Віктор Балога: Поки працював «біля химер», заборгував перед партією, яку створював

Яценюк хотів переграти всіх... Не допускаю, що Президент міг так пожартувати із суспільством...  Тимошенко зверталася до мене завжди, як тільки їй треба... Інтерв’ю

Віктор Балога, екс-голова Секретаріату Президента, ще донедавна близький соратник Ющенка та головний біль прем’єр-міністра Тимошенко. Йому приписують найбільш резонансі рішення Президента, його звинувачують у розвалі фракції НУ–НС, йому віддають лаври за проведення дострокових парламентських виборів. Його називають ініціатором відставок та призначень. Багато людей вважають, що на Банковій все вирішував він, а не Президент.

Віктор Балога відповів на запитання УНІАН.

ЯЦЕНЮК ХОТІВ ПЕРЕГРАТИ ВСІХ І З ЯКОГОСЬ МОМЕНТУ ПЕРЕСТАВ ПРАЦЮВАТИ НА ДЕРЖАВУ

Вікторе Івановичу, чи легко вам далося рішення про свою відставку? І як відбувалася розмова з Президентом з цього приводу? До чого ви домовилися? Чи ви залишаєтеся в команді Президента?

Звісно, такі рішення не з простих, та коли підписував заяву, рука не тремтіла і голова не паморочилася. Коротше, сліз горя не було. З Президентом із цього приводу не зустрічався і не говорив. Зрештою, про що? Усе більш ніж докладно викладено в моїй заяві, яка майже повністю стала надбанням громадськості. Під документом – мій підпис. Щоб остаточно розставити всі крапки над усіма “і”, я провів відкриту прес-конференцію, з надшироким представництвом мас-медіа. Кожен охочий зміг запитати про все, що його цікавить. Один із докладних репортажів із цієї прес-конференції підготував УНІАН, за що агентству окрема подяка. Знову повторювати вже сказане не має сенсу, тут усі позиції вже відомі.

Загалом тему моєї відставки вважаю вичерпаною цілковито й остаточно. Це все в минулому, яке вже мало кого цікавить, хіба якогось хірурга від політики. Зараз треба думати й діяти для майбутнього. Це й становить зміст моєї діяльності після відставки з Банкової, і тут якраз усе набагато цікавіше, усе тільки починається!

Ви вважаєте вашу наступницю на посаді Глави Секретаріату потужною фігурою?

Дозвольте залишити це запитання без коментарів.

Які плани на найближчу перспективу? Плануєте зосередитися на партійному будівництві чи, можливо, щось інше?

Відповім так: моя трудова книжка лежить у секретаріаті Єдиного центру. Інакше й бути не могло. Відчуваю деякий борг перед партією, яку власноруч створював, бо поки працював “біля химер”, не було змоги сповна опікуватися партійними справами.

Разом із партійним керівництвом, ідеологами, аналітиками завершуємо роботу над рядом стратегічних ініціатив для суспільства й держави. Єдиний центр входитиме в новий політичний сезон не із заяложеними гаслами, які давно набили оскомину людям, а з актуальним, продуманим, реалістичним планом розвитку. Ми запропонуємо широкій громадськості своє бачення – куди, для чого і як має прямувати наша країна.

Зараз також відпрацьовуємо поліваріантний сценарій нашої участі в президентських виборах. Це не означає, що ідеологічна база Єдиного центру аморфна й залежатиме від кон`юнктури, що складатиметься з ходом кампанії. Наші переконання залишаться незмінними. Однак партія вже зараз готується до різних віражів у виборчих перегонах, аби використати їх кінетичну енергію в своїх політичних цілях.

Вважається, що з вашої ініціативи свого часу звільнили Яценюка з посади спікера парламенту. Для чого це було? Чи ці обставини сприятимуть подальшому діалогу з «новим обличчям»? І чи взагалі є ймовірність його перемоги на президентських виборах?

Для коректності уточню: за звільнення Яценюка виступила більша частина нинішнього складу Верховної Ради. Це промовистий факт! За це рішення голосували у тому числі й народні депутати з Єдиного центру. До цього призвела, скажемо так, багатовекторність позиції молодого політика. Він утратив відчуття командної гри, а в окремих епізодах своєї спікерської кар`єри виступав у формі іншого політичного клубу.

Арсеній Петрович, очевидно, хотів переграти всіх: Президента, прем`єра, свою фракцію, опозицію. І тому з якогось моменту перестав працювати на державу. Свого часу я відверто попереджав Яценюка, що зміна пріоритетів із державних на особисті неминуче позначиться на його політичній історії, що за це орденів не чіпляють і у фанфари не трублять. Як відомо, у підсумку так і сталося.

