Що думали у світі, коли Україну хотіли поділити на двох

Проект Конституції від ПР–БЮТ був громом серед ясного неба... Якби Меркель хотіла, вона б знайшла час для Тимошенко... Важко зрозуміти – це демократія чи узурпація влади...

Створення коаліції між Партією регіонів і БЮТ не відбулося. Як реагувала Європа, Америка на те, що Україна якогось ранку могла прокинутися парламентською республікою? Про це ми запитали в закордонних експертів.

Аркадій Мошес, керівник програми «Росія–ЄС» Фінського інституту міжнародних відносин:

ПРОЕКТ КОНСТИТУЦІЇ ВІД ПР–БЮТ БУВ ГРОМОМ СЕРЕД ЯСНОГО НЕБА

За кордоном, гадаю, мало хто розумів, що відбувалося.

Оприлюднення тексту проекту змін до Конституції, які загрожувала тим досягненням демократичного процесу, який відбувся в Україні за останні п’ять років, було громом серед ясного неба.

Дуже добре, що все-таки в силу – не важливо вже яких причин – Україну не вдалося перевести в категорію країн псевдодемократичного політичного процесу. Добре, що не було зроблено останнього кроку переходу за цю межу, проте все одно певне негативне враження залишиться. Бо це цілком серйозно обговорювалося і готувалося на розгляд парламенту.

Імідж України сьогодні настільки підірваний на відміну, наприклад, від того, що був три роки тому, що його ще можна якось зіпсувати, але некардинально.

Як на мене, це дуже сумно, бо в України справді були шанси на інше ставлення до себе з боку Європи. Але, на жаль, через те, що відбувалося за останні рік-півтора Україна позбулася цих шансів.

Зараз Європа живе в ситуації другої чи третьої хвилі втоми від України. Україну починають сприймати як головний біль, а не як потенційну можливість Європи. Це дуже погано, і в короткостроковій перспективі з цим щось зробити неможливо.

Щодо Януковича… Кажуть, імідж Віктора Януковича поступово покращується… Це неправда. Просто розуміння його в Європі стає більш адекватним, тому що протягом багатьох років про Партію регіонів писали то з подачі російської преси, то в силу звички спрощувати – писали, що він очолює проросійську силу. І пояснити людям, що це не зовсім так, було дуже важко. Тобто ця сила керується більш складним набором інтересів.

Гадаю, зараз, після того, як Янукович, безумовно, гарно в іміджевому плані виступив як спаситель ідеї прямих президентських виборів, додасть це йому певних балів. Проте я б не надавав цьому великого значення, бо Європа визначилася щодо України. Вона матиме справу з тим урядом, який вибере український народ. У принципі, вона з цим визначилася ще у 2004 році.

Той, хто відстоюватиме демократичні інститути, процедури, демократичну легітимність, завжди виграватиме.

Гадаю, від колишніх екстравагантних «помаранчевих» лідерів Європа достатньо втомилася.

Для Європи Україна перебуває сьогодні в певній паузі, тобто нової політики щодо України найближчим часом не буде, хто б не прийшов до влади. Для європейців нічого не означають підняття чи зниження рейтингів, вони хочуть проведення реформ. Та оскільки цього не буде перших декілька місяць точно, то Європа просто виставлятиме Україні певні прапорці, за які не можна переходити.

Гжегош Громадський, експерт польської Фундації імені Стефана Баторія:

ЯКБИ МЕРКЕЛЬ ХОТІЛА, ВОНА Б ЗНАЙШЛА ЧАС ДЛЯ ТИМОШЕНКО

Ні в експертному середовищі, ні в журналістському в Польщі ще не встигла сформуватися думка щодо серйозних змін конституції України та парламентського альянсу.

Звісно, я вважаю, що обрання політичного устрою України – це внутрішня справа України. Проте, гадаю, подібні зміни повинні узгоджуватися з українським суспільством.

Чому Ангела Меркель не зустрілася з Тимошенко під час її візиту в Польщу? Я не знаю, чи точно готувалася така зустріч, але мотивацію «не знайшлося часу» я сприймаю з посмішкою. Якби Меркель хотіла, вона б знайшла час для зустрічі з Тимошенко.

Причина проста, гадаю, Німеччина теж ще не сформувала свою думку.

Я не можу точно сказати, якою була б реакція євроспільности, проте, думаю, усі б дотримувалися думки, що такі серйозні зміни мають проводитися демократичним шляхом.

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України:

ВАЖКО ЗРОЗУМІТИ – ЦЕ ДЕМОКРАТІЯ ЧИ УЗУРПАЦІЯ ВЛАДИ

Ситуація у будь-якій країні – це внутрішня ситуація. Але, звісно, вона не може випадати з поля зору міжнародної спільноти, оскільки всякий розвиток внутрішньополітичної ситуації насторожує, передусім сусідні країни. Також має свій резонанс на глобальному, регіональному й субрегіональному рівнях.

Щодо України, то було важко зрозуміти, що насправді відбувається: чи країна йтиме демократичним шляхом, чи зосереджується на узурпації влади. Звісно, такі речі, у період глобалізації та демократизації світоустрою, не могли не турбувати наших партнерів.

Сьогодні ще важко сказати, як у Європі сприймалася наша ситуація. У будь-якому разі підтвердження того, що Україна йтиме демократичним шляхом, що вона не відступає від основних постулатів, які були проголошені на початку її незалежності і підтверджені в ході становлення нашої державності, є переконливим свідченням того, що країна залишається в когорті тих демократичних держав, котрі сповідують свободу, поважають права людини, підтримують демократичні інститути. Це є головним.

Для міжнародної спільноти, особливо для Європи, важливо, аби на цьому континенті підтримувалася необхідна стабільність.

Сергій Конопльов (США), керівник Гарвардської програми Чорноморської безпеки:

ПОТРІБНА НЕ КОАЛІЦІЯ, А ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД

Якщо взяти американські ЗМІ, то вони жодним чином не коментували створення цієї коаліції. Вони давали тільки фактаж, тобто, що відбувається. Бо, як відомо, створення коаліції в Україні – це така собі національна суперечність. Кожна коаліція, яка створюється, потім, якщо не відразу, то через деякий час, припиняє свою діяльність.

Тобто коаліція в Україні має тільки тимчасовий характер для вирішення деяких політичних питань...

Для України, щоб підняти імідж, потрібна не коаліція, а потрібен просто здоровий глузд, політична воля української еліти...

Можливо, уже варто подумати про те, аби прийшли треті сили. Наприклад, Яценюк, Гриценко... Вони, звісно, мають мало політичного досвіду, проте, гадаю, населення б поставило на них. Оскільки громадськості вже набридли ті численні безрезультативні коаліції.

Я читав той проект Конституції, який Партія регіонів і БЮТ були погодили… Усі, з ким я розмовляв, висловлювали великі сумніви, що в цих політичних сил дійдуть руки до ухвалення документа. Ніхто з серйозних коментаторів, експертів по Україні не надав важливості цьому.

Чому? Просто ніхто не вірив, що така коаліція буде створена. Зміни, які планувалося зробити, були достатньо радикальні: заморозити вибори на п’ять років… Це не було те, що називається проектом конституції, то був конституційний переворот, який хотіли узаконити.

Хоча Янукович і вийшов з переговорного процесу, проте навряд чи в Америці зміниться думка про нього.

У мене особисто не було жодних сумнів, що цієї коаліції не буде, бо люди, які домовлялися, – як вода і масло. Янукович хотів стати Президентом, а Юля – сильним прем’єром. І щоб їй ніхто не заважав.

Опитувала Оксана Климончук

УНІАН в Google News