Наприкінці липня на світових ринках різко знизилися ціни на металобрухт і напівфабрикати, а разом з ними почала зменшуватися вартість готової продукції - сталы. При цьому в США і в Європі відбувається помітне зниження попиту на продукцію металургійних компаній, відповідно впливаючи в свою чергу на динаміку цін. Чим же загрожують такі тенденції для економіки України?
Залежність вітчизняного товарного експорту, а з ним і всієї економіки від коливань світових цін на сталь вельми велика. Це пояснюється тим, що ВВП України приблизно на 50% формується за рахунок експорту (раніше цей показник перевищував навіть 60% - в 2004 році, наприклад). А головною експортною позицією України – з величезним відривом від найближчих переслідувачів – є чорна металургія (чорний метал і вироби з нього). Цей експорт становить останнім часом 40-45% усього експорту товарів.
Ситуація з експортом чорних металів і виробів з них в перші п`ять місяців 2008 року виглядає так: експорт в січні - $1,49 млрд., в лютому - $1,84 млрд., в березні - $2,29 млрд., в квітні - $2,65 млрд., в травні - $2,79 млрд., всього за 5 місяців - $11,06 млрд. При цьому майже все зростання експортної виручки забезпечувалося не збільшенням фізичних обсягів, а стрімким підвищенням світових цін на сталь. Для довідки: по 8 регіонам миру ціни на металопрокат зросли з грудня 2007 року до липня 2008 в середньому на 90%. На підставі наведених цифр щодо експорту чорних металів і графіка зростання світових цін на сталь нескладно вирахувати, яка приблизно надбавка в цьому експорті відбулася за рахунок підвищення світових цін у відповідні місяці порівняно з цінами в листопаді-грудні минулого року. І з`ясується, що зростання експорту в грошовому виразі в січні-травні цього року порівняно з ситуацією, якби ціни залишилися на торішньому рівні, склало $4-5 млрд.
Звичайно, зменшення світових цін на чорні метали, яке почалося, виллється і в зменшення показників зростання ВВП в місяці, що залишилися до кінця року, і, можливо, в скорочення податкових надходжень від металургійних підприємств (адже їх рентабельність знизиться за рахунок скорочення реалізації). Проте ще небезпечнішим може виявитися вплив зменшення валютної виручки від металургійних комбінатів на стійкість української грошової одиниці.
З початку року брак валюти від зовнішньої торгівлі з лишком перекривався прямими іноземними інвестиціями і позиками, у зв`язку з чим Нацбанк зважився навіть на весняну ревальвацію гривні. Але якщо тепер відбудеться істотне скорочення валютної виручки від головної української експортної галузі, то ситуація може кардинально змінитися. Гривня почне зазнавати девальваційний тиск і НБУ буде вимушений витрачати свої золотовалютні резерви для підтримки вітчизняної валюти, як це було, наприклад, в січні 2008 року (на $667,8 млн.) і в грудні 2007 (на $305,9 млн.).
З початку року резерви Національного банку дещо зросли: з січня по травень – на $2,6 млрд. (що набагато менше зазначеної вище суми приросту експорту в цей період за рахунок підвищення ціни на сталь), а за червень і липень – ще на $3,5 млрд. – до $37,9 млрд. Але це все одно дуже мало, оскільки тільки на депозитах фізичних і юридичних осіб міститься 321,6 млрд. грн., а ще 124,7 млрд. грн. готівки «гуляє» поза банками (дані за червень). Разом – 446,3 млрд. грн., що еквівалентно приблизно $92 млрд. за сьогоднішнім курсом НБУ.
Таким чином, у разі, якщо населення і бізнес захочуть перевести свою гривню в тверду валюту – а цього варто чекати, коли гривня почне знижуватися щодо долара – Нацбанк не матиме достатнього ресурсу для тривалої підтримки вітчизняної валюти. Такий сценарій спостерігався пам`ятного для фінансистів 1998 року. Тоді НБУ витратив 70% своїх валютних резервів (вони зменшилися з $2,3 млрд. до $700 млн.) на утримання гривні від падіння, але вона, як відомо, все одно впала в 1998-1999 роках в 2,7 раза.
Такий розвиток подій в Україні може мати місце і найближчим часом, сильним поштовхом до чого здатний стати саме зниження світових цін на сталь. Якщо ж наприкінці 2008 року гривня ще не почне девальвувати, то це напевно станеться наступного року, коли додасться ще один несприятливий для України зовнішній чинник – зростання ціни на імпортний газ.
Михайло Маркелов
