Київський університет ім. Шевченка: Литвин, Губерський... і крапка?

Віднедавна навколо Київського національного університету ім. Тараса Шевченка точаться неабиякі пристрасті. Сам Президент України Віктор Ющенко перйнявся подальшою  долею одного з найповажніших і найпрестижніших  вишів країни і почав один за одним штампувати різноманітні укази. Першим ділом він звільнив з посади ректора КНУ Віктора Скопенка (який керував вишем більше двох десятиріч – з 1985 р.), натомість призначивши в. о. ректора лідера блоку свого імені і одночасно завкафедри новітньої історії України Володимира Литвина. Але Литвин не став жертвувати великою політикою в ім’я розвитку вищої освіти і відкрито заявив про свої політичні амбіції. А вже 5 травня Президент підписав одразу три укази, які стосувалися університету. Перший – про заходи по підвищенню статусу університету (щоб відтепер він був не просто національним, а дослідницьким університетом, до того ж з наданням автономних прав), про склад наглядової ради університету (у списку прізвищ, окрім видатних науковців, можна спостерігати цікаву політичну плеяду: Кучма, Богатирьова, Порошенко, Кравчук), але найбільш цікавим виявився третій Указ “Про внесення змін до Указу Президента України від 10 квітня 2008 року №315”. В останньому зазначається, що Скопенка звільнили з посади ректора згідно з виходом на пенсію, а в. о. ректора призначили директора Інституту міжнародних відносин Леоніда Губерського, таким чином увільнивши від виконання обов`язків ректора Литвина.

Леонід Губерський

Леонід Губерський і сам був студентом університету Шевченка. Закінчивши філософський факультет в 1969 р., він вступив на аспірантуру. Темою докторської  дисертації майбутнього директора КІМВ була “Ідеологія як соціокультурний феномен”. У 1978 р. Леонід Васильович стає заступником декана філософського факультету, а вже через 4 роки - проректором університету. В 1994 р. з легкої руки ректора Скопенка філософ за спеціальністю Леонід Губерський був призначений на посаду директора Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Хоча в деяких ЗМІ писали, що призначення відбулося всупереч волі колективу інституту, який на виборах директора підтримав кандидатуру економіста-міжнародника, професора Антона Філіпенка. Та, незважаючи на це, Леоніда Васильовича в колективі прийняли досить швидко. Він зарекомендував себе чудовим господарником і управлінцем.

На факультетах міжнародних відносин в будь-якому виші навчаються діти еліти -  це вже аксіома. Зрозуміло, що Інститут міжнародних відносин одного найпрестижніших вишів України став alma mater для багатьох чад українських можновладців і скоробагатьків. Студентами КІМВ були діти Президента України Віктора Ющенка Віталіна і Андрій, сини екс-міністра юстиції Олександра Лавриновича, дочка колишнього міністра освіти і науки Василя Кременя, дочка екс-спікера українського парламенту Володимира Литвина. У деяких родинах навчання в цьому інституті навіть стало сімейною традицією: сини вихованців міжнародного факультету Бориса Тарасюка, Сергія Терьохіна, Петра Поршенка пішли стезею батьків і вступили до КІМВ. Отже за 13 років керівництвом інститутом Леонід Губерський зробив своїми приятелями чи просто добрими знайомими багато впливових українських політиків і бізнесменів.

Згодом Губерський добився для свого інституту статусу юридичної особи, отже тепер у виша була можливість заснувати власну казну. І стала потихеньку виникати держава в державі. Леонід Васильович підняв престиж інституту до найвищої відмітки. Тепер Губерський на заздрість всім вищим навчальним закладам міг дозволити собі запрошувати викладати до інституту людей зі світовим ім’ям, справжніх професіоналів у своїй справі. Час від часу читати лекції в інституті приходили академіки з НАН України, судді Конституційного і Верховного суду, представники Адміністрації Президента.

Є і й інший бік медалі. Про шалену корумпованість КІМВ ходить багато чуток. Хабарі при вступі до цього ВНЗ називають одними з найвищих в Україні. Та і офіційні цифри за навчання за контрактом становлять кругленьку суму. Але досі ніяких фактів, які б дійсно засвідчували корупційні схеми, в інституті виявлено не було. Та і хіба можна назвати корумпованим виш, в якому періодично читає лекції сам Генеральний прокурор України?

Але можна з впевненістю сказати, що хай і за великі гроші, але в КІМО ви отримаєте дійсно високоякісну освіту (при бажанні вчитися, звичайно). Потужна кафедра іноземних мов, безліч спецкурсів і найкращі викладачі – це все заслуга організаторських і управлінських якостей директора. 

Нічого поганого про Губерського почути неможливо. Своїм директором задоволені всі. Викладачі  -заробітною платою, студенти - демократичним ставленням і гарною матеріальною базою для навчання. Отже коли минулого року між Скопенком і Губерським розгорівся конфлікт, студенти КІМВ дружно виступили на захист директора. Ректор вирішив позбавити Інститут міжнародних відносин статусу юридичної особи і відібрати частку автономних прав. Причину “війни” між колишніми друзями офіційно так і не оприлюднили. Але як у викладацьких, так і у журналістських колах говорили, що конфлікт виник через гроші. Адже зрозуміло, що в КІМВ крутилися найбільші суми.

У багатьох викладачів університету не виникає сумнівів, що незабаром Леонід Васильович позбавиться префікса в.о. і стане ректором Київського національного університету.

Ймовірним претендентом на посаду ректора в університетських колах називали професора, проректора, декана економічного факультету Віктора Базилевича. УНІАН звернувся до нього з проханням прокоментувати призначення Леоніда Губерського виконуючим обов’язки ректора, але Віктор Дмитрович від коментарів відмовився:

- Я нічого не скажу. Я не уповноважений це робити. Є указ Президента - ми його виконуємо.

І поклав слухавку. 

Олесь Горобина