Справді, важко посперечатися з членами фракції БЮТ, уряду та незалежними експертами, які стверджують, що нинішню високу інфляцію значною мірою підхльоснули заяви не тільки представників опозиції, а й президентської сторони. Через ЗМІ озвучуються останнім часом просто жахливі інфляційні прогнози.
Утім, це речі настільки очевидні, що багато депутатів навіть з пропрезидентської фракції НУ-НС не сміють сьогодні їх заперечувати. Не можна, наприклад, не погодитися з аргументом екс-міністра оборони Анатолія Гриценкя, який прокоментував на останній «Свободі слова Савіка Шустера» одну заяву Віктора Ющенка з цієї обойми.
Гриценко розповів, як тиждень тому на один з телеканалів Президент України вийшов з графіками і заявив «на всю країну, а, практично, на весь світ», що інфляція може досягти більше 34%, на продовольство – більше 42%. «Президент не може собі таке дозволяти! Тим більше, Президент Ющенко, який має базову освіту, – економічну. Це, напевно, не злочин, але це – аморальний вчинок», - таку оцінку дав депутат заяві голови держави, наполягаючи, що вона, поза сумнівом, спровокує додатковий сплеск інфляції. А якби Президент і справді хвилювався про проблеми інфляції, вважає Анатолій Гриценко, то він мав би йти на засідання уряду і там показувати свої графіки.
Не менш резонансно, ніж наведені прогнози Віктора Ющенка, прозвучали нещодавно слова голови НБУ Володимира Стельмаха - про те, що Україні загрожує стагфляція. Адже якщо Президент оперував хоч би зрозумілими більшості населення термінами і називав конкретні, хай, і лякаючі прогнозні цифри, то головний банкір зробив взагалі безпрецедентний крок. Стельмах як обухом по голові вдарив українців досі нечуваним, але дуже загрозливим у контексті його виступу, терміном.
Адже голова Нацбанку як ніхто інший має собі звітувати про вкрай негативний вплив на ту ж інфляцію такої шокуючої для народу інформації. Ну що можуть подумати пересічні громадяни, почувши це нове і незрозуміле для більшості з них слово – стагфляція? На думку мимоволі прийдуть відомі префікси й епітети до інфляції – гіперінфляція, галопуюча інфляція тощо. А тут, либонь, зріє щось ще страшніше, подумають люди – якщо раніше такого не чули.
Насправді ж стагфляція (від лат. stagno - роблю нерухомим і inflatio – здуття) – це всього лише економічне поняття, яка означає стан економіки, коли відбуваються одночасно спад виробництва і зростання цін (поєднання економічної кризи з інфляцією). Для України такий економічний стан зовсім не є чимось незвіданим - економічний спад з високою інфляцією мали місце впродовж всіх 90-х років. І лише з перших років нинішнього століття реальний ВВП, нарешті, став зростати в нашій країні, хоча розміри інфляції за мірками економічно розвинених держав залишалися дуже високими (за винятком 2002 року, коли індекс споживчих цін склав 99,4% - тобто, спостерігалася дефляція).
І найбільш вражає в цій ситуації – глава НБУ нажахав всю країну терміном, який навіть не має точного економічного сенсу. Стагфляція - на відміну, скажімо, від інфляції або дефляції, економічного зростання або спаду тощо - не вимірюється в якихось цифрах взагалі. Це – не показник, а лише загальна оцінка економічної ситуації.
Останнім часом про це, можна сказати, абстрактне економічне визначення пригадали, швидше за все, з подачі колишнього голови ФРС США Алана Грінспена, який нині активно коментує кризові явища, що відбуваються в 2007 і 2008 роках у світових фінансах, а журналісти охоче його цитують. «Ми, поза сумнівом, зіткнемося з неабиякою дозою стагфляції в 2008 році, і я сумніваюся, що в найближчі три місяці ситуація поліпшиться», - таку, зокрема, оцінку економіки США дав Грінспен в грудні минулого року. Перед цим про стагфляцію говорили стосовно періоду 1970-х років, коли після нафтових криз спостерігався зліт цін і рівня безробіття в індустріально розвинених країнах.
Якщо ж під стагфляцією розуміти поєднання високої інфляції не з рецесією економіки, а лише з уповільненням її зростання (а таке тлумачення стагфляції також зустрічається), то в такому разі вона мала місце в Україні впродовж всього минулого року. Зокрема, показник зростання ВВП в січні 2007 року дорівнював 109,3%, потім він практично регулярно знижувався і досяг за рік 107,3%, а інфляція встановила рекорд нинішнього сторіччя - 16,6%. Тоді як 2008 року економіка демонструє зростаючий тренд – приріст ВВП в січні був 4,9%, а в січні-березні вже 6,0% (березень до березня – 6,5%).
