б призначення на посаду голови ВАСУ іншої людини, яка була б спроможна ефективно і, головне, відповідно до закону організовувати діяльність ВАСУ, вивести його діяльність та розвиток усього адміністративного судочинства на новий рівень. Переконаний, що всі, хто знає реальний стан справ у адміністративному судочинстві та об’єктивно його оцінює, добре розуміють, що Пасенюку це не під силу.

Я ВВАЖАВ І ВВАЖАЮ, ЩО В ДЕРЖАВІ НЕ МОЖЕ БУТИ ТРЬОХ, ЧОТИРЬОХ ЧИ БІЛЬШЕ СУДОВИХ СИСТЕМ

Може це їхня відповідь на ваші спроби “утиснути” адміністративну юстицію?

А що, такі спроби були? Назвіть хоча б одну... Цікаво було б почути хоч раз щось конкретне… Поширювана теза про те, що Онопенко виступає проти адміністративних судів, не що інше, як спекуляція тих, хто хотів би «царювати» у сфері адміністративного судочинства, використовувати його можливості на власний розсуд. До речі, й Пасенюк на засіданні Ради суддів адміністративних судів пробував захищатися з використанням цієї тези.

Я ніколи не виступав проти адміністративних судів, не намагався «усунути» адміністративну юстицію. Більше того, я був серед тих, хто запроваджував адміністративне судочинство в Україні. Саме тоді, коли я був головою парламентського комітету з правової політики, у ньому готувався і ним рекомендувався до прийняття Кодекс адміністративного судочинства, який є основою цього судочинства, з якого на законодавчому рівні все почалося.

Справді, я неодноразово критикував те, яким шляхом і якими засобами розвивається адміністративна юстиція. Я вважав і вважаю, що в державі не може бути трьох, чотирьох чи більше судових систем, а може бути лише одна. Я вказував і буду вказувати на вади й порушення закону в організації діяльності адміністративних судів, як, наприклад, у випадку з Олександром Пасенюком.

Я переконаний, що повна автономізація спеціалізованих судів – це руйнація єдності судової системи України і крах правосуддя. Така автономізація потрібна лише для особистого вивищення, незаконного впливу на вирішення справ. Чому в такій автономізації також зацікавлені певні політики, які різними способами стимулюють ці процеси? Дуже просто – роз’єднавши судову систему, розбивши її на окремі частини, набагато легше накинути на неї налигач, щоб потім водити, як дійну корову, і мати з цього відповідний зиск.

Саме з цією метою, на переконання одного з відомих і серйозних українських політиків, діє створена стійка група наділених політичною владою осіб, яка з використанням законодавчих та інших можливостей системно нищить судову систему. У її арсеналі – проштовхування неконституційних законодавчих пропозицій, організація дискредитації судової влади, переслідування окремих її представників. Усе це робиться з відвертим цинізмом, нахабством, застосуванням незаконних методів. Зараз ця група тимчасово переключилася на системне знищення прокуратури.

Процес запровадження адміністративної юстиції в Україні проходить непросто. Але адміністративні суди мають функціонувати. Адміністративне судочинство потрібно вдосконалювати, розвивати. І по-справжньому сприяє цьому зовсім не той, хто на словах вболіває за адмінсуди, а насправді своїми незаконними діями та рішеннями по суті добиває їх. Перепрошую, але справедлива конструктивна критика та дієве вирішення ключових проблем – це набагато ефективніші засоби, ніж биття себе в груди й виставляння себе патріотом адміністративної юстиції.

СВІТ КЛИНОМ НА ПАСЕНЮКУ НЕ ЗІЙШОВСЯ

Починаючи з 2006 року пан Пасенюк очолив судову колегію, яка розглядала скарги на рішення ЦВК. І кажуть, що ця колегія, очолювана Пасенюком, діяла фахово й неупереджено...

 Ви не зовсім точні у своєму запитанні. Наскільки мені відомо, не було та й у принципі не могло бути єдиної колегії суддів ВАСУ, яка б розглядала всі скарги на рішення, дії чи бездіяльність ЦВК. Таких колегій, які діяли в різному складі, утворювалося багато. Так є і під час нинішнього виборчого процесу.

Якщо йдеться про скаргу щодо встановлення ЦВК результатів парламентських виборів 2006 року, то судову колегію з її розгляду справді очолював Пасенюк. Але я не можу якимось чином оцінювати з правової точки зору ухвалене тоді судове рішення, оскільки воно відразу набрало законної сили, було остаточним і Верховним Судом не переглядалося.

