Бюджет-2009: безглуздий і нещадний

А ось що фактично можуть відчути українці після зміни показників бюджету на майбутній рік, то це необхідність ще більшого затягування поясів...

Віктор Ющенко

Минулої п`ятниці на засіданні Ради національної безпеки і оборони Президент Віктор Ющенко закликав урядвідкликати проект державного бюджету на 2009 рік з Верховної Ради і почати підготовку іншого проекту бюджету.

«Очевидно, бюджет, який засланий до парламенту, не є предметом для обговорення. Ми повинні обговорювати інший бюджет», - заявив він, звертаючись до міністра фінансів Віктора Пінзенику.

Слід сказати, що своєю заявою про необхідність перегляду бюджету-2009 за нинішніх економічних умов глава держави мало кого здивував, і вже, поготів, не керівника Мінфіну. Адже Кабмін затвердив проект цього документа ще в середині вересня, коли про можливість настання економічної кризи, схоже, ніхто на владному Олімпі України навіть не думав. Принаймні, параметри закладені були до держбюджету наступного року традиційно оптимістичні: доходи в ньому передбачалися на рівні 285 мільярдів гривень, витрати - 302,4 мільярда, приріст реального ВВП – 6%, інфляція – 9,5%.

Звісно, таких добрих показників у 2009 році не буде, і це визнають зараз усі. В уряді також погодилися, що економіку України чекають до кінця поточного року і, як мінімум, в 2009-му, дуже важкі часи. Але від визнання цього факту авторам бюджету 2009 року анітрохи не легше – оскільки більш невизначених економічних перспектив на найближче майбутнє в Україні не було, мабуть, вже років п`ятнадцять (з часів гіперінфляції 1992-1994 років).

Пояснимо. Величина доходів бюджету залежить від розмірів ВВП і інфляції. А хто зараз може передбачити, якими виявляться наступного року ці показники? Та жодна людина – ні в Україні, ні в світі.

До речі, наприкінці минулого тижня свій прогноз економіки України на 2009 рік склали в МВФ. Ця організація вважає, що наступного року відбудеться навіть не зниження економічного зростання, а падіння ВВП – на 3%. При цьому величину інфляції наступного року фахівці МВФ бачать в 17% (на 2008 рік прогнозується 25,5%).

А звідки, питається, в МВФ могли взяти інфляцію 2009 року в 17%? Який курс гривні до долара був при цьому на увазі?

Припустімо, гривня девальвує наступного року до співвідношення 8-9 грн/дол. Це означатиме дорожчання більш ніж у півтора рази не тільки імпортних споживчих товарів (автомобілів, комп`ютерів, телевізорів, одягу, ліків тощо), а й украй різке зростання цін на імпортний газ. Припустімо, Україні вдасться виторгувати у Росії газ по 220-230 дол. за тис. куб. м., що буде лише на чверть дорожче, ніж 2008 року (179,5 дол.). Проте в гривні ціна газу для України зросте одразу в два рази!

Навіть якщо вийде домовитися з Москвою про ціну на газ в 200 дол., або – помріємо - 180 дол. (що буде можливим у разі здешевлення світових цін на нафту найближчим часом до 50 дол. за баррель), то в гривні за рахунок її девальвації він подорожчає порівняно з ціною в середині 2008 року на 60-80%! Ні про які 17% інфляції в разі такого зростання цін на газ (у гривні), а також на решту всього імпорту, і йтися не може (здешевлення нафти і нафтопродуктів в доларовому обчисленні значною мірою знівелюється також падінням гривні). Споживчі ціни при такому сценарії підвищаться наступного року набагато сильніше, ніж у прогнозі МВФ.

Другий варіант - міжнародні експерти припускають у своїх розрахунках, що гривня істотно не девальвує, курс вдасться утримати на рівні, скажімо, 5,5-6 грн/дол.

Але в такому разі може, по-перше, остаточно припинитися металургійний і хімічний експорт, що загрожує масовим безробіттям, величезним скороченням надходжень до бюджету і сильним зростанням дефіциту Пенсійного фонду. По-друге, якщо світові ціни й попит на сталь не почнуть підвищуватися протягом 5-6 найближчих місяців, то Нацбанку може не вистачити золотовалютних резервів навіть з надбавкою $16,5 млрд. від МВФ, і гривні потім загрожує неконтрольований обвал. Але якщо справа піде саме так, то падіння економіки в 2009 році може становити навіть не 3%, а всі 10%.

