Крим: напруга в українсько-російських відносинах наростає

Жителі Севастополя і решти частини Кримського півострова підтримують тісні зв`язки з Москвою, і аналітики вважають, що Україна може розпастися, якщо її лідери відштовхнуть Росію

Ігор Дигало

Розсікаючи хвилі Чорного моря на військовому судні, представник ВМФ Росії Ігор Дигало повернувся до телекамер. "Брудні – це українські кораблі, – відзначив він з легкою цинічною усмішкою. – Чисті – російські".

В умовах розпалених пристрастей Дигало цього місяця влаштував для журналістів незвичайні відвідини російського Чорноморського флоту, надавши їм безпрецедентний доступ до ракетного крейсера "Москва".

Прес-тур відбувся в той час, коли стратегічно важлива російська база опинилася в епіцентрі політичного протистояння.

Стурбований нещодавньою війною Росії в Грузії, український уряд наклав нові обмеження на переміщення російських кораблів і запропонував підвищити орендну плату за перебування флоту.

Український Президент назвав Кримський півострів, який історично був частиною Росії і велику частину населення якого становлять росіяни, найнебезпечнішою точкою країни через сепаратистські настрої.

Росія холодно відповіла обіцянкою підсилити свій військовий флот в Чорному морі і охоче продемонструвала журналістам вогняну потужність кораблів, які використовувалися при блокаді Грузії, а також нагадала світові про глибоке коріння Росії в цьому примхливому українському регіоні.

"Військовий бюджет буде переглянутий таким чином, що ми зможемо краще використовувати ці кораблі і будувати нові, – відзначив Дигало на борту "Москви". – Ставлення до міжнародної ситуації, звичайно, змінилося. Ми чудово розуміємо, що Росія опинилася під тиском".

У цьому тихому порту пристрасті розпалилися з тих пір, як бої в Грузії пролили світло на зіткнення двох інтересів – прагнення Росії грати вагомішу роль в колишніх радянських республіках і бажання України вступити в НАТО. Війна в Грузії налаштувала дружній по відношенню до Заходу уряд проти Москви. Разом з тим населення України розділилося між прихильністю до Заходу і Росії.

Крим – це регіон, дружній Росії. Колишній радянський лідер Микита Хрущов віддав півострів Україні в ті часи, коли спільний прапор робив відмінність між двома країнами непринциповою.

Багато жителів Криму запевняють, що перш за все вони росіяни, і лише потім українці. Вони завзято чинять опір прагненню України вступити в НАТО і обурюються через антимосковську риторику національних лідерів і спроб уряду наповнити Крим українською мовою і культурою.

На тлі проросійських настроїв в Криму аналітики попереджають, що країна може розвалитися, якщо київські політики продовжать рух у бік НАТО і Заходу.

"Більшість загроз Україні  - не зовні, а зсередини, – відзначив в Києві політолог Володимир Корнілов. – Україна живе на своєму власному вулкані".

Критики звинувачують Чорноморський флот в навмисному нагнітанні пристрастей.

"Всі антиукраїнські, проросійські блоки тісно пов`язані з Чорноморським флотом, – заявив Мирослав Мамчак, сивочолий лідер організації "Українська община Севастополя". – Вони борються проти української мови. Вони підтримують сепаратистів".

Мамчак є рідкісним в Криму прихильником українського націоналізму. За його словами, він одержував погрози розправи, і прихильники Росії обклеїли місто листівками з його фотографією, що викривають його як зрадника.

Представники Чорноморського флоту заперечують будь-яке політичне підгрунтя. Але багато українців побоюються, що Москва приховано розпалює сепаратистські настрої. Надходили повідомлення, що Росія почала видавати паспорти деяким жителям. Представники Росії стверджують, що це не так.

Могутній мер Москви Юрій Лужков, якому Україна заборонила в`їзд саме через виступи з приводу Криму, заявив, що регіон належить Україні.

У Москви і Севастополя були тісні зв`язки впродовж тривалого часу, і уряд Москви будував школи і багатоквартирні будинки в цьому українському місті. Одна школа прикрашена вітражами з видами Москви, а університет має зв`язки з Московським державним університетом.

Юрій Лужков

Промосковськи налаштовані жителі вважають політичну організацію Мамчака частиною "етноциду" Києва.

Тут багато хто скаржиться на обов`язкове вивчення української мови в школах і його використання в ЗМІ і для публікацій урядових документів. Проросійські лідери також звинувачують український уряд в поступовому переселенні людей в регіон з інших частин країни і в призначенні прокиївських лідерів в керівні структури міста.

"Швидше, швидше, швидше, щоб зробити всіх українцями, – заявила глава "Російської общини Севастополя" Раїса Телятникова. – Вони хочуть повністю віддалити нас від нашої історичної батьківщини, Росії, в обмін на чужу державу... Вони хочуть змінити етнічний склад і зломити дух Севастополя".

Зі своїми військовими меморіалами і радянськими нагородами, що все ще прикрашають будівлю мерії, сьогоднішній Севастополь залишається живим пам`ятником СРСР або, щонайменше, владі Москви. Російські прапори розвіваються в місті, пам`ятник Катерині Другій - на головній вулиці, і російська мова чутна на кожному розі. У книжкових магазинах дуже мало книг українською. "Це мова державних справ", – знизує плечима продавець.

Не зважаючи на теплі відносини флоту з місцевими жителями, політики в Києві ясно дали зрозуміти, що російський флот можуть попросити піти після закінчення терміну оренди в 2017 році.

Проте у Росії інші плани. Присутність флоту у Севастополі є невід`ємною частиною історії, стверджують російські військові. Російські кораблі залишаться на своєму місці, кажуть вони.

"Ніщо не заважає нам нарощувати свої сили тут, на українській території, – відзначив контр-адмірал Андрій Баранов, заступник командуючого штабу флоту. – Флот оновлюватиметься... Сюди приходитимуть нові кораблі".

На тихому кладовищі, яке спускається до моря, біля підніжжя собору Миколи Святителя покояться останки приблизно 60 тисяч російських солдатів, загиблих на Кримській війні в XIX столітті і під час Другої світової. Біля вівтаря священики говорять про емоційний зв`язок з поколіннями моряків і про їх небажання піднімати український прапор.

Російські моряки і православні священики сидять разом за довгим столом і перекидають горілку стопку за стопкою, проголошуючи при цьому емоційні тости. Здається, що сценка взята з часів царизму.

"Захід здригнувся 150 років тому, коли Росія оголила свій меч, і Чорне море стало червоним від крові", – вимовив священик Ігор Бебін, вставши і піднявши чарку горілки високо вгору.

"Це істинна правда. Як і те, що тепер, вперше за тривалий час, меч Росії знову заблищав. Бійтеся цього меча".

Росіяни цокнулися і випили залпом.

Меган Стек,  Los Angeles Times

Инопресса