Динамо - Порту: убити «дракона»
Слава Богушу і всім, хто це зміг зробити... Динамівці Києва нарешті подолали безвиграшний етап у Лізі чемпіонів, який розтягнувся аж на чотири роки...
Слава Богушу і всім, хто це зміг зробити...
Історичний момент – динамівці Києва нарешті подолали безвиграшний етап у Лізі чемпіонів, який розтягнувся аж на чотири роки, здобувши не просто першу перемогу у груповому турнірі за цей період, але й першу гостьову (що коштує дорожче).
Шовковського, Гіоане, Каддурі можна було у школах дітям показувати, на уроки мужності запрошувати, адже саме ці гравці були останніми з могікан у нинішньому складі «Динамо», що пам’ятають, як вигравати в гостях у євротурнірі. Пам’ятаємо і ми ту технічну перемогу у скандальному матчі над «Ромою», ну іще згадаємо 2000-й рік, перемогу у гостях над «Русенборгом». Що й казати, ці вісім років видалися занадто пісними на гостьові перемоги столичної команди.
Фото АР |
Перемога виграє всіма гранями: по-перше, подолали основного суперника у боротьбі за путівку у плей-офф, по-друге, віддали борг «Порту» 21-річної давнини, за дві поразки у півфіналі КЧ, по-третє, нарешті подолали «португальський синдром»: досі було чотири виїзди до далекого краю Піренейського півострова і чотири ж безапеляційні поразки, по-четверте, додали балів у клубному рейтингу УЄФА, де Україна посідає 10-е місце саме за Португалією.
Ще б «Шахтар» сьогодні поставив переможну крапку в українсько-португальському дербі…
Та головне, найсуттєвіше: «Динамо» нарешті показало гру, з якою можна претендувати на місце під сонцем у Лізі чемпіонів. Якщо у попередніх матчах з «Арсеналом» та «Фенербахче» новий почерк проглядався лише епізодично і динамівці наче самі не вірили до кінця, що можуть грати у такий футбол, що можуть вигравати не лише у напівживого «Спартака», то вчора усі питання були зняті. Причому у дуже принциповій грі, коли поразка могла підірвати віру в обраний шлях повернення до вершин європейського футболу.
«Динамо» упевнено вело свою гру протягом майже всього матчу, і якщо «Порту» у певні відрізки часу мав перевагу, створював реальну загрозу нашій команді, то це лише з тієї очевидної причини, що португальці вміють «возити» суперника, буквально випалюючи траву у нього під ногами.
«Порту» традиційно поєднує латиноамериканський яскравий технічний стиль з елементами європейського раціоналізму у тактичній побудові командних ліній. Та плюс ще особливий непоступливий характер, упевненість у собі, зарядженість на боротьбу, на перемогу.
Все це наочно було продемонстровано господарями у звітному матчі. І пожежна ситуація у штрафному майданчику «Динамо» на 18-й хвилині, коли виручила лише стійка воріт, і чудовий слалом Родрігеса крізь оборону киян, і дивовижна зіграність аргентинського дуету Лопес-Гонсалес, наочно довели, що з технікою володіння м’ячем у гравців «Порту» все у повному порядку.
Спробуй відбери м’яч у таких – запилишся бігати навколо. Як на мене, цього року киянам ще не випадало стільки витрачати зусиль на гру у відборі. Особливо скрутно ставало, коли господарям вдавалося розігнати атаку, прискорюватися і здійснити декілька кинджальних випадів з флангів у центр. Настирний Халк мало не замучив наших Бетао з Діакате.
Проте недарма головний тренер «Порту» Феррейра і гравці також напередодні матчу відзначали командну гру «Динамо»: "Ми добре знаємо "Динамо". Ця команда тактично грамотна і сильна з точки зору організації гри. Персонально у складі "Динамо" я нікого не виділяв би, повторю, вони відзначаються сильною командною грою» - казав португальський тренер напередодні матчу. Що ж, передчуття його не обманули. Учора і трапився той випадок, коли порядок побив клас.
Фото АР |
Якби ще Бангура не випадав з гри! Учора наш забивайло раптом виявився найслабшою ланкою, відверто «спаливши» декілька виграшних моментів, граючи з партнерами не в такт, не в лад, і можна лише гадати, що спричинилося до цього.
Зрозуміло, що форвард у футболі – людина з особливим характером, має бути певною мірою егоїстом, жадібним до м’яча, самовпевненим. Усе це є у гвінейця, але якось не в міру, з надлишком, що очевидно заважає йому повністю розкрити свій потенціал класного голеадора. Не заб’ю, так хоч зігріюсь – цю філософію Бангури тренери мають відкоригувати, інакше як би не довелося говорити про пропащу силу гвінейського легіонера на полях України.
Помітно, що Бангура не тягне на роль єдиного форварда у виїздних матчах, тарана чи стовпа, на якого накидають м’ячі. Так само невиразно він зіграв і проти «Фенербахчі» у Стамбулі, тож, можливо, у зв’язку до нього потрібні гравці «під нападника», якщо тренер дозволить собі і йому таку розкіш. Адже треба бути Блохіним, щоб мати позаду себе Буряка.
Добре, що нарешті вистрелив Алієв. Давно чекаємо на його «концертний номер» на євроарені і от маємо пряме влучання.
Також звернемо увагу, що обидва голи у всіх трьох матчах «Динамо» забиті зі стандарту: пенальті і штрафний.
Статистика вчорашнього матчу свідчить, що удар Алієва став чи не єдиним за 90 хвилин гри влучанням у ворота «Порту». Зовсім не густо, тоді як господарі п’ять разів влучали у наші ворота, завдавши загалом 12 ударів. Слава Богушу, він не схибив і загалом грав дуже надійно і впевнено, що психологічно передалося всім гравцям оборони.
Очевидно, що в атаці столичного клубу не вистачає якихось нових варіантів, але, громадяни, лише один гол пропущено, коли ще такі показники захист «Динамо» демонстрував у чемпіонській Лізі.
Будемо вважати, що, забезпечивши тили, тренери «Динамо» знайдуть засоби посилення ефективності гри в атаці. Тут Мілевський якраз вчасно вийшов з лікарняного і , здається, дуже скучив за грою.
Фото АР |
За всіх подальших розкладів треба ще набрати мінімум 4 очка і обов’язково не програти тому ж «Порту». На все про все - два матчі вдома, і виїзд до лондонських канонірів, які вчора нокаутували «Фенербахче» і, здається, забезпечили собі перше місце у групі.
5 листопада «Динамо» приймає «Порту» і повинно остаточно вибити дух з «драконів», забезпечити собі вихід з групи.
Реально? Для «Динамо» зразка 2008 року – цілком.
Олег Олійник