Ющенко розповів, що таке свобода і чим вона краща від цукерок

Йому аплодували, але без такої знайомої з різних з’їздів запопадливості... Асадчев проспівав мені на вухо “Червону руту” – безкоштовно!.. Враження з презентації програми Ющенка

Йому аплодували, але без такої знайомої з різних з’їздів екзальтації та запопадливості... Асадчев проспівав мені на вухо “Червону руту” – безкоштовно!..

В Українському домі відбулася презентація програми кандидата в президенти Віктора Ющенка. Враження...

ЙОМУ АПЛОДУВАЛИ, АЛЕ БЕЗ ЗАПОПАДЛИВОСТІ Й ЛАКЕЙСТВА

Прийде завтра, і ми почнемо обговорювати передвиборчу програму Ющенка, з’ясовуючи, на що він розраховує, коли каже що дасть парламенту 100 днів на обговорення програми своєї Конституції, та що має на увазі, коли каже, що запровадить податковий суд. Це буде завтра...

А сьогодні я хочу поділитися враженнями з презентації його виборчої програми. Саме дійство чимось нагадало мені з’їзди колишньої “Нашої України” – сумбурні, довгі, де важили голоси будь-якої делегації, де рішення обговорювалися рядовими членами в перервах, де делегати могли обурено запитати – чому після виборів не розплатилися з людьми, і ти мимоволі вірив у справжнє партійне будівництво та, даруйте, принципи демократичного централізму. Це була єдина партія, де на ранньому її етапі не працювали домашні заготовки партійних функціонерів. Як зараз – не знаю, давно там не була. Хоча вони, здається, у відкритому режимі давно не проводяться… Але на цій презентації Ющенка було збережено дух цієї ранньої “Нашої України”, дух якогось природного демократизму та сільської інтелігентності.

Спочатку я планувала вийти на балкон Українського дому, і, піднімаючись на другий поверх, звернула увагу на ікони Пресвятої Богородиці. Там висіло більш як дві сотні зображень Пречистої Діви. Так збіглося, що презентація програми Президента відбувалася в той самий час, коли в Українському домі проходила виставка “Українці у світі”. І в рамках виставки були розвішені ікони Пречистої, котрі зазвичай висять в українських храмах. Вони всі були об’єднані назвою “Україна під покровом Божої Матері”. Я озирнулася, навколо по стінах висіли портрети прославлених архієпископів, єпископів, схимників, старців та ігуменів, які мали українське походження, і мимоволі око зупинилося на портреті святого Кукші Одеського.

Роздратування охоронцем, який ніяк не міг знайти мене в списках, вивітрилося. Така виставка могла з’явитися тільки за цього Президента. Він найкраще відчуває ці речі. І кожен українець знайде тут портрет свого ієрарха, або свого преподобного. Незалежно від того, чи працював “українець на портреті” ректором Московської академії, чи молився у печерах Лаври, чи був у підпіллі УГКЦ. На балкон я не потрапила, але в залі знайшлося місце біля якихось молодичок із Бородянки, котрі приїхали подивитися на Ющенка своїм ходом і за свої гроші.

Я помітила, що в залі з політиків практично не було тих, хто стояв з ним на Майдані. Жодного “любого друзя”, окрім одного на літеру Ч і чия присутність не могла зіпсувати теплої родинної атмосфери. Я не знаю, як у вас, але в мене фігури губернатора Полтавщини Валерія Асадчева та нардепа Станіслава Аржевітіна не викликають роздратування.

Президент майже не спізнився. Зал його вітав стоячи. А потім ще тричі піднімався, щоб підтримати його. І в цій підтримці не було такої знайомої з інших з’їздів екзальтації, не було лакейства та запопадливості, не було навіть натяку на партійний диктат чи комерційний душок. Це було – як Майдан п’ять років тому.

СВОБОДА СХОЖА НА СОНЦЕ: МИ НЕ ПОМІЧАЄМО ЇЇ, КОЛИ ВОНА Є

Презентація програми кандидата в президенти розпочалася з ролика. Це був новий рекламний ролик Ющенка. “У мене були досягнення. І були помилки. Вони мені болять”. Такою була перша фраза. А перший абсолютно прямий погляд Віктора Ющенка був такий... що, знаючи всі його помилки, ти готова йому пробачити. І ти розумієш, що якби хтось із його конкурентів не намагався його імітувати – нічого не вийде. Як би хто не хотів привласнити його здобутки – нічого не вийде. Знаєте глибока відповідність заявлених гасел власному світогляду та переконанням – це дуже коштовна штука. Ви можете купити політтехнологів, розробити програму, максимально її “патріотизувавши”, але патріотизм та релігійність не можна пошматувати й придбавати по шматках, купуючи окремими порціями для окремих регіонів. Де взяти погляд, де взяти ідеї? Де взяти віру в ці ідеї? Виборець розуміє, що всі, хто намагається це повторювати без внутрішньої автентичності, лишень прикидаєтеся. На щастя, це не продається. “Свобода схожа на сонце... Ми не помічаємо її, коли вона є... Я хочу назавжди зберегти свободу. Мій вибір зроблений... Я вибираю вільну, сильну й справедливу Україну”, – це були останні слова ролика.