Більш-менш сприятливий для української економіки варіант полягатиме в швидкому – вже в грудні-січні – поліпшенні кон`юнктури для металургійного і хімічного  експорту. Але при такому розвиткові подій може не статися падіння ВВП наступного року, а відбудеться, хай, і невелике, але зростання.

Загалом, все - або, принаймні, дуже багато що - для української економіки залежатиме від поведінки світових цін і попиту на метали й хімічні добрива, оскільки експорт продукції гірничо-металургійної і хімічної галузей формує нині до 30% всього ВВП країни. А вгадати це нікому не до снаги. Тут хочеться пригадати не дуже давню історію з прогнозами МВФ щодо економіки України та «сюрпризами» на світовому ринку сталі.

Як відомо, 2005 рік закінчився для України вельми скромним показником економічного зростання – лише на 2,7% (до того ж, цей показник з`явився набагато пізніше – після повторного уточнення Держкомстату, а на початку 2006 року фігурувала цифра 2,4%). У перші місяці 2006 року економічні показники виявилися ще плачевнішими: січень – приріст лише 0,9%, січень-лютий –1,5%. Усе це було саме наслідком несприятливої кон`юнктури для вітчизняного металургійного експорту.

І ось МВФ оприлюднив у квітні 2006 року свій прогноз економічного приросту в Україні за весь рік на рівні 2,3%. До речі, ще в січні тодішній міністр економіки Арсеній Яценюк заявив, що приріст ВВП в 2006 році буде таким же, як у 2005 році – тобто, він мав на увазі 2,4%. Ну а насправді того року економіка зросла на 7,3%. Отакий потужний прокол з прогнозами!..

Чому ж так сильно тоді не вгадали МВФ і Яценюк? Влітку 2006 року багато хто в Україні цілком серйозно висловлював припущення, що економіка несподівано почала видужувати завдяки тому, що політики зайнялися виборами – і вони (політики), мовляв, з цієї причини не заважали економіці. Але ці розмови велися від незнання ситуації. Насправді ж усе набагато прозаїчніше: зниження світових цін на продукцію гірничо-металургійного комплексу, яке тривало весь 2005 рік  змінилося 2006 року на їх швидкий підйом. А МВФ і вітчизняне Мінекономіки просто не вгадали цього.

Важко сказати, як розгортатимуться в цьому плані події тепер. Але якщо пригадати процеси у вищезазначений період, то можна припустити, що проблеми у українських металургів трватимуть весь 2009 рік. Аналогія простежується вельми чітка: з грудня минулого року до липня нинішнього світові ціни на сталь зросли майже вдвічі, а потім почалося їх зниження, яке триває донині. У першій половині 2004 року ціни на сталь також рвонули вгору майже вдвічі, але в другому півріччі вони почали падати, зниження тривало весь 2005 рік, а зростання почалося тільки в лютому 2006 року. Тобто, несприятлива кон`юнктура тривала тоді майже півтора роки.

Неприємна для вітчизняних металургів відмінність полягає в тому, що тепер стався дуже швидкий обвал цін на сталь – на 40% всього за три місяці. Крім того, сьогодні негатив для економіки ще більше поглибився тим, що в жовтні до України нарешті дісталася ще й світова кредитна криза.

Повертаючись з урахуванням наведених міркувань до початкової теми, хочеться сказати, що сподіватися на реальність головних параметрів переглянутого бюджету-2009, хоч би якими вони були в остаточному варіанті, не має сенсу. Якщо фактичні розміри інфляції і зростання ВВП наступного року і виявляться близькими до прогнозних показників в законі про держбюджет, прийнятому цього року, то це буде лише випадковий збіг.

А ось що фактично можуть відчути українці після зміни показників бюджету на майбутній рік, то це необхідність ще більшого «затягування поясів» вже одразу після новорічних свят - оскільки однією з головних умов надання кредиту від МВФ було саме заморожування соціальних програм. Адже уряд, як відомо, погодився в цьому із зарубіжними фінансовими добродійниками і має намір, як мінімум, зупинити зростання реальних доходів населення...

Михайло Маркелов