«Етнографічний матеріал буде змінено», - сказав уповноважений ОДПУ по Україні. Українських селян мають замкнути в голодне гетто...
В українських медіа останнім часом часто виступають проросійські політики, які завзято відстоюють ідею, що Голодомор України 1932-1933 років - це не більше ніж одна зі сторін загального голоду, який лютував на території Радянської Росії. Вони запевняють нас, що в штучно створеному Сталіном голоді в Україні не було «нічого особистого» по відношенню до України. Просто співпало: неврожай плюс індустріалізація.
Я б хотів двома словами заперечити цим панам. І привести загальновідомі, але замовчувані факти, які підтверджують, що саме українське селянство було мішенню Голодомору. Сталін ненавидів Україну, тому що її існування загрожувало створеному ним нібито марксизму. У листі 11 серпня 1932 року Кагановичу Сталін написав, що вважає, що українські націоналісти, які працюють разом з польськими шпигунами, готують відокремлення України від Радянського Союзу і що Українська партія перетворюється на «карикатуру парламенту». Він різко заявив: «Якщо ми не почнемо виправляти ситуацію в Україні, ми можемо втратити Україну». З листом був ознайомлений особливо уповноважений ОДПУ по Україні Всеволод Баліцький, якого якраз направили до України, щоб виконувати план хлібозаготівель. Нагадаємо, що саме Баліцький, який прославився розстрілами без судів, провів хвилю вбивств і арештів української інтелігенції. Він очолив комісію з введення паспортів, приводом чому послужила "необхідність очистити великі міста від зайвих і антигромадських елементів". В результаті з`явилася ухвала СНК від 28 квітня 1933 року, за якою заборонялося видавати паспорти селянам, що повністю позбавляло їх можливості виїжджати з села.
Також хотів би пригадати і секретну резолюцію Центрального комітету від 14 грудня 1932 року щодо конфіскації зерна. Стає абсолютно очевидним зв`язок між конфіскацією продовольства і наступом на «український націоналізм». Згідно з резолюцією кампанія збору продовольства мали посилити, в той час, як партія очищалася б від «контрреволюційних елементів» і, зокрема, від “буржуазних націоналістів” в українській Компартії. Декрет також вимагав русифікації освіти і преси в Кубані.
Фінальним раундом можна вважати новорічну телеграму, надіслану Сталіним 1 січня 1933 року комуністичним лідерам України. У ній вимагалося, щоб усі в колгоспах були поінформовані про те, що: якщо люди відмовляться від хліба, який вони приховують, їх не будуть переслідувати; якщо вони продовжуватимуть приховувати хліб, вони зіткнуться з найсуворішими методами покарання, які детально описані в Законі від 7 серпня 1932 року, відомому як «закон п`яти колосків», в якому йдеться, що селяни будуть розстріляні.
Це, можливо, найбільш страшна за своїми наслідками телеграма за всю історію України. Перший пункт показує, що весь хліб вилучається з України. Проте другий пункт адресований тим селянам, які не відмовлялися від свого хліба і які, по суті, складали переважну більшість.
Як можна з`ясувати, чи приховують люди хліб чи ні? Єдиний шлях - шукати. Якщо протягом пошукового рейду не було знайдено жодного шматка хліба, то конфіскувалися інші продукти. Підставою для цього були так звані «природні штрафи» і закон, в якому йшла мова про конфіскацію м`яса і картоплі. Проте забиралися всі їстівні запаси. Телеграма Сталіна ініціювала масову крадіжку в українських селян всього продовольства. Величезне число свідчень очевидців зібраних від українців, які пережили Голодомор, доводять, що політика навмисного голодування конфіскацією всього продовольства була здійснена в Україні з початку 1933 року.
В принципі всі директиви, накази і ухвали від 1932-1933 років як ЦК, так і ЦК КП(б) У були направлені на знищення українського селянства, українських інтелектуальних сил і української самосвідомості. Наказом від 5 грудня 1932 року Всеволод Баліцький зобов`язував підлеглих здійснити «негайний прорив, викривання і розгром контрреволюційного повстанського підпілля, завдати рішучого удару по всіх контрреволюційних куркульсько-петлюрівських елементах, які активно протидіють і зривають основні заходи радянської влади і партії на селі». Наказом від 6 грудня цього ж року здійснюється занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі. Так і тривало два роки, одними актами радянська влада боролася з «контрреволюцією і націоналістичним підпіллям», іншими - вводила правила трудового розпорядку в колгоспах, якими встановлювався жорсткий контроль і практикувалися каральні санкції за невихід на роботу і заборонялася робота поза колгоспом без дозволу його правління. Одними наказами сталінський режим ставить завдання з агентурно-оперативної роботи, щоб «не дати повернути на Україну капіталістичний лад». Іншими ж указами влада забороняє селянству видавати паспорти і не допускає виїзду в інші райони. Українських селян мали замкнути в голодне гетто.
Ймовірно, фраза, що приписується одному з комуністичних лідерів, на виступі в Харківській області в 1934 році, що «голод в Україні був навіяний, щоб зменшити кількість українців, замінюючи небіжчиків людьми з інших частин СРСР, і таким чином, відкинути найменшу думку про будь-яку українську незалежність» не має документального підтвердження. Та зате загальновідомою є репліка Всеволода Баліцького, висловлена в бесіді з італійським дипломатом. Один з провідників політики по Україні в період організації Голоду, зокрема, сказав: «Етнографічний матеріал буде змінено».
Віткрофт і Девіс, два західні дослідники, які вважають, що Голодомор є геноцидом, засновують свою точку зору на тому факті, що деяке продовольство постачалося селянам на початку 1933 року. Фактично продовольство було «позичене» селянам, які могли брати участь у весняній посівній кампанії. Якась кількість зерна мала просто полегшити життєздатність обмеженої кількості селян, щоб підтримувати безперервність сільськогосподарського циклу. Павло Постишев, який очолював ЦК КП(б) У, пояснив, що допомога, яка надавалася в лікарнях, повинна служити для тих, хто міг швидко повернутися до роботи, інших - залишали вмирати.
Ми знаємо, що мільйони українців було вбито з метою знищення нації як окремого політичного об`єкту, але все ще знаходяться люди, що намагаються дебатувати це питання. Радянська демографічна статистика показує, що під час Голодомору померло від 3,8 до 4,5 мільйонів осіб. Нові дослідження говорять про 8 мільйонів.
Можна, звичайно, стверджувати, що селянство постраждало з голоду не тільки на українських етнічних територіях. І що спорадичні зразки «природних штрафів», коли у селян відбирали всі продукти, застосовувалися зокрема в деяких областях Росії, оскільки Сталін мав на меті придушити будь-який опір колективізації.
Але тільки в Україні політика навмисного голодування комбінувалася з придушенням національної культури і заборонами на пересування громадян. Величезні масштаби і злочинна мета Голодомору зараз безсумнівні.
Стів Комарницький, Лондон, спеціально для УНІАН
