“Ох полним полна коробочка, єсть в нєй сітец і парча”, – під цю пісню на слова гнобителя трудового народу Некрасова проходив першотравневий мітинг українських комуністів на Європейській площі столиці.
Ну, не лише під цю. Ще була російська кадриль...
На мітинг прийшло близько трьох тисяч чоловік, старі баби тримали портрети Леніна й Сталіна, усміхалися беззубими ротами й просили їх сфотографувати. Одна з таких учасниць підійшла до телекамери й запитала: “А можна, я передам привіт доньці?”
Серед мітингувальників траплялися справжні, затяті комуністи – із медалями, червоними прапорами та характерним блиском у очах. Але були й такі, кого явно підвезли з сусідніх сіл для масовки. Транспарантів було мало, креативністю вони не вирізнялися.
“Ні – владі фашистів і поліцаїв!”, “Буржуазії – бій!” – ось і всі гасла. “Скажіть, а що таке буржуазія?” – запитала я дідка, який тримав транспарант. “Буржуазія, вона і є буржуазія”, – пояснив дід.
Оскільки було прохолодно, люди були одягнені у вовняні речі, і весь мітинг пах нафталіном.
Напевне, добре, що є таке свято. Нехай собі старі люди солідаризуються хоч раз на рік. Зберуться, згадають молодість – як ходили на паради та мітинги... Тим більше, депутати, які теж називають себе комуністами, все організували, забезпечили масовість заходу.
Цього разу організатори запросили на київський мітинг французького комуніста. Дарма що західні комуністи мають із нашими мало спільного – принаймні не плазують перед російськими капіталом.
Степан Дюме, секретар райкому Комуністичної партії Франції міста Лілль, розповів багато цікавого. Виявляється, життя трудящих Франції також треба поліпшувати. Мер французького міста Лілль, за словами гостя, –комуніст. І це тому вони так добре в Ліллі живуть. “На жаль, у Франції до влади пройшла чорна сила, – повідав французький марксист. – А Європа потребує іншої політичної структури”.
Напевно, є свій шарм – бути комуністом у Франції, яка ніколи не будувала комунізму...
Виплила на мітингу й лідерка “прогресивних соціалістів” Наталя Вітренко.
– Уже 122 роки по планеті крокує Першотравень... – нагадала вона. І понеслося: – З кожним роком він стає все актуальнішим, тому що нахабніє буржуазія, а олігархи обдирають трудовий народ. Тільки народ може врятувати планету, бо капіталізм уже показав свою порочну сутність. Капіталісти стимулюють суспільство до сексуальної вседозволеності з усіма видами пороку. Капіталісти призвели до того, що на землю приходить дефіцит питної води. Збагачується не тільки світова олігархія. Подивіться на Україну: країна вимирає. Офіційні дані кажуть, що 20% міст України – бомжі, 40% сіл Україні – зубожілі, а доходи олігархії все ростуть. А це все відбувається тому, що мовчить трудовий народ. Те, що нема єднання трудящих – найголовніша біда України”.
Далі, як і належиться, – лайки на адресу НАТО, керівника СБУ Наливайченка, Бандери, Мазепи, Ярослава Мудрого тощо...
Треба сказати, що пані Вітренко зі смаком користувалась плодами капіталізму та пов’язаної з ним демократії... Цікаво, що було б із нею років 25 – 30 тому, якби вона сказала криве слово про шефа спецслужб.
Овацій не було, електорат крайніх лівих явно втомився. Навіть на голову КПУ народ зреагував в’яло.
– Давайте ми покажемо сьогоднішньому режиму, що український народ жити так далі не бажає... – закликав голова КПУ Петро Симоненко, –Давайте не будемо гнути спини перед тими, хто порозвішував по Києву свої біг-борди. І ці люди обіцяють киянам добре життя! Місто Київ – це початок нової окупації нашої України. Хочу закликати всіх киян, що саме травневими святами ми розпочнемо рух за звільнення Києва від справжніх окупантів, мародерів, які знущаються над нашим народом... Я закликаю вас, ветерани, люди з сивим волоссям і світлим ясним розумом, об’єднаймося... Прошу вас всіх: роз’їдьтеся по всій Україні і скажіть: Київ стояв і буде стояти.
Білоруського бацьку Олександра Лукашенка якось так понесло під час спілкування з ветеранами, що він заявив буквально таке: “Я розумію ваші біди, дорогі ветерани, бо і мій батько загинув під час війни” (Лукашенко народився в 50-х роках). Симоненко до такого ступеня екстазу ще явно не дійшов...
Паралельно на Майдані проходив мітинг Соцпартії. Незважаючи на те, що партія ледве на ладан дише, там було все по-багатому: велика сцена, оббита малиновими тканинами, на сцені фанерили дешеві артисти. Людей було відверто мало. Олександра Мороза вже ніхто серйозно не сприймає. Мороз не став розгортати антиолігархічну риторику, а обмежився передвиборчою.
– Я переконаний, ми повернемось і в структури Верховної Ради, і в місцеві органи влади, щоб відстоювати інтереси людей, – сказав лідер СПУ.
– Рік тому, ви пам’ятаєте, як мене шельмували у зрадництві. А нинішній владі зараз хто заважає робити обіцяне? Києву потрібен голова, який дбатиме про добробут людей. Ті, хто затіяв дострокові вибори у столиці, жалкують про це.
Далі було звернення до киян голосувати за соціалістів...
Коло нас товкалася якась пара – іноземці. Дівчина із рюкзаком, запитувала свого високого хлопця англійською: “Що таке “Перше травня”? Хлопець замислився й захитав головою.
Їм це незрозуміло. Хоч свято – і міжнародне.
Ксеня Лесів, Маша Міщенко
Фото УНІАН