Чим же тоді можна пояснити вельми, м`яко кажучи, «дивний» факт вживання Володимиром Стельмахом такого сумнівного економічного терміну, як стагфляція? Невже такому великодосвідченому фінансистові, який посідає до того ж дуже відповідальну державну посаду, просто закортіло похизуватися ерудицією?..
Ні, навряд чи таке пояснення комусь видасться правдоподібним. Та обставина, що подібні заяви глави держави і керівника НБУ, незалежно від причин їх оголошення, викликають додатковий інфляційний тиск, в даному випадку, психологічний – поза будь-яким сумнівом. Повірити, що названі чиновники цього не розуміють, неможливо. До речі, саме Президент Ющенко видав 18 липня 2006 року Указ і саме Нацбанку цим документом наказує «вживати в установленому порядку заходи з недопущення формування в суспільстві негативних очікувань щодо рівня інфляції, валютного курсу і стану банківської системи». Тож вельми парадоксальними постают дії Ющенка і Стельмаха в світлі вимог згаданого акту, чи не так?..
Природно, що уряд чудово розуміє суть того, що відбувається. «Кожен крик вищих посадовців про інфляцію призводить до її збільшення», - висловилася з цього приводу в недільному ефірі телеканалу «ICTV» Юлія Тимошенко. А постійні заяви про інфляцію з боку політиків і керівництва держави вона назвала безвідповідальними і аморальними.
Виглядає все це справді дуже непривабливо. Вищі посадовці держави усвідомлюють, що вони своїми фразами, адресованими широкій публіці, розкручують ще сильніше інфляцію і завдають, відповідно, шкоди всій економіці. І, отже, їм для чогось це потрібно? Адже складається враження, ніби Президент (і Секретаріат Президента), а також підконтрольне йому керівництво Нацбанку одержують якесь задоволення від того, що завдяки їх діям погіршується економічна ситуація в країні? Причому, вони зумисне або мимоволі (утім, скоріше – перше) підіграють тим самим «регіоналам», які вже давно і активно розповідають в ЗМІ народу, що гроші стрімко знецінюються, що треба купувати в запас непсувні продукти харчування й інші товари.
До речі, опозиція з великим задоволенням прийняла пас Володимира Стельмаха. Зокрема, під час згаданої «Свободи слова» про майбутню стагфляцію із захватом сповіщав заступник керівника фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. Він, щоправда, дещо осоромився в прямому ефірі, не вивчивши ще правильної вимови цього дивовижного слова (у його виконанні прозвучало «стаНфляція»), але вже самовіддано лякав їм українських телеглядачів.
А ось голова Ради Нацбанку Петро Порошенко вирішив, схоже, заткнути за пояс навіть Володимира Стельмаха. Він не тільки повторив у своїй статті, оприлюдненій в останньому номері «Дзеркала тижня», пасаж про стагфляцію («...сповзання української економіки в провалля стагфляції...»), але додав і ще один новий, доти невідомий в Україні, термін - «агфляція».
«Індекс світових цін на продовольство, що розраховується інвестиційним банком Goldman Sachs, у 2006 році зріс на 26%, в 2007-му — на 41%, у зв`язку з чим експерти банку запровадили термін «агфляція» (різке зростання цін на аграрну продукцію)», - немовби побіжно повідомив в тексті пан Порошенко.
Який резон у нього був витягувати на Божий світ за нинішніх українських умов ще й це слівце, залишається тільки здогадуватися. Але можна не сумніватися, що тепер «доброзичливці» уряду Тимошенко із захопленням затрублять ще й про високу агфляцію в Україні. У букеті з гіперінфляцією і стагфляцією, авжеж. До речі, напевно можна відшукати десь у спеціальній літературі або навіть вигадати ще багато всіляких «-фляцій».
Ну а чим конкретно загрожує українській економіці такий спів в унісон опозиції і Президента з керівництвом НБУ про жахи інфляції-стагфляції-агфляції, ясно кожній розсудливій людині. Незаможні громадяни, почувши такі страшні терміни і не сильно заглиблюючись у хитромудрощі господарки, просто починають панікувати і прагнуть купити про запас абищось – крупи, консерви, соняшникову олію, муку, макарони й інші продукти, аби лише не швидко псувалися. А для бізнесу, який починає вже про всяк випадок підвищувати ціни на свій товар або збирається це зробити найближчим часом, високі державні мужі немовби кажуть: «Верной дорогой идете, товарищи!».
Результати ж цієї кампанії народ бачить із швидких змін на цінниках на полицях магазинів. І напевно не менше половини з тих 9,7% інфляції за перші три місяці 2008 року накручені завдяки саме викладеним вище заявам різних політиків і державних діячів.
Юрій Глухов
