Як до виборів приховати наслідки газових угод?

Тимошенко виступає категорично проти підвищення тарифів у 2009 році. Зрозуміло ж – президентські вибори наближаються... Прозорих домовленостей вона не хоче, бо цим самим визнає збитковість січневих угод...

Інформаційні повідомлення за один день, 11 червня, свідчать, у яку прірву котиться газовий комплекс країни. Заяви Президента України, прем’єр-міністра Тимошенко, керівника Нафтогазу Діденка дедалі більше нагадують повідомлення з фронтів і підтверджують, що керівні особи не відають, як далі забезпечити функціонування газового комплексу країни.

Віктор Ющенко

Так, Президент Віктор Ющенко заявляє, що боргові зобов`язання НАК «Нафтогаз України» на сьогодні становлять 80 млрд. грн. За його словами, за 18 місяців обсяг боргових зобов`язань компанії зріс із 26 до 80 млрд. грн. При цьому Президент оцінює штрафні санкції Газпрому до Нафтогазу України за недобір газу тільки в першому півріччі 2009 року в 40 млрд. грн.

“Ми сьогодні маємо 40 млрд. грн. штрафних санкцій, які не застосовані. Що це за державний підхід? Я не розумію, яким чином буде врегульована ситуація і в 2010 році”, – сказав Ющенко.

Характерно, що в той час як пані Тимошенко безугавно запевняє, що в газовому королівстві все спокійно і це лише Ющенко безпідставно нагнітає тривогу навколо Нафтогазу, – перший заступник голови правління НАК Ігор Діденко просить надати додатково державні гарантії для отримання кредитів на суму 15 млрд. грн. для закупівлі імпортного газу, який закачуватиметься до підземних сховищ, а крім того, для стабілізації фінансового стану компанії пропонує списати штрафи й пеню зі сплати податків, що дасть змогу додатково мобілізувати 300–400 млн. грн. Це при тому що боргові зобов’язання й так уже становлять 80 млрд. грн. Зрозуміло, що це може дати Нафтогазу можливість отримати обігові кошти для своєї операційної діяльності, але фінансовий стан все рівно тільки погіршуватиметься, враховуючи невідповідність цін, за якими газ імпортується і за якими потім продається населенню та підприємствам теплокомуненерго.

Юлія Тимошенко

Коли в січні 2009 року практично всі експерти говорили про вкрай збиткові умови підписаних керівництвом Нафтогазу угод під прямим тиском пані Тимошенко, нас запевняли, що вони вигідні. А зараз прем’єр-міністр виступає категорично проти підвищення тарифів у 2009 році. Зрозуміло ж, президентські вибори наближаються, і виборці не повинні поки що відчути наслідки тих ганебних угод. Президент каже: «Щоб прем`єр-міністр, міністри фінансів, економіки зрозуміли – якщо вони хочуть бути такими солодкими, то повинні щедро фінансувати свої солодощі. Хочете мати адміністративну ціну – будь ласка, національній компанії компенсуйте цей розрив (ціни на газ). Не можна декларувати ціни, які призводять до банкрутства компанії”. Юля Володимирівна відповідає: “Дірки, які виникли в бюджеті газового монополіста, уряд закриває шляхом збільшення статутного капіталу НАК “Нафтогаз України” на 18,6 млрд. гривень – до 24,1 млрд. гривень”.

Але грошей насправді в уряду немає, тому статутний капітал буде збільшено за рахунок урядових боргових зобов’язань. Тобто громадяни, безперечно, відчують наслідки газових угод пані Тимошенко, але пізніше – у 2010 році й далі, коли замість підвищення зарплат працівникам бюджетної сфери та пенсіонерам уряд країни буде змушений погашати боргові зобов’язання, зроблені під керівництвом прем’єр-міністра Тимошенко. Але ж то в будь-якому разі буде вже інший уряд. Юлії Володимирівні потрібно протриматися лише до президентських виборів. А там вона або стане Президентом країни, або програє – і тоді прем’єром їй усе рівно не бути.

Те, що Нафтогаз банкрут, зрозуміло всім. От офіційно це визнати й, створивши на базі Нафтогазу – відповідно до Брюссельської заяви дві нові компанії (одна з яких відповідатиме за діяльність ГТС, інша – за придбання імпортного газу і продаж його українським споживачам), провести переговори за участю Єврокомісії для підписання більш прозорих та взаємовигідних газових угод з Газпромом, – готові не всі. Точно цього не хоче пані Тимошенко, бо цим самим визнає збитковість січневих угод, крім того, її особисті інтереси в цих угодах вже точно не будуть враховані. Замість цього Юлія Тимошенко підвищує статутний капітал Нафтогазу, аби той мав чим розрахуватися за багатомільярдними штрафами Газпрому.

Ігор ДІДЕНКО

Схоже, навіть керівництву Нафтогазу бракує розуміння, що ж далі робити з компанією та розрахунками за спожитий газ. Так, пан Діденко під час наради про фінансовий стан компанії, яка відбулася 11 червня під головуванням Президента Ющенка, почав скаржитися на те, що приватні облгази не розраховуються за спожитий газ, хоча фізичні особи майже повністю виконують свої зобов’язання.

Проблема справді не нова. Щоправда, чомусь усі забули, як така ж проблема виникла наприкінці дев’яностих років з українськими обленерго і як вона була розв’язана. Нагадаю. Навесні 2000 року, до речі, за активною участю пані Тимошенко, яка найшла «валізи важливих аргументів» для комуністів, котрі підтримали законодавчі зміни щодо функціонування енергоринку, було запроваджено систему розрахунків за спожиту електроенергію через розрахункові центри.

Чому ж зараз цього не роблять? Відповідь теж очевидна. Річ у тім, що тоді, крім уведення нової схеми розрахунків, одночасно запровадили формульний підхід до визначення тарифів на транзит електроенергії по електромережах. І тариф передбачав окупність витрат, зокрема забезпечував інвестиційний складник. Якщо ж зараз на це піти, то це змусить підвищувати тарифи на транзит по газових мережах, що перебувають у оренді в облгазів, а це, у свою чергу, означатиме необхідність підвищення тарифів на газ для населення. А цього так не хочеться робити – президентські ж вибори, розумієте.

От тільки розплачуватися за непрофесіоналізм та корумпованість нинішніх керівників усе рівно доведеться громадянам країни. Але не зараз –після виборів, і, як кажуть, платити прийдеться сповна, за гамбурзьким рахунком.

Борис Кушнірук