Політична міфологія України: імідж кандидатів

У суспільстві є чотири міфи: національного відродження, комуністичний, демократичний і імперський... Ющенко дрейфував у бік імперського, Яценюк зайняв дві ніші...

Прийнято вважати, що українці голосують серцем. Насправді, вибираючи кандидата, наші люди керуються міфами і архетипами, які були всотані з молоком матері і є частиною нашої ментальності.

Загальна характеристика міфів

У будь-якому суспільстві є чотири міфи: національного відродження, комуністичний, демократичний і імперський. Такий набір «живе» в свідомості громадян всіх країн, різниця лише в тому, де який міф домінує. Наприклад, у США і європейських країнах безумовне лідерство за міфом демократичного розвитку, в Китаї – за комуністичним, в Росії – за імперським. Переваги українців діляться приблизно так:

Віктор Ющенко

1. Міф національного відродження (умовно всередині ділиться на селянський і козацький міфи). Політики, які нині намагаються працювати на полі цього міфу, – Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Арсеній Яценюк. Наразі цей міф підтримують близько 52–55% українців. Вимоги до кандидатів приблизно такі: самодостатній чоловік середнього віку, який не має власного бізнесу, професійний політик. Повинен всіляко демонструвати зацікавленість культурою і історією своєї нації.

Сергій Тігіпко

2. Демократичний міф. Його прихильниками є близько 6–11% українців. За демократичним міфом сьогодні працюють два кандидати – Сергій Тігіпко й Арсеній Яценюк (Яценюк потрапив у дві категорії). Вимоги до кандидатів: добра освіта, а краще – дві, багатий, має власний бізнес, успішний, здоровий, займається спортом. Кандидат повинен демонструвати повну відданність праву і законності та твердість позицій.

Олександр Мороз

3. Комуністичний міф нині має підтримку серед населення на рівні 10%, причому кількість прихильників постійно скорочується і практично не має шансів на збільшення. Його представники, безумовно, Петро Симоненко і Олександр Мороз (з тих, хто братиме участь у виборах). Кандидат повинен бути фанатично вірний ідеалам партії і комунізму. Особисті вимоги – кандидат повинен виглядати бідним як церковна миша і дотримуватися високої статевої моралі.

Дмитро Корчинський

4. Імперський міф. Серед українців він має найменший рівень підтримки – 1–2%. На сьогодні за ним працює лише один більш-менш відомий політик – Олег Тягнибок. Раніше на цьому полі намагалися топтатися Дмитро Корчинський, «Російський блок», низка маргінальних організацій. Кандидат повинен бути чоловіком середнього віку, постійно демонструвати прагнення створити єдиний центр влади і жорстку систему управління державою. Що стосується портретних характеристик – повністю підходить імідж Володимира Путіна, створений російськими ЗМІ.

За оцінками фахівців, для того, щоб міф «визрів», має пройти кілька десятиліть. При втручанні технологій процес можна прискорити, і на конструкцію міфу може піти 10–15 років. У будь-якому разі, працювати треба довго, до чого в Україні не звикли.

Найголовніше правило – під міфологему повинен бути підібраний відповідний лідер. Поки в сучасній українській історії був тільки один випадок влучення в точку – Віктор Ющенко. Він був єдиним кандидатом, який на минулих президентських виборах працював за міфом національного відродження, власне, тому йому і вдалося зібрати максимальний урожай – 52%, які він одержав при переголосуванні результатів другого туру. Тепер міф національного відродження став привабливим і для інших кандидатів.

Але тут важливо зазначити, що хоч би якими талановитими були технологи, створити харизматичного лідера, який повністю відповідав би міфологемі, практично неможливо.

І останнє – вибір українців завжди ірраціональний. За великим рахунком, ментальність громадян нашої країни така, що вони весь час шукають «ідеальних правителів», які змогли б вирішити всі їх проблеми. Це не добре і не погано, це лише констатація факту.

Міф національного відродження

Електоральна група людей, яка живе цим міфом, у жодному разі не обмежується людьми, які вбираються на свята у «вишиванки», що власне і показали результати голосування в 2004–2005 роках. Це люди, які виступають за розвиток країни і збереження України як єдиної держави. Це ті, хто збирається тут ростити своїх дітей і не думає про еміграцію.

