Чи може Україна обійтися без російського газу

Найкраща альтернативна енергетика України на сьогодні – заощадження... Я бачив не одну держпрограму, і всі вони закінчилися однаково – пшиком... Про газ для енергетики треба забути... Думки експертів

Російсько-українська газова війна нарешті скінчилася підписанням двосторонньої угоди. Але конфлікт ще раз показав залежність української економіки від російських енергоресурсів, запаси яких є обмеженими і вичерпаються буквально через декілька десятиріч. У цій ситуації високопосадовці на чолі з Тимошенко згадали про відновлювальні джерела енергії, які вже давно користуються широкою популярністю в Європі. 

- Я хочу, щоб ця важка ситуація, яка склалася, стала новим поштовхом для пошуку альтернативних щодо газу джерел і щодо використання всіх технологій з енергозбереження, - заявила прем`єр. - Крім того, може бути біогаз, який може бути отриманий за спеціальними технологіями. В України є для цього спеціальна сировина. Все, про що я говорю, відпрацьовувалось і раніше, але зараз я вважаю, нам треба найжорстокішим чином перейти на цю стратегію, і зробити так, щоб споживання природного газу було мінімізовано повністю.

Українські науковці не змусили довго чекати з відповіддю і зібралися за круглим столом обговорити “перспективи використання альтернативних джерел енергії в умовах енергетичної кризи”, тим більше, їм давно є про що сказати. 

Олександр Паршин, заступник голови Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів:

За даними вчених, 79 мільйонів тонн палива Україна може отримати за рахунок альтернативної енергетики. 79 мільйонів тонн – це близько 73 мільярдів кубів газу. Плюс 20 мільярдів кубів - наш видобуток газу, -  і ми практично на 100% можемо піти від споживання російського газу. А ще додати сонячну енергетику – 6,57 мільйонів тонн умовного палива, геотермальну – 32,6 мільйонів тонн умовного палива, вітрову – 16,37 мільйонів тонн умовного палива.

На відміну від європейський країн, сьогодні у паливно-енергетичному балансі України біоенергетика становить лише 0,8%. А ця галузь енергетики, сировиною в якій можуть бути відходи деревини, господарчої діяльності, сільського господарства, наші звалища, смітники, біопаливо, торф (запаси якого в Україні становлять більше 7 мільярдів тонн) найбільш ефективно може використовуватися в Україні.

Георгій Гелетуха, завідувач відділенням теплофізичних проблем біоенергетики Інституту технічної теплофізики НАНУ, директор науково-технічного центру “Біомаса”:

В ЄС відновлювальні джерела становлять 7% від загального енергетичного споживання. Обов’язкова енергетична стратегія ЄС – вийти на 20% у 2020 році і на 20% знизити енергоспоживання за рахунок інших технологій енергозбереження, плюс на 20% скоротити викиди парникових газів. На сьогодні сектор біоенергетики становить приблизно 60% від загального обсягу всіх джерел відновлювальної енергії по ЄС.

80% від складу біоенергетики – тверді біопалива: деревина, солома, та інші, які використовуються для спалення, решта – 20% – складаються з трьох частин: біогаз, рідкі біопалива і тверді побутові відходи (сміття). В Україні часто під терміном біопаливо одразу починають казати про рідкі біопалива – це не зовсім правильно. Основне – це тверді. Вони застосовуються в першу чергу для теплопостачання. Яскравий приклад – Швеція. Такі проблеми з паливом, як ми маємо зараз, Швеція мала наприкінці 70-х років, коли була перша нафтова криза. Країна була дуже залежною від імпорту нафтопродуктів, 95% всього тепла на той час було на мазуті. На сьогодні 50% палива, з якого Швеція отримує тепло, – це біомаса, торф і інші побутові відходи. Від газу Швеція залежить на 5%. 30% палива для теплозабезпечення дає біомаса.

32 мільярдів кубів газу Україна споживає в комунальній теплоенергетиці і індивідуальному теплоспоживанні. Давайте хоча б третину переведемо на біомасу - це вже 10 мільярдів кубів газу. 

Україна має великий ресурс біомаси. Наша оцінка – 27 мільйонів тонн умовного палива. Якщо взяти всі відходи деревообробки, сільського господарства, соломи, стебел кукурудзи і соняшника, лушпиння соняшника, різні види гною – це 12 мільйонів тонн умовного палива. Ми також маємо вільні землі – 5 мільйонів га сільськогосподарської землі, яка в Україні зараз не використовується. Якщо половину цих земель засадимо деревинною біомасою – верби, тополі, акації, плюс рапс (з нього солома - на теплопостачання, а зерно - на біодизель) і кукурудза – це ще 15 мільйонів тонн умовного палива. Невже краще лізти на кілометр у землю і звідти видобувати вугілля?

На сьогодні ціна тюкованої соломи під Києвом - 200-250 гривень за тонну. Ще і дешевше є. Теплотворна спроможність соломи в два рази з невеликим менша, ніж у газу (у соломи – 15, у газу – 33-35). Якщо ми 200-250 гривень помножимо на два, виходимо на ціну 500 гривень за еквівалент 1000 кубів газу. Ви можете зараз в Україні мати газ по 500 гривень за 1000 кубів? Комунальна енергетика має газ за 1500 гривень за кубометр, а промисловість - за 2000-2500 гривень. Зрозуміло, що газ буде і надалі дорожчати. А ми маємо паливо, яке щонайменше в 3 рази дешевше. Так, потрібне спеціальне обладнання. В газовий котел солому не засунеш. Ці котли коштують в 3 рази дорожче, ніж газовий котел. Але коли ми його поставимо, він починає працювати на паливі в 3 рази дешевше. Окупність в  середньому два роки, два опалювальних сезони. А якщо врахувати нову ціну на газ, то це вже буде менше двох років. 