Зрозумійте мене правильно: справа ж не в Яценюкові, а в тій непослідовній лінії, яку він проводив як Голова Верховної Ради. У його президентських амбіціях бачу очевидні сильні й слабкі сторони. Але не буду виступати ні промоутером, ні тараном Яценюка.

А що ви скажете про повернення в політику Тігіпка? Чи вважаєте його потужним кандидатом?

Показник потужності кандидата в Президенти складатиметься з голосів виборців у січні наступного року. Це стосується всіх претендентів на головне крісло – і заявлених, і потенційних. Більше мені додати нічого, усе скаже народ.

ЦЕ БУДЕ НАЙДОРОЖЧА КАМПАНІЯ, БО ВОНА БУДЕ НЕ ІДЕОЛОГІЧНА, А ФІНАНСОВА

Якою буде ця президентська кампанія?

Вона проходитиме в умовах величезної недовіри суспільства до влади як такої та до конкретних її носіїв зокрема. На вибір людей тисне одразу кілька емоційних факторів: розчарування, зневіра, роздратування, апатія. Надія на прихід ефективного, відповідального, чесного лідера є, але вона захована дуже глибоко і з кимось конкретним із заявлених кандидатів не пов`язується.

Судячи з перших місяців розпочатої де-факто кампанії, нинішні виборчі змагання багато в чому повторять попередні, принаймні на старті. Не варто очікувати конкуренції інтелекту, ідей, осяжних програм. Зате по горло буде популізму, нападок, хамства та образ.

Виборцям знову роздаватимуть подачки, медіа в умовах кризи також не надто перебиратимуть харчами, обмінюючи лояльність на тіньові бюджети штабів. Це буде найдорожча кампанія. Вона буде не ідеологічною, а фінансовою. Слід розуміти, що будуть задекларовані кошти й неофіційні бюджети. Зрештою виграє той, у кого буде товщий гаманець.

Двом кандидатам, які вийдуть у фінал, треба буде домовлятися, яку владну конфігурацію вибудувати після виборів. Причому мова має йти не про банальний роздерибан посад, а про принципи формування влади по горизонталі й вертикалі, безвідносно до того, хто конкретно стане першою особою в державі. Думаю, що всі потенційні переможці (троє їх чи більше) добре усвідомлюють, що без досягнення згоди щодо механізму влади довго вони не процарюють. Інакше нинішній хаос на всіх владних рівнях збережеться, а значить, рано чи пізно народ винесе нових правителів з їхніх кабінетів без належних почестей.

Ви маєте на увазі визначення контурів майбутньої Конституції?

Звісно! Упевнений, що нова Конституція може народитися тільки після того, як країна одержить три нові центри влади – Президента, парламент і уряд. Не варто тішитися ілюзіями: до завершення президентських виборів, процедурного закріплення їх результатів ніякого конституційного референдуму не буде. Його немає кому, немає як і немає за що проводити.

Останні два-три тижні президентська команда й особисто Глава держави обережно промацують громадську думку на предмет ставлення до організації референдуму щодо нової Конституції ще до фінішу виборів. Як на мене, це марна затія. Тобто готувати новий Основний Закон потрібно, сумнівів немає. Однак суспільству треба пропонувати не проект кожного "світоча нації" окремо, а узгоджений документ. Бо наша країна не витримає кілька десятків референдумів.

НЕ ДОПУСКАЮ, ЩО ПРЕЗИДЕНТ МІГ ТАК ПОЖАРТУВАТИ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ

Як ви думаєте, чи насправді Віктор Ющенко балотуватиметься вдруге? І якщо так, для чого це потрібно – щоб якось спробувати пояснити, чим Ющенко був для своєї країни? Чи він просто погоджується на роль технічного кандидата? Чи все ж таки вірить у перемогу?

Віктор Ющенко публічно оголосив, що вдруге йде в Президенти. Він кілька разів поспіль підтвердив свій намір. Ігнорувати цю наполегливість чи легковажити нею не можна, бо Глава держави за визначенням має бути відповідальним політиком. Зокрема, я не погодився з бажанням Ющенка ще раз балотуватися і тому пішов із Банкової, бо не допускаю, що Президент міг так пожартувати із суспільством.