ВАМ ПРОПОНУЮТЬ МІШОК З ЦУКЕРКАМИ, А Я ПРОПОНУЮ СВОБОДУ

У своїй доповіді Ющенко знову розповідав, що останні 350 років покоління за поколінням платили данину за те, щоб сказати: я – українець. Казав, що тисячу років заколисували гени і що зараз люди можуть відчути відповідальність за мову, за державу. “Вам пропонують мішок з цукерками, а я пропоную свободу. І тоді у вас буде все”, – казав він. Я подумала, як це Президент примудряється, не користуючись папірцями й психостимуляторами, говорити так складно. Утім, нічого дивного, якщо врахувати, що поверхом вище, прямо над його головою – двісті ікон Богородиці.

Потім він згадав минуле, період коли в 1999 році очолив уряд та зупинив інфляцію. Щоправда, утримався згадати, що віце-прем’єром у нього була Тимошенко. Свого теперішнього конкурента, Юлію Володимирівну, він “уїдав” дуже м’яко, по-джентльменськи. “Вона” (це слово каже з притиском) не переможе. Я маю на увазі – кризу. Ще сказав таке: “Єдине чого бракувало – справжнього українського уряду. Але він в України буде”. Цю обіцянку народ зустрів оплесками.

Нехай економісти судять чи справді останні чотири роки його президентства продемонстрували найкращу за всі роки незалежності динаміку інвестування, чи справді саме за його правління було створено запас міцності для української економіки. Нехай юристи аналізують, що таке спеціальний податковий суд та “європейські норми нарахування ПДВ”, про які казав у своїй промові Ющенко.

Але є речі очевидні, які можна вважати тільки його заслугами. Відновлення історичної пам’яті, свобода слова, самостійний зовнішній вектор, угода про асоційоване членство в ЄС. І ще про родину... Напевно, ми пам’ятаємо що саме за прем’єрства Тимошенко були збільшені виплати на народження дитини. Але коли Ющенко каже, що це його рішення і що він аплодує українській мамі, мимоволі йому віриш. Бо він батько п’ятьох дітей.

АСАДЧЕВ СПІВАВ МЕНІ НА ВУХО “ЧЕРВОНУ РУТУ” –БЕЗКОШТОВНО!

Після виступу Віктора Андрійовича були включення з регіонів. Різні включення... Звучали слова вдячності зі Львова: “Ющенко – один, чиї гасла, це його єство та суть. І він один, хто вибачився за помилки”. Були російськомовні виступи з Одеси: “Спасибо вам за ощущение свободы”. Були конкретні прохання з Миколаєва: “Вікторе Андрійовичу, допоможіть створити Аграрний банк. Селянам дуже потрібен свій банк”. Були з Запоріжжя, від журналістки на прізвище Вокал: “Вікторе Андрійовичу, нам потрібна не сильна рука, а сильний дух, автентичний – запорізький”. А були слова від студентки-першокурсниці, здається, з Житомира: “Ви повинні зрозуміти, що такого Президента більше не буде. Дайте йому ще один шанс”. Такі смішні та зворушливі виступи, ця саморобна агітація були значно кращі від продуманих та проплачених вигукувань професійних акторів. Зізнатися, я в таких випадках думаю, як кандидат відбиватиме вкладені у артистів кошти.

Мені було цікаво, як команда Ющенка вийде з доволі скрутного становища з піснями й танцями, адже всі артисти (у тому числі й ті, хто їв з його рук чотири роки поспіль) уже потягли свої баяни та сопілки на іншу сцену, підтримуючи іншого кандидата. Але ж хтось має йому співати? Виявилося, що можна обійтися... Якщо зробити стильне попурі зі старих українських пісень про головне, то це бере за душу. (Мені майже у вухо після презентації губернатор Валерій Асадчев співав “Червону руту”. Повний шарман – абсолютно безкоштовно, до речі!).

У Ющенка не було дорогих “підтанцьовок”, на сцену вийшли його довірені особи, прості українці, дрібні підприємці, письменники з регіонів, вчителі, яких ми вже бачили по телевізору. На великому екрані з вуст простих українців повторювалися вже відомі слова: “Ющенко – єдиний, хто здійснює українську політику”, “Тепер наших дітей усиновлюють українські родини”, “Ющенко захистив наше право обирати владу”...

...Уся презентація вклалася в півтори години. Виходячи з залу, я згадала слова політтехнолога – опонента Віктора Ющенка. Із смаком перераховуючи всі помилки Президента він таки неохоче визнав: “Але Ющенко єдиний президент, хто здатний подивитися за обрій”. Президент, який подивився за обрій, стверджує, що свобода – це сонце. Не знаю, чи стане він Президентом удруге, але в будь-якому разі нам буде що згадати. Ми разом з ним змогли подивитися за обрій та побачити таку Україну, якою вона могла б стати.

Лана Самохвалова

Фото з сайту кандидата в Президенти

УНІАН в Google News