Українська залізниця: провідниця Вєрка Сердючка forever?

Дістали...

Поїзд "Луганськ-Київ". Зі мною в купе розмістилася родина: чоловік з дружиною і донькою років 18. Жінка не дуже добре себе почувала і вирішила випити ліки. Пляшка з водою в неї була, а от склянки не знайшлося. Тож донька пішла по склянку до провідника.

- Мамо, провідниця сказала: “Склянки йдіть купувати у вагон-ресторан. А у нас можете чаю придбати”, - повідомила дівчина.

- Скільки їжджу, вперше таке чую, - заявила мати, щиро здивувавшись відмові і додала. - Але ж у них зараз проходить місячник підвищення культури по обслуговуванню пасажирів. Помітно.

Жінка вирішила сходити сама. Результат був такий самий, а правильніше сказати, її похід був безрезультатний. Тоді вже не витримав голова сімейства. Після 5-хвилинної відсутності він повернувся з пластиковим стаканчиком. Провідниця зауважила, що зробила для чоловіка виключення, адже згідно з якимись змінами у офіційних документах, відтепер провідники не мають права надавати пасажирам порожні чисті склянки. 

Тут мені пригадалася недавня подорож до Петербурга. Ми завбачливо взяли з собою кружки і каву. Залишилося тільки набрати кип’ятку. Підійшовши до бачка з водою, почула зауваження провідниці:

- Дівчата, ви от кип’ятком користуєтесь, тож купуйте у нас чай.

Наш народ мовчить, коли влітку у плацкартному вагоні вікна відкриваються лише через одне купе або взимку віє вітер крізь здоровенні щілини у старезних дерев’яних віконних рамах, мовчить, коли  з туалетів смердить, промовчить або стиха обуриться брудом... На фоні всього цього залізниця із заздрісною стабільністю підвищує ціни на проїзд. Але платити за кип’яток, це вже, вибачте, занадто.

Згідно з Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, “кип’ячена вода надається пасажирам безкоштовно”.

Взагалі, якщо уважно прочитати ці Правила, то можна знайти для себе багато цікавої і корисної інформації. Майже загальновідомо, що провідники вагонів зобов’язані попереджувати пасажирів не пізніше ніж за 30 хвилин до прибуття поїзда до станції призначення, указаної в проїзному білеті. Зазвичай, вони так роблять. Але знаю не про один випадок, люди проспали свою станцію, так і не почувши від провідників “команди” просинатися, і через запізнення мали серйозні проблеми на роботі.

До того ж, у разі погіршення стану здоров’я, пасажири повинні безкоштовно отримувати в доцільних кількостях медикаменти з аптечки. Підняття і опускання верхніх полиць, на бажання пасажирів, виконують провідники вагонів.

Якесь непорозуміння і суперечка існує у чинному законодавстві стосовно забезпечення пасажирів чаєм та кавою. У правилах перевезення зазначається: “Пасажири всіх вагонів зі спальними місцями забезпечуються за встановлену плату чаєм та кавою”. Натомість згідно з Постановою Кабміну “Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом” “у купейних, плацкартних та м’яких вагонах пасажири всіх поїздів не менше трьох разів на день забезпечуються чаєм, цілодобово кип’яченою гарячою та охолодженою водою, а в загальних вагонах – питною водою”. Жодного слова про якусь оплату за цю послугу нема.

Згідно з пунктом 63 цієї ж постанови доставка постільних речей на спальне місце пасажира і збирання її за 30 хвилин до прибуття пасажира до місця призначення є обов’язком провідника вагону. До того ж провідники повинні надавати допомогу в застиланні постільної білизни інвалідам, хворим, людям похилого віку та пасажирам з дітьми. Але чомусь зазвичай мені доводиться прокидатися зранку в поїзді після повторюваної фрази провідника, що лунає, як з гучномовця:

- Пасажири підіймаємось, збираємо і здаємо постіль.

Мало того, що ти ретельненько поскладаєш цю постіль, тебе змусять ще принести її до купе провідника. Воно начебто і не важко, але за зменшення обсягу роботи провіднику вірогідність почути “дякую” становить просто мізерний відсоток. У всякому разі, слова подяки мені доводилося чути від провідників лише кілька разів у житті.

В той же час пасажири мають пам’ятати, що згідно з Правилами, вони мають право безплатно провозити з собою у вагоні ручну поклажу вагою до 36 кг, а за обсягом не більше місткості місць, відведених кожному пасажиру для перевезення ручної поклажі.

До речі, між самими пасажирами часто виникають суперечки, хто куди має ставити свої речі. Це у правилах також прописано. Пасажири, які займають нижні місця, мають право складати свої речі в рундуках купе, а власники квитків на верхні полки можуть розташувати свій багаж на третіх полицях плацкартних вагонів або у нішах купейних вагонів.

Цікавий факт – в разі потреби пасажир може один раз здійснити зупинку на будь-якій проміжній станції, розташованій на маршруті поїзда. Протягом трьох годин після прибуття на цю станцію пасажир повинен пред’явити свій білет черговому по вокзалу чи начальнику станції для поставлення відмітки: “Зупинка з продовженням терміну дійсності квитка”. Протягом 10 діб після відправлення поїзда пасажир може продовжити свою поїздку іншим поїздом, який слідує в тому ж напрямку.

 А ви про це все знали?

Олена Бєляєва, м. Київ