З’їзд Нашої України: "золото партії" виокремлюється, коли на стоянках біля штабів стає менше Мерседесів

Сьогодні відбувся VIII з’їзд партії Наша Україна, яка підтримала кандидата в Президенти Віктора Ющенко у його намірі балотуватися у Президенти...

Сьогодні відбувся VIII з’їзд партії Наша Україна, яка підтримала кандидата  в Президенти Віктора Ющенко у його намірі балотуватися у Президенти.

НА АВТОСТОЯНКАХ БІЛЯ КПІ МАЙЖЕ НЕ БУЛО "МЕРСЕДЕСІВ"

Це, напевно, єдина партія, зі з’їздів якої я можу повертатися на метро у супроводі народних депутатів України. Ні, я не жаліюся, з інших респектабельних заходів мене підвозять на пристойних машинах люди, які вважають самі себе пристойними. Всім дякую. Просто я дуже люблю спускатися у метро разом із членами парламенту. І таку розкіш мені дарує тільки “Наша Україна”.

І ще люблю бачити, як банкіри та губернатори заходять у автобуси із членами своїх делегацій. Ви думаєте, що це передвиборчі замальовки? Не виключаю, але багато разів на цих з’їздах я бачила, як ці небідні люди захоплено розмовляли зі своїми простими делегатами. У цьому спілкуванні ніколи не відчувалося партійно-соціального розшарування. Все-таки демократична традиція - це не порожній звук. Вона проявляється не лише у програмних документах партії, вона - в усьому: у думках, у манері спілкування партійців, і в тому числі -  в способі проведення та тональності з’їздів. Скільки разів у попередні роки я після з’їздів Нашої України о першій ночі роздратовано поверталася до редакції, думаючи, що через ці довгі партійні дискусії захід розтягується, тож  я втрачаю час, котрий можу провести з родиною. Невже не можна: раз-два, порядок денний, закрили, відкрили, порахували, прийнято одностайно. Пізніше я побувала й на таких з’їздах, де все було чітко, без дурниць, все за часом. Майже як у лукашенко-путіних.  Тепер розумію, що той час я не втрачала. Я проживала демократичний період демократичної партії України. Коли сьогодні я оглядала порожні від “Мерседесів” автостоянки біля будинку культури КПІ, я подумала, що в такий час саме виокремлюється “золото партії”.  На цей з’їзд приїхали люди, які з Ющенком з кінця 90-х, які завжди підтримували його, які багато що простили йому, які його не зрадили, і які готові боротися за нього і зараз, незалежно від того, яким буде результат. Коли я давала візитні картки, делегати з регіонів у мене двічі для чогось узяли автограф (напевно, мене з кимось переплутали, але відмовити було незручно), й  запросили у регіони: у санаторій на Полтавщині та якесь село, здається, на Закарпатті – відпочити. Коли я пояснювала, що я не член партії, і так би мовити нікуди не збираюся вступати, навіть до “НУ”, члени регіональних організацій простосердно відповідали: ну й що з того, ви ж прийшли на наш з’їзд. Напевно, делегати вирішили, що у такий непростий для Президента час на цьому з’їзді тільки всі свої.

ЯК ПРЕЗИДЕНТ ЮЩЕНКО САМ СЕБЕ ПЕРЕМІГ

Очікуючи в залі КПІ на Президента, з виступу якого й мав початися з’їзд, оглядаючи сцену, я пригадувала тих, хто на ньому виступав. У голові як у кінострічці поставали обличчя осіб, які керували партією. Останнє, що згадалося, як перед достроковими парламентськими виборами у 2007 році тут виступав перший номер партійного списку блоку Наша Україна-Народна Самооборона Юрій Луценко. Ліпив тексти про те, як одна “пані на тонких підборах пройшлася по спинах власних побратимів”. А тепер нічого так: не просто ходить, танцює лезгинку на тих самих спинах із тією самою панею та колишнім любим другом. Танцює й не думає, що тільки за Ющенка членами урядової команди змогли стати колишній революціонер - гуманітарій, або колишній скромний голова аналітичного центру.  Ну та годі, не будемо псувати перший день Різдвяного посту. Повернімося до Ющенка. 

Саме УНІАН свого часу назвав нашого Президента “Містер двадцять п’ять хвилин”, всіляко дорікаючи йому за те, що він нанизує занадто багато підрядних речень у своїх промовах та відповідях на прес-конференціях. Саме ми нагадували йому, що він не Лев Толстой, вимагаючи бути коротшим. І знаєте, ми перемогли. (Чи це Він переміг?) У будь-якому разі ВОНИ (служби Президента) працюють, тому що Віктор Андрійович у своїх відповідях зараз вкладається в одну хвилину, коли дуже треба, просить більше – до чотирьох. І від того його промови стали точнішими, символічнішими. Все, що він каже, цікаво слухати, навіть коли він просто повторює сказане раніше. Людина, яка жартує під час своїх промов, не боїться втратити крісло. Він не випромінює впевненість у перемозі, хоча й каже, що переможе. Він випромінює впевненість у собі. Це відчувалося і у вчорашньому телеефірі у ток-шоу “Велика політика”, і на сьогоднішньому з’їзді. А впевненість у собі - це привілей, який дістається тільки тим, хто здатний всупереч рейтингу завжди повторювати те, що думає.

Наводимо сказані ним на з’їзді думки з найбільш болючих для суспільства питань.

Ющенко про НАТО, євроінтеграцію, українську помісну церкву, Чорноморський Флот та росіян

“Ані Тимошенко, ані Янукович не дадуть суспільству відповіді на це питання. Попросіть когось із них написати слово НАТО – я переконаний, вони не зроблять цього правильно. Чітку відповідь дає лише «Наша Україна”.

