Свинячий грип української економіки

Між свинячим грипом та українською економікою чимало спільного. Якби ствердилися початкові прогнози епідеміологів про апокаліптичний перебіг зараження H1N1, то світ здригався би сьогодні від вбивчого коктейлю економічної кризи та пандемії свинячого грипу. Так само якби зреалізувалися всі найпохмуріші віщування щодо коматозного стану вітчизняної економіки, Київ насьогодні був би переповненим доведеними до відчаю людьми. Здавалося б, підлягає переосмисленню і початковий поділ української кризи на фази: криза реального сектору – бюджетна криза – соціальна криза. Принаймні, якщо послухати уряд, бюджет почувається нівроку.

Випередили Латвію

Однак насправді криза розвивається за невблаганним і незмінним сценарієм. Після  Держкомстатівського повідомлення про скорочення обсягу економіки заперечувати першу фазу кризи і континентальну першість України у стисненні економічних показників до снаги хіба що вітчизняним чиновникам, які і дотепер вважають можливим економічне зростання цього року в 0.4 відсотка ВВП. Ми перевершили балтійського рекордсмена – Латвію, - яка досьогодні очолювала список жертв із показником скорочення ВВП у 18,6 відсотка.

Для довідки. Динаміка ВВП у деяких країнах Європи (перший квартал 2009 року до першого кварталу 2008 року)
Латвія - мінус 18,6%, Естонія - мінус 15,6%,  Литва -  мінус 11,8%, Німеччина -  мінус 6,9 %, Румунія і Швеція -  мінус 6,4 %,  Італія -  мінус 5,9 %, Словаччина -  мінус 5,4 %, Польща - плюс 1,9  %. Середнє по ЄС - мінус 4,5 %, середнє по єврозоні - мінус 4,8 % (Джерело: Євростат)

Фобія бюджетної кризи?

Пророки бюджетної кризи, яка мала би вже насьогодні розверстися, здавалося б, заслуговують на присоромлення, яке їм час від час влаштовує прем`єр: «що провокаційні заяви з боку вищих посадових осіб та представників опозиції про те, що пенсії не виплачуватимуться, їх розмір зменшуватиметься - не відповідають дійсності. Я хочу ще раз ствердити, що пенсії будуть виплачуватися в повному обсязі та вчасно, незважаючи на важкі обставини світової фінансової кризи. Пенсіонери повинні знати, що на наш Уряд вони можуть покладатися і ми будемо виконувати свою функцію чітко і професійно», - наголосила Юлія Тимошенко.

Однак насправді бюджетна криза існує і розгортається. Вона не постала у повен зріст лише тому, що загнана у глибокий льох, де вона має пересидіти під наглухо закрученою чавунною лядою щонайменше до виборів. Це чи не найдієвіший антикризовий рецепт від уряду Тимошенко – вдавати, що все під контролем, що негативні процеси приборкані і уряд впевнено почувається за кермом «Славути» вітчизняної економіки. Якщо не керує, то принаймні щосили тисне на гальма. «Славута» котиться якщо не до урвища, то до яру, і уряд сподівається, що вона зупиниться на краю саме вчасно до президентський виборів.

Ідентифікація бюджетної кризи

Бюджетну кризу по-українськи можна ідентифікувати за прямими і непрямими ознаками.

1. Діагностувати її складно, оскільки доступ до статистики в Україні віднедавна цензуровано. Робити прогнози на основі тих крихт, що потрапляють на столи експертів з барського столу вітчизняного офіціозу, - завдавати шкоди своїй професійній репутації. Деякі знані фахівці, як-от Василь Юрчишин, резонно вважають, що "зараз про це (про оцінку економічної ситуації – УНІАН) нема сенсу говорити, адже уряд приховує справжні макроекономічні показники. Поки не буде відновлене нормальне інформування, як це було минулого року, щось конкретно про перспективи економіки сказати буде важко".

2. Однак навіть ті обрубки офіційної статистики, що потрапляють у вітчизняні медіа з вуст чиновників, посилюють враження, що ми знаходимося в королівсті кривих дзеркал. Які лише обсяги бюджетного дефіциту не називаються – від 700 млн грн до 17 млрд грн. Пояснити ж справжній розмір дефіциту, із врахуванням безперервних вливань у Пенсійний Фонд і Нафтогаз, ніхто із чиновників не наважується – чи не тому, що бояться без санкції прем`єра вголос вимовити астрономічні, як для України, цифри? Не менш дивно, що цього не робить і Партія Регіонів – чи вона теж позбавлена доступу до первинної інформації про реальний стан справ у бюджеті?

3. Бюджетний біль гостро не відчувається лише тому, що він притлумлений знеболювальним безперервних запозичень. Якби у травні на рахунки Казначейства не надійшов транш МВФ, не відомо, чи могла би прем`єр рапортувати про бездоганну виплату пенсій і відсутність заборгованості перед бюджетниками. Країна, яка донедавна хизувалася тим, що показник її суверенного боргу до ВВП перебуває на заповітно низькому рівні у 13 відсотків, і не зчулася, як її посадили на наркотичну голку боргової залежності. Заклики уряду до МВФ збільшити обсяг наступного траншу до 3,8 млрд і повністю спрямувати його на покриття бюджетного дефіциту – хіба потрібні інші докази того, що ця залежність стає хворобою? Разом із смаком життя в борг поновлюється і практика надання гарантій приватним компаніям – і не лише тим, що будують дороги і об`єкти до Євро-2012 .
4. Бюджет виконується, як нас в цьому переконують, однак виконується якось дивно – спазматично, хаотично, ривками, коли левова частка надходжень опиняється на казначейському рахунку чи не в останній день місяця. Та й скажіть, як інакше, як не ручним управлінням, може виконуватися бюджет, скроєний за лекалами економічного зростання в 0,4 відсотка? І сьогодні, на початку липня, ми неодмінно почуємо піонерські рапорти про звитяжну роботу податківців та митників у червні, що дозволила їм у важких умовах світової економічної кризи, що позначилася на Україні, виконати планові надходження до бюджету і т.д.

Чи буде третя фаза кризи?

Населення дотеперішнього європейського рекордсмена з падіння ВВП – Латвії – не по-балтійськи неспокійно реагувало на власні економічні негаразди, вкладаючи у звук розбитих вітрин свою незгоду із політикою влади. Лють відтоді вгамувалася, і бюджетники погоджуються на 30-відсоткове скорочення зарплати, аби лише не бути звільненим (навіть за цих умов Рига відмовляється розривати прив`язку лата до євро, тож їх немає іншого шляху, аніж різати по-живому бюджетні видатки).

Українці вкотре дивують світ (без перебільшення – цю думку доводилося чути від багатьох іноземців, які очікували на ледве не повстанські настрої у державі, де за три місяці випарувалася одна п`ята економіки) своєю терплячістю, що межує з пофігізмом. До того ж обсяги тіньової економіки в Україні виявилися значно заниженими, якщо підматрасні заощадження дозволяють українцям вже ледве не три квартали бути з кризою на «ти».

А тепер, з настанням вакаційної епохи, розманіжені сонцем і прохолодою фазенд, вони взагалі ігнорують кволі виклики кризи. І навряд чи змінять свій настрій на протестний, коли восени їх покличуть на передвиборчі барикади.

Однак все може бути інакше, якщо «Славута» не пригальмує.

Станіслав Голубенко