Що дали протести газовиків?

На перший погляд, протестна акція, яку провели у середу в столиці  та кількох інших найбільших містах  працівники облгазів, завершилася напрочуд швидкою перемогою. У той же день прем`єр-міністр пообіцяла задовольнити всі їхні вимоги, а вже наступного дня, у четвер, Національна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ), продемонструвавши незалежність, гідну послушників першого монастирського року, поспішила виконати настанови голови уряду.

Нагадаємо про вимоги, з якими газові протестувальники вийшли на столичні вулиці. Голова профкому ВАТ «Донецькоблгаз» Іван Трехлібов заявив, що газівники «вимагають підвищення заробітної плати за рахунок підвищення тарифів на транспортування газу». За його словами, сьогодні в Україні тарифи на транспортування газу збиткові, вони нижчі за собівартість на 50–60%, через що підприємства не можуть  підтримувати газорозподільні мережі в належному стані. Як стверджував  Трехлібов, «вся газова система країни занепадає». Через низьку заробітну плату, яка на ВАТ «Донецькоблгаз» становить 1520 грн., на підприємстві зростає плинність кадрів, і лише за перше півріччя звільнилося 356 працівників, наголосив Трехлібов. Він додав, що «все це створює загрозу виникнення техногенних катастроф у газорозподільній системі» і акція протесту – «це штормове попередження про те, що безпека кожного споживача газу перебуває під загрозою».

Віталій Дем`янюк, генеральний директор ТОВ «ГАЗЕКС Україна» (виступає інвестором декількох облгазів)  сформулював вимоги газівників без емоцій. За його словами, це не просто нові тарифи на послуги з транспортування і постачання природного газу. Він вважає, що при перегляді тарифів необхідно передбачити підвищення заробітної плати працівникам на рівні, передбаченому галузевою угодою між НАК «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників газових господарств, виходячи з нормативної чисельності працюючих. Окрім того, тариф, на його думку, повинен враховувати реальну вартість газу, використовуваного на власні і технологічні потреби, виходячи з нормативних об`ємів споживання і з урахуванням компенсації збитків, одержаних за попередній період.  Топ-менеджера галузі також хвилює розмір відшкодування витрат на ремонтні і відновлювальні роботи. Він наполягає, щоб він не опускався нижче 25% від тарифу. Дуже важливим для підприємств галузі Дем`янюк також вважає включення в структуру тарифу інвестиційної складової в розмірі не менше 10% від загального тарифу.

Отже газівників, здається, почули, і  з 1 вересня НКРЕ підвищила тарифи на транспортування природного газу  і його постачання газорозподільчим підприємствам . Зокрема, середньозважений тариф на розподілення газу, з урахуванням загального обсягу транспортування  і планової тарифної виручки, для облгазів підвищиться на 46,2% - до 81,3 грн. за тисячу кубометрів (без ПДВ). Середньозважений тариф на постачання зросте на 28,7% - до 34,50 грн. за тисячу кубометрів (також  без ПДВ). При цьому загальний тариф на транспортування природного газу для споживачів України зросте на 27,7% (з 96,3 до 122 грн. за тисячу кубометрів, без ПДВ).

При затвердженні тарифів НКРЕ враховувала збитки компаній у зв`язку із зростанням витрат на закупівлю імпортного газу для технологічних потреб, а також необхідність підвищувати оплату праці. Після  1 вересня, коли вводяться тарифи, середня заробітна плата в облгазах зросте  до 2500 гривень. (З тарифами по кожному газопостачальному підприємству можна ознайомитися у випуску УНІАН «Енергетика» № 101).

Зауважимо також, що облгазівники своєю досить потужною акцією зробили дружню послугу суміжникам – українським газовидобувникам. Останні давно вже добивалися підвищення роздрібних газових цін для населення, але після того, як уряд Віктора Януковича їх трохи знизив, Тимошенко не наважувалася задовольнити такі вимоги, незважаючи на те, що ці тарифи були навіть меншими за собівартість природного газу вітчизняного видобутку (він спрямовується виключно населенню) і не підвищувалися з кінця 2006 року. Тепер, після того, як у липні було зафіксовано 0,5% дефляції, уряд, схоже, став сміливішим.