Ми не повинні просити всі гроші в держави. В Данії чи Австрії, якщо фермер хоче придбати соломоспалювальний котел, він платить 80% вартості і держава чи спеціальний фонд доплачує йому 20%. Або в наших умовах - він бере кредит, а держава компенсує процент по кредиту.

До речі, в Україні вже активно використовують теплогенератори на соломі. В одній Вінницькій області їх вже налічується 7. Переважно такі теплогенератори встановлюють в невеликих селищах, яким не по кишені оплюватися газом.   

Сергій Рябченко, член-кореспондент НАНУ, доктор фізико-математичних наук:

Найкраща альтернативна енергетика України на сьогодні – заощадження того непомірного витрачання ресурсів і енергії, котрі Україна робить. Через Україну прокачується газ в Європу. 1/3 від того, що входить у нашу трубу, споживає сама Україна. А 2/3 йде далі на Європу. Ми споживаємо непомірну кількість газу порівняно з будь-якою європейською країною. За сьогоденних умов, враховуючи вартість досліджень з альтернативних видів енергетики і створення відповідних установок, найбільший економічний ефект, який сьогодні нам по зубах – заощадження і більш розумне використання того, що в нас є.

Існують і альтернативні шляхи споживання традиційної енергетики. Звичайні вугільні електростанції дуже псують навколишнє середовище. Вугільна електростанція з киплячим вугільним шаром майже не дає відходів і є найбільш економічною. Сучасні європейські атомні електростанції є безпечні і за собівартістю електроенергії цілком конкурентноздатні.

Собівартість сонячної енергетики зовсім не конкурентноздатна. Дах з сонячних елементів, щоб опалювати Ватикан, - це рекламний крок. Дуже добре, але економічно нам не по кишені. Строк окупності вітрової енергетики теж не дає конкурентноздатності.

На Заході розвивається ідея малих температурних перепадів. Візьмемо славнозвісну газову трубу, яка йде в Європу. Кожна турбіна, що прокачує газ, гріє трубу на відстані декілька сот метрів і вона добряче гаряча – тож треба використовувати це вторинне тепло. Тепла, яке підлягає вторинному використанню, в нас дуже багато і для його використання потрібна теплова енергетика малих температурних перепадів. А цей напрямок у нас мало розповсюджується.   

Степан Кудря, заступник директора Інституту відновлювальної енергетики НАНУ:

Зараз в світі десяток крупних джерел газу. В 2025 році залишиться тільки Росія і Іран. Але і цього газу, нафти і урану вистачить максимум на 50 років.

У світі запасів вугілля на 200 років, а в Україні -  на 400 років. Потрібні нові технології, чисті технології, газифікацію чи очистку і використовувати це вугілля. Ми на 100% можемо бути забезпечені за рахунок вугілля і відновлювальних джерел енергії. Про газ для енергетики треба забути. Не сьогодні - це 5-10 років, але газової перспективи нема. 

Найбільший потенціал – біоенергетика. На другому – вітрова енергія.

Була програма (зроблена майже 10 років тому) державної підтримки відновлювальних джерел енергії. Дуже хороша програма. Був розписаний механізм фінансування, закладені були великі гроші. Окупність - від 5 до 7 років, це нормально для енергетики. В минулому році зробили зміни до програми, маємо надію, що уряд її затвердить. 

Павло Качур, виконавчий директор асоціації “Нова енергія України”:

У політичному сенсі - ми найбільш залежна від імпорту енергоносіїв держава в Європейській частині. В економічному сенсі - ми не ефективні в цьому секторі, а можливості є. 

Не всі види альтернатив можна з економічної точки зору сьогодні впроваджувати. Два пріоритети – енергія біомаси і енергія збереження.

Я не вірю в проекти, які фінансуються з держбюджету. Я бачив не одну держпрограму, і всі вони закінчилися однаково – пшиком. Держава мусить брати участь, своїми політичними документами сформувати попит. Треба виписати, якщо сьогодні приблизно 60% опалюється газом, то через рік буде 40%, ще через рік – 20% і т.д. Це і означає сформувати попит. Тоді прийде бізнес. Думаєте, існує брак грошей, щоб впроваджувати ці технології? Ні! Нема гарантії, що я, вклавши гроші, їх поверну...

На сьогодні, згідно з законом “Про альтернативну енергетику” ми мали б мати 10% заміщення у загальній потужності енергетики альтернативними джерелами, а ми навіть до 3% не дотягуємо. І так буде з усіма програмами. Чому на проекти, окупність яких 5 років, у нас черга не стоїть? Тому що стратегія мислення наших політиків обмежується роком-півтора. Кожен, приходячи на ту чи іншу посаду думає, рік –це добре, півтора – слава Богу. І це біда.  

Записала Анна Ященко

УНІАН в Google News