Чому ж Віктор Ющенко розгубив свій електорат, якщо міф національного відродження, як і раніше, є найпоширенішим? Національний міф став агресивним, і між рядків дедалі частіше почало з`являтися гасло «Україна для українців», що як ми знаємо, характерно для імперського міфу.

Проте у його електорату за п`ять років не могла відбутися зміна на рівні архетипу, міфи протягом життя однієї людини не змінюються. Тому в рамках міфу національного відродження відбувся поділ на «селянський» і «козацький», як його умовно називають фахівці. У козацький міф і перетекла та частина електорату, яку відсахав чинний глава держави. Це люди, які виступать за вольницю в широкому розумінні цього слова. Більше того, кількість носіїв цього міфу дещо збільшилася – з 50% до 55%. В першу чергу це відбулося за рахунок природного і неприродного спаду прихильників комуністичного міфу, а також за рахунок притоку молодих виборців, які дістали можливість голосувати.

В результаті на полі національного міфу зараз працюють майже всі провідні політики, можливо, навіть самі того не усвідомлюючи: Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, Арсеній Яценюк, Віктор Ющенко. Причому, тоді як Ющенко і Тимошенко залишаються на полях селянського міфу, Янукович і Яценюк більше перемістилися у бік «козацької вольниці».

Юлія Тимошенко

Шанси Юлії Тимошенко перемогти на полі національного міфу невеликі. І тут не грають ніякої ролі економічна криза, борги по зарплатах і падіння ВВП. Проблема Тимошенко в рамках національного міфу тільки в тому, що вона – жінка. Не може в патріархальному суспільстві жінка залишатися одна, вона завжди повинна бути при чоловікові. Принаймні, політичному. Пам`ятайте, як 2004 року Тимошенко говорила, що готова прати білизну в штабі Віктора Ющенка? Нагородою за ту відданість, мабуть, і були вигуки «Юля!» на Майдані. До речі, з моменту відставки Тимошенко з посади прем`єр-міністра в 2005 році та політичного й ідеологічного розриву з Віктором Ющенком вона весь час намагається знайти собі чоловіка (у політичному сенсі). Адже народу потрібні «батьки», а одна «мати» в свідомості людей не може впоратися з управлінням державою. У результаті ми одержали перевибори до парламенту в 2007 році, в результаті яких Тимошенко пішла на хисткий союз з пропрезидентською фракцією. Потім була невдала спроба об`єднання з Партією регіонів. До речі, якби Юшенко і Тимошенко досі залишалися разом, перемога на виборах (за умови висунення одного кандидата від тандему) була б беззастережною.

У конкурентів Тимошенко справи йдуть ще гірше, тому однозначно говорити про те, що вона не стане Президентом не можна.

Віктор Янукович

Віктор Янукович, який п`ять років тому піднявся як на особистому неприйнятті кандидатури Ющенка і на неприйнятті національного міфу половиною країни, у жодну з міфологічних ніш так і не вписався. Його прилучення до козацького міфу відбулося скоріше волею електорату, який обрав його противагою «помаранчевим». Сам електорат і нагородив його якостями, властивими справжнім козакам, – волелюбністю, непокорою і небажанням ані з ким об`єднуватися. Що, загалом, активно і демонструє команда Януковича. Але ні сам він, ні його технологи не зробили ніяких дій, щоб вписати його в цю чи іншу міфологему. Більше того, під час нинішньої кампанії, яка де-факто почалася ще з середини літа, технологи не працюють з ним в принципі, боячись зробити щось неправильно і розполохати вже наявний електорат. Звідси і заводяться старі пісні про необхідність підвищення мінімальних пенсій і зарплат, про неприйняття НАТО і російську мову. Кінець кінцем, якщо Януковича-кандидата підноситимуть правильно – у нього найвищі шанси на перемогу.