Проте справжніх мотивів такого кроку не знаю, а складати версії не хочу. Більшу поживу для політичних експертів дають ознаки того, що під час цієї виборчої кампанії можуть бути втілені багатоходові схеми з використанням так званих "технічних" кандидатів. Причому ці кандидати – з найвищих рядків у таблицях рангів і рейтингів.

Навіть якщо уважно проаналізувати контакти між першими особами штабів заявлених кандидатів, безпосередньо між самими претендентами, зіставити їх із позиціями провідних політичних сил, стане ясно, що визначення "технічний" справедливе щодо будь-кого з тих політиків, хто виявив бажання поборотися за найм`якше крісло в державі. За винятком Януковича і Тимошенко.

У Президента є шанс на переобрання?

Так, є.

Думаю, що, крім відомої трійки фаворитів, може з’явитися ще принаймні одне прізвище реального претендента.

Гуляло припущення, що ви очолите передвиборчий штаб Віктора Ющенка. Якщо ні, то кого з кандидатів ви б могли підтримати і за яких умов. У якій формі може бути ця підтримка?

Сподіваюся, усі вже зрозуміли, що моя відставка з посади глави Секретаріату Президента не була технологічним ходом, про який наввипередки оголосили деякі скороспілі політологи. Отже, працювати в будь-якому штабі Ющенка (офіційному чи тіньовому) не збирався і не збираюся.

Що ж стосується моєї підтримки когось із кандидатів, то це залежить не лише від моєї власної волі, а й від рішення партії. Зараз Єдиний центр визначає, якою буде його участь у виборчій кампанії. Наші принципи будуть оголошені публічно, ближче до осені.

БІЗНЕС ПІШОВ НАЗУСТРІЧ ЮЩЕНКУ В ГУМАНІТАРНИХ ПРОЕКТАХ, АЛЕ НЕ БУЛО ЗУСТРІЧНОГО РУХУ

Чому представники великого бізнесу перестали мати такий приязний контакт із Президентом, який був раніше? Чому вони вирішили домовлятися з Тимошенко?

Бізнес – це коли на вкладену гривню одержуєш щонайменше на копійку більше. Імовірно, наші співвітчизники, про яких пише "Форбс", одного дня вирішили, що їхні взаємини з чинним Президентом – це дорога з одностороннім рухом. Тобто бізнес пішов назустріч Ющенку в його гуманітарних проектах, але натомість не одержав податкової і судової реформ, належних умов для внутрішніх інвестицій, захисту від рейдерів і сваволі чиновників. Та багато чого не одержано з того, що вкрай потрібно для підтримки національного капіталу, а отже, і для примноження багатства держави...

Ви стали головним ініціатором та автором проекту “Єдиний центр”. Проте після вашої відставки з Банкової його почали залишати губернатори та рядові партійці. Раніше ваші колеги багато говорили про неадміністративні методи формування партії. Але народні партії не починають так швидко сипатися, коли йде з посади їхній менеджер. Що ви зробили не так?

"Сипатися" – це явне перебільшення. Ніякого кадрового обвалу не було і немає. З партії втекли ті, хто одержав членський квиток із розрахунку, що Єдиний центр стане партією влади й принесе особисті дивіденди. Але ми не будували нашу партію з примусу, на адмінресурсі чи інших заманухах. Ми виходили з того, що нова політична сила тільки тоді стане справжньою народною опорою, коли об`єднуватиме людей із доброї волі, навколо ідей розвитку країни.

Зараз у партії близько 100 тисяч членів, 20 тисяч осередків практично в кожному районі, ми виграємо кожні четверті місцеві вибори. І все це – менше, ніж за рік від дня створення Єдиного центру! На цьому тлі вихід із партії кількох випадкових людей є не більш як організаційне непорозуміння.

Прокоментуйте чутки про розкол у Єдиному центрі.

Не маю звички коментувати чутки, краще оперувати перевіреними фактами. Зараз ми починаємо структурну оптимізацію партії, що зробить її більш динамічною. На черзі ще кілька місцевих виборів, з`їзд Єдиного центру. Партія – жива і дієздатна вже сьогодні. Той факт, що проти неї ведуться адміністративні й інформаційні атаки, є переконливим аргументом на користь цього твердження.

ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА ЗВЕРТАЛАСЯ ДО МЕНЕ ЗАВЖДИ, ЯК ТІЛЬКИ ЇЙ ТРЕБА БУЛО ВТІЛИТИ СВОЇ ПОЛІТИЧНІ ПЛАНИ

Коли готувалася коаліція ПР та БЮТ, то казали, що Юлія Володимирівна до вас зверталася за підтримкою. Правда?