Для споживачів, у яких річний обсяг споживання  не перевищує 2,5 тисячі кубометрів, тарифи з 1 вересня зростуть на 13,7% - до 35,82 коп. за кубометр (з урахуванням ПДВ) за наявності газових лічильників, а без них - на 14,1%, до 39,36 коп. за кубометр  (з ПДВ). Якщо  споживання не перевищує 6 тисяч кубометрів на рік, то  при наявності лічильників ціна  зросте  на 13,5% – до 54,24 коп. за кубометр (з ПДВ), без нього – на 13,4%, до 59,64 коп. за кубометр (з ПДВ). При споживанні до 12 тисяч кубометрів тариф для власників лічильників підвищено  на 13,3%, до 1,11 грн. за кубометр (з ПДВ), при  відсутності лічильника – на 14,1%, до 1,221 грн. за кубометр (з ПДВ). Якщо  споживання  перевищує 12 тисяч кубометрів на рік, то ціна зросте (з лічильником) на 13%, до 1,326 грн. за кубометр (з ПДВ),  без лічильника – на 13,1% до 1 грн. 45,86 коп. за куб. м (з ПДВ).

Втім, задовольнивши одну з основних вимог газівників (про перегляд тарифів на розподіл і транспортування, що дозволяє, головним чином, підвищити зарплату), уряд та НКРЕ проігнорували інші, які зовсім не можна назвати другорядними. Так, у розмові з УНІАН на Майдані Незалежності один з протестувальників - начальник відділу ВАТ “Дніпропетровськгаз”  Олексій Кисельов наголошував на відсутності коштів для того, щоб  підтримувати газові мережі в робочому  стані і запобігти відтоку кваліфікованих робітників. “Вони у нас люблять свою роботу, і, як то кажуть, тримаються за неї. У нас плинність кадрів навіть нижча, ніж у інших областях, - відзначає фахівець і додає: - Але ж, окрім людського фактору, є й матеріальний. Ті ж самі труби ми з повітря не зробимо... Тому в ході акції ми навіть не ставимо на перше місце питання про зарплату. Найбільше нас турбують питання безпечної експлуатації мереж”.

На цю вимогу уряд і НКРЕ практично не відреагували. Тож, можна вважати, що уряд запропонував газовим протестувальникам лише паліатив. А ще без відповіді поки що залишилася також пропозиція  облгазів повернути їм право самостійно укладати угоди з споживачами їхніх послуг і, відповідно, отримувати оплату від них безпосередньо, а не через НАК “Нафтогаз України”, яка далеко не завжди перераховує її вчасно.

Тимошенко, як впевнені керівники акції газівників, обіцяла виконати все, чого прагнули пікетувальники. Термін, відведений собі урядом для вирішення проблем галузі - 20 серпня. Якщо обіцянок не буде дотримано, дехто з профспілкових лідерів готовий знову вивести людей на вулиці. Йдеться також про можливі страйки італійського типу, коли робота провадиться виключно за правилами. Як наголошують найрадикальніші з профспілкових функціонерів, в цьому разі доведеться відключати значні ділянки газопроводів, стан яких не відповідає вимогам безпеки...

Але чи не надто захопилися газовики,  нагадуючи уряду про можливі техногенні катастрофи? Чи не підштовхнуть вони своїми вимогами і суттєво підвищеними зарплатами черговий ріст цін у інших сферах?

Відповідаючи на ці запитання УНІАН, керівник групи радників голови Нацбанку України Валерій Литвицький відзначив:  “ Не можна уникнути підвищення газових цін для населення,  бо одна промисловість уже не може тягнути цей віз, який стає через підвищення цін Росією, усе важчим”. Населення, як вважає радник голови НБУ, також повинно потроху долучатися до процесу переходу на світові ціни. Але він проти того, щоб розпочинати “раллі” газових та комунальних тарифів. Однак не підтримує і практику їх “заморожування”, до якої вдавалися 2007 року. На думку Литвицького, тарифи слід піднімати поступово, “не в режимі ліфта, а в режимі ескалатора, що рухається повільно і безпечно”. Він зауважує, що час для підвищення тарифів обрано не зовсім вдало і вказує, що “робити це слід було не напередодні опалювального сезону, а в літні місяці, коли ціновий тиск завжди менший”. При цьому наголошує, що інфляційні ризики від підвищення газових тарифів і цін не надто великі, адже завдяки цьому також частково зменшуватиметься тиск на товарний ринок. Певну небезпеку однак несе так звана вторинна інфляція, яка виникає внаслідок впливу газових цін на видатки виробництва, у тому числі в домашніх сільських господарствах. Щоб цього не було, водночас з підвищенням цін на енергоносії, на думку Литвицького, слід просувати комунальну реформу, добиватися підвищення енергоефективності, зокрема й встановлюючи газові лічильники. Що стосується вимог газівників щодо фінансування також і витрат на оновлення мереж і газового обладнання, на що уряд поки що не погодився, то, на думку експерта, ці питання можна буде розв`язувати лише після того, як буде ухвалено новий бюджет. Найкраще б, як вважає Литвицький, взагалі закласти ці потреби до бюджету наступного року.

Віталій Княжанський