Скажу лише про те, що у ВАСУ є багато професійних суддів, яким під силу вирішувати найскладніші судові справи, виробляти правові позиції касаційного суду, готувати рекомендації та роз’яснення з актуальних питань адміністративного судочинства. Це, до речі, свідчить про те, що є з кого вибрати й голову суду, що, образно кажучи, світ клином на Пасенюку не зійшовся.

Чого насправді сьогодні дуже бракує ВАСУ, – це належної організації його діяльності на правових засадах. А це, особливо в період становлення ВАСУ та й адмін’юстиції в цілому, визначальним чином залежало від голови ВАСУ. Вважаю, що Пасенюк на цій посаді не використав унікальної можливості для створення того адміністративного суду, яким він є у цивілізованих державах і яким він передбачався в Україні.

НАЙБІЛЬША ПРОБЛЕМА ДЛЯ ПРАВОСУДДЯ – ЦЕ ВПЛИВ НА НЬОГО

Деякі видання вбачають у сьогоднішньому конфлікті з Пасенюком лише боротьбу за крісло особи, яка може визначити перемогу майбутнього Президента. Кажуть, ви намагаєтеся звільнити Пасенюка саме через те, що юридичний вплив у блоці Юлії Тимошенко перебрав на себе Андрій Портнов... Чи ви справді “втратили вплив”?

З ваших запитань складається враження, що ви працюєте прес-секретарем у цього політика і зробили його «мірилом усіх речей». Але давайте по порядку.

По-перше, у мене немає особистого конфлікту з Олександром Пасенюком. Я не переходжу на особисте там, де йдеться про службове, про державне.

По-друге, голова ВАСУ не є особою, «яка може визначити перемогу майбутнього Президента». Голова ВАСУ – це посадова особа, яка лише відповідним чином має організовувати роботу ВАСУ з розгляду справ, у тому числі можливої справи за скаргою щодо встановлення ЦВК результатів виборів Президента. При цьому жодним чином не втручаючись у розгляд таких справ. Якщо голова ВАСУ в складі колегії розглядає певну справу, навіть як головуючий у ній, то він виступає лише як суддя – адміністративних повноважень щодо своїх колег-суддів у такому разі він не має.

Якщо ж голова суду (будь-якого, у т.ч. й вищого) вступає у якісь домовленості з політиками, обіцяє їм сприяння у вирішені конкретних виборчих справ, позиціонує себе як особа, що визначає чиюсь перемогу чи поразку на виборах, – то це є очевидним відходом від засад судочинства. А якщо він для цього вживає певних заходів з використанням владних повноважень, – то це вже втручання у здійснення правосуддя, перевищення посадових повноважень.

Немає в нашій державі посадової особи, яка встановлює переможця виборів. Є виборці, котрі своїм волевиявленням визначають найдостойнішого з кандидатів, є ЦВК, яка встановлює і оголошує результати виборів, є ВАСУ, який визначає законність установлення ЦВК результатів виборів. Тому не потрібно ні перебільшувати чиїсь повноваження (у т.ч. суду), ні їх применшувати. І не треба на себе перетягувати те, що не належить до твоєї компетенції за законом. Нещодавно вітчизняні юристи та політики були вражені черговою некомпетентністю керівництва ВАСУ, яке 4 грудня через свою прес-службу повідомило суспільству, що, виявляється (цитую), «саме на ВАСУ покладено обов’язок встановлення результатів волевиявлення».

А щодо мого юридичного впливу в БЮТ, то зізнаюся чесно – я його справді втратив. І сталося це ще понад три роки тому, коли мене було обрано головою Верховного Суду і я перестав бути народним депутатом України. Відтоді я переймаюся виключно проблемами Верховного Суду та судової системи в межах тих повноважень, якими наділений законом. На жаль, значні зусилля та багато часу доводиться витрачати не на конструктивний розвиток та вдосконалення правосуддя, а на захист судової системи від політичних та інших впливів. Мені вже доводилося неодноразово говорити про те, що найбільшою проблемою для вітчизняного правосуддя є неправомірний політичний вплив на нього, намагання приборкати суд, зруйнувати судову систему. Хто ж там усередині певної політичної сили бореться за свій вплив – мені не цікаво. Головне, щоб цей вплив не виходив назовні й не загрожував правосуддю.

Над інтерв’ю працювала Лана Самохвалова

УНІАН в Google News