Міллер переграв, а Україна приречена на програш?

Мало того, Україна досі не розрахувалася за поставлений Росією газ у 2008 році, та ще й на додачу почула від Газпрому приголомшуючу ціну на 2009 рік – 418 доларів за тисячу кубометрів блакитного палива. Пізніше голова Газпрому Олексій Міллер ще більше зіпсував українцям передноворічний настрій, заявивши, що вже створено штаб з підготовки припинення подачі газу в Україну. Ситуацію коментують експерти.

Володимир Саприкін, директор енергетичних програм Центру Разумкова:

418 ДОЛАРІВ – ЦЕ ЯКАСЬ НЕАДЕКВАТНА ЦІНА

Як відомо, ціна на газ корегується в інтервалі 6–9 місяців, тобто якщо ціни на нафтопродукти падають, то, відповідно, ціни на газ теж падають і навпаки.

Отже, зараз ще рано говорити про якесь підвищення чи зниження цін на газ. Проте ціна у 418 доларів явно завищена. Таких цін ніде немає.

Навіть Газпром казав, що ціна для країн Європи складає 260–300 доларів за тисячу кубічних метрів. Тобто 418 доларів – це якась неадекватна ціна. Вона, мабуть, знаходиться під впливом несплачених боргів зі сторони України.

Сьогодні про ціну мова не йде, сьогодні треба сплатити борг і розпочинати переговори щодо подальшого отримання газу.

Якщо Газпром з першого січня відключить газ Україні, то нам доведеться частково відбирати його в Європи, бо нам свого власного газу не вистачить.

Євген Мінченко, директор Інституту міжнародної експертизи, віце-президент Російської асоціації зв’язків з громадськістю (РАСО):

ЦЕ СТИМУЛЮЮЧА ЦІНА, АБИ УКРАЇНА ПОГАСИЛА БОРГ

Заявлена ціна на газ для України в 418 доларів – це стимулююча ціна для прийняття хоч якихось дій, аби погасити борг, або знайти інші рішення існуючої проблеми.

Під кінець року ціни на газ в Європі виходять на пік, зараз середньоєвропейська ціна приблизно 500 доларів за тисячу кубометрів. Тобто ціна на газ сьогодні прив’язана до ціни на нафту, яка була дев’ять місяців тому. Вони почнуть знижуватися тільки після першого кварталу наступного року. Тому якщо виходити з цього, то можна оголошувати й таку ціну.

Але, очевидно, що Україна таку ціну не потягне, тому, вважаю, що українським керівникам час припинити перекидати відповідальність одне на одного. Гадаю, що сьогодні ані Ющенко, ані Тимошенко не хочуть брати на себе відповідальності за підвищення цін на газ.

Ціна, безумовно, підвищиться. Питання тільки: на скільки?

Реальна й адекватна ціна для України на 2009 рік була б 250 доларів за тисячу кубометрів, але вона передбачає платіжну дисципліну, яку сьогодні, на жаль, Україна не демонструє. Тому Міллер і називає максимальну ціну, аби якимсь чином простимулювати представників України вирішувати питання боргу.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «Номос»:

СЬОГОДНІ СПРАВА НЕ В БОРГАХ І НЕ В ЦІНІ, І НАВІТЬ НЕ В ГАЗПРОМІ

Гадаю, сьогодні справа не в боргах і не в ціні, і навіть не в Газпромі…

З заявою про 418 доларів за газ для України таємне стало явним, тобто російська сторона хоче використати нинішній політичний хаос на свою користь з метою досягнення стратегічних цілей в Україні. Один найбільш дієвий, на їхній погляд, важіль – це використання механізмів економічного тиску. Звідси й ескалація боргового питання… Воно як була непрозорим, так і залишається...

Цифра 418 доларів – це те, що називається переграли, вона виходить за межі будь-якої реальності.

Звичайно, вони в Газпромі пояснять, що ціна формується з певним часовим лагом від 6 до 9 місяців, тож, мовляв, 418 доларів повторює динаміку високих цін на нафту кінця першого півріччя. Очевидно, така логіка буде в поясненні цієї ціни. Проте це не має нічого спільного з реаліями сьогодення.

Сам Газпром при таких заявах наражається на відповідну ціну від туркменського постачальника, доларів десь так 385, що теж є абсолютно фантастичним.

Нагадую, що ми сьогодні говоримо про центральноазіатський газ.

418 слід сприймати не як реальний ціновий показник, а як позицію продовження лінії політико-психологічного тиску на українське керівництво.

Якщо взяти динаміку цін на нафту, то вимальовується модель 2006 року. Саме тоді була схожа з нинішньою динаміка цін на нафту, тільки на фазі підвищення. Сьогодні в нас фаза зниження.

Тоді ціна газу експортованого з РФ до Європи була 260–280 доларів за тисячу кубометрів. А ціна газу, який постачався в Україну була 95 доларів, тому можливий ціновий коридор для України коливається в межах від 95 до 230 доларів.

Так, це широкий ціновий коридор і якщо виходити з реалій сьогодення, у тому числі й політичних, то принаймні ціна на газ на наступний рік, як мінімум, може зберігатися на нинішньому рівні. Як максимум, вона навряд чи може перевищувати показник у 230 доларів.

Тут мало діє економіка, тут діють суцільні політичні чинники.

Щодо заяв Газпрому про відключення газу Україні з 1-го січня. Не можна вживати терміни «відбирати чи не відбирати газ в Європи», перш за все значною мірою це буде обумовлено метеорологічним чинником.

Грубо кажучи, якщо буде серйозне зниження температури, то автоматика споживання газу спрацьовуватиме на збільшення відбору газу з газотранспортної системи. Починаючи з Росії, продовжуючи Україною і закінчуючи ЄС. Тобто де буде найнижча температура, а зрозуміло, що вона буде в Росії, там буде максимум відбору. А там така тенденція там уже чітко простежується, тому що прогнози на першу декаду січня обіцяють серйозне зниження температури в європейській частині Росії. Тому там буде збільшуватися відбір газу і за рахунок зменшення постачання газу до України і ЄС. Росія компенсуватиме свої дефіцити.

По-друге, якщо зниження температури відбудеться на території України, відповідно, у нас збільшуватиметься відбір газу. Ми його менше отримуватимемо з Росії через обмеження і збільшення відбору в Росії і, відповідно, автоматика буде змушена відбирати більше газу, у тому числі і того, який мав би йти до Європи. Я свідомо уникаю слів типу «крадіжка газу» і так далі, бо це немає жодного відношення до будь-яких крадіжок. Тут просто спрацьовують закони фізики і принципи функціонування газотранспортної системи під високим тиском.

Якщо відбудеться підвищення відбору на території України, то, відповідно, відбудеться зниження постачання газу до країн ЄС.

Я ще раз наголошую, що це пов’язано з фактором низьких температур. А ніхто точного прогнозу щодо температури не може зробити.

Кажуть, що історія чомусь учить. Так от в українському випадку історія вчить тому, що нічому не вчить. На відміну від Газпрому, який удосконалив свою систему ведення газово-інформаційних атак проти України, українська сторона в особі НАК Нафтогаз, міністерства палива та енергетики нічого не навчилася на прикладі 2006 року. Точнісінько така сама бездарна позиція страуса в піску, жодної нормальної інформації, жодної підготовки. Тільки зараз у гарячковому режимі починають організовувати якісь штаби для реагування і так далі.

Тому сьогодні маємо таку ситуацію, у якій українська сторона приречена на програш.

Опитувала Ксеня Лесів