Цікаво, що свою промову Ющенко переривав жартами.  Деколи між своїми ключовими месиджами він вставляв якісь цікаві спогади. Наприклад, як у 2004 році він приїхав до Донецька. “Приїжджаю: скрізь самі портрети Януковича, і тільки його. А сьогодні і портрети Литвина, Тимошенко, Яценюка. Приїжджаю нещодавно до Львова... А там портрети Януковича. Ви могли собі таке уявити в 2004 році? Хіба ми не стали толерантніші, м’якші?” – перепитував Президент.

«Я ставлю за мету привести Україну до Європейського Союзу. Це та мета, яка повинна консолідувати всі політичні сили і націю. Важливо, щоб ця тема стала домінуючою для будь-якої політичної сили, для кожного громадянина, незалежно від того, де він проживає – на Сході чи на Заході України. Коли хтось говорить, що нас не чекають, що ми там не потрібні, що це ціль, яку не варто підіймати, що двері там зачинені, я кажу - там ми двері ті повинні знести, а добитися свого членства в Європі. М’яч на нашому боці, нам треба тільки зробити небагато – мати українського прем’єра, мати українську владу».

Коли в цей момент на якійсь час раптово вимкнулися мікрофони, Ющенко пожартував, що це напевно, робота рук БЮТ та Партії Регіонів.

“Як може об’єднатися нація, роз’єднана у вірі. Я прошу всіх стати плечем до плеча біля наших духовників. В Україні буде єдина помісна православна церква”.

“Я не знаю другої політичної сили, яка чітко і ясно дала відповідь на те, як чинити з Чорноморським Флотом Росії, і я сподіваюся, що наша відповідь буде правильно сприйнята Російською стороною. В Україні не повинен бути присутній іноземний солдат

ЮХНОВСЬКИЙ, АРЖЕВІТІН, БЕЗСМЕРТНИЙ: МИ РАЗОМ НЕЗВАЖАЮЧИ НА ВСІ РЕЙТИНГИ

Цього разу єдиним питанням з’їзду була підтримка Президента Ющенка на виборах, і з’їзд її висловив. А після з’їзду в коридорі будинку культури КПІ, я розмовляла з окремими політиками.

Ігор Юхновський, який очолює Інститут національної пам’яті, посміхнувся мені (цікаво, чи пам’ятає мене, чи просто, як усі делегати, розуміє, що сьогодні тут тільки “свої”).

- Скажіть щось, Ігоре Рафаїловичу, - попросила я його.

- Ви дивилися вчора телепрограму з Ющенком? Журналісти звинувачували його у нерішучості. Ющенко пояснив, що він був хворий. (Учора Президент нагадав, що за перші два роки переніс двадцять шість операцій - УНІАН) Ми всі приходимо у понеділок на роботу, а він приходив і відчував, що йому був потрібен час, щоб відійти від того болю. Це єдиний Президент, якого хвилює Україна, українські цінності. Щоб там не було, ми мусимо його підтримати. Хоча би для того, щоб наш Президент узяв достойний результат, - тут Юхновский абсолютно несанкціоновано поклав мені долоню на лоба, так, як інколи роблять священики. - Ось так. 

- Ігоре Рафаїловичу, ви ж не батюшка, щоб мене благословляти, - зауважила я. - Чи ви в такий спосіб повертаєте національну пам’ять?

- Я налаштовую на правильний настрій, - засміявся голова Інституту Національної пам’яті.

Нардепа Станіслава Аржевітіна витягти з кола партійців було не так просто, його ніяк не відпускали. Нарешті він скомандував усім іти до автобуса, а сам став зі мною перед будинком культури.

- Я читав усі виступи Ющенка, але цей останній мене вразив. Він говорив дуже глибинні речі. Я у нашій політичній силі відповідаю за економічний блок. Сьогодні звучало мало цифр й саме економічних гасел. Але Президент мав рацію, якщо ми прийдемо до Європи, ми будемо змушені жити за європейськими правилами, наше законодавство буде адаптоване до тих правил, наш бізнес буде жити за тими нормами. Я був вражений тою частиною промови, де Ющенко говорив і про історію, і про церкву. Я сам багато про це знаю, але мені здавалося, що дещо я чую вперше. У моєму селі, половина людей – православні, половина – греко-католики. Раніше, коли діти різних конфесій одружувалися, то сім’ї сварилися, діти мусили інколи йти, жити окремо. А тепер інколи бачу, дійде родина до храму, хтось іде до церкви греко-католицької, а хтось з тієї ж родини проходить п’ятнадцять метрів і йде до православного храму. Це і є перший крок усвідомлення духовної єдності. І це усвідомлення розпочалося при Ющенкові. А ще з цією промовою, я усвідомив рівень загроз, які можуть постати із його відходом. У нас не дуже добре із рейтингом, це правда. Я – прагматик, я все розумію. Але Віктор Ющенко окреслив нам стежки, якими повинна йти Україна. І я гордий, що стою на цих стежках. І, можливо, прийдуть інші люди, через кого Україні доведеться повертатися, які не зможуть її вести, але це буде тимчасово. Бо ми вже стоїмо на цих стежках... І поступ усе одно буде...

Насамкінець, побачила як дає  інтерв’ю голова виконкому Роман Безсмертний. Обережно, без роздратування відповідав на запитання журналістів на камери про гроші, про рейтинг. Ще казав, що до кампанії він підходить з добрим настроєм, що виборча кампанія буде чесною, і що партію чекає ще дуже багато виборчих кампаній. Ще пообіцяв, що "Наша Україна" обов’язково перемагатиме.

Маша Міщенко

Фото - прес-служби НУ

Фото УНІАН

УНІАН в Google News