Вона зверталася до мене завжди, як тільки їй треба було втілити свої політичні плани. Я всіляко допомагав Юлії Володимирівні (саме так ми звертаємося одне до одного – на ім`я й по батькові) тоді, коли це було потрібно країні. Як, наприклад, у 2007 році, під час підготовки й проведення дострокових виборів Верховної Ради.

Однак коли розроблялася коаліція БЮТ і Партії регіонів на відомих засадах, я не міг їй посприяти. Підкреслюю: я не проти об`єднання ПР і БЮТ, дай Боже їм натхнення. Проте я за жодних обставин не підтримаю таку коаліцію, яка зазіхає на базові демократичні цінності, обмежує основні права людини, а то й відбирає їх.

По-вашому те, що «ширка» не відбулася, – це остаточний розрив Януковича й Тимошенко? Чи можуть переговори й конституційний процес відновитися ще до виборів?

Ні Єдиний центр, ні я особисто не був учасником тих переговорів. Тому говорити про них у ствердному чи заперечному ключі з мого боку некоректно. Водночас нагадаю, що це була не перша спроба укласти альянс між ПР і БЮТ. А те, що вже було щонайменше двічі, може повторитися і втретє.

Скажу більше: ми готові підтримати потенційні домовленості Януковича й Тимошенко, якщо вони вийдуть у другий тур президентських виборів і сядуть за стіл переговорів щодо принципів нового устрою держави. Але устрою виключно демократичного і правового, який робитиме нашу країну сильнішою. Ми можемо підтримати дві політичні сили в конституційному процесі, який має усунути величезні диспропорції у владі та створити надійні запобіжні механізми проти монополізації владних прерогатив.

БЮТ і ПР разом мають понад 300 голосів у Раді. Це більшість, здатна ухвалювати зміни до Основного Закону. Це більшість, яка може дати суспільству і країні те, що я назвав би "продуктивною стабільністю".

Чи у вас сформувалося стійке бачення того, якою має бути Україна? Тобто ви, як і раніше, вважаєте, що Україна повинна мати президентський устрій?

Однозначно президентський!

ВІДРОДЖЕННЯ НСНУ – СПРАВА РУК САМОГО НСНУ

Чи вдасться соратникам Президента відродити “Нашу Україну”? Що, на вашу думку, стало причиною розвалу цієї політичної сили?

Відродження НСНУ – справа рук самого НСНУ... Партія відновить свої кондиції, якщо тільки сама цього захоче. Зусиль тільки Безсмертного тут буде замало.

У мене особисто немає того критичного песимізму стосовно долі НСНУ, який висловлюють деякі політики й політологи.

Якщо в суботу НСНУ заявить про свій вихід з коаліції та переконає в цьому фракцію, тоді в Президента з’явиться можливість оголосити дострокові вибори. Чи скористається Ющенко нагодою, аби розпустити Раду?

Пізно, усі поїзди вже вдаль загуркотіли... Коаліції де-факто не існує давно, проте Президент ніяк не зреагував на цю неконституційну, неприродну ситуацію. І міністри від НУ–НС спокійно продовжують працювати в уряді, який не спирається на парламентську більшість.

До того ж хто мені скаже, яким чином можна переконати всю фракцію, більша половина депутатів якої не є членами НСНУ і давно вже не дивляться у бік Ющенка, вийти з коаліції? Це все сценарії, якими Президентові зручно тиснути на Раду й Кабмін (чи створювати видимість тиску), але в нинішній ситуації з практичної точки зору вони незастосовні.

ЯКЩО В ЄЦ ЗЛОВЛЯТЬ ОПЕРАТИВНИХ ПРАЦІВНИКІВ НА ГАРЯЧОМУ, ЦЕ ПОСТАВИТЬ НАЛИВАЙЧЕНКА В НЕЗРУЧНЕ СТАНОВИЩЕ

Депутат Полянчич заявив про незаконні дії СБУ щодо вас. Чи була якась реакція з боку спецслужб? Чи ви дійсно відчували якійсь тиск?

Мій однопартієць, народний депутат Михайло Полянчич не просто заявив про проведення Службою безпеки стосовно мене незаконних оперативних дій, а й надіслав офіційний депутатський запит у Генеральну прокуратуру. У документі він виклав усю інформацію щодо порушеної СБУ оперативно-розшукової справи, що дає спецслужбі підстави проводити оперативні заходи: зовнішнє спостереження, контроль кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів.

