4:1 і ще раз 4:1 без асиметричної відповіді

Вони нічого не забули і нічому не навчилися

Гості

Вже навіть і нецікаво, чи закінчиться колись у наших російських сусідів отой колонізаторський синдром: вважати все навколо своїм і лише своїм?

Читаю оце у недавньому номері московського “Спорт-Экспресса” інтерв”ю з Гвідо Бухвальдом (був у складі збірної ФРН такий потужний опорник, чемпіон світу 1990 року) і вкотре не можу не згадати собаку Павлова – у нього, у собаки, теж міцні рефлекси.

“Росіяни завжди були футбольною нацією” – каже німець, “яа,яа” і на підтвердження своїх слів згадує… Протасова, Заварова, Бєланова, київське “Динамо” з Лобановським і Блохіним.

« - У всякому випадку  можна сказати: Russia is back. Нині  іноді згадую про славні часи київського "Динамо"і збірної  СРСР з Лобановським і Блохіним. Ваша нинішня команда нагадує ту збірну…Саме у  такому стилі ви здобули срібло на чемпіонаті Європи1988 року в  Німеччині. Тоді ваші майстри справді  показали чудовий футбол» – розсипається він у компліментах московській газеті, а та знає своє діло, тиражує їх, формуючи і зміцнюючи таким чином той самий фантом величі, який нерідко не дає росіянам об`єктивно оцінювати розвиток подій на футбольних полях, та й поза ними.

Russia is back…Вони нічого не забули і нічому не навчилися – так колись іронічно характеризували спробу роялістів  реставрувати монархічну династію Бурбонів у Франції. Адже все минає...

Кінець легенди

Алієв задав тон

8:2 за сумою двох матчів київського «Динамо» і московського «Спартака» означає кінець легенди про непримиренне протистояння цих команд. Парадокс, але треба було дочекатися, поки у «Динамо» майже не залишилося гравців з ностальгічними настроями, і ми побачили, як можна просто і ефективно перемагати  колишніх суперників по радянському футболу.

Час бере своє, у складі «Динамо» нині грають переважно легіонери, які не читають наших газет, не дивляться наше ТБ, які навряд чи знають різницю між Севастополем і Крижополем, Бессарабкою і Бессарабією, і  для яких що Москва, що, приміром, Бухарест чи Мілан у плані мотивації виглядають однаково – у всіх треба вигравати, якщо хочеш здобути репутацію класного гравця, підняти свій рівень зарплати,  перейти у більш рейтинговий клуб тощо.

Це колись, років з 20 тому, виграш  у «Спартака» майже автоматично відкривав динамівцям шлях до золота союзного чемпіонату чи до кришталевого Кубка – вершини мрій, а нині – це лише початок складних  випробувань у Лізі чемпіонів УЄФА, де суперники будуть не рівня москвичам.

Хоч якою приємною, знаменною, переконливою і т.д. видається  сама по собі перемога над червоно-білими, але, погодимося, суперники киян у третьому колі кваліфікації Ліги 2008/2009 не залишили враження конкурентоздатної команди.

Нінковича не спинити

Показово, що «Спартак» у матчі-відповіді, де треба було рятувати  вже не рахунок, а хоча б  честь клубу,  свій перший кутовий заробив аж на 61-й хвилині. Певні ж періоди матчу москвичі взагалі просто спостерігали, як кияни розкатували м`яча. Команда з характером у такі моменти вдається хоча б до грубої гри, «показує зуби», але казки про особливий «спартаківський дух»  не гріють  нині навіть пенсіонерів.

Наш Бангура вперед летить...

Показово і те, що пара динамівських форвардів -  Мілевський і Бангура на двох наколотили москвичам сім м`ячів, забиваючи в обох матчах. На професійному рівні подібне  трапляється досить рідко, адже зазвичай тренери і гравці  роблять висновки з поразок, міняють склади, захисні схеми, виставляють персональних «вовкодавів», суворо наказуючи їм хоч труси зтягти з форварда, але не дати йому забити.

