Шахтарі Донбасу обурюються: Кабмін фінансує промисловість Росії

У Києві знову лунає стукіт шахтарських касок. Близько тисячі гірняків з Донеччини пікетують Кабмін та Верховну Раду з вимогою відновити прийом вугілля, що видобувається їхніми шахтами.

– Дивись, це Кабінет міністрів. Тут Юлька сидить, – пояснює літній гірник своєму молодому колезі, підходячи до будівлі уряду.

Тут уже на них чекають сотні інших шахтарів. Як і водиться, усі з невеличкими пакетами в руках, де, певно, зберігається завбачливо припасений з дому тормозок, і касками, якими вони майже синхронно барабанять по кабмінівському парапету.

– Наше вугілля не реалізується, його повно, склади забиті, а держава не бере, – скаржиться учасник пікету, працівник шахти “Ждановська”.

– А чому?

– Електростанції забиті, бо купили вугілля у Росії і Польщі. А свій не хочуть брати. Ясна річ, що той дешевший. Але вони вкладають гроші у вугільну промисловість Польщі та Росії. А ми страждаємо. Шахта рентабельна. Гарне майбутнє.

– Наша шахта може видобувати 70–80 тисяч тонн на місяць. А зараз ми видобуваємо 20 тисяч, – підключається до розмови ще один гірник. – Людей у безплатні відпустки відправили. Вугілля нікому не потрібне. На шахті вже терикон вугілля, уявляєте? 150 тисяч лежить, якщо не більше.

– Як гадаєте, хто винен у ситуації, що склалася?

– Винна Тимошенко. Вона прем’єр-міністр, вона вугілля закупила закордоном.

Окрім працівників шахти “Ждановська”, у пікеті беруть участь ще два орендних вугледобувних підприємства ОП «Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва» і ТОВ «Шахта «Світанок». Вимога у всіх одна – щоб «Вугілля України» виконало свої зобов`язання відповідно до укладених договорів і відновило прийом вугілля, яке видобуваються шахтами, не підпорядкованими Міністерству вугільної промисловості.

Як повідомив голова ЦК профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов, щомісячно виплачуючи податки, кожна з цих шахт забезпечує поповнення бюджету на суму від 750 до 900 тис. грн. За його словами, водночас дискримінаційна політика «Вугілля України» щодо шахт недержавної форми власності може спричинити їх закриття і фактично залишити без роботи понад 4,5 тисячі шахтарів.

– Тільки щоб виплатити заробітну плату, розрахуватися з комунальними боргами, за оренду та провести податкові платежі й обов’язкові відрахування, щомісяця потрібно реалізовувати 60 тисяч тонн видобутого вугілля. Наприклад, сьогодні ДП «Вугілля України» приймає від Шахтоуправління імені В.І.Чапаєва за чинною квотою тільки 2,5 тис. тонн продукції. У результаті грошей від реалізації вугілля вистачає лише на оплату спожитої електроенергії за місяць, – сказав Турманов.

11-а ранку, а до пікетувальників досі не вийшов жоден посадовець. Поступово невеличкими групками шахтарі починають переміщатися до Маріїнського парку. Там відбувається роздача пайків. Пластикові ланч-бокси з гречкою, сарделькою, яйцем, помідором, шматок хліба і маленька упаковка соку – це сьогоднішній обід гірників. Деякі рятують спрагу пивом на розлив, що продається в літніх кафе.

 – Хлопці, дорогенькі, хто поїв, давайте рухатися до Кабміну, – лунає з рупора жвавий голос.

Відбувається повільна ротація шахтарів.

До одного зі столиків в літньому кафе, де саме обідають гірники, підходять циганчата. Поживитися їм не вдалося. Шахтарі самі прийшли вибивати “чесно зароблені” гроші. Але бачу, як чоловіки віддають свої ще не розпаковані соки, і циганчата, цілком задоволені, біжать далі.

– Зарплату платять частинами. Буває і 25%, і 50%. Оце ми тільки за березень отримали, – скаржиться гірник Андрій з шахти “Ждановська”.

– За квітень досі не отримали. А за травень, кажуть, і не чекайте, – розповідає Віктор Олександрович з Шахтоуправління імені Чапаєва. – Ми хочемо одного – щоб у нас забрали вугілля і заплатили за нього. Усе. І далі продовжувати працювати.

Шахтарі скаржаться на байдужість влади. Кажуть, приїхали о шостій ранку, уже півдня простояли і жоден політик до них не вийшов.

– Хоч би міністр вугільної промисловості вийшов, поговорив з народом, – обурюється Віктор Олександрович. – Хоча, як на мене, йому вже пора на пенсію.

Донецькі гірники запевняють, що це не денна акція і обіцяють стояти до останнього.

– І завтра ми будемо, і післязавтра, поки не вирішиться наше питання. Коли ми поїдемо, після нас приїдуть наступні. Ми сидимо без зарплати. Розумієте?

Але українським посадовцям зараз не до шахтарів. Останні кілька тижнів і в парламенті, і в уряді, і в Секретаріаті Президента активно мусується питання створення широкої коаліції. Я вирішила поцікавитися в представників вугільної промисловості, як би вони поставилися до такого союзу і чи бачать вони в ньому шлях до розв’язання своїх проблем.

– Це може бути тільки тимчасово...Воно б, може, щось і дало, якби вони працювали на благо країни. А так піде звичний поділ портфелів.

– Якщо в Партії регіонів солідні мужики – подивіться на Азарова, Єфремова, Януковича, то в БЮТ і “Нашій Україні” – молоді обличчя. Я розумію, що вони може і перспективні, але всі вони там куми, свати та брати...

– Хай би вони об’єдналися, відкинули свої амбіції та працювали на благо народу.

– Якщо широка коаліція буде, то може хоч якісь зрушення будуть. Без Партії регіонів вони все одно нікуди не підуть. Потрібно або об’єднуватися, або триватиме такий самий бардак у країні, як зараз.

...Повертаючись із мітингу до редакції, випадково почула фразу з телефонної розмови молодого гірника:

– Та в мене все нормально. Тільки сказали, що насправді все це марно...

Анна Ященко

Фото УНІАН