Днями депутат Полянчич одержав відповідь за підписом голови СБУ Валентина Наливайченка, який заперечує, що стосовно мене Служба проводить якісь оперативні дії. Офіційної реакції на запит від Генпрокуратури ще немає.

Що ж, поки повіримо панові Наливайченку на слово. У цій ситуації я спокійний, як скеля, бо за мною немає гріхів, а життя як політика відкрите.

Водночас зауважу, що відповідь керівника СБУ – зобов`язувальна. Адже якщо департамент безпеки Єдиного центру зловить оперативних працівників "на гарячому", це поставить пана Наливайченка дещо в незручне становище. Скандалу й суду не уникнути, адже права людини в Україні ще, Богу дякувати, не скасовані, і нікому не дозволено обмежувати їх у незаконний спосіб.

Надіюся, що Генеральна прокуратура ретельно перевірить викладені депутатом Полянчичем факти. У будь-якому разі ця перевірка створить певний захисний елемент проти бажання використати СБУ як приватну розшукову контору.

Країна входить у виборчу кампанію без десятків голів районних і деяких обласних адміністрацій. Прем’єр звинувачує Президента, Президент - прем’єра...

На практиці подання на керівника районної адміністрації робить голова обласної державної адміністрації. Але далі кандидат на посаду їде на співбесіду в Кабінет міністрів, бо саме там готується подання на призначення, яке здійснює Президент.

Отже, той факт, що з року в рік по п’ятдесят-вісімдесят посад голів РДА залишаються вакантними, свідчить про негармонізований закон, який дає можливість не приймати кадрові рішення.

Якщо голова ОДА представляє президентську політсилу, то він робить подання на людину, яка підтримуватиме Президента. А Кабінет міністрів, куди кандидат їде на співбесіду, очолює людина, яка дуже не хоче бачити людей Президента начальниками в районах. Усе просто, але в цьому й проблема.

Щоб цього не було, щоб фактор Президента та прем’єра у кадрових призначеннях в регіонах не грав визначальної ролі, потрібно скасувати ланку голів райдержадміністрацій. Замість них треба створити виконавчі комітети районних рад, які обираються на прямих виборах. І все! Тоді не буде мати жодного значення, хто нині прем’єр, хто Президент і до яких політсил вони належать.

Чи є можливість укомплектувати кадровий пул губернаторів добрими фахівцями?

Зараз нема. Людей талановитих – тисячі, фахових менеджерів багато. Але біда в тому, що ті, хто нині окопався в політиці й чиновницькому апараті, ні за що не хочуть пропускати здібніших від себе до господарської, управлінської справи. Тому, на мою думку, добре було б повернутися до практики 1994 року, коли обласних керівників обирала громада. Жоден Президент не в змозі зрозуміти, хто на місцевому рівні є найбільш ефективний і найбільш авторитетний. Як наслідок, Глава держави при розстановці кадрів здебільшого приймає політичні рішення. Серед них якісних – не більше від третини.

У ПРЕЗИДЕНТА НЕМАЄ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ КАДРОВОГО РІШЕННЯ В СТОЛИЦІ

Вікторе Івановичу, поясніть, чому топ-політики не хочуть міняти Черновецького? Невже щирі симпатії киян дали б менший відсоток голосів на виборах Президента, ніж гіпотетична допомога мера комусь із кандидатів, не важливо, хто це – Ющенко чи Тимошенко?

Рішення щодо влади в Києві прийматиметься не раніше, ніж буде обрано нового Президента, сформовано новий уряд і стартує конституційний процес. Сьогодні в чинного Глави держави немає політичної волі для прийняття кадрового рішення в столиці.

БІГ – НАЙДЕШЕВШИЙ І НАЙБІЛЬШ ЗДОРОВИЙ ВИД СПОРТУ

Трохи лірики. Вікторе Івановичу, ви на фотографіях здавалися повнішим...

За останні півроку я схуд на двадцять кілограмів. Рецепт – біг. Це найдешевший і водночас найбільш здоровий вид спорту.

Дешевий спорт? Ви економите?

Ні, я співвідношу сили і витрати, економлю рівно на стільки, щоб не зашкодити організму. Нема нічого гармонійнішого за біг. Найефективніше – це ходьба. Але щоб пройти п’ятнадцять-двадцять кілометрів, потрібно багато часу. Коли в Секретаріаті працював – також бігав. Тільки тоді прокидався о п’ятій ранку, а тепер о сьомій.

Розмовляли Олена Гітлянська, Лана Самохвалова

УНІАН в Google News