 «Спартак» відверто «посипався» на даному відрізку своєї історії і від`їзд  основного форварда, «надії Росії» Павлюченка до англійського «Тоттенхема» буквально з тренування напередодні звітного матчу у Києві лише зміцнив переконання у тому, що  «спартачі» не мають ілюзій щодо свого виступу у цьому євросезоні.

Слова в.о. головного  тренера  москвичів Лєдяхова про те, що « наше завдання – виглядати гідно, і, звичайно, про рейтинг треба пам`ятати» розтанули у вечірньому небі після першого швидкого голу киян.

Ніякої московської асиметричної відповіді учора на полі стадіону “Динамо”ми не побачили.

Без Павлюченка, Веллітона, з  Баженовим, який вчасно вийшов з гри,  “Спартак” мав приречений вигляд і очевидно мріяв лише про те, аби швидше дочекатися фінального свистка і забути двобій з Києвом 2008 року як кошмарний сон.

Відповідно,  футбол, сам спортивний результат відійшов у тінь перед відвертим хамством – маю на увазі поведінку  багатьох московських вболівальників, які спробували взяти реванш у декламації різного роду гасел, заснованих на словниковому запасі та менталітеті колишнього політпрацівника радянської армії.

Як не наївся, то не налижешся.

У четвертому кошику

Ну, а тепер  подивимося-погадаємо, які ж шанси у “Динамо” у груповому турнірі Ліги чемпіонів 2008/2009. Жеребкування відбудеться сьогодні, але вже наперед відомо, що “легкої прогулянки” у киян не буде – їхній клубний рейтинг один з найнижчих серед усіх 32 учасників турніру.

Відтак, “Динамо” опинилося в останньому, четвертому кошику, і жереб може визначити йому, приміром, компанію з “Манчестер Юнайтед”, “Роми” та “Марселя”.  Або теж саме, тільки у профіль -  “Челсі”, “Порту”, “Зеніт”. Або…

Втім, зрозуміло, що чекати на якусь фору не доводиться.

 “Динамо” за останні роки лише погіршувало свій клубний рейтинг, і,  хоча за кількістю сезонів у Лізі (12) український клуб є серед старожилів цього найпрестижнішого турніру Європи, на сьогодні загальний підсумок виступів киян виглядає “не дуже”. Зіграно 84 матчі, з них   24 – перемоги, 16 нічиїх,  44 поразки, співвідношення м`ячів: 104 – 139.

Як не крути, а поки що кількість не переходить у якість. Певною втіхою є регулярне поповнення клубної каси за участь у турнірі  Ліги. Нагадаємо, що за минулий провальний сезон – зеро у 6 матчах, клуб все-таки заробив 5,4 млн.євро. Для порівняння – володар Кубка чемпіонів «Манчестер Юнайтед» отримав  понад 100 млн.євро. Є куди тягнутися…

Отже, за будь-якого жереба киянам у груповому турнірі доведеться викладатися по максимуму у кожному матчі, битися за кожне очко.

Адже навіть заштатна «Дрогеда» і напіврозібраний для капітального ремонту «Спартак» спромоглися  потурбувати і пару наших голкіперів (новоспечений  Богуш учора був небезгрішний), і весь захист киян.  

Чи готова насправді команда до серйозних випробувань, чи є у неї запас міцності грати на повну силу у двох паралельних турнірах (адже і в чемпіонаті країни зростає конкуренція, та ще й збірна вимагає свого), чи вистачить тренерам вміння правильно розпорядитися наявним потенціалом гравців – будемо бачити, будемо сподіватися.

Крилатий Мілевський. Отак би завжди!

А поки поздоровляємо обох представників України – «Шахтаря» і «Динамо» з вдалим  проходженням кваліфікації у новому сезоні Ліги чемпіонів і побажаємо їм, звичайно, успішного старту в основному турнірі.

Апетит приходить, самі знаєте, коли.  

Олег Савицький

Фото УНІАН