Демократичний міф

Наступним за значущістю для українців є демократичний міф. В основі цього міфу лежить ідея створення рівноправних партнерських відносин між владою і населенням. Відповідальність за те, що відбувається в країні беруть на себе всі, тобто відбувається розвиток горизонтальних відносин дорослих людей. Люди, що підтримують цей міф, своєю метою вважають не стільки розвиток держави, скільки власний добробут. І за великим рахунком, їм все одно який прапор майорить на вулиці.

Оскільки з цим міфом технологи ніколи активно не працювали, і всі п`ять років громадськості нав`язувалася ідеологія «соціального годування», масовим вихованням громадян, готових узяти на себе відповідальність, ідеологи так і не займалися, – демократичний міф у нас не сильно розвинений. Тобто не було роботи над зміною ментальності громадян. Виходячи з цього, кандидати, які працюватимуть з цим міфом, зможуть одержати голоси тільки «просунутого», міського і відносно забезпеченого населення. Є ймовірність, що за демократичного кандидата проголосує «покоління пепсі», у якого замість мізків споживчі настрої, але, зазвичай, ці люди не ходять на вибори.

Під час нинішньої виборчої кампанії в рамках цього міфу працює екс-голова Нацбанку Сергій Тігіпко. Багатий, успішний, здоровий, спортивний, добрий менеджер. Проблема лише в тому, що для перемоги немає достатньої кількості виборців, які б підтримували ідеї демократичного міфу.

Сам собі міфотворець

Арсеній Яценюк

Арсеній Яценюк входить до списку кандидатів і від національного міфу, і від демократичного. Таке роздвоєння особи викликане неструктурованим поданням іміджу кандидата. Спочатку Яценюка підносили як продовжувача справи «батьків» – Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко. І це була правильна подача в рамках національного міфу, оскільки сам Яценюк на роль «батька» ще не дотягує, йому потрібно було зображати «сина-підлітка», який хоче примирити «батьків». У цьому разі йому потрібно було заручитися підтримкою або Ющенка, або Тимошенко. Проте кандидат ударився в критику уряду і дистанціювався від чинного Президента.

Подальша імідж-подача Яценюка пішла вже в рамках демократичного міфу. Але тут теж вийшов прокол, тому що на відміну від того ж Тігіпка, кар`єра у Яценюка стрімка, але осколочна. Люди не бачать в ньому професійного менеджера. Остаточно електорат заплутала зовнішня реклама Яценюка, що викликає на підсвідомому рівні відчуття жаху і наступу ворогів. Не зрозуміло, як підноситимуть Яценюка надалі. Однозначно можна сказати лише одне: якщо в нього перестануть вкладати гроші, і він зникне з інформпростору, то «лусне» і політичний проект.

Імперський і комуністичний міфи

Петро Симоненко

На імперському і комуністичному міфах ми детально не зупинятимемося, оскільки перший у нас не має шансів на розвиток, а другою – потихеньку вмирає. До того ж, лідер КПУ Петро Симоненко вже давно не відповідає потрібному іміджеві, кількість прихильників комуністичного міфу скорочується за рахунок природного спаду населення і невміння комуністів працювати з молодим поколінням.

А що стосується імперського міфу, то у нього немає шансів на розвиток: ментальність українського народу така, що цар-батечко у нас ніколи не буде запитаний. Тому і не вдається добитися успіху ні Російському блокові, ні Всеукраїнському об`єднанню «Свобода». Не дивуйтеся, що вони стоять в одному полі. Адже Тягнибок виступає саме за створення нової імперії в рамках України.

Післямова

Для більшості кандидатів Україна важлива як бізнес-проект. Але є і винятки. Наприклад, для Юлії Тимошенко. Для неї влада – самоціль. Вона просто хоче бути царицею невеликої європейської держави. Причому не важливо, якої саме. Ющенко вважає, що його місія – зробити Україну Великою. Комуністи намагаються апелювати до патерналістських настроїв громадян. Демократи, за великим рахунком, поки що тільки зондують грунт.

Але у будь-якому разі, голосуючи, ми повинні розуміти, що іміджі кандидатів не мають ніякого відношення до того, що вони робитимуть, прийшовши до влади. Вони просто намагаються сподобатися нам з вами.

Світлана Солонська, директор Інституту політичного консалтингу

Наталія Талалай